Постанова
Іменем України
17 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 766/15688/16-ц
провадження № 61-11124св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - фізична особа - підприємець ОСОБА_1 ,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,
третя особа - ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Херсонського апеляційного суду від 24 травня 2021 року у складі колегії суддів: Кутурланової О. В., Майданіка В. В., Орловської Н. В.,
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року фізична особа - підприємець (далі - ФОП)
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що 09 лютого 2016 року між ним та ОСОБА_2 укладено договір про надання правової допомоги у питаннях отримання компенсації від судновласника/менеджера/оператора судна та будь-якої іншої особи, що має своїм обов'язком здійснити виплату грошової компенсації у зв'язку з нещасним випадком в період роботи на судні «AtlanticRunner», відповідно до якого замовник зобов'язався здійснити оплату за наданий комплекс послуг у розмірі 20% від реально отриманої компенсації, виплаченої йому у зв'язку з нещасним випадком.
З метою організації комплексного надання правової допомоги, керуючись положеннями умовами договору про правову допомогу, між ним та
ОСОБА_3 укладено договір підряду від 09 лютого 2016 року, за яким він залучив ще і ОСОБА_3 до виконання умов договору.
Внаслідок тривалих перемовин з роботодавцем відповідача, які велися виключно англійською мовою, з огляду на міжнародний характер трудових правовідносин та звичаї документообігу у морському судноплавстві, із застосуванням заходів моніторингу та контролю всіх медичних витрат ОСОБА_2 , які своєчасно надсилалися його роботодавцю з метою спонукання до якомога скорішого проведення компенсаційних виплат постраждалому моряку, здійснюючи супроводження та організацію медичних оглядів замовника, у тому числі у м. Одесі, залучаючи перекладачів для належного посвідчення офіційно складених ОСОБА_2 заяв,
25 листопада 2016 року судновласниками «AtlanticRunner» виплачена компенсація відповідачу у розмірі 60 000 доларів США, що еквівалентно
1 539 571,26 грн.
Після отримання всього комплексу послуг, які на етапі їх надання проводилися повністю за рахунок позивача, не здійснивши жодної оплати за договором від 09 лютого 2016 року, одразу після отримання компенсації ОСОБА_2 повідомив, що він відмовляється виконувати свої обов'язки з оплати наданих послуг у розмірі 20% від реально отриманої компенсації, у зв'язку із чим позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь грошову винагороду, передбачену договором від 09 лютого 2016 року у сумі 12 000,00 доларів США, що станом на 27 січня 2017 року еквівалентно 326 520 грн.
У травні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до ФОП ОСОБА_1 про визнання договору недійсним.
В обґрунтування зустрічного позову зазначив, що 13 січня 2016 року , під час виконання трудових обов'язків на борту судна «Atlantic Runner», він отримав серйозну виробничу травму та був госпіталізований у клініку м. Балтімор (штат Меріленд, Сполучені Штати Америки), де був прооперований із вживленням імплантів другого і п'ятого хребців хребта. Після проведеного оперативного втручання, для купірування гострого болю йому призначено прийом медичних наркотичних препаратів, таких як « Оксикодон » та « Сульфат Морфію ».
Після повернення в Україну він продовжив вживання наркотичних медичних препаратів для зняття больових симптомів, що призводило до побічних ефектів, таких як «провали в пам'яті», подавлений морально-психологічний стан, сплутаність думок, розгубленість, побоювання за майбутнє, відчай.
07 лютого 2016 року до нього прийшов ОСОБА_1 , повідомивши, що він довідався про його серйозну травму та запропонував свої послуги, розповівши, що спеціалізується на правовій допомозі постраждалим морякам в отриманні компенсацій від іноземних судновласників, оскільки на цьому шляху є ряд специфічних тонкощів, від яких залежить у подальшому розмір отриманої компенсації.
