18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
15 листопада 2021 року м. Черкаси справа № 916/37/21
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Романенко Л.В., за участі представників сторін:
від позивача: Слинько М.Г. - за довіреністю;
від відповідача: Кузьмік Д.В. - за довіреністю;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Черкаської міської ради (м. Черкаси) до публічного акціонерного товариства "Імексбанк" (м. Одеса) про стягнення 135 317,50 грн.
Заявлено позов про стягнення з відповідача безпідставно утриманих коштів в сумі 135 317,50 грн. як із фактичного користувача земельними ділянками за адресою м. Черкаси, вул. Б. Хмельницького, 55 за період з 01.11.2017 до 26.02.2019 років.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.05.2021 позовну заяву Черкаської міської ради (м. Черкаси) до публічного акціонерного товариства "Імексбанк" (м. Одеса) про стягнення 135 317,50 грн. передано за виключною підсудністю до Господарського суду Черкаської області за місцем розташування земельних ділянок.
Справа розглядається за правилами загального позовного провадження.
Судом встановлено, що відповідач у справі ПАТ "Імексбанк" в даний час перебуває в процедурі ліквідації і розпорядником майна банку є Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, представник якого бере участь у справі.
В ході розгляду справи представник позивача свої вимоги підтримував повністю та просить їх задовольнити.
Представник відповідача просить у позові відмовити, оскільки в процедурі ліквідації у банку не виникають ніякі додаткові зобов'язання, а тому нарахування і стягнення спірних коштів є неможливим.
У відповідності до ст. 13,74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Заслухавши доводи та пояснення представників сторін і дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що у позові слід відмовити повністю, виходячи з наступного:
Судом встановлено і сторонами не заперечується, що постановою Правління НБУ від 21.05.2015 № 330 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 27.05.2015 № 105 "Про початок процедури ліквідації АТ "Імексбанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку (а.с. 109 том 2).
Виходячи з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідач по справі, Публічне акціонерне товариство "Імексбанк" перебуває в стані припинення з 05.06.2015 року (а.с. 36 том 1). Процедура ліквідації не завершена.
Спір між сторонами виник стосовно стягнення з відповідача на користь позивача коштів в порядку ст. 1212 ЦК України за кондикційними зобов'язаннями - за користування земельною ділянкою під об'єктами нерухомого майна без оформлення договору оренди землі.
У відповідності до положень ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (ч. 1 ст. 2).
Частиною 2 ст. 3 та ч.1 ст. 4 вказаного Закону передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Державній реєстрації прав підлягають, зокрема, право власності та речові права на нерухоме майно, похідні від права власності.
З наявної в справі Інформації з ДР речових прав на нерухоме майно (а.с. 11 том 1) вбачається, що з 24.07.2017 за ПАТ "Імексбанк" (ідентифікаційний код 20971504) зареєстровано право власності на нежитлові приміщення загальною площею 2653,8 кв.м. по вул. Б. Хмельницького, 55 м. Черкаси за рішенням Господарського суду Черкаської області у справі № 916/3655/15 від 16.02.2017.
З 27.02.2019 року право власності на ці приміщення зареєстровано за фізичною особою ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу від 27.02.219.
Згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Позивач вказує, що 20.09.2018 у справі № 925/787/18 господарським судом Черкаської області було прийнято рішення за позовом Черкаської міської ради, м.Черкаси до ПАТ “Імексбанк” про стягнення збитків в розмірі 10 619 грн. 96 коп. за період з 24.07.2017 по 31.10.2017 за фактичне користування земельною ділянкою без належного оформлення права користування нею під нерухомим майном, яке було у власності банку, а потім ним було відчужено (а.с. 13 том 1).
Також рішенням у справі № 925/787/18 було встановлено, що рішенням Господарського суду Черкаської області від 16.02.2017 у справі № 916/3655/15 задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мечта», до ТОВ «Бізнес-Розвиток» про звернення стягнення на предмет іпотеки. Визнано право власності за ПАТ «Імексбанк» на предмет іпотеки - нежитлові приміщення, загальною площею 2 653,8 кв.м, що складаються з приміщень літ. «Б-І, Б-IV, б'-І, 6-1», а саме: нежитлові приміщення першого поверху № 9, 11, шахти ліфтів з № 17-24, загальною площею 140,6 кв.м; другий поверх загальною площею 834,4 кв.м; третій поверх загальною площею 838,9 кв.м; четвертий поверх загальною площею 839,9 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Черкаси, вул. Богдана Хмельницького, 55.
