Ухвала
23 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 624/419/18
провадження № 61-18545 ск21
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
розглянув касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Насінневе» на рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 15 лютого 2021 року та постанову Харківського апеляційного суду від 18 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Насінневе», третя особа - сільськогосподарське (фермерське) господарство «Клен», про розірвання договору оренди землі,
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Насінневе» (далі - ПрАТ «Насінневе»), у якому просила розірвати договір оренди землі від 27 червня 2008 року № б/н, укладений між ОСОБА_2 та ПрАТ «Насінневе». Згідно з пунктом 40 договору оренди, підставою його розірвання є перехід права власності на орендовану земельну ділянку. У зв'язку із переходом до неї права власності на спірну земельну ділянку на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 23 травня 2017 року після смерті ОСОБА_2 , просила розірвати цей договір.
Рішенням Сахновщинського районного суду Харківської області від 15 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 18 жовтня 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Розірвано договір оренди землі від 27 червня 2008 року № б/н, укладений між ОСОБА_2 та ПрАТ «Насінневе», зареєстрований у відділі Держкомзему у Кегичівському районі Харківської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 10 квітня 2012 року за № 632310004000911.
У листопаді 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ПрАТ «Насінневе», у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, з урахуванням такого.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (пункт 1 частини шостої, частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Зі змісту положень пункту 8 частини першої статті 176 ЦПК України убачається, що у позовах про розірвання договору найму (оренди) ціна позову визначається сукупністю платежів за користування майном протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що розмір орендної плати становить 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка складає 1 960,13 грн.
А отже, з огляду на вимоги пункту 8 частини першої статті 176 ЦПК України, ціна позову у цій справі становить 5 748,39 грн (1 960,13 * 3), що станом на 01 січня 2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270,00 грн х 100 = 227 000,00 грн).
Таким чином, зазначена справа є малозначною в силу вимог закону, яким, за загальним правилом, виключається можливість перегляду ухвалених у ній судових рішень судом касаційної інстанції.
При цьому касаційна скарга не містить мотивів про те, що оскаржувані судові рішення підпадають принаймні під один із випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, які б свідчили про необхідність перегляду судових рішень у цій справі у касаційному порядку.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
З урахуванням наведеного, оскільки ПрАТ «Насінневе» подало касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, увідкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Разом з тим, не потребують окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, статтею 260, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою приватного акціонерного товариства «Насінневе» на рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 15 лютого 2021 року та постанову Харківського апеляційного суду від 18 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Насінневе», третя особа - сільськогосподарське (фермерське) господарство «Клен», про розірвання договору оренди землі.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслатизаявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара