Постанова
Іменем України
17 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 738/2076/18
провадження № 61-5205св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_3 ,
відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 ,
тертя особа - ОСОБА_4 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Євстафіїва О. К., Бечка Є. М., Губар В. С.,
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2018 році ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в якому, уточнивши позовні вимоги, просив виділити йому частину нерухомого майна, яка за висновком судової будівельно-технічної експертизи від 31 липня 2019 року № 998-1003/19-24, виготовленого експертом Чернігівського відділення КНДІСЕ, запропонована у виділення першому співвласнику, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - іншу його частину за цим же варіантом, стягнути з нього на користь ОСОБА_2 та
ОСОБА_3 компенсацію за перевищення його ідеальної долі у виділеному майні в сумах 386,00 грн та 417,00 грн, і покласти на нього ( ОСОБА_1 ) проведення ремонтно-будівельних робіт по улаштуванню вхідних дверних прорізів у приміщеннях 1-6 і між приміщеннями 1-6 та 1-7, 1-5 і
1-6, та відшкодувати судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що відповідно до рішення Менського районного суду Чернігівської області від 12 листопада 2014 року у справі
№ 738/2380/14-ц ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності належить по 1/4 частці (кожному), а ОСОБА_2 -
1/2 частка житлового будинку з надвірними будівлями та такі ж частки земельної ділянки, що знаходяться в АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовились укласти договір про поділ в натурі цих об'єктів, що суперечить статям 16, 364, 367 ЦК України.
У грудні 2018 року ОСОБА_3 пред'явила зустрічний позов до ОСОБА_1 і, уточнивши позовні вимоги, просила стягнути з нього
66 274,00 грн на відшкодування 1/2 частки вартості автомобіля марки
«ВАЗ-21703», 7 000,00 грн на відшкодування 1/2 частки вартості автомобільного причепа марки «ПА 004» та відшкодування судових витрат.
Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що в період шлюбу ОСОБА_3 і ОСОБА_1 за спільні кошти ними придбано легковий автомобіль марки «ВАЗ-21703», тип - легковий седан «В», та причіп до легкового автомобіля марки «ПА 004», 2007 року випуску. Рішенням Менського районного суду Чернігівської області від 06 грудня 2013 року визнано недійсним договір купівлі-продажу вказаного автомобіля від 26 червня 2013 року, укладений між
ТОВ «Регіональна оціночна компанія «Південь - експерт» та ОСОБА_4 , а рішенням цього ж суду від 12 листопада 2014 року згадані причіп і автомобіль визнано об'єктами права спільної часткової власності ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , але останній одноосібно користується цими транспортними засобами.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Менського районного суду Чернігівської області від 14 лютого
2020 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про поділ житлового будинку та присадибної земельної ділянки в натурі між власниками (виділ частки) - задоволено.
ОСОБА_1 виділено в натурі ј частку із житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 : у житловому будинку А-1: 1-6 кімнату площею 8,8 кв.м.; 1-7 кімнату 8,9 кв.м.; у надвірних будівлях: гараж Д-1, навіс Ж-1, навіс д1-1, Ѕ частину огорожі № 1;
ј частину огорожі № 2 та визнано за ОСОБА_1 право власності на це майно.
Зобов'язано ОСОБА_1 провести ремонтно-будівельні роботи: улаштувати вхідний дверний проріз в приміщенні 1-6; улаштувати дверний проріз між приміщеннями 1-6 та 1-7; облаштувати тамбур входу; демонтувати дверний проріз між приміщеннями 1-4 та 1-7, 1-5 та 1-6; влаштувати перегородку по лінії розподілу горища, яка проходить по лінії розподілу першого поверху.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 257,34 грн грошової компенсації за зменшення ідеальної частки при виділу частки із житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 128,66 грн грошової компенсації за зменшення ідеальної частки при виділу частки із житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 .
Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_1 щодо співвласників ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у житловому будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 у зв'язку із виділом у натурі ј частки цього майна.
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 виділено в натурі ѕ частки із житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 : у житловому будинку А-1: І тамбур площею 2,0 кв.м.;
1-1 коридор площею 5,9 кв.м.; 1-2 кухню 10,3 кв.м.; 1-3 ванну площею 4,3 кв.м.;
1-4 вітальню площею 13,4 кв.м.; 1-5 кімнату площею 17,3 кв.м.; у надвірних будівлях: погріб Г-1; сарай В-1; навіс а2-1; навіс д-1; сарай Д1-1; туалет Е-1;
Ѕ частину огорожі № 1; ѕ частини огорожі № 2 та визнано за ОСОБА_2 право власності на 2/3 частки у цьому майні, визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/3 частку у цьому майні.
