Справа № 185/8624/20
Провадження № 1-кс/185/1867/21
15 листопада 2021 року м. Павлоград
Слідчий судя Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , з участю секретаря - ОСОБА_2 , , розглянувши клопотання адвоката ОСОБА_3 , подане в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, -
Адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 в межах кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020040370001627 від 10 грудня 2020 року, за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, звернувся з клопотанням про скасування арешту майна, який накладено ухвалою слідчого судді від 17 грудня 2020 року, а саме на: ключ від автомобіля «NISSAN» моделі «ROGUE» д.н.з. НОМЕР_1 білого кольору та автомобіль марки «NISSAN» моделі «ROGUE» д.н.з. НОМЕР_1 білого кольору, вилучені в ході проведення обшуку 16 грудня 2020 року за адресою: м. Павлоград, вул. Миру, б.6 та в автомобілі «NISSAN» моделі «ROGUE» д.н.з. НОМЕР_1 білого кольору.
Адвокат ОСОБА_3 зазначає, на теперішній час вже проведено експертне дослідження, а тому речовий доказ, з якого він просить зняти арешт вже не має доказового значення по даному кримінальному провадженню.
Дослідивши матеріали клопотання, яким заявник обґрунтовує свої вимоги, заслухавши учасників розгляду, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, для збереження речових доказів.
Продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.
Ухвалою слідчого судді від 17 грудня 2020 року в межах кримінального провадження відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020040370001627 від 10 грудня 2020 року, за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України було накладено арешт шляхом заборони на відчуження на: ключ від автомобіля марки «NISSAN» моделі «ROGUE» д.н.з. НОМЕР_1 білого кольору, автомобіль марки «NISSAN» моделі «ROGUE» д.н.з. НОМЕР_1 білого кольору, цією ж ухвалою ключ від автомобіля, мобільний телефон «Redmi 3s», автомобіль марки «NISSAN» моделі «ROGUE» д.н.з. НОМЕР_1 білого кольору - повернуто власнику ОСОБА_4 .
Відповідно до ч. 3 ст. 22 КПК України слідчий суддя під час кримінального провадження не може одночасно виконувати функції державного обвинувачення, захисту і судового розгляду. Так, функції з доведення обґрунтованості поданого клопотання, наявності підстав для його задоволення процесуальним законом покладено виключно на ініціатора такого клопотання, в даному випадку - власника майна, разом з тим сторона обвинувачення у випадку не згоди з даним клопотанням зобов'язана належним чином її теж обґрунтувати. Відтак слідчий суддя розглядає клопотання на підставі тих доказів, які слідчому судді і представлені. При цьому, жоден учасник не був позбавлений можливості надати їх безпосередньо під час розгляду.
Обмеження прав власника щодо належного йому майна можуть мати місце у зв'язку з тим, що відповідні речі містять відомості, які мають значення для кримінального провадження. Відповідні обмеження мають бути розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження. З урахуванням досліджених обставин в цьому кримінальному провадженні станом на час надання дозволу на проведення обшуку потреби досудового розслідування, можливо, виправдовували саме такий ступінь втручання у права та свободи особи з метою виконання завдань кримінального провадження.
Разом з тим, слідчий суддя зауважує, що застосування заборони на відчуження майна, яке, правомірно належнить особі на праві приватної власності, має бути спрямоване виключно на досягнення завдань кримінального провадження. Тому після проведення з вилученими речами всіх необхідних процесуальних дій (оглядів, експертних досліджень) і належної процесуальної фіксації виявленої доказової інформації, такі речі як найшвидше мають бути повернуті власнику.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 КПК України обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Як встановлено слідчим суддею, арешт на майно ОСОБА_4 накладено за клопотанням неналежного суб'єкта однак, подальший арешт цього майна не має сенсу та не сприяє виконанню завдань кримінального провадження.
Відповідно до ч.1 ст.174 КПК України - підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Арешт майна також може бути скасовано повністю або частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Слідчим суддею встановлено, що арешт на майно було накладено з метою збереження речових доказів. Водночас, дослідженням матеріалів кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020040370001627 від 10 грудня 2020 року, за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, встановлено, що подальша необхідність продовження дії такого заходу забезпечення як арешт майна щодо ключа від автомобіля марки «NISSAN» моделі «ROGUE» д.н.з. НОМЕР_1 білого кольору, автомобіль марки «NISSAN» моделі «ROGUE» д.н.з. НОМЕР_1 білого кольору -не підтверджується з огляду на проведені у кримінальному провадженні молекулярно-генетичні експертизи (висновок №5587-20 від 05.02.2021 (т.1 а.к.п.233-246), не проведення органом досудового розслідування будь-яких слідчо-розшукових дій, експертних досліджень щодо майна про скасування арешту якого просить адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 , перебування цього майна весь час з моменту накладення арешту, тобто 11 місяців, у володінні ОСОБА_4 .
Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння заявником належним йому майном, у зв'язку з чим вважає доцільним скасувати арешт майна, а саме - ключа від автомобіля, марки «NISSAN» моделі «ROGUE» д.н.з. НОМЕР_1 білого кольору, автомобіль марки «NISSAN» моделі «ROGUE» д.н.з. НОМЕР_1 білого кольору.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 110, 170, 172, 173 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання адвоката ОСОБА_3 , подане в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна задовольнити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2020 року (справа №185/8624/20, провадження №1кс/185/1741/20) шляхом заборони на відчуження на: ключ від автомобіля, автомобіль марки «NISSAN» моделі «ROGUE» д.н.з. НОМЕР_1 білого кольору.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1