Постанова
іменем України
18 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 283/103/18
провадження № 51-5271 км 20
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянула в судовому засіданні касаційні скарги захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на вирок Малинського районного суду Житомирської області від 24 жовтня 2019 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 02 липня
2021 року в кримінальному провадженні щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та мешканки АДРЕСА_1 ,
засудженої за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2
ст. 121 Кримінального кодексу України (далі - КК),
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки та мешканки АДРЕСА_2 ,
засудженої за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2
ст. 121 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
1. Вироком Малинського районного суду Житомирської області від
24 жовтня 2019 року ОСОБА_8 та ОСОБА_9 було засуджено за ч. 2 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
2. Цим же вироком визнано винуватими та засуджено ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , рішення суду щодо яких не оскаржуються.
3. Вінницький апеляційний суд ухвалою від 02 липня 2021 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_11 скасував, а кримінальне провадження на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) закрив у зв'язку зі смертю обвинуваченої.
4. В решті вирок місцевого суду залишено без зміни.
5. Суд визнав ОСОБА_8 та ОСОБА_9 винуватими в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, небезпечному для життя в момент заподіяння, вчиненому групою осіб, що спричинило смерть потерпілої за обставин, детально викладених у вироку.
6. Як установлено судом, 17 жовтня 2017 року ОСОБА_9 ,
ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та ОСОБА_8 , перебуваючи у вечірній час на території ДНЗ «Малинський професійний ліцей» по вул. Городищанській, 20 в м. Малині Житомирської області, вживали алкогольні напої.
ОСОБА_9 запропонувала присутнім піти до неповнолітньої
ОСОБА_13 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), щоб повернути викрадені грошові кошти. Присутні погодились і близько 21 години, в стані алкогольного сп'яніння, прибули до місця проживання ОСОБА_13 за адресою: будинок АДРЕСА_3 . В даному будинку крім ОСОБА_13 також перебували її мати ОСОБА_14 і співмешканець матері ОСОБА_15 .
7. Під час з'ясування відносин у ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 виникла суперечка з обвинуваченими. ОСОБА_15 виганяв ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та
ОСОБА_11 з будинку. ОСОБА_10 , діючи з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок в частині забезпечення нормальних умов відпочинку, з мотивів явної неповаги до суспільства, наніс
ОСОБА_15 удар рукою в обличчя, від якого потерпілий впав на землю. ОСОБА_10 спричинив ОСОБА_15 тілесне ушкодження у вигляді синця верхньої губи, яке відноситься до легкого ступеню тяжкості.
8. В цей же час ОСОБА_9 нанесла ОСОБА_13 не менше двох ударів долонею в обличчя. Після цього вивела ОСОБА_13 з будинку на подвір'я, де ОСОБА_11 нанесла потерпілій удар ногою в голову. Подавивши волю потерпілої із застосуванням насильства та психологічного тиску, ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , та ОСОБА_8 , діючи з метою заподіяння тілесних ушкоджень, вивели ОСОБА_13 з подвір'я домоволодіння та повели до приміщення хімічного складу, яке знаходиться по АДРЕСА_4 .
9. Рухаючись по дорозі до вказаного місця по АДРЕСА_5 , ОСОБА_9 , припиняючи непокору потерпілої, нанесла ОСОБА_13 удар рукою в обличчя, від якого остання присіла та стала кричати.
ОСОБА_11 схопила ОСОБА_13 за волосся, підняла її та нанесла удар рукою в обличчя, чим примусила замовчати.
10. Прибувши близько 22 години до приміщення хімічного складу,
ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 із застосуванням сили примусили неповнолітню зайти до приміщення. Перебуваючи в приміщенні у період з 22 до 23 год, засуджені змусили ОСОБА_13 вживати горілку разом із ними. Протягом цього часу ОСОБА_9 та ОСОБА_8 наносили потерпілій по черзі удари руками в голову, не менше ніж по два кожна, від яких остання впала. ОСОБА_11 та ОСОБА_10 нанесли ОСОБА_13 по декілька ударів ногами по голові та тулубу. ОСОБА_11 кидала в потерпілу уламки цегли. ОСОБА_10 підвів потерпілу обличчям до стіни приміщення та умисно наніс не менше двох ударів в область задньої частини голови, від чого потерпіла присіла.
11. ОСОБА_9 та ОСОБА_8 вивели неповнолітню з приміщення на вулицю, де ОСОБА_11 нанесла їй удар по голові кулаком. Від удару потерпіла впала на землю. ОСОБА_11 продовжувала наносити ОСОБА_13 удари по голові кулаками та ногами.
12. Після того як ОСОБА_11 припинила дії, ОСОБА_9 посвітила телефоном на потерпілу, обличчя якої було закривавлене. ОСОБА_10 порадив вмити її. ОСОБА_9 та ОСОБА_11 повели ОСОБА_13 до водойми, а ОСОБА_8 та ОСОБА_10 пішли на залізничний вокзал зустрічати брата ОСОБА_10 - ОСОБА_12 .
13. У той же день, близько 23 год, ОСОБА_10 і ОСОБА_8 повернулись до приміщення хімічного складу разом із ОСОБА_12 . Останній побачив ОСОБА_13 із тілесними ушкодженнями без свідомості.
14. Переконавшись у тому, що ОСОБА_13 жива, ОСОБА_12 , усвідомлюючи, що остання перебуває у небезпечному для життя стані, не надав їй допомоги та не повідомив про такий стан належним установам чи особам. Він разом із ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 перенесли потерпілу до смітника і там її залишили. Наступного дня о 06 год.
ОСОБА_13 було виявлено.
15. У результаті спільних дій ОСОБА_11 , ОСОБА_9 ,
ОСОБА_8 та ОСОБА_10 було умисно заподіяно неповнолітній ОСОБА_13 тілесні ушкодження у вигляді синців, ран голови, обличчя, важку черепно-мозкову травму, яка супроводжувалася забоєм головного мозку важкого ступеню, гематомою правої півкулі головного мозку з набряком, тривалим коматозним станом, що зумовило зупинку функцій центральної нервової системи, серцевої діяльності, дихання. Указані тілесні ушкодження є тяжкими, що є небезпечними для життя в момент їх заподіяння і знаходяться в прямому причинному зв'язку зі смертю ОСОБА_13 .
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
16. У касаційних скаргах захисники, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, порушують питання про скасування судових рішень щодо засуджених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
17. Зокрема, захисник ОСОБА_6 , котрий діє в інтересах ОСОБА_8 , просить скасувати вирок та ухвалу суду щодо засудженої, а кримінальне провадження закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК у зв'язку з недоведеністю вчинення нею кримінального правопорушення. Стверджує, що ОСОБА_8 пред'явлено неконкретне обвинувачення, що порушує її право на захист. Мотивувальна частина вироку суду в частині визнання винною ОСОБА_8 не відповідає вимогам ст. 374 КПК, оскільки винуватість засудженої обґрунтовано недопустимими доказами. Захисник указує на істотні процесуальні порушення вилучення особистих речей ОСОБА_8 за відсутності понятих під час досудового розслідування та недопустимість похідних доказів. Посилається на те, що судом не усунуто протиріччя між пред'явленим обвинуваченням ОСОБА_8 та показаннями очевидців події в частині спричинення обвинуваченою тяжких тілесних ушкоджень потерпілій. Не враховано ту обставину, що ОСОБА_8 прикривала потерпілу від ударів та благала не спричиняти тілесні ушкодження. Факт перебування
ОСОБА_8 на місці події не доводить її винуватості.
18. Захисник ОСОБА_7 , котрий діє в інтересах ОСОБА_9 , просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо засудженої, а кримінальне провадження призначити до нового апеляційного розгляду. Посилається на те, що апеляційний суд під час судового розгляду не дав нову оцінку доказам, які було покладено судом першої інстанції в основу вироку. Крім того, зазначає, що апеляційний суд не дав відповідей на всі доводи апеляційної скарги сторони захисту. Зокрема, перед судом ставилося питання про перекваліфікацію дій ОСОБА_9 з ч. 2 ст. 121 КК на ч. 3 ст. 136 КК. Відмовляючи у задоволенні апеляційної скарги, суд усупереч вимогам ст. 419 КПК свого рішення належним чином не вмотивував.
Позиції учасників судового провадження
19. У суді касаційної інстанції прокурор заперечував проти задоволення вимог касаційних скарг.
20. Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з'явилися.
Мотиви Суду
21. Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
22. Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
23. Як убачається зі змісту поданих касаційних скарг, захисники, зокрема, не погоджуються по суті з установленими у вироку фактичними обставинами кримінального провадження, якими доводиться винуватість ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , тоді як їх перевірка відповідно до ст. 433 КПК до повноважень суду касаційної інстанції не належить.
24. Разом із тим у результаті касаційного перегляду було встановлено, що висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вчиненні злочину, за який їх засуджено, ухвалено з додержанням ст. 23 КПК на підставі всіх з'ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 вказаного Кодексу.
25. Зокрема, такого висновку місцевий суд дійшов на підставі аналізу: показань допитаних у судовому засіданні засуджених, котрі підтвердили обставини нанесення ударів ОСОБА_13 , потерпілих ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , показань експерта ОСОБА_20 .
26. Об'єктивно винуватість засуджених доведено дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами. Зокрема, фактичними даними, що містяться в протоколах огляду місця події від 18, 19, 21 жовтня 2017 року, протоколу огляду трупа від 24 жовтня 2017 року, висновками судово-медичних експертиз, відповідно до яких усі тілесні ушкодження потерпілій спричинено прижиттєво, вони є тяжкими, такими, що є небезпечними для життя особи в момент їх заподіяння.
