Постанова
Іменем України
17 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 709/86/21
провадження № 61-8987св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),
Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк»,
відповідачі - ОСОБА_1
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 12 березня 2021 року у складі судді Левченка В. В. та постанову Черкаського апеляційного суду від 18 травня 2021 року у складі колегії суддів: Єльцова В. О., Бородійчук В. Г., Нерушак Л. В.,
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2021 року Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
На обґрунтування позовних вимог зазначало, що 18 серпня 2018 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладений договір про надання банківських послуг шляхом підписання нею заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанк. Відповідно до умов договору ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 25 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку «Універсальна» зі сплатою 43,2 процентів річних.
Посилаючись на те, що ОСОБА_1 належним чином не виконувала зобов'язання за кредитним договором, у неї станом на 14 грудня 2020 року виникла заборгованість у розмірі 53 859,40 грн, з яких: 43 042, 38 грн - заборгованість за тілом кредиту та 10 817,02 грн - заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом.
Посилаючись на наведене, АТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 53 859,40 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 12 березня 2021 року, позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 22 732,05 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наявними у справі доказами підтверджується виникнення між сторонами кредитних правовідносин, отримання позичальником суми кредиту та неналежного виконання нею зобов'язання щодо його повернення, внаслідок чого у неї утворилася заборгованість. Відмовляючи у стягненні відсотків за користування кредитними коштами, суд першої інстанції виходив з того, що в анкеті-заяві позичальника від 18 серпня 2018 року процентна ставка не зазначена, а позивачем не доведено, що ОСОБА_1 , підписуючи анкету-заяву, ознайомилася та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк» та, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів містили умови щодо розміру процентів за користування кредитними коштами. Посилаючись на те, що паспорт споживчого кредиту містить інформацію, термін дійсності якої визначено - до 02 вересня 2018 року, та відсутність у матеріалах справи відомостей про те, які саме із зазначених у паспорті споживчого кредиту умови були прийняті позичальником, суд відхилив його як доказ на підтвердження погодження конкретних умов кредитування та дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з ОСОБА_1 відсотків за користування кредитом.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Черкаського апеляційного суду від 18 травня 2021 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення, рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 12 березня 2021 року залишено без змін.
Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції на підставі наявних у справі доказів, дійшов правильного висновку, що фактично отримані та використані ОСОБА_1 кредитні кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, а тому наявні підстави для стягнення з неї заборгованості. Відхиляючи доводи апеляційної скарги про те, що місцевий суд безпідставно не взяв до уваги паспорт споживчого кредиту, як доказ погодження сторонами умов кредитування, зокрема щодо розміру процентів за користування кредитними коштами та неустойки, суд апеляційної інстанції зазначив, що паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту і передує укладенню кредитного договору. Ураховуючи відсутність достовірних відомостей про те, які із запропонованих у паспорті споживчого кредиту умови фактично були прийняті позичальником, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на неї. Рух справи в суді касаційної інстанції
У травні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга АТ КБ «ПриватБанк», у якій заявник просив скасувати рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 12 березня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 18 травня 2021 року в частині відмови в задоволенні позову та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позову.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на те, що судові рішення підлягають касаційному оскарженню з підстав, передбачених підпунктом «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, та пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України. Вказував на те, що зазначена справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики зважаючи на те, що суди попередніх інстанцій:
- застосували норми матеріального права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), викладених Верховним Судом у постановах від 04 грудня 2019 року у справі № 750/6058/17-ц, від 23 грудня 2019 року у справі № 572/1169/17, від 12 лютого 2020 року у справі № 382/327/18-ц, від 12 лютого 2020 року у справі № 136/840/17, від 06 травня 2020 року у справі № 358/384/19, від 04 листопада 2020 року у справі № 534/1072/18-ц, від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20, від 07 квітня 2021 року у справі № 724/970/20;
- порушили норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема не дослідили зібрані у справі докази (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України)
Ухвалою Верховного Суду від 10 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 709/86/21 на підставі пункту а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України та пункту 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України та витребувано матеріали справи.
Справа надійшла до касаційного суду 29 червня 2021 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про недоведеність обставин погодження сторонами умов кредитування, зокрема щодо розміру відсотків за користування кредитними коштами, процентної ставки, яка застосовується у випадку невиконання зобов'язань щодо повернення кредиту, строку кредитування є необґрунтованими, оскільки суди не урахували, що підписаний позичальником паспорт споживчого кредиту містить основні умови кредитування, а тому разом із довідкою про видані ОСОБА_1 картки, зазначені докази в сукупності підтверджують факт погодження ОСОБА_1 умов кредитування, отримання та часткового погашення нею кредиту. Суди не врахували висновки, викладені Верховним Судом у подібних правовідносинах у постановах від 04 грудня 2019 року у справі № 750/6058/17-ц, від 23 грудня 2019 року у справі № 572/1169/17, від 12 лютого 2020 року у справі № 382/327/18-ц, від 12 лютого 2020 року у справі № 136/840/17, від 06 травня 2020 року у справі № 358/384/19, від 04 листопада 2020 року у справі № 534/1072/18-ц, від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20, від 07 квітня 2021 року у справі № 724/970/20, в яких суд касаційної інстанції, ураховуючи підписаний позичальником паспорт споживчого кредиту, вказав про погодження сторонами умов кредитування (зокрема процентної ставки).
Зазначена справа в силу закону є малозначною. Разом з тим, ураховуючи наведені у касаційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» приклади неоднакового застосування судами норм права при вирішенні зазначеної категорії справ, що свідчить про неоднаковість та відсутність єдиної правозастосовчої судової практики при вирішенні зазначеної категорії справ, обов'язок забезпечення сталості та єдності якої відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» покладається на Верховний Суд, колегія суддів вважала необхідним відкрити касаційне провадження у справі та призначити її до судового розгляду.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Ухвалою Верховного Суду від 09 листопада 2021 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
За змістом частини першої 400 ЦПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій
18 серпня 2018 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладений договір про надання банківських послуг шляхом підписання ОСОБА_1 заяви б/н про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку.
На виконання умов договору ОСОБА_1 видано кредитну картку № НОМЕР_1 , термін дії до 06/22.
Банк надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок у розмірі 6 000,00 грн, який неодноразово змінювався, зокрема 27 грудня 2018 року він був збільшений до 25 000,00 грн, а в останнє, 01 червня 2020 року зменшено до 0,00 гривень.
До кредитного договору АТ КБ «ПриватБанк» додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та паспорт споживчого кредиту, підписаний 18 серпня 2018 року ОСОБА_1 .
З наданого банком розрахунку убачається, що станом на 31 серпня 2019 року розмір заборгованості за кредитним договором ОСОБА_1 становив 53 859,40 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 43 042,38 грн, заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом - 10 817,02 грн.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування
Вивчивши матеріали справи, доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» підлягає задоволенню з таких підстав.
Зобов'язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема із договорів.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Згідно із частиною першою та другою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Частиною першою статті 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Установивши обставини підписання ОСОБА_2 заяви від 18 серпня 2018 року, отримання нею кредитної картки № НОМЕР_1 та грошових коштів у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, часткового повернення суми кредиту, суди дійшли обґрунтованих висновків про виникнення між сторонами кредитних відносин та відповідно виникнення у позичальника обов'язку повернути отриманий кредит.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) відступила від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладений у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року (провадження № 6-144цс14) та зробила такий висновок про те, що у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
З урахуванням зазначеного висновку, місцевий суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, правильно виходив з того, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме з доданим до позовної заяви Витягом з Умов та правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк», відповідач ознайомився та погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до саме цих Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку.
Згідно з частинами першою-третьою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач не надав доказів погодження сторонами умов щодо розміру відсотків за користування кредитом. Суд відхилив доводи позивача про те, що позивач погодився з розміром відсотків, які визначені сторонами у паспорті споживчого кредиту, посилаючись на те, що зі змісту паспорта споживчого кредиту не можливо встановити, які саме із запропонованих умов були прийняті позичальником.
Верховний Суд вважає такі висновки помилковими з огляду на таке.
У постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 382/327/18-ц, від 06 травня 2020 року у справі № 358/384/19, від 04 листопада 2020 року у справі № 534/1072/18-ц, від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20, від 07 квітня 2021 року у справі № 724/970/20, на які посилався заявник на обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, Верховний Суд дійшов таких висновків:
- у справі № 382/327/18-ц Верховний Суд урахував, що у довідці про умови кредитування, яка підписана позичальником, визначено розмір відсотків за користування кредитом, а тому вони підлягають стягненню. Оскільки у довідці не встановлено розмір пені, штрафу та комісійних, у їх стягненні слід відмовити;
- у справі №358/384/19 Верховний Суд зауважив, що судами не було враховано, що підписана відповідачем довідка про умови кредитування від 17 березня 2011 року містить інформацію щодо пені за несвоєчасність погашення заборгованості та штрафів. Пред'являючи позов, банк на підтвердження своїх вимог у цій частині, крім витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витягу з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, також послався на вказану довідку про умови кредитування та надав розрахунок заборгованості відповідача за договором від 17 березня 2011 року;
- у справі №534/1072/18-ц Верховний Суд вказав, що апеляційний суд не звернув уваги на те, що в матеріалах справи наявна підписана відповідачем довідка про умови кредитування з використання кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», в якій також визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування. Судом установлено, що у заяві від 18 червня 2008 року сторонами погоджено проценти за користування кредитом у розмірі 3 проценти на місяць на суму залишку заборгованості
- у справі №284/157/20 Верховний Суд зауважив, що суди не звернули уваги на наявний у матеріалах справи підписаний відповідачем паспорт споживчого кредиту, в якому також визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування. Ураховуючи наведене, суди у порушення вимог статей 81, 367, 374 ЦПК України не врахували те, що оскільки сторонами було погоджено, зокрема процентну ставку, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, то суду слід було визначити й стягнути таку заборгованість відповідно до положень закону та підписаних відповідачем анкети-заяви та паспорту споживчого кредиту.
- у справі №724/970/20 Верховний Суд не погодився з висновком суду, що надані банком, докази взагалі не містили умов, зокрема щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), оскільки апеляційний суд у порушення вимог статей 89, 264-265, 382 ЦПК України не звернув уваги на те, що у довідці про умови кредитування від 27 вересня 2010 року, зазначено розмір процентної ставки - 3 проценти, розмір щомісячних платежів, строк їх внесення (до 25 числа місяця, наступного за звітним), вказано розмір комісії на залишок заборгованості, а також розмір пені та штрафу за порушення умов договору. Підписавши заяву та довідку, які є складовими частинами кредитного договору, позичальник відповідно до статей 3, 627 ЦК України добровільно погодилася на такі умови кредитного договору, взяла на себе відповідні зобов'язання.
На підтвердження позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором, у тому числі процентів за користування кредитними коштами, АТ КБ «ПриватБанк» окрім анкети-заяви та паспорту споживчого кредиту, надав довідку про видачу кредитної картки, виписку про рух коштів по рахунку позичальника ОСОБА_1 , де зазначено кредитний ліміт, номер кредитної картки та процентна ставка, за якою здійснювалося нарахування відсотків за користування кредитними коштами, та підтверджується часткове повернення позичальником кредитних коштів. Зазначені докази у своїй сукупності підтверджують використання позичальником кредитної картки «Універсальна» та погодження нею умов кредитування, з визначеним у паспорті споживчого кредиту розміром відсотків 3,6 процентів на місяць. ОСОБА_1 не заперечувала отримання нею кредитної картки «Універсальна» та погодження умов кредитування згідно з паспортом споживчого кредиту, не спростовувала відповідними доказами наявність заборгованості як по тілу кредиту, так і по нарахованим відсоткам за користування кредитними коштами.
Узагальнюючи наведене, Верховний Суд погоджується з доводами касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій не врахували висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 382/327/18-ц, від 12 лютого 2020 року у справі № 136/840/17, від 06 травня 2020 року у справі № 358/384/19, від 04 листопада 2020 року у справі № 534/1072/18-ц, від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20, від 07 квітня 2021 року у справі № 724/970/20, а тому дійшли помилкових висновків про те, що паспорт споживчого кредиту не може бути доказом на підтвердження погодження умов кредитування, та про відсутність підстав для стягнення заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом.
Оскільки суди попередніх інстанцій повно встановили обставини справи, але внаслідок неправильного застосування норм матеріального права та погоджених сторонами умов кредитування, дійшли помилкових висновків про відсутність підстав для задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про обґрунтованість касаційної скарги АТ КБ «ПриватБанк», а отже наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та ухвалення нового судового рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за тілом кредиту у розмірі 53 859,40 грн, з яких: 43 042, 38 грн - заборгованість за тілом кредиту та 10 817,02 грн - заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарг.
Згідно з частинами першою, четвертою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Зважаючи на те, що внаслідок неправильного застосування норм матеріального права суди неправильно спір, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про скасування рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 12 березня 2021 року та постанови Черкаського апеляційного суду від 18 травня 2021 року, та ухвалення у справі нового судового рішення про задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк».
Щодо вирішення питання про розподілу судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).
Відповідно до частини першої-другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги АТ КБ «ПриватБанк», скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалення нового судового рішення про задоволення позову, то з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір у загальному розмірі 10 215,00 грн (2 270,00 грн - за подання позовної заяви + 3 405,00 грн - за подання апеляційної скарги + 4 540,00 грн - за подання касаційної скарги).
Керуючись статтями 400, 409, 412, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» задовольнити.
Рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 12 березня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 18 травня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 53 859,40 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 10 215,00 грн.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Ступак
Судді: І. Ю. Гулейков
С. О. Погрібний
Г. І. Усик
В. В. Яремко