Номер справи 623/4035/21
Номер провадження 2/623/1051/2021
іменем України
24 листопада 2021 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області
в складі: головуючого - судді: Бєссонової Т.Д.
з участю секретаря: Телешевської В.Ю.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадженняв місті Ізюмі цивільну справу № 623/4035/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
05.10.2021 року представник ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» Коваленко Т.А. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позову зазначено, що 04 червня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 661937994 у формі електронного документу з використанням електронного підпису. Відповідач добровільно за допомогою мережі інтернет перейшла на офіційний сайт Товариства: www.moneyveo.ua обрала для себе у вбудованому калькуляторі бажану суму грошових коштів та бажаний строк кредитування, зазначила свої персональні дані в тому числі і банківську картку на яку в подальшому отримала грошові кошти у сумі 5000 грн., пройшла декілька етапів підтвердження наміру вступити договірні відносини з Товариством та уклала кредитний договір без зовнішнього впливу та примусу. Договір про надання кредиту підписаний Відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між кредитором та відповідачем не був би укладений. Кредитний договір № 661937994 від 04.06.2019 року був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, одноразовий персональний ідентифікатор № NT7B2Q93 було направлено позичальнику 04.06.2019 року о 0:00:00 годині на номер мобільного телефону вказаний ним в Заявці на отримання грошових коштів НОМЕР_1 , одноразовий персональний ідентифікатор було введено ним у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства 04.06.2019 року о 15:07:29 годині, після чого відповідач натиснув кнопку «Відправити/1 Підписати», що є підписанням договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором, відразу після вчинених дій 04.06.2019 Товариством було перераховано грошові кошти в сумі 5000 грн. 00 коп. па банківську карту № НОМЕР_2 , що належить відповідачу, що в свою чергу слугує доказом того, що Відповідач прийняв пропозицію Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога». Відповідно до умов Кредитного договору Первісний кредитор надав Відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти в сумі 5 000 грн. строком на 30 днів зі сплатою 0,01% від суми кредиту за кожний день користування кредитом (п.1.4. Кредитного договору), починаючи з першого дня перерахування суми кредиту до закінчення строку кредиту, визначеного в п.1.3. цього Договору. Відповідно до Додаткової угоди до Договору № 661937994 від 04.06.2019 року сторони дійшли згоди, у зв'язку з неможливістю виконання Позичальником умов Договору та на підставі звернення Позичальника, продовжити строк, на який був наданий Кредит за Договором № 661937994 від 04.06.2019 на 15 днів. Починаючи з 04.07.2019 позичальник сплачує за користування Кредитом 1,70% в день від суми Кредиту згідно Додаткової угоди від 04.07.2019. Первісний кредитор свої зобов'язання за Кредитним договором викопав в повному обсязі, а саме надав Відповідачу кредит у розмірі, встановленому Кредитним договором. В свою чергу, Позичальник зобов'язався своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, повернути кредит у визначені Кредитним договором терміни, а також викопати інші свої зобов'язання згідно цього договору. 28.11.2018 року між Первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором № 661937994 від 04.06.2019. В подальшому, 05.08.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» було укладено Договір факторингу № 05/0820-01. Відповідно до Реєстру прав вимоги № 1 від 05.08.2020 року до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року, до Позивача перейшло право грошової вимоги до Відповідача в сумі 13070,00 грн., з яких 5000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 8070,00 грн. - сума заборгованості за відсотками. 30.08.2020 року Позивачем було направлено Відповідачу вимогу про усунення порушення виконання зобов'язання щодо сплати заборгованості за кредитним договором. Станом на день звернення із даним позовом до суду заборгованість за Кредитним договором № 661937994 від 04.06.2019 року не погашена. Загальна сума заборгованості на момент подання позовної заяви за Кредитним договором № 661937994 від 04.06.2019 року, становить -18 105,00 грн., яка складається з наступного: 5000,00 грн. - заборгованість по кредиту; 8070,00 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 5035,00 грн. - штрафи та пеня.
Просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» заборгованість за Кредитним договором №661937994 від 04.06.2019 року у розмірі 18105,00 грн. та судові витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2270,00 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн.
Враховуючи викладене, суд вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Відповідач своїм правом подання до суду клопотань про розгляд справи з повідомленням сторін та відзиву на позовну заяву не надав. На адресу суду повернулося рекомендоване відправлення з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, дійшов наступного висновку.
04.06.2019 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір № 661937994, за умовами якого відповідачу було надано кредит в сумі на суму 5000,00 грн. строком на 30 днів зі сплатою 0,01 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом (а.с.23-25).
Відповідно до копії платіжного доручення № №6313ес73-dbd4-4аса-9e9Ь-2fe0еbd6а249 від 04.06.2019 року ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога», згідно договору № 661937994 від 04.06.2019, перерахувало ОСОБА_1 5000,00 грн. на її платіжну картку № НОМЕР_2 (а.с.43).
Вказаний вище кредитний договір укладений у формі електронного документу з використанням електронного підпису.
Згідно статті 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Частиною 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Згідно алгоритму дій в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» з метою акцепту оферти та укладення електронного договору споживач заповнює заявку на кредит.
Відповідачем не надано суду відомостей на підтвердження доводів не заповнення та не підписання ним вказаної заяви чи заволодіння його персональними даними іншими особами (звернення до правоохоронних органів тощо), тобто доказів вчинення шахрайських дій відносно персональних даних позивача матеріали справи не містять.