Вищевказані об'єкти нерухомості розташовані на земельній ділянці (кадастровий номер 7110136400:02:061:0019), загальною площею 0,2285 га, за адресою: м. Черкаси, вул. Б. Хмельницького, 55. Інша земельна ділянка (кадастровий номер 7110136400:02:061:0004), загальною площею 0,0241 га, за адресою: м. Черкаси, вул. Б. Хмельницького, 55, використовується банком як проїзд.
У відповідності до положень ст. 120 ЗК України в редакції на час реєстрації за відповідачем права власності на об'єкти нерухомості (24.07.2017) -- у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Ст.12 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як регулювання земельних відносин.
Положенням ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Ст.16 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди земельної ділянки із земель комунальної власності укладається на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 125 Земельного Кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
За приписами ст. 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.
Ст.14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю -це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Суд погоджується із доводами позивача, що оскільки Відповідач не був власником земельної ділянки, на якій розміщені об'єкти нерухомості, то він не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку. Єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього як землекористувача - орендна плата (пункти 14.1.72, 14.1.73 Податкового кодексу України).
Доказів укладання між сторонами спору договору оренди земельної ділянки суду не подано.
З матеріалів справи вбачається, що 15.08.2019 Департамент архітектури та містобудування Черкаської міської ради звертався до відповідача з пропозицією підписати договір про відшкодування збитків (неодержаного доходу) - а.с. 17-19 том 1, однак дане питання сторонами у добровільному порядку не вирішено, договір не укладено.
Із наявних у справі витягу міськрайонного управління у Черкаському районі Черкаської області Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 11.09.2017 № 486/0/25-17 (а.с. 20 том 1) вбачається, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки по вул. Б. Хмельницького, 55 (кадастровий номер 7110136400:02:061:0019) площею 2285 кв.м. складала 1 092 184,30 грн.
Згідно витягу міськрайонного управління у Черкаському районі Черкаської області Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 27.03.2019 № 2232/0/25-19 (а.с. 21 том 1) вбачається, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки по вул. Б. Хмельницького, 55 (кадастровий номер 7110136400:02:061:0019) складала 3 900 677,80 грн.
Згідно витягу міськрайонного управління у Черкаському районі Черкаської області Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 11.09.2017 № 485/0/25-17 вбачається, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки по вул. Б. Хмельницького, 55 (кадастровий номер 7110136400:02:061:0004) площею 241 кв.м. , складала 118 757,57 грн. (а.с.24 том 1).
Постановою КМУ (Додаток 2) від 13 грудня 2006 р. N 1724 затверджено Розрахунок розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, грошова оцінка яких проведена.
Розрахунок проводиться з урахуванням категорії земель, площі, кв. метрів (в населених пунктах), гектарів (за межами населених пунктів), ставки земельного податку, встановленої Законом України "Про плату за землю", відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки, добутку коефіцієнтів індексації грошової оцінки земельної ділянки за попередні роки.
З 1 січня 2011 року Закон "Про плату за землю" втратив чинність згідно з Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI.
Статтею 288 Податкового Кодексу України врегульовані питання орендної плати.
Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою:
для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом;
для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом;
та не може перевищувати:
а) для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки;
б) для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки;
Стаття 274 ПК України визначає, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження) встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 і 278 цього Кодексу.
Отже мінімальна ставка орендної плати за земельні ділянки, на яких розміщено об'єкти нерухомого майна, зареєстровані за відповідачем у справі, становила 3% від нормативної грошової оцінки.
З урахуванням цього, за ставкою 3% від нормативної грошової оцінки обох земельних ділянок, рішенням у справі № 925/787/18 з відповідача на користь позивача було стягнуто збитки в розмірі за час фактичного користування ПАТ «ІмексБанк» вищезазначеними земельними ділянками за період з 24.07.2017 по 31.10.2017 в сумі 10 619,96 грн.
З витягів міськрайонного управління у Черкаському районі Черкаської області Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області вбачається, що обидві земельні ділянки з кадастровими номерами 7110136400:02:061:0019 та 7110136400:02:061:0004 по вул. Б. Хмельницького, 55 м. Черкаси віднесено за категорією земель до земель житлової та громадської забудови, а за цільовим призначенням - до земель для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адмінбудівлі, офісні приміщення та ін., що використовуються для підприємницької та іншої діяльності, пов'язаної із отримання прибутку) -- код 03.10.
Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548 затверджено Класифікацію видів цільового призначення земель (КВЦПЗ), яка розроблена відповідно до Земельного кодексу України, Закону України "Про землеустрій" та Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.2008 № 224. Код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі. КВЦПЗ застосовується для використання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, організаціями, підприємствами, установами для ведення обліку земель та формування звітності із земельних ресурсів. КВЦПЗ визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об'єктів.
В даному Класифікаторі земельні ділянки для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови відносяться до підрозділу 03.15.
Рішенням від 27.06.2017 № 2-2219 Черкаська міська рада затвердила положення та ставки місцевих податків і зборів на території м. Черкаси (а.с. 22 том 1), до яких віднесено плату за землю.
Рішенням від 18.06.2018 № 2-3431 (а.с. 23 том 1) Черкаська міська рада внесла зміни до Положення про встановлення плати за землю на території м. Черкаси, за якими земельні ділянки під об'єктами нерухомості відповідача віднесені до категорії "інші землі", щодо яких встановлена плата у розмірі 3%.
Рішенням від 25.06.2015 № 2-1312 (а.с. 39 том 2) Черкаська міська рада встановила на території м. Черкаси місцеві податки (до них віднесено плату за землю) та збори і затвердила нові Положення про ці податки і збори, зокрема, про встановлення плати за землю на території міста Черкаси. За земельну ділянку АТ "Імексбанк" справляється плата в розмірі 3% від нормативно-грошової оцінки.
Рішенням від 27.06.2017 № 2-2219 (а.с. 44 том 2) Черкаська міська рада встановила на території м. Черкаси місцеві податки (до них віднесено плату за землю) та збори і затвердила нові Положення про ці податки і збори, зокрема, про встановлення плати за землю на території міста Черкаси. За земельні ділянки яким згідно КВЦПЗ присвоєно код 03.15 слід вносити плату в розмірі 9% від їх нормативно-грошової оцінки (а.с. 48 том 2).
Спору між сторонами з приводу правильності визначення розміру стягнення коштів за кондикційними зобов'язаннями - немає, математичний розрахунок позовних вимог є вірним.
У відзиві на позовну заяву Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (а.с. 123 том 1) вказує на те, що оскільки з 2015 року розпочато процедуру ліквідації АТ "Імексбанк", то згідно вимог чинного законодавства з цього часу жодні додаткові зобов'язання у банку не виникають, в тому числі по податках, зборах і обов'язкових платежах, а тому підстав для стягнення спірного боргу у позивача немає.
Суд погоджується із позицією відповідача, враховуючи таке:
Згідно з пунктом 16 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до пункту 6 статті 2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
Отже, у спорах, пов'язаних із виконанням банком, в якому введено тимчасову адміністрацію та/або запроваджено процедуру ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним стосовно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.
Статтею 46 ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено наслідки початку процедури ліквідації банку. Так, з дня початку процедури ліквідації банку, в т.ч.
1) припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, наглядової ради і правління) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв'язку з ліквідацією банку;
2) банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси;
3) строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав;
Між сторонами спору немає договірних зобов'язань щодо плати за користування земельними ділянками із визначеним строком його виконання.
Стягнення грошових коштів позивач просить провести на підставі ст. 1212 ЦК України, яка врегульовує питання про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.
Згідно зі статтею 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд гарантування вкладів фізичних осіб припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом гарантування вкладів фізичних осіб суми відшкодування за вкладами. Протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини 2 статті 45 цього Закону Фонд здійснює такі заходи: 1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; 2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів; 3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду. Реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду. Будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебіг ліквідаційної процедури.
Сторонами не заперечується, що Позивач не входить до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ "Імексбанк", оскільки його вимоги за позовом не існували на час формування реєстру.
Згідно з ч.3 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у нині чинній редакції визначено, що під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
Вимоги за зобов'язаннями банку із сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли під час проведення ліквідації, пред'являються тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону.
Згідно ч. 2 ст. 50 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" до ліквідаційної маси банку включаються будь-яке нерухоме та рухоме майно, кошти, майнові права та інші активи банку. До ліквідаційної маси банку не включається майно, що є об'єктом довірчої власності, інше майно у випадках, прямо передбачених законом, а також банкноти і монети, передані Національним банком України на зберігання та для проведення операцій з ними, ліцензія, гудвіл.
Кошти, що залишилися після задоволення забезпечених вимог та покриття витрат, пов'язаних з утриманням, збереженням та продажем (здійсненням правочинів за участі банку) предмета забезпечення, підлягають включенню до складу ліквідаційної маси.
