13 жовтня 2021 року
м. Київ
Справа № 918/450/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кібенко О. Р. - головуючий, Губенко Н.М., Кролевець О.А.,
за участю секретаря судового засідання - Янковського В.А.,
представників учасників справи:
Акціонерного товариства "Укртрансгаз" - Дудченко В.В. (адвокат),
Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" - Вознюк Є.В. (адвокат), Дороніна О.М. (адвокат),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
на рішення Господарського суду Рівненської області від 24.11.2020 (суддя Романюк Ю.Г.),
додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 09.12.2020 (суддя Романюк Ю.Г.),
постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.06.2021 (колегія суддів: Філіпова Т.Л., Бучинська Г.Б., Василишин А.Р.),
та додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.07.2021(колегія суддів: Філіпова Т.Л., Бучинська Г.Б., Василишин А.Р.)
у справі за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (далі - АТ "Укртрансгаз"),
до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" (далі - АТ "Рівнегаз"),
про стягнення заборгованості в сумі 86 755 892,94 грн,
Короткий зміст позовних вимог
1. У травні 2020 року АТ "Укртрансгаз" звернулось до Господарського суду Рівненської області із позовом до АТ "Рівнегаз" про стягнення заборгованості в сумі 86 755 892,94 грн. Позов обґрунтований неналежним виконанням АТ "Рівнегаз" своїх зобов'язань за договором транспортування природного газу від 17.12.2015 №1512000713 (далі - Договір транспортування).
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Господарський суд Рівненської області рішенням від 24.11.2020, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.06.2021, в задоволенні позову відмовив.
3. Ухвалюючи рішення, суди попередніх інстанцій з посиланням на ст.638 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), ст.180 Господарського кодексу України (далі - ГК), умови Договору транспортування зазначили таке:
- відсутність додатків 1 (розподіл потужності) та 2 (транспортування) до Договору транспортування свідчить про неузгодженість сторонами такої істотної умови як предмет договору, а тому такий договір в силу вимог ч.8 ст.181 ГК є неукладеним;
- дії позивача при складанні односторонніх актів надання послуг балансування обсягів природного газу, розрахунків та рахунків, в яких визначено вартість послуг балансування, свідчать про 1) порушення позивачем порядку надання послуг балансування, всіх допустимих термінів та строків передбачених умовами договору та нормами Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НАКРЕКП, Регулятор) від 30.09.2015 №2494 (далі - Кодекс ГТС), правил балансування, визначених Законом "Про ринок природного газу"; 2) відсутність обґрунтування реальних витрат, що в свою чергу унеможливило своєчасне самостійне врегулювання небалансу відповідачем;
- надання послуг балансування перебуває у безпосередньому зв'язку з послугами транспортування природного газу і відсутність узгоджених умов щодо обсягів та порядку надання цих послуг унеможливлює виконання й решти положень Договору транспортування, у тому числі, в частині порядку визначення вартості послуг балансування;
- позивач не надав жодних первинних документів, які б свідчили про реальність надання послуг балансування відповідачу за газові місяці - березень - червень 2018 року відповідно до положень Кодексу ГТС;
- оцінюючи всі наявні докази в їх сукупності, з урахуванням обраних позивачем предмету та підстав позовних вимог, відсутні підстави для стягнення з відповідача 73 464 101,68 грн заборгованості за послуги балансування обсягів природного газу за Договором транспортування;
- вимоги позивача щодо стягнення 3% річних у розмірі 4 715 891,64 грн та інфляційних втрат у розмірі 8 575 899,62 грн у є похідними від вимог щодо стягнення заборгованості, та не підлягають задоволенню у зв'язку із відмовою у задоволенні основної вимоги.
4. Господарський суд Рівненської області додатковим рішенням від 09.12.2020 заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення задовольнив та стягнув з позивача на його користь 106 222,25 грн понесених судових витрат на правничу допомогу адвоката.
5. Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлені відповідачем до відшкодування витрати у сумі 106 222,25 грн є співмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг та відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а тому мають бути задоволені у повному обсязі.
6. Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 29.06.2021 апеляційну скаргу АТ "Укртрансгаз" на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 09.12.2020 задовольнив частково. Оскаржуване додаткове рішення змінив, виклавши резолютивну частину рішення в такій редакції:
"Стягнути з Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, ЄДРПОУ 30019801) на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" (33027, Рівненська обл., місто Рівне, вул.Івана Вишенського, буд.4, ЄДРПОУ 03366701) 53 111,13 грн витрат на професійну правничу допомогу".
7. Змінюючи додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 09.12.2020 суд апеляційної інстанції зазначив, що розмір заявлених представником відповідача витрат на правову (правничу) допомогу у сумі 106 222,25 грн не відповідає критеріям реальності та розумності, не мають характеру необхідних і є не співрозмірними із виконаною роботою у суді першої інстанції.
8. Північно-західний апеляційний господарський суд додатковою постановою від 12.07.2021 заяву АТ "Рівнегаз" задовольнив частково та стягнув з АТ "Укртрансгаз" на його користь 42 482,50 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
9. Ухвалюючи додаткову постанову апеляційний суд зазначив, що враховуючи необхідність забезпечення балансу інтересів сторін у питанні відшкодування витрат, є частково обґрунтованими витрати відповідача на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, які пов'язані з розглядом цієї справи, у зв'язку з чим вони підлягають частковому задоволенню у сумі 42 482,50 грн (50% від заявленої суми).
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог
10. 23.07.2021 АТ "Укртрансгаз" звернулося з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Рівненської області від 24.11.2020, додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 09.12.2020 та на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.06.2021, у якій просить їх скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, а у частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні відповідної заяви відповідача.
11. 10.08.2021 АТ "Укртрансгаз" звернулося з касаційною скаргою на додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.07.2021, у якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у стягненні витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.
Доводи учасників справи
12. Скаржник у касаційній скарзі на рішення Господарського суду Рівненської області від 24.11.2020, додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 09.12.2020 та на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.06.2021 посилається на пункти 1, 2, 4 ч.2 ст.287 ГПК. Зазначає таке:
- оскаржувані судові рішення у цій справі були ухвалені без врахування висновків Верховного Суду щодо застосування п.4 і пп.2 п.7 гл. 3 розд. XIV Кодексу ГТС та статей 526, 530, 536, 614, 629 ЦК у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 23.04.2019 у справі №910/20912/17, від 18.09.2018 у справі №922/1580/18, від 18.06.2019 у справі №912/1558/18;
- в основу ухвалених оскаржуваних рішень (а саме рішення Господарського суду Рівненської області від 24.11.2020 та постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.06.2021) було покладено висновки Верховного Суду щодо застосування статей 179, 180 ГК, cт.638 ЦК, викладені у постанові від 25.06.2019 у справі №916/2090/16; при цьому, зазначені висновки не узгоджуються із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 05.06.2018 року у справі №338/180/17, а тому від них необхідно відступити (також посилається на висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17, від 25.06.2019 у справі №924/1473/15, Верховного Суду від 09.11.2020 у справі №910/7190/19, від 23.09.2015 у справі №914/2846/14, від 22.08.2018 у справі №593/2472/16 від 23.10.2019 у справі №761/6144/15-ц);
- суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, а саме, статті 2, 7,11,13, 42, 73-80, 86, 236, 237, 238, 269, 275, 277 ГПК, оскільки не дослідили зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, здійснили посилання на їх наявність та не врахували під час ухвалення оскаржуваних рішень.
13. Щодо порушення норм матеріального та процесуального права при ухваленні додаткового рішення Господарського суду Рівненської області від 09.12.2020 та постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.06.2021 в частині стягнення коштів на правову (правничу) допомогу, скаржник зазначає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції від 29.06.2021 про стягнення з позивача 53 111,13 грн витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції, прийнята з порушенням статей 74-79 ГПК, оскільки суд не надав належної оцінки доводам позивача, що заява про розподіл судових витрат та додані до неї документи, розмір заявлених представником відповідача витрат на правову (правничу) допомогу у сумі 53 111,13 грн не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їх розміру, такі витрати не мають характеру необхідних і не є співрозмірними із виконаною роботою у суді першої інстанції; визначені заявником у додатку №1 до договору надання правової допомоги від 20.05.2020 №200520-1 ціни на послуги адвокатів з розрахунку 1665, грн за одну годину і 2526,00 грн за одну годину є завищеними.
14. У касаційній скарзі на додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.07.2021 скаржник посилається на пункти 1, 4 ч.2 ст.287 ГПК та зазначає таке:
- суд апеляційної інстанції порушив ст.30 Закону "Про адвокатуру", статті 126, 129 ГПК та не врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15, від 08.04.2021 у справі №922/2321/20 які стосуються недоведення реальності понесення витрат відповідачем, що стало наслідком покладення на позивача витрат на правничу допомогу, не підтверджених належними та допустимими доказами (також посилається на висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №462/9002/14-ц, від 03.07.2019 у справі №757/20995/15-ц, від 22.05.2018 у справі №826/8107/16, від 10.07.2019 у справі №912/2391/16, від 01.08.2019 у справі № 915/237/18);
- суд апеляційної інстанції порушив статті 2, 7,11,13, 42, 73-80, 86, 236, 237, 238, 269, 275, 277 ГПК, оскільки не надав належної оцінки доводам позивача про те, що заява про розподіл судових витрат та додані до неї документи, розмір заявлених представником відповідача витрат на правову (правничу) допомогу у сумі 42 482,50 грн не відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру; такі витрати не мають характеру необхідних і не є співмірними із виконаною роботою, а визначені заявником у додатку №2 до договору надання правової допомоги від 20.05.2020 №200520-1 ціни на послуги адвокатів з розрахунку 1665, грн за одну годину і 2526,00 грн за одну годину є завищеними.
15. 29.09.2021 АТ "Рівнегаз" подало до Верховного Суду відзив на касаційні скарги, в якому просить залишити касаційні скарги АТ "Укртрансгаз" без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін. 13.10.2021 АТ "Рівнегаз" подало додаткові пояснення у справі. Мотивація АТ "Рівнегаз" по суті спору відповідає мотивації, наведеній у рішеннях судів попередніх інстанцій.
Надходження касаційних скарг на розгляд Верховного Суду
16. Верховний Суд ухвалою від 13.09.2021 відкрив касаційне провадження, розгляд касаційної скарги призначив на 13.10.2021 у відкритому судовому засіданні.
Підстави для передачі справи на розгляд Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду
17. Як зазначалось вище, суди попередніх інстанцій у цій справі дійшли висновку про те, що у зв'язку з відсутністю додатків 1 (розподіл потужності) та 2 (транспортування) до Договору транспортування, сторони фактично не узгодили істотну умову Договору - предмет, а тому такий договір є неукладеним.
18. При цьому суди попередніх інстанцій в основу рішень у цій справі поклали висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 25.06.2019 у справі №916/2090/16 за позовом ПАТ "Укртрансгаз" до ПАТ "Одеський припортовий завод" про стягнення 440 990 385,32 грн, за зустрічним позовом ПАТ "Одеський припортовий завод" до ПАТ "Укртрансгаз" про визнання недійсним договору транспортування природного газу від 17.12.2015 №1512001142 та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ТОВ "ГК "Укргаз" до ПАТ "Одеський припортовий завод" про зобов'язання виконати умови договору транспортування природного газу від 17.12.2015 №1512001142.
19. Верховний Суд постановою від 25.06.2019 у справі №916/2090/16 залишив без змін постанову суду апеляційної інстанції.
20. Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 20.03.2019 у справі №916/2090/16 скасував рішення Господарського суду Одеської області від 22.10.2018, в частині задоволення первісного позову ПАТ "Укртрансгаз" та відмовив у задоволенні зазначеного позову.
