23.11.2021
справа № 642/6674/21
провадження № 1-кп/642/776/21
23 листопада 2021 року м. Харків
Ленінський районний суд м. Харкова у складі:
судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілого ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5
адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021221220000532 від 07.08.2021 у відношенні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого
ч. 1 ст. 115 КК України,-
В провадженні Ленінського районного суду м. Харкова перебуває кримінальне провадження у відношенні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Харкова від 05.10.2021 ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою було продовжено.
У судовому засідання прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_6 заперечували проти продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, пославшись на можливість зміни обвинуваченому запобіжного заходу не пов'язаного з ізоляцією від суспільства.
Згідно до вимог ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу 2 місячного строку.
Вислухавши думки учасників провадження суд вважає наступне:
відповідно до ст. 178 КПК при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 нього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального
правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного,
обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він
підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного
проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо
вони застосовувалися до нього раніше;
Так, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання осіб під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахування конкретних обставин. Тримання осіб під вартою може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
При розгляді питання про доцільність тримання осіб під вартою судовий орган повинен брати до уваги факти які можуть мати відношення до справи: характер «обставини» і тяжкість передбачуваного злочину, обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин, покарання яке можливо буде призначене в результаті засудження, характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Аналогічні відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься в положеннях ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.
Також, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, а відтак суд не приймає доводи захисника та обвинуваченої щодо зміни запобіжного заходу на більш м'який, не пов'язаний з триманням під вартою.
Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
При розгляді питання про запобіжний захід, суд враховує, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 15 років, тяжкість вчиненого ним злочину, без застосування запобіжного заходу до нього, може покинути територію м. Харкова, області, зважаючи на те, що він після вчинення злочину, втік з місця вчинення, тобто він може продовжити переховуватись від органів досудового розслідування та суду, таким чином намагаючись уникнути кримінальної відповідальності, даних про наявність у обвинуваченого міцних соціальних зв'язків, будь-яких нових даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні на цій стадії процесу не встановлено.
За таких обставин суд вважає, що ОСОБА_7 може переховуватись від суду, може вчинити інше кримінальне правопорушення, тобто ризики, які були враховані судом при обранні йому такого запобіжного заходу не зменшилися, у зв'язку з чим вважає, що доцільно продовжити відносно обвинуваченого строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 у разі визнання його винним, з огляду на вірогідність переховування від органів досудового розслідування, суду, вчинення іншого кримінального правопорушення, спростовують доводи захисту про відсутність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Пояснення сторони захисту жодним чином вказані висновки не спростовують, а строк утримання обвинуваченого під вартою є необхідною мірою в ній з огляду на те, що в ході судового розгляду було встановлено наявність передумов регламентованих п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194, ст. 199 даного Кодексу.
Обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діянь, які йому інкримінуються, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
Суд також вважає, що зміна обвинуваченому обраного відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід буде недостатніми для запобігання ризикам, встановленим ст.177 КПК України.
З урахуванням наведеного, приймаючи до уваги, що судовий розгляд даного обвинувального акту триває, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінальних правопорушень, а також, що на цей час у суду немає підстав вважати відсутніми ризики, які були враховані Ленінським районним судом м. Харкова 05.10.2021, суд приходить до висновку, що обраний відносно нього запобіжний захід слід продовжити ще на 60 діб.
На підставі викладеного, керуючись ст. 177, ч. 3 ст. 331 КПК України, суд -
Продовжити відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, тобто до 21 січня 2022 року включно.
Копію ухвали направити до ДУ «Харківський слідчий ізолятор».
Термін дії ухвали - до 21.01.2022.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Харкова протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1