Згідно ч. 2 ст. 52 вказаного Закону, оплата витрат банку, пов'язаних із здійсненням процедури ліквідації, у тому числі витрат Фонду, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури банку (управлінням майном (активами), продажем майна (активів) та іншими витратами), проводиться позачергово протягом усієї процедури ліквідації банку в межах кошторису витрат банку, затвердженого Фондом. До таких витрат, зокрема, належать:
1) витрати на опублікування оголошення про ліквідацію банку, відкликання банківської ліцензії та інформації про продаж майна (активів) банку;
2) витрати, пов'язані з утриманням і збереженням майна (активів) банку;
3) витрати на проведення оцінки та продажу майна (активів) банку;
4) витрати на проведення аудиту;
5) витрати на оплату послуг осіб, залучених Фондом для забезпечення здійснення покладених на Фонд повноважень;
6) витрати на виплату вихідної допомоги звільненим працівникам банку;
7) витрати Фонду, пов'язані з здійсненням тимчасової адміністрації та/або ліквідації банку.
Відповідач не заперечує, що об'єкт нерухомого майна, який знаходився на земельній ділянці за адресою м. Черкаси, вул. Б. Хмельницького, 55, був проданий банком в ліквідаційній процедурі для проведення розрахунків із кредиторами банку.
Однак, на думку суду, до витрат на утримання і збереження будівель, не можуть бути віднесенні кошти, які позивач просить стягнути з відповідача примусово у розмірі орендної плати за землю під ними.
Суд не погоджується із доводами позивача про те, що виходячи із нерозривності долі земельної ділянки та об'єкта нерухомості на ній, продаж належного АТ "Імексбанк" нерухомого майна по вул. Б. Хмельницького, 55 м. Черкаси тягне за собою необхідність сплати позивачем відповідачу спірних коштів, як обов'язкових витрат, які безпосередньо пов'язані із здійсненням ліквідаційної процедури.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15 травня 2018 року у справі № 910/15521/17 стосовно вимог про стягнення витрат на утримання, збереження майна на підставі частини 3 статті 393 Цивільного кодексу України, зроблено висновок, що «під поняттям «необхідні витрати» розуміються тільки ті витрати, які необхідні для забезпечення нормального стану та зберігання майна з урахуванням його зношеності. Отже, інші витрати, тобто не «необхідні», відшкодуванню не підлягають».
Статтею 360 ЦК України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном".
Таким чином, навіть витрати на утримання майна і витрати на сплату обов'язкових платежів (в т.ч. податків і зборів) з цього самого майна є різними та самостійними типами витрат, які мають різні підстави виникнення.
Тим більше плата за користування земельною ділянкою у вигляді податку, орендної плати чи відшкодування за кондикційними зобов'язаннями є самостійною платою для власника об'єкта нерухомості, що розташоване на цій земельній ділянці, яка є відмінною від платежів, які спрямовуються власником безпосередньо на утримання і збереження будівлі.
Плата за землю (за користування земельною ділянкою) у будь-якому вигляді за своєю правовою природою ніяк не впливає на утримання і збереження нерухомого майна, яке розташоване на ній. Тому ці платежі не пов'язані між собою.
Позивачем не доведено, що АТ "Імексбанк" будучи власником нерухомого майна, фактично використовувало його, а отже і земельну ділянку під ним, в спірний період, в який відповідач вже перебував в процедурі ліквідації, безпосередньо для здійснення ліквідаційної процедури банку.
Відкликання Національним банком України на час вирішення спору банківської ліцензії АТ "Імексбанк" та ініціювання процедури його ліквідації як юридичної особи зумовило для кредиторів настання відповідних правових наслідків, зокрема виникнення спеціальної процедури пред'явлення майнових вимог до банку та їх задоволення в порядку та черговості, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". При цьому задоволення вимог окремого кредитора-юридичної особи, заявлених поза межами ліквідаційної процедури банку, не допускається, оскільки в такому випадку активи з банку виводяться, а заборгованість третіх осіб перед банком збільшується, що порушує принцип пріоритетності зобов'язань неплатоспроможного банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом.
Відповідну правову позицію Великої Палати Верховного Суду викладено у постанові від 13.03.2018 у справі № 910/23398/16.
Отже суд погоджується із доводами відповідача про те, що у АТ "Імексбанк" в процедурі ліквідації банку не виникають обов'язки по сплаті на користь позивача спірних платежів, оскільки такий наслідок ліквідаційної процедури визначено нормою спеціального Закону, яким є Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Правові підстави позову Черкаською міською радою не доведені, а тому у позові слід відмовити повністю, з покладенням на позивача витрат по сплаті судового збору.
Керуючись ст. 238, 240 ГПК України, -
У позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 днів.
Повне судове рішення складено 22 листопада 2021
Суддя Н.М. Спаських