18.11.2021 Єдиний унікальний номер 205/461/21
Провадження №1-кп/205/115/21
Єд.унік.№205/461/21
18 листопада 2021 року Ленінський районний суд
м. Дніпропетровська
у складі: головуючого: судді ОСОБА_1
при секретарі: ОСОБА_2
за участю прокурора: ОСОБА_3
потерпілих: ОСОБА_4 , ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м.Дніпро, кримінальне провадження, яке зареєстроване в ЄРДР за №12021045690000021 від 08 січня 2021 року за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Батайськ Ростовської області Російської Федерації, громадянина України, освіта середня-спеціальна, не одруженого, раніше засудженого: 19.07.2018 року Ленінським районним судом м.Дніпропетровська за ч.1 ст.164 КК України до 1 року обмеження волі, звільненого 12.12.2019 року у зв'язку з відбуттям строку покарання, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.2 ст.164 КК України,-
Обвинувачений ОСОБА_6 , згідно рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 16 вересня 2004 року, зобов'язаний до сплати аліментів на утримання неповнолітньої доньки: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі частини з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, на користь ОСОБА_4 , до повноліття дитини, починаючи з 09 липня 2004 року.
Крім того, обвинувачений ОСОБА_6 , згідно рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 18 січня 2016 року, зобов'язаний до сплати аліментів на утримання неповнолітнього сина: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі частини з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на користь ОСОБА_5 , до повноліття дитини, починаючи з дня набрання рішенням законної сили.
Вироком Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 19 липня 2018 року, обвинувачений ОСОБА_6 був засуджений за ч.1 ст.164 КК України та звільнившись 12 грудня 2019 року у зв'язку з відбуттям строку покарання, знову встав на шлях злісного ухилення від сплати аліментів.
Так, обвинувачений ОСОБА_6 , будучи особою, раніше судимою за кримінальне правопорушення, передбачене ст.164 КК України, після звільнення від відбування покарання, в період часу з 01 січня 2020 року до 01 січня 2021 року виплат по аліментам не здійснював, іншої будь-якої матеріальної допомоги не надавав, достовірно знаючи про необхідність виплати аліментів та усвідомлюючи протиправний характер свого діяння, тривалий час не виконував в добровільному порядку покладені на нього рішенням суду обов'язки по сплаті аліментів, на попередження державного виконавця про необхідність сплачувати аліменти не реагував, тобто злісно ухилявся від сплати аліментів на утримання неповнолітніх дітей, в результаті чого у нього утворилася заборгованість по сплаті аліментів на утримання неповнолітніх дітей: доньки ОСОБА_7 на суму 31767,25 грн. (загальна сума заборгованості складає 176908,13 грн.) та сина ОСОБА_8 на суму 34762,25 грн. (загальна сума заборгованості складає 80826,25 грн.)
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 пояснив суду, що згідно рішень Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 16 вересня 2004 року та 18 січня 2016 року, він зобов'язаний до сплати аліментів на утримання неповнолітніх дітей: доньки ОСОБА_9 та сина ОСОБА_10 , в розмірі частини з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, на користь матерів дітей та до повноліття останніх. Після звільнення від відбування покарання, призначеного вироком суду за ч.1 ст.164 КК України, він знову не сплачував аліменти, оскільки не мав можливості, у зв'язку з чим утворились заборгованості на зазначені в обвинувальному акті суми.
Винність обвинуваченого ОСОБА_6 повністю підтверджується показаннями потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які пояснили суду, що обвинувачений ОСОБА_6 , згідно рішень Ленінського районного суду м.Дніпропетровська, зобов'язаний до сплати аліментів на утримання неповнолітніх дітей: доньки ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та сина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі частини з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, до повноліття дітей на їх користь. Але обвинувачений ОСОБА_6 , після звільнення від відбування покарання, призначеного вироком суду за ч.1 ст.164 КК України, висновків для себе не зробив та знову став ухилятися від сплати аліментів, у зв'язку з чим утворилась заборгованість по аліментам на зазначені в обвинувальному акті суми.
Свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 пояснили суду, що у них, в різні проміжки часу, перебували на виконанні рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська, згідно з яким обвинувачений ОСОБА_6 зобов'язаний до сплати аліментів на утримання неповнолітніх дітей: доньки ОСОБА_9 та сина ОСОБА_10 , в розмірі частини з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, на користь матерів дітей. Під час виконання рішення суду, вони неодноразово направляли обвинуваченому виклики та повідомлення про необхідність сплати заборгованості по аліментам, але останній на них ніяк не реагував та аліменти не сплачував, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка вказана у довідках та обвинувальному акті.
Крім того, вина ОСОБА_6 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення (проступку) підтверджується дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, а саме:
- копіями свідоцтв про народження дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.09, 38);
- копією рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 16 вересня 2004 року, згідно з якими ОСОБА_6 зобов'язаний до сплати аліментів на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі частини з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, на користь ОСОБА_4 , до повноліття дитини, починаючи з 09 липня 2004 року (а.с.36-37);
- копією рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 18 січня 2016 року, згідно з яким ОСОБА_6 зобов'язаний до сплати аліментів на утримання неповнолітнього сина: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі частини з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на користь ОСОБА_5 , до повноліття дитини, починаючи з дня набрання рішенням законної сили (а.с.63-64);
- копією вироку Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 19 липня 2018 року, яким ОСОБА_6 засуджений за ч.1 ст.164 КК України до 1 року обмеження волі (а.с.98-100);
- копіями виконавчих листів, виданих на підставі рішень Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 вересня 2004 року та від 18 січня 2016 року (а.с.19-20, 74-75);
- копіями викликів та попереджень Новокодацького ВДВС м.Дніпро про необхідність погашення заборгованості по аліментам (а.с.83-85);
- довідками-розрахунком заборгованості по аліментам ОСОБА_6 , згідно яких заборгованість останнього по аліментам станом на 01 січня 2021 року складає 31767,25 грн. та 34762,25 грн. (а.с.21-22, 69-73).
Таким чином, допитавши обвинуваченого та потерпілих, а також свідків, дослідивши письмові докази та матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, суд дійшов висновку, що вони поза всяким розумним сумнівом доводять в повному обсязі винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення в обсязі обвинувачення, яке було підтримано прокурором та кваліфікує дії обвинуваченого за ч.2 ст.164 КК України, як злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), вчинене особою, раніше судимою за кримінальне правопорушення, передбачене цією статтею.
Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , суд, керуючись ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст.12 КК України, належить до кримінальних проступків, дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, на обліку у лікаря-нарколога не перебуває, характеризується задовільно, має батьків похилого віку.
Обставин, які б пом'якшували, або обтяжували покарання обвинуваченого ОСОБА_6 , передбачених ст.66, 67 КК України, судом не встановлено.
При призначенні покарання суд також враховує позиції Європейського суду з прав людини, які викладені у справах «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року), згідно яких досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
На підставі викладеного та враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_6 заходів щодо погашення вже наявної у нього заборгованості по аліментам не вживав та не вживає, поточні аліменти не сплачує, суд дійшов висновку, що покаранням, необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_6 а також попередження нових кримінальних правопорушень, як самим обвинуваченим, так і іншими особами, є покарання у вигляді обмеження волі, оскільки підстави для призначення покарання більш м'якого, ніж передбачене законом, а також для призначення покарання з випробуванням, судом не встановлені. На думку суду, саме покарання у виді обмеження волі буде відповідати тяжкості правопорушення, не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.368, 370, 374 КПК України, суд
ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.2 ст.164 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на два роки.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_6 обчислювати з дня його прибуття до відповідної установи виконання покарань.
Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 не обирати.
Вирок може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку після його проголошення підлягає врученню обвинуваченому та прокурору. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Головуючий: ОСОБА_1