Перебуваючи в тяжких життєвих умовах і подавленому морально-психологічному стані внаслідок отриманої травми та вжиття наркотичних медичних препаратів, побоюючись залишитися без засобів до існування, він погодився на укладення договору на запропонованих ФОП ОСОБА_1 умовах, які були вкрай невигідними для нього і 09 лютого 2016 року між ним та відповідачем укладено договір, відповідно до якого відповідач зобов'язався надати йому правову допомогу в отриманні компенсації від судновласника/менеджера/оператори судна та будь-якої іншої особи, що має своїм обов'язком здійснювати виплату грошової компенсації у зв'язку з нещасним випадком в період роботи на судні «Atlantic Runner», а він у свою чергу зобов'язався здійснити оплату у розмірі 20% від реально отриманої компенсації, сплаченої йому у зв'язку з нещасним випадком.
Посилаючись на те, що відповідач скористався його хворобливим станом і з метою отримання неправомірної вигоди нав'язав свої послуги, змусивши його підписати договір на вкрай невигідних для нього умовах, у той час як він абсолютно не потребував такої допомоги, оскільки страхова компанія у будь-якому випадку виплатила би йому компенсаційні виплати незалежно від дій відповідача, просив визнати недійсним договір про правову допомогу
від 09 лютого 2016 року між ним та ФОП ОСОБА_1 з підстав, визначених статтею 233 ЦК України, як вчинений під впливом тяжкої обставини та на вкрай невигідних умовах.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 20 жовтня 2020 року у складі судді Прохоренко В. В. у задоволенні позову ФОП
ОСОБА_1 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано договір, укладений між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1
09 лютого 2016 року, недійсним.
Відмовляючи у задоволенні первісного позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав документального підтвердження витрат при наданні правової допомоги, доказів їх неминучості, а також розрахунку таких витрат.
Задовольняючи зустрічні позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що договір про надання правової допомоги вчинений ОСОБА_2 під впливом тяжких для нього обставин, а саме: тяжкі травми, біль, зміна звичного способу життя, інвалідність, неможливість працювати на судні, необхідність фінансування свого лікування та матеріального забезпечення сім'ї, що спонукало його укласти договір на вкрай невигідних умовах.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Херсонського апеляційного суду від 24 травня 2021 рокурішення Херсонського міського суду Херсонської області від 20 жовтня 2020 року скасовано та ухвалено нове, яким позов ФОП ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 заборгованість з оплати послуг у розмірі 326 520,00 грн. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджено надання позивачем відповідачу послуг щодо отримання грошової компенсації у зв'язку з нещасним випадком під час виконання трудових обов'язків, із залученням на договірних засадах третіх осіб для виконання умов договору, а тому первісний позов слід задовольнити.
Вирішуючи спір в частині зустрічних позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із того, що встановлені судом обставини хоч і свідчать про існування у позивача за зустрічним позовом тяжких обставин під час укладання договору з ФОП ОСОБА_1 , однак оспорюваний договір і був спрямований на надання постраждалій особі допомоги у правових та організаційних питаннях, які здійснювалися ФОП Болсуном та ОСОБА_3 . При цьому ОСОБА_2 мав змогу не опікуватися ними, а присвятити всі свої сили відновленню стану здоров'я та очікувати отримання компенсаційних виплат від роботодавця. Крім того, сума винагороди позивача становить 20% від реально отриманої компенсації, сплаченої у зв'язку з нещасним випадком. Враховуючи викладене, сума отриманої винагороди ФОП ОСОБА_1 ставив у пряму залежність від виконаної роботи, внаслідок якої позивачем повинна була бути отримана максимальна сума компенсації. У випадку відсутності виплати компенсації,
ФОП ОСОБА_1 був би позбавлений винагороди за проведену ним роботу, що свідчить про відсутність невигідних для позивача умов.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що ФОП ОСОБА_1 не надав жодних конкретних доказів виконання ним особисто саме тих дій, які визначені у пункті 1.1 договору від 09 лютого 2016 року. Вказаний договір був ним вчинений під впливом тяжких обставин. Суд апеляційної інстанції помилково не застосував до спірних правовідносин Закон України «Про захист прав споживачів», не звернув уваги на те, що позивач не надав усю необхідну інформацію про ціну та перелік його послуг, порядок і умови зміни вартості послуг за договором в залежності від фактичного обсягу наданої правової допомоги.
Відзив на касаційну скаргу
У вересні 2021 року від ФОП ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останній посилається на необґрунтованість доводів скарги та законність прийнятої судом апеляційної інстанції постанови. Вказує, що він надав достатні та належні докази виконанн ним умов договору. Посилання скаржника на положення Закону України «Про захист прав споживачів» є помилковими, оскільки позовні вимоги на підставі цього Закону
ОСОБА_2 не заявлялися, останній посилався лише на те, що оспорюваний договір був вчинений ним під впливом тяжких обставин.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, а ухвалою від 10 листопада 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_2 працював моряком на борту судна «Atlantic Runner» (прапор - Мальта).
13 січня 2016 року під час виконання трудових обов'язків на борту судна «Atlantic Runner» ОСОБА_2 отримав виробничу травму, а саме ушкодження хребта, перелом правої руки, ушкодження меніску та лівого колінного суглобу та 15 січня 2016 року був госпіталізований у клініку
м. Балтімор (штат Меріленд, Сполучені Штати Америки), де був прооперований і йому вживлені імпланти другого і п'ятого хребців.
Після проведеного оперативного втручання для купірування сильного болю йому призначено медичні наркотичні препарати - «Оксикодон», « Сульфат Морфію ».
27 січня 2016 року в супроводі лікарів медичних закладів м. Києва
ОСОБА_2 літаком повернувся до м. Херсона і маючи тілесні ушкодження не міг вільно пересуватися, потребував сторонньої допомоги, подальшого лікування та реабілітації.
08 лютого 2016 року ОСОБА_2 видав нотаріально посвідчену довіреність, якою уповноважив ОСОБА_1 представляти його інтереси.
Довіреність видана строком на три роки з правом повного або часткового передоручення повноважень (а.с.5 т.1).
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, Витягу з реєстру платників єдиного податку ОСОБА_1 здійснює діяльність у сфері права - КВЕД 69.10, цей клас включає юридичне представництво та консультативні послуги.
09 лютого 2016 року між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір про надання правової допомоги, за умовами якого ФОП ОСОБА_1 зобов'язався надати правову допомогу (юридичні та консультативні послуги) ОСОБА_2 в отриманні компенсації від судновласника/менеджера/оператора судна та будь-якої іншої особи, що має своїм обов'язком здійснити виплату грошової компенсації, у зв'язку з нещасним випадком в період роботи на «Atlantic Runner».
Пунктом 1.1 договору визначено, що під правовою допомогою розуміється отримання консультації, виконання різних правових дій виконавця на його власний вибір, в тому числі, надання усних консультацій про можливі засоби та механізми отримання грошової компенсації, ведення переговорів від імені замовника з метою досудового врегулювання питання виплати грошової компенсації, підготовка і пред'являння претензій і позовних заяв, звернення від імені замовника із позовами в судові органи будь-якої держави, укладення від імені замовника та з його згоди мирових угод, направлених на отримання замовником грошової компенсації та другі дії.
Необхідно вважати, що виконавець виконав свої зобов'язання перед замовником в повному обсязі та належним чином, якщо замовнику буде здійснена виплата грошової компенсації судновласником/менеджером/оператором судна, будь-якою іншою особою що має своїм обов'язком здійснити виплату грошової компенсації замовнику після укладення даного договору протягом 1 року.
Згідно з пунктом 3.1 договору замовник здійснює оплату за послуги виконавця у розмірі 20% від реально отриманої компенсації, виплаченої йому у зв'язку з нещасним випадком.
Пунктами 5.1.-5.3 договору виконавець наділяється правом від імені замовника виконувати будь-які правомірні дії в будь-яких підприємствах, установах, організаціях, незалежно від форми власності, подавати і отримувати будь-які необхідні документи, підписувати позовні заяви і укладати мирові угоди зі згоди замовника, вести переговори, видавати довіреності для ведення судових справ третім особам.
У випадку необхідності за вимогою виконавця замовник зобов'язується видати довіреність третій особі, вказаній виконавцем, з наділенням такої особи комплексом повноважень, передбачених пунктом 5.1 договору.
Виконавець вправі від свого імені або від імені замовника залучати на договірних засадах третіх осіб для виконання умов цього договору.