ОСОБА_1 виділено в натурі ј частку із земельної ділянки по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7423010100:01:003:0639 площею 0,1000 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд: земельну ділянку площею 0,0304 га, яка обмежена лініями розподілу, які проходять через точки 1-2-3-4-5-6-7-8-9-10-1: з фасадної сторони ділянки на відстані 3,8 м від правого кута ділянки знаходиться точки 1; від точки 1 до точки 2, довжиною 4,8 м; від точки 2 до точки 3, довжиною 4,4 м; від точки 3 до точки
4, що знаходиться по лінії розподілу житлового будинку; від точки 4 до точки 5, довжиною 6,15 м; від точки 5 до точки 6, по стіні гаражу; від точки 6 до точки 7, що знаходиться в місці примикання сараю до гаража; від точки 7 до точки 8, довжиною 15,5 м; від точки 8 до точки 9, довжиною 6,7 м; від точки 9 до точки 10, довжиною 8,4+32,42 м; від точки 10 до точки 1, довжиною 3,8 м та визнано за ОСОБА_1 право власності на це майно.
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 виділено в натурі ѕ частки із земельної ділянки по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7423010100:01:003:0639 площею 0,1000 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд: земельну ділянку площею 0,0696 га, яка обмежена лініями розподілу, які проходять через точки 1-2-3-4-5-6-7-8-9-11-12-13: з фасадної сторони ділянки на відстані 3,8 м від правого кута ділянки знаходиться точки 1; від точки 1 до точки 2, довжиною 4,8 м; від точки 2 до точки 3, довжиною 4,4 м; від точки 3 до точки 4, що знаходиться по лінії розподілу житлового будинку; від точки 4 до точки 5, довжиною 6,15 м; від точки 5 до точки 6, по стіни гаражу; від точки 6 до точки 7, довжиною 9,2 м; від точки 7 до точки 8, довжиною 11,2 м; від точки 8 до точки 9, довжиною 6,7 м; від точки 9 до точки 11, довжиною 10,47 м; від точки 11 до точки 12, довжиною 19,72 м; від точки 12 до точки 13, довжиною 29,92+20,6 м; від точки 13 до точки 1, довжиною 16,2 м та визнано за ОСОБА_2 право власності на 2/3 частки у цьому майні, визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/3 частку у цьому майні.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 278,00 грн грошової компенсації за виділ 0,0054 га земельної ділянки іншого цільового призначення.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 139,00 грн грошової компенсації за виділ 0,0054 га земельної ділянки іншого цільового призначення.
Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_1 щодо співвласників ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на земельну ділянку по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7423010100:01:003:0639 площею 0,1000 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у зв'язку із виділом у натурі ј частки цього майна.
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 виділено в натурі земельну ділянку по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7423010100:01:003:0640 площею 0,0215 га цільове призначення для ведення особистого селянського господарства та визнано за ОСОБА_2 право власності на 2/3 частки у цьому майні, визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/3 частку у цьому майні.
Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_1 щодо співвласників ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на земельну ділянку по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7423010100:01:003:0640 площею 0,0215 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 352,40 грн судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, 5 024,00 грн судових витрат, пов'язаних із залученням експерта, 3 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 352,40 грн судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, 5 024,00 грн судових витрат, пов'язаних із залученням експерта, 3 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнуто ОСОБА_2 на користь держави 91,16 грн судового збору.
Стягнуто ОСОБА_3 на користь держави 91,16 грн судового збору.
Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа -
ОСОБА_4 про реальний поділ рухомого майна колишнього подружжя - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 38 047,00 грн грошової компенсації вартості Ѕ частки легкового автомобіля марки
ВАЗ 217030, 2010 року випуску, шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , діючий державний номерний знак НОМЕР_3 .
Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_3 на Ѕ частку легкового автомобіля марки ВАЗ 217030, 2010 року випуску, шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , діючий державний номерний знак НОМЕР_3 та визнано за ОСОБА_1 право власності в цілому на це майно.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 423,50 грн грошової компенсації вартості Ѕ частки автомобільного причепа ПА004,
2007 року впуску, шасі НОМЕР_4 , державний номерний знак НОМЕР_5 .
Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_3 на Ѕ частку автомобільного причепу ПА004, 2007 року впуску, шасі НОМЕР_4 , державний номерний знак НОМЕР_5 та визнано за ОСОБА_1 право власності в цілому на це майно.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 384,70 грн судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, 1 384,00 грн судових витрат, пов'язаних із залученням експерта, 1 533,58 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави 2,00 грн судового збору.