21. Постанова суду апеляційної інстанцій від 20.03.2019 у справі №916/2090/16 в частині розгляду позовних вимог про стягнення грошових коштів мотивована тим, що обсяг послуг, які надаються за договором транспортування від 17.12.2015 №1512001142, визначаються підписанням додатку 1 (розподіл потужності) та / або додатку 2 (транспортування) до цього договору (пункт 2.4 договору). Додатки 1 та 2 не складались, тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відсутність вказаних додатків вказує на неузгодженість сторонами такої істотної умови як предмет договору, а отже, такий договір в силу вимог ч.8 ст. 181 ГК є неукладеним.
22. Суд апеляційної інстанції у вищенаведеній постанові зазначив, що доказів виконання умов спірного договору транспортування природного газу матеріали справи не містять, а сторони продовжували виконувати умови договору транспортування природного газу від 24.12.2014 №1412000312, що підтверджується укладеними між ними актами наданих послуг з транспортування природного газу, а також платіжними дорученнями. За таких обставин суд дійшов висновку, що не логічною є позиція ПАТ «Укртрансгаз», яке не заперечує щодо продовження дії договору №1412000312 від 24.12.2014 в частині надання послуг транспортування природного газу станом на час виникнення небалансу, проте зазначає, що послуги балансування надавалися відповідно до договору №1512001142 від 17.12.2015.
23. У постанові від 20.03.2019 у справі №916/2090/16 Південно-західний апеляційний господарський суд також відхилив твердження ПАТ "Укртрансгаз" щодо можливості застосування умов спірного договору лише в частині надання послуг балансування, адже надання таких послуг перебуває у безпосередньому зв'язку з послугами транспортування природного газу і відсутність узгоджених умов щодо обсягів та порядку надання цих послуг унеможливлює виконання й решти положень договору, у тому числі в частині порядку визначення вартості послуг балансування. Крім того, суд зазначив, що матеріалами справи підтверджується виконання сторонами у червні місяці 2016 року умов договору від 24.12.2014 №1412000312, яким визначено порядок врегулювання питань у разі виникнення небалансу, і доказів внесення змін до цього договору щодо порядку здійснення балансування надходження і розподілу газу з метою уникнення дисбалансу газу або припинення дії цього договору в визначеній частині учасниками справи не подано.
24. Суд апеляційної інстанції у вищевказаній постанові зазначив, що матеріали справи не містять, а ПАТ "Укртрансгаз" не надало звіту про надані послуги, як того вимагали положення Кодексу ГТС в редакції, чинній на час виникнення небалансу. У матеріалах справи наявний односторонній акт надання послуг балансування обсягів природного газу від 30.06.2016 №06-16-1512001142-БАЛАНС. Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені обставини у своїй сукупності унеможливлюють визначення фактичного обсягу та вартості наданих ПАТ "Укртрансгаз" послуг балансування.
25. При цьому Південно-західний апеляційний господарський суд у постанові від 20.03.2019 у справі №916/2090/16 зазначив, що недоведеність вимог щодо стягнення 434 040 985,93 грн заборгованості за надані послуги балансування обсягів природного газу за договором транспортування природного газу від 17.12.2015 №1512001142 зумовлює висновок про відсутність підстав задоволення решти похідних вимог про стягнення з відповідача 6 344 588,18 грн пені та 604 811,21 грн 3% річних від простроченої суми.
26. Перевіривши матеріали справи, вивчивши касаційну скаргу та подані іншими учасниками справи процесуальні документи, колегія суддів дійшла висновку про передачу справи на розгляд Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду з огляду на необхідність відступити від висновку щодо застосування положень статей 179, 180 ГК, cт.638 ЦК, викладеного у постанові Верховного Суду (колегія суддів судової палати для розгляду справ про банкрутство) від 25.06.2019 у справі №916/2090/16 відповідно до такого.
27. У справі, що переглядається, порушено питання щодо визнання Договору транспортування неукладеним відповідно до ч. 8 ст. 181 ГК (тут і далі - в редакції, що діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин).
28. Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК та частин 1-2 ст. 180 ГК договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
29. Разом з тим, АТ "Укртрансгаз" стверджувало, що Договір транспортування виконувався сторонами, транспортування газу відбувалося, а тому Договір не може бути визнаний неукладеним, оскільки за висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами.