09 лютого 2016 року ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_3 уклали договір підряду за №2016/2-01, яким замовник ОСОБА_1 доручив підряднику ОСОБА_3 за завданням замовника виконати наступні види робіт, а саме:
- аналіз документів, наданих замовником;
- підготовка необхідних документів для стягнення невиплаченої суми компенсації для ОСОБА_2 , внаслідок нещасного випадку під час та/або внаслідок його роботи на борту судна «Аtlantic Runner»;
-ведення переговорів, листування із судновласниками, менеджерами судна, клубами взаємного страхування, кореспондентами, агентами, фондами та іншими особами з питань стягнення невиплаченої суми компенсації ОСОБА_2 внаслідок нещасного випадку;
-підготовка та надання адресатам претензій, заяв, позовів, заяв про забезпечення позову, заяв з вимогою надати інформацію, що має відношення до справи, а також інших документів,
-виконання інших доручень, що випливають з цього договору.
Згідно з пунктом 2.1 договору замовник здійснює оплату в розмірі 10% від суми фактично виплаченої компенсації ОСОБА_2 внаслідок нещасного випадку під час та/або його роботи на борту судна «Аtlantic Runner».
09 лютого 2016 року ОСОБА_1 , який діяв від імені ОСОБА_2 , видано нотаріально посвідчену довіреність ОСОБА_3 для представлення інтересів ОСОБА_2 .
На підставі укладеного договору підряду та довіреності ОСОБА_3 за період з 11 лютого до 25 листопада 2016 року вела переговори шляхом листування електронною поштою з роботодавцем і страховою компанією ОСОБА_2 .
З цього листування вбачається, що воно велося англійською мовою з огляду на міжнародний характер трудових правовідносин та звичаї документообігу у морському судноплавстві, із наголошенням на вкрай важкому стані моряка та доповідях щодо проведених медичних заходів, необхідних для встановлення інвалідності і спонуканням роботодавця та страхової компанії до проведення компенсацій виплат на лікування постраждалого моряка.
30 травня 2016 року ОСОБА_2 був госпіталізований до травматологічного відділення Херсонської обласної клінічної лікарні,
04 червня 2016 року виписаний з лікарні та направлений на реабілітацію за індивідуальною програмою реабілітації інваліда № 411 до ДП «Санаторій «Гопри».
25 травня 2016 року ОСОБА_2 встановлена третя група інвалідності загального захворювання.
Відповідно до підпунктів 21.2-21.3, 24.1 Колективного договору, що укладений між компанією «Atlantic Runner Navigation Limited» та Чорноморською профспілкою моряків, моряк, якого було госпіталізовано за кордон через захворювання чи травму, має право на медичну допомогу (включаючи госпіталізацію) за рахунок компанії протягом такого часу, впродовж якого в такій допомозі є потреба чи доки моряка не буде відправлено до місця постійного мешкання.
Моряк відправлений додому, не придатний до виконання своїх обов'язків внаслідок захворювання чи травми має право на медичну допомогу(включаючи госпіталізацію) за рахунок компанії, зокрема, в разі непрацездатності унаслідок травми, моряк отримує повну суму загальної заробітної плати протягом необхідного часу або повного одужання або офіційного визнання постійної втрати працездатності.
Доказом права на продовження одержання медичної допомоги є подання задовільних медичних довідок, підписаних, де це необхідно, лікарем, призначеним компанією(пункт 21.4 колективного договору.)
Внаслідок нещасного випадку під час працевлаштування в компанії (мається на увазі постійна втрата працездатності) незалежно від того з чиєї вини це сталося, включаючи нещасні випадки, що трапляються під час подорожі, в результаті чого працездатність моряка зменшується має право на компенсацію у доповнення до допомоги за хворобою, відповідно до положень цього договору.
25 листопада 2016 року ОСОБА_2 було належним чином виплачено грошову компенсацію у розмірі 60 000 доларів США, з урахуванням ступеню втрати працездатності (згідно додатку 4 до колективного договору).
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Щодо позовних вимог ФОП ОСОБА_1 .
За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, що регулюється Главою 63 ЦК України та загальними положенням про договір, передбаченими Главою 52 ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до статті 903 ЦК України визначено, що у разі, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору (частина п'ята статті 626 ЦК України).
Отже, договір про надання правової допомоги, як і будь-який договір про надання послуг, може бути оплатним або безоплатним.
