Постанова
Іменем України
24 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 757/31300/15-ц
провадження № 61-22202св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Яремка В. В.,
учасники справи:
за первісним позовом
позивач - Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
за зустрічним позовом
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 05 липня 2017 року, додаткове рішення Печерського районного суду м. Києва від 07 березня 2018 року у складі судді Новака Р. В. та постанову Київського апеляційного суду від 07 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Іванової І. В., Матвієнко Ю. О., Мельника Я. С.,
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - ПАТ «Універсал Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Позов обґрунтований тим, що 22 квітня 2008 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 006-2008-1275, згідно з яким банк надав позичальнику кредит у розмірі 95 000,00 дол. США зі сплатою 12,45 % річних, а позичальник зобов'язалась повернути кредит в строк до 10 квітня 2038 року.
22 квітня 2008 року між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 006-2008-1275-Р, згідно з яким поручитель зобов'язався перед кредитором відповідати за невиконання позичальником усіх його зобов'язань, що виникли з кредитного договору. Відповідно до кредитного договору позивач виконав свої зобов'язання у повному обсязі, а саме надав відповідачу ОСОБА_1 кредитні кошти, що підтверджується меморіальним ордером та випискою з особового рахунку від 22 квітня 2008 року. Проте відповідачі не дотримувались умов кредитного договору щодо своєчасного повернення кредитів та відсотків за користування кредитними коштами, внаслідок чого, станом на 09 червня 2015 року у них виникла заборгованість за кредитним договором, загальний розмір якої становить 76 110, 29 дол. США, з яких: 1 847,23 дол. США - прострочена заборгованість за кредитом; 72 569,35 дол. США - сума дострокового стягнення кредитних коштів; 1 508,55 дол. США- сума заборгованості за відсотками; 185,16 дол. США - сума заборгованості за підвищеними відсотками, що еквівалентно 1 946 901,22 грн.
Позивач просив стягнути з відповідачів заборгованість у розмірі 76 110, 29 дол. США.
Короткий зміст зустрічних позовних вимог
У січні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ПАТ «Універсал Банк» з зустрічним позовом про визнання кредитного договору недійсним.
Зустрічний позов обґрунтований тим, що оспорюваний кредитний договір містить суттєві недоліки, положення договору порушують права позивача як споживача згідно з Законом України «Про захист прав споживачів» (далі - Закон) та суперечить нормам законодавства України, які регулюють спірні правовідносини.
Просила суд визнати недійсним кредитний договір від 22 квітня 2008року № 006-2008-1275.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 05 липня 2017 року, додатковим рішенням Печерського районного суду м. Києва від 07 березня 2018 року, які залишені без змін постановою Київського апеляційного суду від 07 листопада 2019 року, первісний позов задоволено. Стягнено солідарно з ОСОБА_1 ,ОСОБА_2 на користь ПАТ«Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 176 110,29 дол. США, що еквівалентно 1 946 901,22 грн.Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. У зустрічному позові відмовлено.
Задовольнивши первісний позов та відмовивши у зустрічному позові, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позичальник ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором не виконувала належним чином, тому банк має право вимагати від відповідачів дострокового повернення кредиту та стягнення відсотків, передбачених умовами договору, відповідно до розрахунку банку, який не спростований відповідачами. Перед укладенням кредитного договору ОСОБА_1 була ознайомлена із умовами кредитування, орієнтовною сукупною вартістю кредиту і погодилася на них, про що свідчить її підпис.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 05 липня 2017 року, додаткове рішення Печерського районного суду м. Києва від 07 березня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 листопада 2019 року, просила скасувати оскаржувані судові рішення, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про відмову в первісному позові та задоволення зустрічного позову.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними, ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.
Суди неповно з'ясували всі обставини справи, не розглянули клопотання про проведення бухгалтерської експертизи для визначення розміру заборгованості, спростувати розмір заборгованості та її розрахунок можливо шляхом проведення судової економічної експертизи.
У ОСОБА_1 існують обґрунтовані сумніви щодо правильності розрахунків її заборгованості, адже, відповідно до розрахунку банку вона погасила 111 000,00 дол. США, проте розмір заборгованості за договором становить 76 110, 29 дол. США.
Суд апеляційної інстанції не надав оцінку доводам про невідповідність розрахунків банку дійсній заборгованості.
Відмовивши в зустрічному позові, суди не звернули уваги, що оспорюваний договір не відповідає статтям 11, 19 Закону.
Аргументи інших учасників справи
Відзив ПАТ «Універсал Банк» на касаційну скаргу мотивований тим, що оскаржувані судові рішення є законними, ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи касаційної скарги зводяться до власного тлумачення скаржником змісту спірних правовідносин, не спростовують висновків судів та не свідчать про порушення банком норм матеріального права при вирішенні справи по суті.
