24.11.2021
Справа №642/6910/21
Провадження 1-і/642/3/21
24 листопада 2021 року м. Харків
Ленінський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю: секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, -
В провадженні Ленінського районного суду м. Харкова перебуває обвинувальний акт по обвинуваченню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.3 ст. 185 КК України.
Щодо обвинуваченого обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, термін дії якого спливає 10.12.2021 року.
Пунктом 20-5 Розділу XІ Перехідні положення КПК України передбачено, що тимчасово, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), встановити такі особливості судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях та розгляду окремих питань під час судового провадження.
Розгляд питань, які віднесено до повноважень слідчого судді (крім розгляду клопотань про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій і скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування), та окремих питань під час судового провадження здійснюється з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом.
У разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в порядку, передбаченому абзацом шостим цього пункту.
Під час досудового розслідування та під час судового розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою подається не пізніше ніж за десять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
У провадженні Ленінського районного суду перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.3 ст. 185 КК України..
Автоматизованою системою документообігу суду визначено головуючого суддю для судового провадження - суддю ОСОБА_6 .
Головуючий суддя ОСОБА_6 знаходиться на лікарняному.
Тому розгляд питання щодо продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 проводиться іншим суддею Ленінського районного суду м. Харкова визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, що відповідає положенням п.20-5 Розділу XІ Перехідні положення КПК України.
Прокурор заявив клопотання про продовження строку перебування під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , посилаючись на те, що продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник заперечували проти задоволення клопотання прокурора, просили застосувати щодо обвинуваченого інший більш м'який запобіжний захід.
Відповідно до ст. 331 КПК України, до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або продовжити злочинну діяльність.
Суд враховує, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, раніше судимий, інкримінований злочин вчинено через нетривалий проміжок часу після засудження, в період іспитового строку, офіційно не працює, отже не має законних джерел для існування.
Посилання обвинуваченого на наявність в нього неповнолітньої дитини, та батьків похилого віку, які потребують його допомоги, суд не може взяти до уваги, оскільки, ці обставина існували на час вчинення інкримінованого злочину, і не стали стримуючим фактором для ОСОБА_5 від противоправних дій.
Крім того, обвинуваченому належить роз'яснити, що доводи щодо наявності у нього захворювань, не є беззаперечною підставою для зміни запобіжного заходу, оскільки даних які виключають застосування такого запобіжного заходу як тримання під вартою повинні підтверджуватися відповідними висновками судово-медичної експертизи, щодо проведення якої обвинувачений має процесуальне право заявляти клопотання суду, який розглядає справу.
Відсутність вищевказаного висновку судово-медичних експертів позбавляє процесуальної можливості суд враховувати зазначені доводи, як підстави для скасування або зміни раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Суд вважає, що ступінь ризиків, які стали підставою для обрання та продовження відносно обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою на даний час не зменшились.
Відповідно до положень ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод законне, тобто передбачене внутрішнім законодавством тримання особи під вартою з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обгрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, не є порушенням права особи на свободу та особисту недоторканість. Крім цього, відповідно до зазначеної норми Конвенції, звільнення особи повинно обумовлюватися гарантіями явки в судове засідання.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Враховуючи те, що з дня надходження до суду обвинувального акту судове провадження не завершене, тяжкість покарання, що може загрожувати обвинуваченому у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, суд приходить до переконання, що наведені обставини у своєму взаємозв'язку дають підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а саме переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення. Продовжуючи строк тримання під вартою, суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Встановлені під час обрання запобіжного заходу ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають, на даний час, можливість зміни міри запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 на більш м'який, а тому наявна необхідність у збереженні такої міри запобіжного заходу як тримання під вартою, продовживши строк застосованого запобіжного заходу відносно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою до 22 січня 2022 року.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 331, 369, 376 КПК України, п.20-5 Розділу XІ Перехідні положення КПК України, суд -
ухвалив:
Міру запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_5 залишити без змін - у вигляді тримання під вартою, продовживши строк цього запобіжного заходу до 22 січня 2022 року.
Ухвала щодо продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення, а обвинуваченим в той же строк, але з моменту вручення йому ухвали суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Суддя ОСОБА_1