30. У зв'язку з повним або частковим виконанням сторонами договору, такий договір не може вважатися неукладеним відповідно до ч. 8 ст. 181 ГК. Якщо одна зі сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами ЦК України. Суд залежно від встановлених обставин має вирішити питання щодо наслідків його часткового чи повного виконання сторонами (п. 28 постанови Верховного Суду від 13.09.2021 у справі №908/3408/19).
31. У п. 40 постанови від 28.07.2021 у справі №927/1041/19 Верховний Суд зазначив, що висновок судів, що договір транспортування в частині надання послуг балансування є неукладеним не суперечить правовій позиції Великої Палати Верховного Суду лише тому, що суди попередніх інстанцій встановили, що позивач не довів фактичного надання саме послуг балансування у спірний період. При цьому Верховний Суд підкреслив, що суди попередніх інстанцій не робили висновки про неукладеність договору транспортування природного газу в цілому, а лише щодо невизначеності в договорі істотних умов надання послуг балансування. Тобто висновок про укладеність чи неукладеність договору за умови відсутності факту його підписання сторонами (в тому числі факту підписання додатків 1 та 2 до договору), а лише через доведення позивачем фактичного виконання цього договору, є правовою оцінкою судом сукупності встановлених фактичних обставин справи.
32. Тому встановлення обставин щодо виконання договору та доведення позивачем надання послуг балансування має суттєве значення для правильного вирішення спору про укладення договору в частині надання АТ "Укртрансгаз" відповідачу послуг балансування (подібна позиція викладена в п. 31 постанови Верховного Суду від 13.09.2021 у справі №908/3408/19).
33. Кодекс ГТС, у редакціях, які застосовувались до спірних періодів, які підлягають дослідженню у справі №916/2090/16 та у справі, що розглядається, містять різні підходи до питання підтвердження надання оператором газотранспортної системи послуг балансування.
34. У справі №916/2090/16 підлягали дослідженню обставини врегулювання небалансу газу у червні 2016 року. Станом на момент виникнення спірних правовідносин у справі №916/2090/16 був чинний Кодекс ГТС в редакції постанови НКРЕКП від 10.03.2016 №304, який передбачав складання двосторонніх актів про надання послуг балансування обсягів природного газу.
35. Натомість у справі, що розглядається, спірним є період з березня по червень 2018, до якого підлягає застосуванню Кодекс ГТС в редакціях, що діяли після внесення змін до розд. XIV Кодексу ГТС постановою НКРЕКП від 28.04.2017 №615, якою передбачалось, що підставою для проведення розрахунку послуг з балансування є односторонній акт про надання послуг балансування обсягів природного газу, оформлений оператором газотранспортної системи.
36. У зв'язку з тим, що відповідно до чинної станом на момент виникнення спірних правовідносин у цій справі редакції Кодексу ГТС оформлення оператором газотранспортної системи одностороннього акту фактично означало підтвердження надання послуг балансування, до такого періоду не підлягають застосуванню висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 25.06.2019 у справі №916/2090/16, про те, що договір є неукладеним, якщо сторони не погодили суттєві умови, а позивачем не доведено фактичне надання таких послуг, тобто фактичне виконання договору у зв'язку з непідписанням обома сторонами акту-приймання-передачі послуг.
37. З положень ЦК та ГК щодо укладення договорів вбачається, що у разі визнання договору неукладеним, у сторін не виникає жодних цивільних прав та обов'язків.
38. Акт наданих послуг складається та надсилається оператором газотранспортної системи замовнику послуг балансування після фактичного надання ним таких послуг (п. 11.2 Договору транспортування). Тому визнання Договору транспортування неукладеним з підстав, вказаних у постанові Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №916/2090/16, матиме невідворотні негативні майнові наслідки для оператора газотранспортної системи, за яких останній не матиме змоги отримати оплату за фактично надані послуги балансування відповідно до договору.