Положеннями статей 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 632 ЦК України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Зважаючи на те, що ОСОБА_2 отримав грошову компенсацію внаслідок отриманих ним ушкоджень у розмірі 60 000 доларів США після укладення даного договору протягом одного року, однак ОСОБА_2 свої зобов'язання за договором не виконав та не сплатив обумовлену суму винагороди, яка становить 20% від суми відшкодування, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 грошової винагороди, передбаченої договором
від 09 лютого 2016 року, у сумі 12 000 доларів США, що еквівалентно
326 520 грн.
Доводи касаційної скарги про невиконання ФОП ОСОБА_1 умов договору є помилковими, оскільки спростовуються матеріалами справи.
Так, за період з 11 лютого до 25 листопада 2016 року ОСОБА_3 , яка діяла на підставі договору підряду та довіреності, виданої позивачем, вела переговори шляхом листування електронною поштою з роботодавцем і страховою компанією ОСОБА_2 .
З цього листування вбачається, що воно велося англійською мовою з огляду на міжнародний характер трудових правовідносин та звичаї документообігу у морському судноплавстві, із наголошенням на вкрай важкому стані моряка та доповідях щодо проведених медичних заходів, необхідних для встановлення інвалідності і спонуканням роботодавця та страхової компанії до проведення компенсацій виплат на лікування постраждалого моряка.
При цьому правом залучати на договірних засадах третіх осіб для виконання договору про надання правової допомоги наділяє ФОП ОСОБА_1 пункт 5.3 цього договору.
Виходячи із вищевикладеного, доводи касаційної скарги про те, що позивачем не вчинялося жодних дій для виконання укладеного між сторонами договору є помилковими.
Щодо зустрічного позову ОСОБА_2 .
Пунктом 2 частини другої статті 16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.
За правилом частини першої статті 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно зі статтею 203 ЦК Українизміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та у разі задоволення позовних вимог зазначати у судовому рішенні, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Вказаний правовий висновок узгоджуються з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 27 листопада 2018 року у справі № 905/1227/17 (провадження № 12-112гс18).
Відповідно до частини першої статті 233 ЦК Україниправочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.
Правочин, який оспорюється на підставі статті 233 ЦК України, характеризується тим, що особа вчиняє його добровільно, усвідомлює свої дії, але вимушена вчинити правочин через тяжкі для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, а тому волевиявлення особи не вважається вільним і не відповідає її внутрішній волі.
Підставами визнання правочину недійсним на підставі статті 233 ЦК Українита предметом доказування у справі є: 1) наявність тяжкої обставини, в якій перебувала особа, що змусила її вчинити правочин; 2) правочин було вчинено на вкрай невигідних умовах.
Тобто для визнання правочину недійсним, на підставі частини першої статті 233 ЦК України, необхідна сукупність вказаних умов. Такий висновок підтверджується вживанням законодавцем в частині першій статті 233 ЦК України сполучника «і», за допомогою якого відбувається поєднання вказаних умов. Встановлена статтею 233 ЦК України підстава недійсності правочину є сукупністю цих двох елементів - відсутність хоча б одного з них є ознакою знаходження відповідних правовідносин за межами сфери регулювання частини першої статті 233 ЦК України.
Наявність тяжкої обставини, що змусила особу вчинити правочин, має довести сторона, яка такий правочин оспорює. Предметом доказування також є той факт, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було би вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах. Тяжкі обставини мають вплинути на особу таким чином, що спонукають її вчинити правочин на вкрай невигідних для неї умовах. Умови мають бути очевидно невигідними для особи, яка уклала цей правочин, і бути наявними саме в момент вчинення правочину. Тяжкими обставинами можуть бути, зокрема, тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства особи, учасника правочину, та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин.
Такі правочини мають дефекти волі і здійснюються за обставин, коли особа змушена вчинити правочин на вкрай невигідних для себе умовах.
Виходячи із системного аналізу наведених норм, визнання правочину недійсним на підставі статті 233 ЦК України пов'язане із доведеністю наявності чи відсутності власного волевиявлення в особи на його вчинення на тих умовах, за яких був укладений правочин.
Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції, на підставі зібраних у справі доказів, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним договору про надання правової допомоги на підставі статі 233 ЦК України, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що оспорюваний договір укладений під впливом тяжкої для нього обставини, у цій справі під час хвороби, але на вкрай невигідних для нього умовах. Позивач, який оспорює правочин, мав довести, що за відсутності тяжкої обставини (хвороби) правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.