27. Як установлено судом, механізм спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_13 узгоджується з показаннями засуджених про завдання ударів потерпілій, які останні давали під час судового розгляду. Доведеність винуватості ОСОБА_8 та ОСОБА_9 обґрунтовано також іншими дослідженими доказами в судовому засіданні, зміст яких детально відображено у вироку.
28. Суд першої інстанції з'ясував позицію обвинувачених, які не заперечували своєї участі в конфлікті та присутності на місці події, однак заперечували свою активну участь у вчиненні злочину.
29. Версію сторони захисту про недоведеність винуватості ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , обґрунтування вироку суду недопустимими доказами, було ретельно перевірено судами під час судового розгляду та спростовано.
30. Зокрема, обвинувачена ОСОБА_11 в судовому засіданні показала, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 неодноразово завдавали удари рукою ОСОБА_13 по обличчю, від яких потерпіла падала на землю.
31. Обставини побиття неповнолітньої ОСОБА_13 на вулиці ОСОБА_9 підтвердив очевидець події - свідок ОСОБА_15 .
32. Суд проаналізував висновки судово-медичних експертиз, в яких було наведено показання усіх обвинувачених під час слідчого експерименту з приводу побиття потерпілої.
33. Усупереч твердженням сторони захисту фактичні дані, які покладено в основу вироку та на яких ґрунтується обвинувачення ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , було отримано в порядку, визначеному КПК, вони узгоджуються між собою, були предметом безпосереднього дослідження суду, не викликають сумніву в законності їх збирання (формування) та процесуального закріплення, тому відповідно до вимог ст. 84 КПК вони є допустимими доказами у кримінальному провадженні.
34. Ретельно дослідивши й зіставивши їх, давши їм оцінку з точки зору належності, допустимості та достовірності, місцевий суд обґрунтовано вирішив, що вони в сукупності та взаємозв'язку доводять факт вчинення засудженими суспільно небезпечного діяння проти життя та здоров'я особи.
35. При цьому суд урахував, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 брали безпосередню участь у спричиненні тілесних ушкоджень неповнолітній потерпілій, завдаючи їй удари в голову, усвідомлювали суспільно небезпечний характер своїх дій, які самі собою загрожували життю потерпілої в момент їх заподіяння, могли розуміти, що стан ОСОБА_13 погіршувався від завданих ударів і свідомо припускали це.
36. Засуджені хоч і не передбачали настання смерті потерпілої, але могли це передбачити. За таких обставин місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про спрямованість умислу саме на завдання тілесних ушкоджень потерпілій, які потягнули її смерть.
37. Таким чином, дії ОСОБА_8 та ОСОБА_9 правильно кваліфіковано за ч. 2 ст. 121 КК, а доводи захисників у цій частині не можна визнати обґрунтованими.
38. Твердження захисника ОСОБА_6 про істотні процесуальні порушення вилучення особистих речей ОСОБА_8 за відсутності понятих під час досудового розслідування та недопустимість похідних доказів, перевірялися судами та не знайшли свого підтвердження.
39. Як убачається з матеріалів провадження, вилучені особисті речі ОСОБА_8 , як і інших засуджених, було визнано речовими доказами у справі, яким було дано оцінку в судовому засіданні разом у сукупності з іншими доказами.
40. Відсутність тілесних ушкоджень на тілі у ОСОБА_8 спростовує позицію захисту про те, що вона захищала неповнолітню потерпілу від ударів інших співучасників злочину.
41. Перевіркою суду апеляційної інстанції було підтверджено доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні злочину, який кваліфіковано за ч. 2
ст. 121 КК, що виключало правову підставу для перекваліфікації дій винної на
ч. 3 ст. 136 КК, як про це просила сторона захисту.
42. Призначене ОСОБА_8 та ОСОБА_9 покарання є справедливим, відповідає його меті й загальним засадам, визначеним у статтях 50, 65 КК.
43. Зміст вироку суду не суперечить вимогам ст. 374 КПК.
44. Апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження за апеляційними скаргами сторони захисту, належним чином перевірив усі викладені в них доводи, та, навівши підстави прийнятого рішення, обґрунтовано відмовив у задоволенні апеляційних скарг.
45. Ухвала суду апеляційної інстанції не суперечить положенням статей 370, 419 КПК, а переконливих доводів на спростування висновків цього суду в поданих касаційних скаргах не наведено.
46. Істотних порушень норм права, які були би безумовними підставами для скасування оскаржуваних вироку та ухвали і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції, як про це просить захисник ОСОБА_7 , котрий діє в інтересах ОСОБА_9 , або закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_8 , як про це ставить питання захисник ОСОБА_6 , при касаційному розгляді кримінального провадження не встановлено.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, колегія суддів
ухвалила:
Касаційні скарги захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Малинського районного суду Житомирської області від
24 жовтня 2019 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 02 липня
2021 року щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - без зміни.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3