Справа №430/1810/21
Провадження №3/430/634/21
24 листопада 2021 року смт. Станиця Луганська
Суддя Станично-Луганського районного суду Луганської області Дьоміна О.П., розглянувши матеріал, який надійшов із відділення поліції №1 Щастинського РВП ГУНП в Луганській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Валуйське, Станично-Луганського району, Луганської області, громадянина України, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , не працюючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
До суду надійшов адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 , згідно з яким він 15.08.2021 року об 10 год. 05 хв. в с. Валуйське по вул. Мічуріна керував мінітрактором самохідною машиною, з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, тремтіння пальців рук). Від проходження медичного огляду на стан сп'яніння, а також за допомогою алкотестера «Драгер» відмовився у присутності двох свідків, про наслідки відмови попереджений, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На адресу суду від ОСОБА_1 спрямоване клопотання в якому останній просив суд розглянути справу про адміністративне правопорушення щодо нього за ч. 1 ст. 130 КУпАП без його участі та закрити провадження по справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу зазначеного адміністративного правопорушення. При цьому ОСОБА_1 посилався на те, що дійсно 15.08.2021 року в с. Валуйське по вул. Мічуріна керував не мінітрактором, як зазначено в протоколі, а агрегатом, що має назву "Дизельний мотоблок". Таким чином, посилаючись на ст. 29 ЗУ "Про дорожній рух", п. 1.10 ПДР України, постанову КМУ від 22.12.2010 року за №1166 та Наказ Держстандарту України за №31 від 25.01.1995 року, Інструкцію про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидківсть реакції від 09.11.2015 року за №1452/735 вважав, що мотоблок не є транспортним засобом, оскільки для керування ним не потрібне водійське посвідчення, його призначенням є обробка землі - вспашка землі оператором, крім того він не підлягає реєстрації як транспортний засіб, зазначений мотоблок приводиться в рух мускульною силою та двигуном для обробки землі, на ньому не має обладнання для перевезення людей і (або вантажу), кермового колеса та місця для водія, а відтак це не транспортний засіб і підстав для притягнення його до відповідальності за ст. 130 ч. 1 КУпАП не має.
Зі змісту пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, доданих до протоколу, ОСОБА_1 не оспорював факту керування ним 15.08.2021 року мінітрактором, з явними ознаками алкогольного сп'яніння, оскільки перед цим випив алкогольного пива, приблизно 2,5 літри та сів за кермо. Коли рухався по вул. Мічуріна в с. Валуйське, був зупинений співробітниками поліції. Від проходження медичного огляду на стан сп'яніння, а також за допомогою алкотестера «Драгер» відмовився у присутності двох свідків.
Статтею 7 КУпАП встановлено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП - адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до вимог п. 2.5. ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з положеннями ст. 16 Закону України "Про дорожній рух" - водій зобов'язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
Суд зазначає, що порядок оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 130 КУпАП встановлено Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року за №1395. Відповідно до розділу Х цієї Інструкції, водії, стосовно яких у поліцейських є достатні підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд на стан алкогольного чи наркотичного сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу в присутності двох свідків відповідно до чинного законодавства.
Направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду на стан сп'яніння і проведення такого огляду здійснюються відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103 (зі змінами).
Частини 2-3 ст. 266 КУпАП визначають, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення такого огляду поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Вищевказані вимоги також дублюються Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 р. за №1103, де п. 6 передбачено, що водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Відповідно до ч. 1 розділу 2 Інструкції "Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції", затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 р. за №1452/735 - за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
Відповідно до ч. 6 розділу 2 вказаної Інструкції огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків.
У ч. 7 розділу 1 вказаної Інструкції зазначено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП.
Відповідно до ст. 251 КУпАП - доказами по справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема і протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.
Протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №387461 від 15.08.2021 року, складеним відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановлено, що ОСОБА_1 15.08.2021 року об 10 год. 05 хв. в с. Валуйське, вул. Мічуріна керував мінітрактором самохідною машиною, з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, тремтіння пальців рук). Від проходження медичного огляду на стан сп'яніння, а також за допомогою алкотестера «Драгер» відмовився у присутності двох свідків, про наслідки відмови попереджений.
Зазначений факт підтверджується також і відеозаписом до вказаного вище протоколу.
З письмових пояснень ОСОБА_1 від 15.08.2021 року вбачається, що він 15.08.2021 року керував транспортним засобом мінітрактор, без державного номерного знака в с. Валуйське по вул. Мічуріна, перед тим, як сісти за кермо мінітрактору вживав алкогольні напої, на вимогу працівників поліції пройти освідчення у встановленому законом порядку відмовився у присутності двох свідків.
Згідно письмових пояснень свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 15.08.2021 року, ОСОБА_1 15.08.2021 року у їх присутності відмовився від освідчення на стан алкогольного сп'яніння і на місці зупинки, і у медичному закладі, після того, як був зупинений співробітниками поліції під час керування мінітрактором.