У задоволенні решти зустрічних позовних вимог - відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що спірний житловий будинок з надвірними будівлями; земельна ділянка, кадастровий номер 7423010100:01:003:0639 площею
0,1000 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; земельна ділянка, кадастровий номер 7423010100:01:003:0640 площею 0,0215 га цільове призначення для ведення особистого селянського господарства належать по 1/4 частці
ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та 1/2 частка ОСОБА_2 , що підтверджується рішенням Менського районного суду Чернігівської області від
12 листопада 2014 року. Договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна, а також договір про поділ цього майна між позивачем та відповідачами, як між співвласниками, не укладався та домовленості з цього приводу між ними відсутні. Наявний в матеріалах справи на аркушах
209-245 тому 1 висновок експерта № 998-1003/19-24 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 31 липня 2019 року, здійснений експертом Чернігівського відділення КНДІСЕ, відповідає вимогам статей 77, 78, 108, 110 ЦПК України. ОСОБА_3 , ОСОБА_2 погодились із запропонованим позивачем ОСОБА_1 варіантом поділу нерухомого майна - за варіантом № 1, який зазначений у висновку експерта. А відтак, суд зробив висновок про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Частково задовольняючи зустрічні позовні вимог ОСОБА_3 , суд першої інстанції виходив із того, що розмір частки сторін у спірному майні необхідно визначати з дійсної його вартості на час розгляду судом справи, тобто виходячи із дійсної його вартості, що визначена висновком експерта Чернігівського відділення КНДІСЕ № 4762/4753/19-24 від 12 грудня 2019 року на дату дачі висновку: 73 488,00 грн - спірного автомобіля та 847,00 грн - спірного причепа.
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково.
Рішення Менського районного суду Чернігівської області від 14 лютого
2020 року змінено в частині стягнення компенсації вартості автомобіля, автомобільного причепа і розподілу судових витрат.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 81 295,00 грн на відшкодування вартості 1/2 частини автомобіля і 2 247,00 грн на відшкодування вартості 1/2 частини автомобільного причепа.
В іншій частині рішення залишено без змін.
Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення компенсації вартості автомобіля та автомобільного причепа, апеляційний суд виходив із того, що врахуванню підлягає дійсна вартість майна саме на дату фактичного його вибуття із володіння ОСОБА_3 , тобто станом на час його відчуження - 26 червня 2013 року, а тому при вирішенні справи апеляційний суд виходив з ринкової вартості спірних автомобіля і причепу в цінах станом на час проведення експертизи з урахуванням строку їх експлуатації на дату
відчуження - на 26 червня 2013 року, яку визначено у висновку експертизи від 04 січня 2021 року № 3914/3915/20-24.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
26 березня 2021 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Чернігівського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року та залишити в силі рішення Менського районного суду Чернігівської області від 14 лютого
2020 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що вирішуючи питання щодо поділу автомобіля та причепу, апеляційним судом не враховано висновок Верховного Суду у складі Об?єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладений у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц, згідно якого компенсація за належну частку в майні, яке є спільною сумісною власністю подружжя та відчужене без згоди одного з подружжя, визначається з вартості транспортних засобів на час розгляду справи.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Менського районного суду Чернігівської області.
Зупинено виконання постанови Чернігівського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року до закінчення касаційного провадження.
11 травня 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов таких висновків.
Аргументи касаційної скарги ОСОБА_1 зводяться до незгоди з постановою Чернігівського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року, якою змінено рішення Менського районного суду Чернігівської області від 14 лютого 2020 року, в частині позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_4 , про реальний поділ рухомого майна колишнього подружжя, а саме: автомобіль ВАЗ 217030, 2010 року випуску, шасі НОМЕР_1 , та автомобільний причеп ПА004, 2007 року випуску, шасі НОМЕР_4 .
Касаційна скарга ОСОБА_1 не містить аргументів щодо незгоди з постановою Чернігівського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року в частині залишення рішення Менського районного суду Чернігівської області від
14 лютого 2020 року без змін, а відтак, згідно правил частини першої статті 400 ЦПК України, оскаржуване судове рішення апеляційного суду в цій частині в касаційному порядку не переглядається.
Фактичні обставини справи
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не заперечували, що їм на праві спільної часткової власності у рівних часках належить рухоме неподільне майно: автомобіль ВАЗ 217030, 2010 року випуску, шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 та автомобільний причеп ПА004, 2007 року випуску, шасі НОМЕР_4 , державний номерний знак НОМЕР_5 , що також підтверджується рішенням Менського районного суду Чернігівської області від 12 листопада 2014 року.
