Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
18 листопада 2021 року м. ХарківСправа № 922/3692/20
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аюпової Р.М.
при секретарі судового засідання Васильєві А.В.
розглянувши заяву ТОВ "Харківрегіонгаз" (вх. № 26522 від 10.11.2021) про відстрочення виконання судового рішення по справі
за позовом Антимонопольного комітету України, м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківрегіонгаз", м. Харків
про стягнення коштів в розмірі 6000000,00 грн.
за участю представників:
стягувача - Литвин А.Д., за самопредставництвом;
боржника (заявник) - Смолякова І.О., адвокат.
Рішенням господарського суду Харківської області від 22.03.2021, позовні вимоги Антимонопольного комітету України, м. Київ, задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "Харківрегіонгаз", м. Харків штраф у розмірі 3000000,00 грн. та пеню в розмірі 3000000,00 грн. і зараховано зазначені суми в дохід загального фонду Державного бюджету України. Зобов'язано Товариство з обмежено відповідальністю "Харківрегіонгаз", м. Харків припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, наведене в п. 2 резолютивної частини рішення тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 19.07.2019 № 51-р/тк. Стягнуто з Товариства з обмежено відповідальністю "Харківрегіонгаз", м. Харків, на користь Антимонопольного комітету України - 92102,00 грн. судового збору.
На виконання даного рішення суду, 01.06.2021 господарським судом видано відповідні накази, які направлено на адресу стягувача.
10.11.2021 до господарського суду Харківської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківрегіонгаз" надійшла заява (вх. № 26522) про відстрочення виконання судового рішення по справі № 922/3692/20.
Ухвалою господарського суду від 11.11.2021 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківрегіонгаз" про відстрочення виконання рішення суду по справі № 922/3692/20 (вх. № 26522 від 10.11.2021) призначено до розгляду у судовому засіданні на 17.11.2021 о 12:50 год.
16.11.2021 стягувачем надано до суду пояснення щодо поданої боржником заяви (вх. № 27031), в яких наголошує, що чинне законодавство України не встановлює будь-яких привілей підприємствам за фактом їх належності до видів та організаційно-правових форм в аспекті неналежного виконання господарських зобов'язань чи відтермінування виконання рішень судів, що набрали законної сили. Необхідність відстрочення рішення суду повинно обґрунтовуватися належними та допустимими доказами, що подаються заявником. Як вказує стягувач, боржник просить суд відстрочити виконання рішення суду, однак при цьому, не надає суду належних та допустимих доказів в розумінні положень ГПК України, які б свідчили про те, що рішення суду буде виконано в майбутньому, зокрема і, доказів на підтвердження надходження коштів за наслідками господарської діяльності, що дасть можливість погасити існуючий борг по закінченню строку відстрочення. Так, строк сплати відповідачем штрафу, накладеного рішенням Комітету від 19.07.2019 №51-р/тк, закінчився 01.10.2019 і відповідачем більше двох років не вчинялися дії, які б свідчили би про намір відповідача сплатити заборгованість. Окрім цього, стягувач вказує, що штрафні санкції за рішенням суду підлягають стягненню в дохід Державного бюджету України, а не на користь позивача. Надходження коштів в Державний бюджету України для формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються відповідно органами державної влади України, органами місцевого самоврядування України протягом бюджетного періоду, є надзвичайно важливим.
17.11.2021 заявником надано до суду та долучено до матеріалів справи додаткові докази в обґрунтування поданої заяви про відстрочення виконання судового рішення по справі № 922/3692/20 (вх. № 27120).
Протокольною ухвалою від 17.11.2021 у судовому засіданні оголошувалась перерва до 18.11.2021 об 11:00 год.
18.11.2021 заявником надані до суду пояснення щодо заперечень стягувача на заяву про відстрочення виконання судового рішення (вх. № 27226).
У судовому засіданні 18.11.2021 представник заявника підтримав подану заяву про відстрочення виконання судового рішення та просив суд її задовольнити.
Представник стягувача у судовому засіданні проти задоволення даної заяви заперечував, з підстав, викладених у письмових пояснення (вх. № 27031).
Дослідивши матеріали заяви, заслухавши позиції учасників судового процесу, суд виходить з наступного.
Ст. ст. 129, 129-1 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є, зокрема, обов'язковість судового рішення. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Ч. 1 ст. 331 ГПК України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу, як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Ч. 3 ст. 331 ГПК України визначено, що підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Ч. 4 ст. 331 ГПК України встановлено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Відповідно до пункту 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Виходячи з аналізу вказаних норм, суд дійшов висновку про те, що підставою відстрочення виконання рішення є наявність підстав, які унеможливлюють виконання рішення господарського суду, як то, стихійне лихо, загроза банкрутства чи то відсутність у боржника майна чи грошових коштів, на яке може бути звернуто стягнення.
Вирішення питання щодо надання чи відмови в наданні відстрочки та/або розстрочки виконання рішення суду є суб'єктивним правом суду, яке останній приймає на власний розсуд шляхом оцінки наданих сторонами доказів.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".
Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.
Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені в параграф 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Отже, виходячи із наведеного вище, в основу судового рішення про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим його виконання.
При цьому, господарський суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.