Крім того, допитані судом свідки ОСОБА_3 , а також інспектор СРПП ВП №1 Щастинського РВП Вірковський А.В. показали суду, що 15.08.2021 року об 10 год. 05 хв. в с. Валуйське по вул. Мічуріна ОСОБА_1 керував мінітрактором без номерного знаку, з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, тремтіння пальців рук). Йому було запропоновано пройти медичний огляд на стан сп'яніння за допомогою алкотестера «Драгер», а також у медичному закладі, але він відмовився. Свідки додали, що ОСОБА_1 саме керував самохідною машиною, яка була обладнана кермом, колесами та сидінням для водія, причепом та спростували доводи особи, яка притягається до адміністративної відповідальності про те, що нібито це був мотоблок, який приводився в рух мускульною силою.
Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та передбаченими способами і не викликають жодних сумнівів у їх достовірності та істинності.
Пунктом 1.9 ПДР визначено, що особи які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року за №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" - при розгляді кримінальних та адміністративних справ зазначених категорій суди мають ураховувати положення правових норм, у яких визначено поняття «транспортні засоби», зокрема, примітки до ст. 286 КК України, ст. 121 КУпАП, п.1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року за №1306.
Виходячи із цих положень - транспортними засобами, про які йдеться у статтях 286, 287, 289, 290 КК України, статтях 121, 122, 123, 124, 130, 132 КУпАП, слід вважати всі види автомобілів, трактори й інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші механічні транспортні засоби, що приводяться в рух за допомогою двигуна з робочим об'ємом 50 куб. см і більше або електродвигуна потужністю понад 3 кВт.
Хоча в наказі Держстандарту України за №31 від 25 січня 1995 року «Засоби транспортні дорожні», яким затверджено перелік транспортних засобів, мотоблок до них не відноситься, однак, відповідно до п. 2.13 ПДР України всі транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом до 50 куб. см. належать до категорії «А1». Не є транспортними засобами мопеди, велосипеди з двигуном із робочим об'ємом до 50 куб. см, рухомий склад метрополітену, фунікулера та інших видів залізниць (пасажирські й вантажні потяги, локомотиви, дрезини тощо).
Так, визначення терміну транспортний засіб, зокрема, наведено в п.1.10 Правил дорожнього руху, згідно з яким транспортний засіб - це пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Тобто, проаналізувавши дану норму Правил, можна дійти висновку, що у випадку, коли мотоблок служить для перевезення осіб, зокрема і самого водія чи його вантажу, то в цьому випадку він є повноправним учасником дорожнього руху і вважається транспортним засобом. При цьому, чинне законодавство не містить вказівки на те, що пристрій визнається транспортним засобом лише у разі присвоєння йому номерного знаку та за наявності посвідчення водія у особи, яка ним керує.
Відповідно до роз'яснень Верховного Суду, викладених в постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду за №278/3362/15-к від 01.03.2018 року, будь-який транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна, незалежно від його робочого об'єму, належить до механічних транспортних засобів. А відтак, зважаючи на викладене, суддя вважає, що трактор типу мотоблок обладнаний кермом, сидінням та причепом, яким керував ОСОБА_1 15.08.2021 року є транспортним засобом в розумінні ст. 130 КУпАП.
Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати у справі О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства від 29.06.2007 зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
За таких обставин, на підставі вищевикладених норм закону, суд вважає докази, що містяться в матеріалах справи, належними, допустимим та такими, що доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
При вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення, суд, у відповідності до положень статті 33 КУпАП, враховує характер вчиненого правопорушення, дані про особу правопорушника, ступінь вини, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність та вважає за можливе призначити ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах санкції, встановленої ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає обов'язкове накладення адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк один рік.
Разом з цим, згідно роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", позбавлення права керувати транспортними засобами можна застосовувати тільки як основне адміністративне стягнення. Однак призначення цього покарання особі, яка вже позбавлена такого права або взагалі його не мала, є неможливим.
Враховуючи те, що згідно довідки поліцейського СРПП відділення поліції №1 Щастинського РВП ГУНП в Луганській області сержанта поліції Р. Одноволік, згідно з наявними обліками ІПНП «ГСЦ посвідчення водія» ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчення водія не отримував, суд вважає за необхідне накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Керуючись ст. ст. 130, 279, 280, 283, 284, 285 КУпАП, суддя, -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і накласти адміністративне стягнення в межах санкції цієї статті у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп., який необхідно сплатити на рахунок UA098999980313070149000012001, отримувач коштів - ГУК у Луг.обл./ЛУГАНСЬКА ОБЛ./21081300, код отримувача (ЄДРПОУ) - 37991110, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 21081100, найменування коду класифікації доходів бюджету - адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (крім штрафів за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі), наявність відомчої ознаки «00» без деталізації за відомчою ознакою, без позбавленням права керування транспортними засобами.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір в дохід держави у розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн. 00 коп., який необхідно сплати на рахунок UA308999980313181206000012477, населений пункт /територіальна громада/ Станично-Луганська сільська ТГ, отримувач - ГУК у Луг.обл./СТГ с. Ст.-Луг./22030101, код отримувача (за ЕДРПОУ) - 37991110, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030101, найменування коду класифікації доходів бюджету - судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050), наявність відомчої ознаки «00» Станично-Луганський районний суд.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду через суд першої інстанції.
Суддя О.П. Дьоміна