Справа № 428/9530/21
Провадження №2-а/428/182/2021
24 листопада 2021р. Сєвєродонецький міський суд Луганської області в складі:
судді Юзефовича І.О.
при секретарі Підгорній Я.Е.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в м. Сєвєродонецьку Луганської області адміністративну справу за адміністративним позовом адвоката Осики Максима Ігоровича в інтересах ОСОБА_1 до інспектора взводу № 1 роти ТОР Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції Борецького Микити Михайловича про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ДП 18 №817107 від 26.09.2021 року та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення,
встановив:
Осика М.І. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Сєвєродонецького міського суду з позовною заявою до інспектора взводу № 1 роти ТОР Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції Борецького М.М. про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ДП 18 № 817107 від 26.09.2021 року та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, мотивуючи вимоги тим, що 26.09.2021р. відповідач виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ДП18 №817107 за порушення ОСОБА_1 вимог законодавства, а саме за те, що 26.09.2021р. о 21год. 30хв. в м. Сєвєродонецьк по пр. Хіміків, буд. 34, ОСОБА_1 керуючи т/з BMW 3301, д.н. НОМЕР_1 , не виконав вимоги д/з 2.1 (проїзд без зупинки заборонено) та під час спілкування та роз'яснення порушення водій не надав документи зазначені в п.п. п.2.1 «а» ПДР України згідно ч. 2 ст. 36 КУпАП розгляд справи за порушення п.п. 2.1 «а». Сторона позивача вважає, що відповідач не дослідивши повно і об'єктивно усіх обставин у їх сукупності, та не давши їм належної оцінки, в порушення положень КУпАП передчасно дійшов до висновку про винуватість позивача ОСОБА_1 та виніс постанову про притягнення останнього до адміністративної відповідальності. Інспектором не було встановлено та задокументовано факту порушення ОСОБА_1 ПДР України, а тому його вимоги про пред'явлення документів є неправомірними. У зв'язку з чим, Осика М.І. в інтересах ОСОБА_1 звернувся з вказаним позовом до суду та просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП 18 № 817107 від 26.09.2021 року, у вигляді штрафу в сумі 425грн. та закрити справу про адміністративне правопорушення.
22.10.2021р. судом постановлено ухвалу про розгляд зазначеної адміністративної справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Представник відповідача надав до суду відеоматеріали правопорушення та відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З матеріалів справи вбачається, що 26.09.2021р. інспектором взводу № 1 роти ТОР Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції Борецьким М.М. в м. Сєвєродонецьк Луганської області по пр. Хіміків, буд. 34, було винесено постанову серії ДП 18 № 817107 у справі про адміністративне правопорушення, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, та накладено штраф у розмірі 425грн. Винесення вказаної постанови мотивовано тим, що ОСОБА_1 керуючи т/з BMW 3301, д.н. НОМЕР_1 , не виконав вимоги д/з 2.1 (проїзд без зупинки заборонено) та під час спілкування та роз'яснення порушення водій не надав документи зазначені в п.п. п.2.1 «а» ПДР України згідно ч. 2 ст. 36 КУпАП розгляд справи за порушення п.п. 2.1 «а».
Вирішуючи питання про обґрунтованість позовних вимог суд враховує наступне.
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII вказано, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Статтею 16 зазначеного Закону визначено основні права та обов'язки водія транспортного засобу якими, зокрема вказано, що водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР України) зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Частиною 1 статті 126 Кодексу України про адміністративне правопорушення встановлено, керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до змісту п.2.1 «а» ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
В розумінні статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч.1,4 статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Статтею 74 КАС України встановлено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Крім того, відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінка доказів здійснюється судом за правилами статті 90 КАС України, відповідно до приписів якої суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Пунктом 2 ч.1 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII вказано, що поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у таких випадках якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав). Інших підстав для перевірки документів, у посадової особи відповідача, в спірних правовідносинах не було.
На підтвердження своїх заперечень проти заявлених позовних вимог представник відповідача надав суду відеозапис «2021092721244200373». З відтвореного відеозапису, наданого стороною відповідача, не вбачається безпосереднього вчинення адміністративного правопорушення позивача, зокрема, факту того, що позивач керуючи транспортним засобом не виконав вимоги д/з 2.1 (проїзд без зупинки заборонено). Також, з матеріалів справи слідує, що відносно позивача ОСОБА_1 не виносилась постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення останнім ПДР України в частині не виконання вимог дорожнього знаку. Таким чином, належних та допустимих доказів вчинення позивачем ОСОБА_1 вказаного правопорушення в матеріалах справи немає.
Оскільки відповідачем належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення позивачем ОСОБА_1 ПДР України в частині невиконання вимог дорожнього знаку, то суд дійшов висновку про неправомірність вимоги посадової особи відповідача до позивача про пред'явлення документів, а позивач, в свою чергу, не був зобов'язаний виконувати дану вимогу, і тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 15.03.2019р. по справі №686/11314/17, яка в силу вимог ч.5,6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, а висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП 18 № 817107 від 26.09.2021р. При цьому, щодо вимоги визнати протиправною постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням приписів ч.3 ст.286 КАС України відзначає, що ця вимога не підлягає задоволенню, оскільки відповідачем не було вчинено жодних протиправних дій по відношенню до позивача під час притягнення його до адміністративної відповідальності. Винесення постанови, з якою не погодився позивач і оскаржив її до суду, не свідчить про неправомірність дій відповідача.
Згідно ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги про закриття справи про адміністративне правопорушення є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує, що згідно із ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем сплачений судовий збір в сумі 454грн., що підтверджується квитанцією від 21.10.2021р. Таким чином, враховуючи задоволення позовних вимог, вказану суму судового збору слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 10, 21, 73-77, 139, 194, 205, 229, 241-246, 286, 292-293, 295, 297 КАС України, суд -
вирішив:
Адміністративний позов адвоката Осики Максима Ігоровича в інтересах ОСОБА_1 до інспектора взводу № 1 роти ТОР Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції Борецького Микити Михайловича про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ДП 18 №817107 від 26.09.2021 року та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, задовольнити частково.
Скасувати постанову інспектора взводу № 1 роти ТОР Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції Борецького Микити Михайловича (місцезнаходження: Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Штейгерська, буд.8) у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП 18 №817107 від 26.09.2021 року про притягнення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 ) до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, і накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 425грн., та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 454грн.
У задоволенні інших позовних вимог Осики Максима Ігоровича в інтересах ОСОБА_1 відмовити за необґрунтованістю.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених частиною другою статті 299 КАС України.
Суддя І. О. Юзефович