Позивач також зауважує про те, що з наданого розрахунку заборгованості за кредитним договором можливо встановити спосіб та порядок визначення складових кредитної заборгованості, в підсумку містить суми складових заборгованості за кредитним договором наведених в позовній заяві. Зазначені в розрахунку остаточні суми кожної із складових заборгованості є результатом підрахунку кожної із граф розрахунку.
ОСОБА_1 підписом у договорі підтвердила факт надання їй повної інформації про умови кредитування та її погодження з цими умовами, зокрема про надання кредиту, валюти кредиту, відсоткової ставки, його погашення, розміру щомісячної сплати. Отже, ОСОБА_1 до підписання договору мала можливість ознайомитися з його умовами та не погодитися чи відмовитися від укладання договору, проте договір був підписаний та тривалий час виконувався.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи, відмовлено у зупиненні виконання заочного рішення Печерського районного суду м. Києва від 05 липня 2017 року, додаткового рішення Печерського районного суду м. Києва від 07 березня 2018 року та постанови Київського апеляційного суду від 07 листопада 2019 року.
У травні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 22 квітня 2008 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 006-2008-1275, згідно з якимбанк надав позичальнику кредит у розмірі 95 000,00 дол. США зі сплатою 12,45 % річних, а позичальник зобов'язалась повернути кредит в строк до 10 квітня 2038 року.
Відповідно до пункту 1.1 кредитного договору кредитор зобов'язується надати позичальникові кредитні кошти (кредит) в сумі 95 000,00 дол. США, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредитні кошти (кредит) та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах, зазначених у цьому договорі. Відповідно до пункту 1.1.1 кредитного договору за користування коштами понад встановлений строк (прострочення терміну сплати щомісячного платежу) встановлюється підвищена процентна ставка в розмірі 37,35 % річних.
Відповідно до пункту 1.3 кредитного договору цільовим призначенням кредиту є споживчі потреби.
Згідно з пунктом 8.5 кредитного договору, уклавши цей договір позичальник підтверджує, що до укладення ним цього договору був ознайомлений в письмовій формі з інформацією про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту у кредитора.
Відповідно до умов кредитного договору позивач виконав свої зобов'язання у повному обсязі, а саме надав ОСОБА_1 кредитні кошти, що підтверджується меморіальним ордером від 22 квітня 2008 року № 0062914USD000931 та випискою з особового рахунку за 22 квітня 2008 року.
22 квітня 2008 року між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 006-2008-1275-Р, згідно з яким поручитель зобов'язався перед кредитором відповідати за невиконання позичальником усіх його зобов'язань, що виникли з кредитного договору.
Згідно з пунктом 1.2 договору поруки поручитель засвідчує, що йому добре відомі усі умови вищезазначеного основного договору і він погоджується з ними.
Відповідно до пункту 1.3 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник за всіма зобов'язаннями останнього за основним договором, включаючи повернення основної суми боргу (в т. ч. суми кредиту, регресу), сплати процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами основного договору.
Згідно з пунктом 1.4 договору поруки відповідальність поручителя і боржника є солідарною.
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором, наданого позивачем, станом на 09 червня 2015 року відповідачі мають заборгованість за кредитним договором в розмірі 76 110,29 дол. США, яка складається з простроченої заборгованості за кредитом - 1 847,23 дол. США, сума дострокового стягнення кредитних коштів - 72 569,35 дол. США, заборгованості за відсотками - 1 508,55 дол. США, заборгованості за підвищеними відсотками - 185,16 дол. США.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційна скарга у цій справі подана у грудні 2019 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтями 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Задовольнивши первісний позов та відмовивши у зустрічному позові, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором не виконувала належним чином, тому банк має право вимагати від відповідачів сплатити заборгованість відповідно до розрахунку банку, який відповідачі не спростували. Перед укладенням кредитного договору ОСОБА_1 була ознайомлена із умовами кредитування, орієнтовною сукупною вартістю кредиту і погодилася на них, про що свідчить її підпис.
Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Суди встановили, що договір містить зазначену суму кредиту, мету надання кредиту; форми його забезпечення; розмір процентів за користування кредитом; суму кредиту та її складові, строк, на який надається кредит, детальний розпис загальної вартості платежів за договором, що включає в себе суми платежів із повернення кредиту та строки їх здійснення, процентів, комісійних винагород, інших супутніх платежів, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги та розрахунок сукупної вартості кредиту і реальної процентної ставки; можливість та наслідки дострокового повернення кредиту та його умови.