39. Існування такої практики вбачається з постанов Верховного Суду, у яких було враховано правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №916/2090/16. Зокрема, Верховний Суд:
- постановою від 23.06.2021 у справі №904/2611/18 за позовом АТ "Укртрансгаз" до АТ "Оператор газотранспортної системи "Дніпропетровськгаз" про стягнення заборгованості в сумі 1 397 649 502,04 грн у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором транспортування природного газу від 17.12.2015 №1512000702 у частині неоплати відповідачем наданих йому позивачем послуг балансування природного газу залишив в силі рішення судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову;
- постановою від 04.08.2021 у справі №903/973/19 за позовом АТ "Укртрансгаз" до АТ "Оператор газорозподільної системи "Волиньгаз" про стягнення 354 271 337,99 грн у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору транспортування природного газу від 17.12.2015 №1512000700 залишив в силі рішення судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову;
- постановою від 06.09.2021 у справі №922/1381/20 за позовом АТ "Укртрансгаз" до АТ "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" про стягнення коштів в розмірі 269 700 673,82 грн у зв'язку з порушенням відповідачем договору транспортування природного газу від 17.12.2015 №1512000744 в частині оплати послуг балансування природного газу залишив в силі рішення судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову;
- постановою від 22.06.2021 у справі №908/3104/19 за позовом АТ "Укртрансгаз" до АТ "Оператор газорозподільної системи "Запоріжгаз" про стягнення 92 177 921,96 грн у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань з компенсації добових небалансів природного газу, які мають бути сплачені відповідачем на підставі договору транспортування природного газу від 17.12.2015 №1512000705 залишив в силі рішення судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову.
40. Водночас, не зважаючи на те, що у переважній більшості судових рішень має місце відмова в задоволенні позовних вимог АТ "Укртрансгаз" до операторів газорозподільних систем про стягнення коштів у зв'язку з порушенням останніми договорів транспортування природного газу в частині оплати послуг балансування природного газу, наразі існують різні підходи Верховного Суду щодо визнання договорів транспортування природного газу укладеними / неукладеними у зв'язку з не підписанням додатку 1 (розподіл потужності) та / або додатку 2 (транспортування) до цього договору.
41. Так, постановами від 19.03.2021 у справі №922/3987/19, від 28.07.2021 у справі №927/1041/19, від 13.09.2021 у справі №908/3408/19 Верховний Суд зазначає, що договори транспортування природного газу між АТ "Укртрансгаз" та відповідними операторами газорозподільних систем були укладені, однак мало місце не дослідження судами попередніх інстанцій надання послуг балансування.
42. Зокрема, постановою Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.03.2021 у справі №922/3987/19 за позовом АТ "Укртрансгаз" до АТ "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" про стягнення 222 820 105, 75 грн заборгованості, 15 291 992, 21 грн пені, 1 312 978, 90 грн 3 % річних у зв'язку з порушенням оператором газорозподільної системи умов договору транспортування природного газу, скасовано рішення судів попередніх інстанцій на направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
43. Разом з тим, Господарський суд Харківської області рішенням від 08.07.2021 за результатами нового розгляду справи №922/3987/19 у задоволенні позову відмовив повністю у зв'язку з недоведеністю позивачем вчинення щодобового балансування і понесення пов'язаних з таким балансуванням витрат.
44. Відповідно до ч. 2 ст. 302 ГПК суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.
45. Питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду може вирішуватися судом за власною ініціативою (ч. 1 ст. 303 ГПК).
Отже, Верховний Суд вважає за необхідне передати справу на розгляд Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду відповідно до вимог ч. 2 ст. 302 ГПК з огляду на необхідність відступити від висновку щодо застосування статей 179, 180 ГК, cт.638 ЦК, викладеного у постанові Верховного Суду (колегія суддів судової палати для розгляду справ про банкрутство) від 25.06.2019 у справі №916/2090/16.
Керуючись статтями 234, 235, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Справу № 918/450/20 за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" про стягнення заборгованості в сумі 86 755 892,94 грн передати на розгляд Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду з підстав необхідності відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №916/2090/16.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. Кібенко
Судді Н. Губенко
О. Кролевець