З матеріалів справи вбачається, що позивач за зустрічним позовом отримав серйозні травми внаслідок чого проходив тривале лікування, а у подальшому реабілітацію.
Обґрунтовуючи свої вимоги, ОСОБА_2 зазначав, що договір був підписаний у стані, коли його внутрішня воля сформувалася під впливом вкрай негативних чинників, таких як прийом наркотичних медичних препаратів та пригнічений морально-психологічний стан через отримані тяжкі травми, неможливості в подальшому працювати на судні.
Разом з тим, встановлені судом обставини хоч і свідчать про існування у позивача за зустрічним позовом тяжких обставин під час укладання договору з ФОП ОСОБА_1 , таких як травми, пригнічений морально-психологічний стан у зв'язку з отриманими травмами та неможливістю в подальшому працювати на судні, проте оспорюваний договір і був спрямований на надання постраждалій особі допомоги у правових та організаційних питаннях, які здійснювалися ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , при цьому ОСОБА_2 мав змогу не опікуватися ними, а присвятити всі свої сили відновленню стану здоров'я та очікувати отримання компенсаційних виплат від роботодавця.
Крім того, колегія суддів також не може погодитися з твердженням позивача за зустрічним позовом про те, що договір укладено на вкрай невигідних для нього умовах.
З оспорюваного договору вбачається, що сума винагороди відповідача становить 20% від реально отриманої компенсації, сплаченої у зв'язку з нещасним випадком. Як до укладення цього договору, так і під час його виконання (ведення переговорів), ОСОБА_2 не поніс жодних витрат на його виконання, тоді як ОСОБА_1 не мав жодних гарантій щодо отримання винагороди у зв'язку із виконанням договору.
Враховуючи викладене, сума отриманої винагороди ФОП ОСОБА_1 ставив у пряму залежність від виконаної роботи, внаслідок якої позивачем повинна була бути отримана максимальна сума компенсації. У випадку відсутності виплати компенсації, ФОП ОСОБА_1 був би позбавлений винагороди за проведену ним роботу.
При цьому зміна свого рішення або ставлення до його наслідків в результаті переусвідомлення його значення для себе, що настали у майбутньому, тобто після укладення такого правочину, не повинні створювати уявлення про наявність такої помилки станом на момент укладення оспорюваного правочину.
Суд виходить з того, що підстави недійсності правочину повинні існувати саме на момент його укладення, усі сумніви та зміна намірів і ставлення до укладеного правочину, що виникли після моменту укладення, не впливають на його дійсність, а можуть слугувати виключно підставами для його розірвання, якщо це передбачено законом для такої правової ситуації.
Колегія суддів також зазначає про те, що після укладення договору та до моменту отримання компенсації ОСОБА_2 не ставилося питання про визнання договору недійсним внаслідок укладення його під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, він продовжував користуватися допомогою ФОП ОСОБА_1 і тільки після отримання належної йому компенсації відмовився виконувати умови договору та звернувся до поліції та суду.
Доводи касаційної скарги про несправедливість умов договору є безпідставними, оскільки у позовній заяві ОСОБА_2 не наводить аргументів, які саме умови договору містять істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Посилання заявника на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постанові 02 жовтня 2019 року у справі
№ 635/8285/16-ц (позов про визнання недійсною угоду про реструктуризацію заборгованості за надані послуги з газопостачання та визнання недійсними умов договору про надання населенню послуг з газопостачання),
від 19 травня 2021 року у справі № 380/1066/19 (позов про визнання недійсним договору емфітевзису земельної ділянки), від 11 грудня 2018 року у справі № 826/19299/15 (позов про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень), оскільки у справі, яка переглядається, та у справах, які переглядав Верховний Суд, правовідносини не є подібними.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновків суду обставинам справи, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Клопотання про зупинення виконання постанови Херсонського апеляційного суду від 24 травня 2021 року задоволенню не підлягає, оскільки колегія суддів дійшла висновку про відхилення касаційної скарги та залишення оскаржуваного рішення суду без змін.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Херсонського апеляційного суду від 24 травня
2021 року - без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
С. Ф. Хопта