Суди проаналізували відповідність укладеного між сторонами договору положенням частини першої статті 203, статті 215 ЦК, за якими зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів регулює Закон.
Згідно з частинами першою, другою статті 11 Закону договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками. Перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: особу та місцезнаходження кредитодавця; кредитні умови, зокрема: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати детальнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.
Відповідно до частини п'ятої статті 11 Закону до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими: для надання кредиту необхідно передати як забезпечення повну суму або частину суми кредиту чи використати її повністю або частково для покладення на депозит, або викупу цінних паперів, або інших фінансових інструментів, крім випадків, коли споживач одержує за таким депозитом, такими цінними паперами чи іншими фінансовими інструментами таку ж або більшу відсоткову ставку, як і ставка за його кредитом; споживач зобов'язаний під час укладення договору укласти інший договір з кредитодавцем або третьою особою, визначеною кредитодавцем, крім випадків, коли укладення такого договору вимагається законодавством та/або коли витрати за таким договором прямо передбачені у складі сукупної вартості кредиту для споживача; передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки; встановлюються дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки.
Згідно з частиною п'ятою статті 18 Закону передбачено можливість визнання недійсними лише окремих умов договору, а не цивільно-правового договору в цілому і лише у разі визнання цих положень договору несправедливими.
Отже, за змістом статтей 11, 18 Закону до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема, щодо плати за обслуговування кредиту та плати за дострокове його погашення, і це є підставою для визнання таких положень недійсними (окремих положень, а не договору в цілому).
Перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не встановив порушення зазначених вище норм матеріального права при укладанні сторонами кредитного договору, а встановив, що позичальнику було надано всю необхідну інформацію, передбачену частинами другою, четвертою статті 11 Закону; сторони узгодили всі істотні умови договору, а саме: суму кредиту, дату видачі кредиту, його розмір та цілі, відсоткову ставку, умови повернення кредиту, нарахування та сплати відсотків, порядок сплати за кредит, порядок зміни та припинення дії договору, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору. Позивач особистим підписом засвідчила свою згоду з умовами договору та фактично отримала кредит, що підтверджено меморіальними ордерами.
Суд першої інстанції встановив, що 22 квітня 2008 року за меморіальними ордерами ОСОБА_1 отримала 95 000,00 дол. США.
Суди дійшли висновку, що ОСОБА_1 мала необхідний обсяг цивільної дієздатності, її волевиявлення було вільним та відповідало внутрішній волі; виконання банком зазначених умов підтверджено особистим підписом позивача у кредитному договорі, її заявою про надання кредиту, на момент укладення кредитного договору позивач не заперечувала змісту цього правочину. На спростування встановлених судами обставин позичальник не надала належні та допустимі докази. Протягом тривалого часу ОСОБА_1 виконувала свої обов'язки за договором із повернення кредитних коштів, сплати процентів та інших платежів за користування кредитом, що підтверджено письмовими доказами у справі.
Посилаючись на порушення банком статті 19 Закону, ОСОБА_1 не вказує, які саме пункти порушив банк і на підтвердження цього не надає будь-яких доказів.
Доводи касаційної скарги про несправедливість умов договору є необгрунтованими, оскільки ОСОБА_1 не вказує, які норми матеріального та процесуального права порушили суди.
Верховний Суд зазначає, що у зустрічному позові вона також не посилалася конкретно, які саме положення договору є несправедливими з огляду на законодавство.
Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги, що суди не розглянули клопотання про призначення судової економічної експертизи для визначення розміру заборгованості з огляду на таке.
Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Верховний Суд зазначає, що висновок експерта є письмовим доказом у справі, який оцінюється судом у сукупності з іншими доказами у справі. Відповідно до статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу.
Суди оцінилинаданий банком розрахунок разом з іншими доказами у справі та надали їм належну правову оцінку.
Разом з тим суди забезпечилиправо позичальника надати до суду докази, які свідчать про погашення нарахованої банком кредитної заборгованості, проте об'єктивних доказів, які спростовували б доводи позивача, до суду не надано, і суд таких не встановив.
Крім того, у судовому засіданні у суді першої інстанції 12 жовтня 2016 року була присутня представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , яка згідно з журналом судового засідання клопотань про призначення експертиз не заявляла.
Інші доводи касаційної скарги аналогічні доводам апеляційної скарги, зводяться до незгоди з судовими рішеннями у справі та переоцінки доказів у справі, проте встановлення обставин справи і перевірка їх доказами не належить до компетенції суду касаційної інстанції.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень без змін.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки у цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 05 липня 2017 року, додаткове рішення Печерського районного суду м. Києва від 07 березня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 листопада 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: А. С. Олійник
І. Ю. Гулейков
В. В. Яремко