Згідно з пунктом 4.1 кредитного договору невід'ємною частиною цього договору є «Правила надання грошових коштів у кредит ТОВ «Манівео швидка допомога». Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватися Правил, текст яких розміщений на сайті позичальника.
Відповідно до п.п. 1.5, 1.6 кредитного договору позичальник сплачує проценти за користування кредитом за фактичний час користування кредитом з розрахунку 3,65 % річних. Розрахунок сукупної вартості кредиту та термін платежу зазначені в графіку розрахунків, який є невід'ємною частиною цього договору (додаток № 1 до договору).
Згідно з п. 2.2.2.1 позичальник зобов'язаний вчасно повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку, визначеному цим договором.
28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Фінансова компанія «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01. 21 жовтня 2020 року між сторона укладено Додаткову угоду № 25 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (а.с.58,59).
05 серпня 2020 року між ТОВ «Фінансова компанія «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01 (а.с.47-57).
Відповідно до Реєстру прав вимоги № 1 від 05.08.2020 до Договору факторингу № 05/0820-01, до позивача перейшло право вимоги, зокрема і за кредитним договором № 661937994 від 04.06.2019 року, укладеного між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 , у розмірі 13070,00 грн., з яких 5000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 8070,00 грн. - сума заборгованості за відсотками (а.с.60-62).
30.08.2020 року позивачем було направлено відповідачу вимогу про усунення порушення виконання зобов'язання щодо сплати заборгованості за кредитним договором (а.с.44,45).
Проте, як зазначено в позовній заяві, станом на день звернення до суду із даним позовом заборгованість за кредитним договором № 661937994 від 04.06.2019 не погашена.
Пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Стаття 512 Цивільного кодексу України передбачає, що кредитору зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:1)передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12цього Закону є оригіналом такого документа.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Позивачем зазначено, що свої зобов'язання за договором ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» виконало у повному обсязі та надало відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором, однак, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконував, у зв'язку з чим утворилася заборгованість.
Так, відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором № 661937994, заборгованість відповідача за кредитним договором станом на 05.08.2020 року становить 18105,00 грн., до якої входить: 5000,00 грн. заборгованість по кредиту, 8070,00 грн. заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, 5035,00 грн. штрафи та пеня. (а.с.28).
Відповідачем вказаного розрахунку не спростовано.
Відповідно до ст. 1082 Цивільного кодексу України, передбачено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомлені визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом."
Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15" боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну - кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі".
Таким чином, якщо відповідач з будь-яких підстав не отримує вищезазначені повідомлення про відступлення права вимоги, відповідач має право погасити свою заборгованість первісному кредитору, що є належним виконанням умов кредитного договору відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини першої статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Частинами першою, другою статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Згідно із частиною другою статті 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Отже, встановлені фактичні обставини свідчать про порушення договірних прав позивача, а тому на його захист з відповідача підлягають стягненню заборгованість по кредиту та по несплаченим відсоткам за користування кредитом, з урахуванням чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
В частині стягнення штрафу у розмірі 5035,00 грн., то в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.
Згідно інформації Куньєвської сільської ради Ізюмської міської ради № 02-20/57 від 06.10.2021 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: Харківська обл., Ізюмський р-н, с. Олександрівка. (а.с.69).
Місто Ізюм та Ізюмський район Харківської області входять до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України №1275-р від 02.12.2015 р.
При таких обставинах, зважаючи на те, що штраф нарахований за період, який пізніше 14 квітня 2014 року, та імперативну заборону на його стягнення, то в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір в сумі 1638,71 грн. підлягає стягненню з відповідача згідно платіжного доручення № 519 від 29.09.2021 року на користь позивача.
Згідно ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
За приписами статей 133, 137 ЦПК України витрати на правничу допомогу відносяться до судових витрат.
Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Позивачу правничу допомогу надавав адвокат Коваленко Т.А. на підставі договору про надання правової допомоги від 28.09.2021 року (а.с.11-15).
Згідно копії платіжного доручення № 524 від 29.09.2021 підтверджується сплата позивачем Адвокатському об'єднанню «Альма Теміс» 2500,00 грн. за договором про надання правової допомоги від 28 вересня 2021 року (а.с.19).
Відповідно до частини другої статті 137ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витратна правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно із частиною четвертою статті 137ЦПК України, розмір витратна оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України, обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правничу допомогу, а саме: надано договір на правничу допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Така ж позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 372/1010/16-ц.
Згідно акту прийому-передачі наданих послуг до переліку наданих правових та юридичних послуг віднесено: надання усної консультації стосовно складання позовної заяви, узгодження правової позиції (1 год. роботи 500 грн.) та складання позовної заяви (2 год. роботи 2000 грн.) (а.с.17).
Оскільки позивачем документально підтверджено понесення витрат на оплату правничої допомоги, а тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на правничу допомогу у даній справі у сумі 2500,00 грн.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 279, 289, 354 ЦПК України, суд
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» (02094, м. Київ, вул. Хоткевича Гната, буд. 12, офіс 177, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 42254696), заборгованість за кредитним договором № №661937994 від 04.06.2019 року в розмірі 13070,00 грн. (тринадцять тисяч сімдесят гривень 00 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» (02094, м. Київ, вул. Хоткевича Гната, буд. 12, офіс 177, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 42254696) судові витрати, які складаються із судового збору в розмірі 1638,71 грн. та витрат на правничу допомогу в розмірі 2500,00 грн, а всього 4138,71 грн. (чотири тисячі сто тридцять вісім гривень 71 копійка).
З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя Ізюмського міськрайонного суду
Харківської області Т. Д. Бєссонова