На час вирішення справи у суді право власності на спірний автомобіль зареєстроване за ОСОБА_4 , про що зазначено у повідомленні Регіонального сервісного центру в Чернігівській області № 7444 № 31/25/16-15 від 15 січня
2019 року, а право власності на причіп - за ОСОБА_1 .
Згідно з висновком експерта за результатами проведення автотоварознавчої експертизи від 12 грудня 2019 року № 4762/4753/19-24, здійсненої Чернігівським відділенням КНДІСЕ визначена вартість спірних автомобіля і причепу станом на день складання висновку, зокрема ринкова вартість автомобіля без врахування газобалонного обладнання змонтованого на автомобілі складає 73 488,00 грн, ринкова вартість причепа - 847,00 грн
Відповідно до висновку експерта за результатами проведення додаткової судової автотоварознавчої експертизи від 04 січня 2021 року
№ 3914/3915/20-24, що виготовлений експертом Чернігівського відділення КНДІСЕ:
- ринкова вартість автомобіля ВАЗ 217030, державний реєстраційний
№ НОМЕР_3 , № кузова НОМЕР_1 , 2010 року виготовлення, на
26 червня 2013 року становить 54 125,00 грн;
- ринкова вартість причепу ПА 004, державний реєстраційний № НОМЕР_5 ,
2007 року виробництва, у цінах на 26 червня 2013 року становить 1 270,00 грн;
- середня ринкова вартість автомобіля ВАЗ 217030, державний реєстраційний
№ НОМЕР_3 , № кузова НОМЕР_1 , 2010 року виготовлення, у цінах на час проведення експертизи з урахуванням строку його експлуатації на дату відчуження - 26 червня 2013 року становить 162 390,00 грн;
- середня ринкова вартість причепу ПА 004, державний реєстраційний
№ НОМЕР_5 , 2007 року виробництва, у цінах на час проведення експертизи з урахуванням строку його експлуатації на дату відчуження - 26 червня 2013 року становить 4 494,00 грн (т. 3 а. с. 181-190).
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення апеляційного суду не відповідає.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Частиною першою статті 69 СК України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 Цивільного кодексу України).
Відступаючи від правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від
18 квітня 2018 року у справі № 201/14044/16-ц, провадження № 61-189ск17, Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц (провадження
№ 61-9018сво18) дійшов висновку, що у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв'язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв'язку з припиненням її права на спільне майно.
Суд першої інстанції встановивши фактичні обставини справи, визначившись із нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, зробив правильний висновок про те, що розмір частки сторін у спірному майні (спірних автомобіля та причепа) необхідно визначати з дійсної його вартості на час розгляду судом справи, тобто виходячи із дійсної його вартості, що визначена висновком експерта Чернігівського відділення КНДІСЕ № 4762/4753/19-24 від 12 грудня 2019 року на дату складання висновку: 73 488,00 грн - спірного автомобіля та 847,00 грн - спірного причепа, що в свою чергу узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18).
Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині визначення компенсації вартості автомобіля та автомобільного причепа, апеляційний суд помилково виходив із вартості, визначеної висновком експерта за результатами проведення додаткової судової автотоварознавчої експертизи від 04 січня
2021 року № 3914/3915/20-24, оскільки вказаним висновком вартість автомобіля та автомобільного причепа визначена у цінах на час проведення експертизи з урахуванням строку їх експлуатації на дату відчуження - 26 червня 2013 року, що у свою чергу не відповідає правовій позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18), де вказано, що визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи, а не на час його відчуження, як було зроблено апеляційним судом.
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
З урахуванням встановлених у справі обставин ухвалене судом апеляційної інстанції судове рішення в частині зміни рішення Менського районного суду Чернігівської області від 14 лютого 2020 року щодо стягнення компенсації вартості автомобіля, автомобільного причепа і розподілу судових витрат не можна вважати законним і обґрунтованим, тому воно підлягає скасуванню із залишенням в силі в цій частині рішення суду першої інстанції.
Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Чернігівського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року в частині позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_4 , про реальний поділ рухомого майна колишнього подружжя, а саме: автомобіль ВАЗ 217030,
2010 року випуску, шасі НОМЕР_1 , та автомобільний причеп ПА004, 2007 року випуску, шасі НОМЕР_4 та розподілу судових витрат скасувати, та залишити в силі в цій частині рішення Менського районного суду Чернігівської області від 14 лютого 2020 року.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді: С. Ю. Бурлаков
А. Ю. Зайцев
В. М. Коротун
М. Ю. Тітов