Справа № 185/5211/21
Провадження № 2-а/185/73/21
іменем України
17 листопада 2021 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Головіна В.О., за участю секретаря судового засідання Мерцалової Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу прикордонної служби «Мілове» ім. Віктора Банних Луганського прикордонного загону ім. Героя України полковника Євгенія Піскуна про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 17 червня 2021 року №011761/21
Позивач 30.06.2021 року звернулася до суду з позовом до Відділу прикордонної служби «Мілове» ім. Віктора Банних Луганського прикордонного загону ім. Героя України полковника Євгенія Піскуна про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 17 червня 2021 року №011761/21 у якому просить суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення від 17 червня 2021 року №011761/21 по справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.204-2 КУпАП у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , а провадження по справі закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що постанова є необґрунтованою належним чином, винесена без достатніх для цього підстав.
Від представника позивача на адресу суду надійшла заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню за наступних підстав.
17 червня 2021 року начальником ВІПС (тип А) ВПС «Троїцьке» 1-ї категорії (тип Б) лейтенантом Васеруком Євгеном Васильовичем відносно позивача було складено постанову про накладення адміністративного стягнення № 011761/21, якою було позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 204-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 1700.00 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.
При складанні Постанови, на прохання надати будь які докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, Відповідачем було зазначено, що доказом вчинення ним правопорушення, є визнання своєї вини, на підставі чого зроблено висновок про вчинення ним правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 204-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення.
Однак, факт визнання особою вини не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна ця особа в його вчиненні.
Відповідно до ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 08.07.2020 у справі №177/525/17(2-а/177/23/17, адміністративне провадження № К/9901/34580/18). Відповідно до якої, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
В оскаржуваній Постанові відсутні будь-які достовірні і достатні докази наявності в діях Позивача того складу адміністративного правопорушення, який зазначено в Постанові. Зокрема, не встановлено порушення «Порядку в'їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2019 року № 815, оскільки не доведено факту здійснення виїзду до Російської Федерації з тимчасово окупованої території України поза контрольними пунктами в'їзду виїзду.
Під час винесення Постанови, не були виявлені обставини, які виключають адміністративну відповідальність, пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Окрім того, в порушення вимог ст. 268 КУпАП Позивачу перед складанням постанови не були роз'яснені права, час для підготовки для звернення за правовою допомогою не надавався, зміст постанови не проголошувався, права роз'яснені вже після накладання адміністративного стягнення, що порушує її права на захист своїх прав, передбачених ст.63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. зміст постанови не проголошувався, не надано можливість подати пояснення і зауваження під час розгляду адміністративної справи, що порушує право Позивача на захист.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Під час винесення Постанови ніхто не запитував думку позивача щодо ситуації, яка склалася, лише зазначили, що за для уникнення проблем останній необхідно визнати скоєння адміністративного правопорушення, поставити підписи в невідомих документах, та лише після цього їй дозволять перетнути пункт пропуску.
Оскільки Позивач не є юридично обізнаною особою, то вона поставила підписи там де їй було вказано.
Таким чином, Постанова не містить посилання на докази, та не відповідає вимогам закону. В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Тобто, факт вчинення Позивачем вказаного правопорушення є недоведеним, що в силу принципу презумпції невинуватості трактується на користь позивача.
Статтею 222-1 КУпАП, п. 3 розділу II Інструкції з оформлення посадовими особами Державної прикордонної служби України матеріалів справ про адміністративні правопорушення затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від і 8.09.2013р. № 898, встановлено перелік посадових осіб, яким надано право розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення.
Під час винесення постанови лейтенантом Васеруком Євгеном Васильовичем не було надано доказів підтверджуючих надання повноважень щодо розгляду справ та накладення адміністративного стягнення. Щодо належного відповідача та причини за яких начальника ВІПС (тип А) ВПС «Троїцьке» 1-ї категорії (тип Б) лейтенанта Васерука Євгена Васильовича, який виніс постанову про накладення адміністративного стягнення № 011761/21 від 17 червня 2021 року, не залучено до участі у справі.
Відповідно до ст. 222-1 КУпАП органи Державної прикордонної служби України розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України або режимних правил у контрольних пунктах в'їзду - виїзду, порушенням іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні і транзитного проїзду через її територію, невиконанням рішення про заборону в'їзду в Україну, порушенням порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України або виїзду з неї, а також з порушенням порядку в'їзду до району проведення антитерористичної операції або виїзду з нього (стаття 202, частина друга статті 203, стаття 203-1 (щодо порушень, виявлених у пункті пропуску (пункті контролю) через державний кордон України, контрольному пункті в'їзду-виїзду або контрольованому прикордонному районі), статті 204-2, 204-4). Від імені органів Державної прикордонної служби України розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право: начальники органів охорони державного кордону та Морської охорони Державної прикордонної служби України та їх заступники; інші посадові особи, уповноважені керівником центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону України.
Тому належним відповідачем, як суб'єктом владних повноважень у адміністративній справі щодо оскарження рішень (дій чи бездіяльності) у справі про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення щодо правопорушень у сфері охорони державного кордону України, повинен бути відповідний орган Державної прикордонної служби України. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 грудня 2019 року № 724/716/16-а.
Отже, відповідачем за цим позовом повинен виступати відділ прикордонної служби «Мілове» ім. Віктора Банних Луганського прикордонного загону ім. Героя України лолковника Євгенія Піскуна, код ЄДРПОУ 14321736.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи вищезазначене, вважаю, що Постанова від 17 червня 2021 року № 111766/21, винесена посадовою особою - начальником ВІПС (тип А) ВПС «Троїцьке» 1-ї категорії (тип Б) лейтенантом Васеруком Євгеном Васильовичем про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.204-2 КУпАП, ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим, постанова підлягає скасуванню, а справа закриттю.
Керуючись ст.139, 242, 244,245, 246, 255, 371 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 до Відділу прикордонної служби «Мілове» ім. Віктора Банних Луганського прикордонного загону ім. Героя України полковника Євгенія Піскуна про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 17 червня 2021 року №011761/21 - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення від 17 червня 2021 року №011766/21 по справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.204-2 КУпАП у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 .
Провадження по справі закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя: В. О. Головін