Аналіз процесуальних норм, які регулюють питання можливості надання розстрочки виконання рішення суду, вказує, що законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочку та розстрочку виконання судового рішення з об'єктивними, переборними - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
В ч. 1 ст. 74 ГПК України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
Так, заявник, в обґрунтування поданої заяви, зазначає, що з 22.01.2021 ТОВ «Харківрегіонгаз» призупинено роботу, у зв'язку із збільшенням кількості застудних захворювань працівників та відсутністю товару на складах на період з 31.03.2021 року по 30.09.2021 включно, що підтверджується копіями наказів №17 від 22.01.2021 та № 36 від 30.03.2021, наданих до заяви.
Враховуючи призупинення роботи підприємства з січня 2021 року, працівники
ТОВ «Харківрегіонгаз» звільнились.
На день подання заяви, підприємство не відновило свою діяльність.
Як вказує представник заявника, причиною тих процесів - є запровадження в Україні карантинних заходів та встановлення ряду заборон, які сприяли збитковій діяльності заявника у 2020 році та призвели до порушення фінансової стабільності ТОВ "Харківрегіонгаз".
На думку заявника, задоволення судом даної заяви надасть ТОВ «Харківрегіонгаз» можливість найняти працівників, укласти нові господарські договори та виконати рішення господарського суду від 22.03.2021 по даній справі.
На підтвердження вказаного, боржником надано статут підприємства з додатками, в яких містяться перелік ГНП, ГНС та АГЗП, розташованих на території Харківської області, що належать йому на праві власності відповідно до витягу з реєстру права власності на нерухоме майно, через які, торгуючи пальним, товариство має намір отримати прибуток та сплатити спірний борг до державного бюджету.
Основним фактором надходження коштів для покращення свого фінансового стану, заявник вважає свого власника - Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз». З метою отримання коштів, директор ТОВ «Харківрегіонгаз» 26.01.2021 звернувся до АТ «Харківгаз» із проханням надати фінансову допомогу. Як вбачається зі службової записки фінансового директора АТ «Харківгаз» від 05.11.2021, питання надання фінансової допомоги винесено на розгляд та прийняття рішення колегіальним виконавчим органом - правлінням, яке як пояснив представник боржника проходить у формі засідання його членів.
Як пояснив представник заявника у судовому засіданні 18.11.2021, отримання прибутку від укладання нових договорів із постачальниками скрапленого газу, надасть боржнику ще одну можливість отримати додаткові кошти для виконання своїх зобов'язань.
Заявник наголошує, що звернення з заявою про відстрочення виконання рішення суду не є спробою уникнення від відповідальності, а навпаки, це організація та створення умов для подальшого повного виконання судового рішення та покращення власного фінансового стану, оскільки підприємство має і інші грошові зобов'язання, зокрема, виплата заробітної плати, сплата податків, комунальних платежів, тощо.
Такий спосіб, на думку боржника, є єдиною можливістю виконання рішення суду від 22.03.2021. Навпаки ж, як зазначає заявник, негайне звернення стягнення на кошти і майно боржника у виконавчому провадженні, забезпечить виконання цього рішення, однак з великою вірогідністю порушить господарську діяльність ТОВ «Харківрегіонгаз» і може призвести до його банкрутства.
Обґрунтовуючи свою позицію, стягувач, у запереченнях посилається на постанову Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 917/138/16. Суд зазначає, що в даній справі сторонами є два суб'єкта господарювання: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю імені Енгельса та Товариство з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод", тому через призму правовідносин, які виникли між ними, доцільно враховувати негативні наслідки відстрочки виконання рішення для позивача, оскільки обидві сторони є суб'єктами господарювання. Натомість, у даній справі № 922/3692/20 мова йде про застосування оперативно - господарських санкцій контролюючим органом (АМКУ) до суб'єкту господарювання (ТОВ «Харківрегіонгаз»), відповідно ст. 20 ГК України, а, отже, предмети спору і сторони - не є тотожними.
Також, окремо зауважуємо на рішенні ЄСПЛ, від 20.07.2004 прийняте у справі «Шмалько проти України», на яке також посилається боржник у своїх запереченнях. В даному рішенні у 43 пункті, і зазначається про допустимість меж надання відстрочки (згідно ч. 5 ст. 331 ГПК України відстрочення не може перевищувати 1 року з дня прийняття рішення судом). Крім того, ЄСПЛ зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, СУМИ та характеру, що визначено судом. Заявник саме з таких підстав і просить суд про відстрочку виконання рішення суду, посилаючись, поміж іншим, на непомірність суми, що підлягає стягненню у порівнянні зі своєю фінансовою можливістю, одразу виконати рішення господарського суду Харківської області від 22.03.2021.
Щодо позиції АМКУ стосовно того, що ТОВ «Харківрегіонгаз» з 2019 року не виконує рішення тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 19.07.2019 № 51-р/тк та не сплачує штраф у розмірі 3000000,00 грн., а в подальшому і пеню у розмірі 3000000,00 грн., необхідно зазначити, що відповідач, скористався своїм законним правом на судовий захист та, отримавши зазначене рішення колегії, оскаржив його до господарського суду міста Києва (справа № 910/13225/19). Постанову Північним апеляційним господарським судом у справі Ке 910/13225/19 прийнято 30.06.2020, тобто, обов'язок зі сплати штрафу у боржника виник, лише після набрання рішенням суду законної сили - з 31.06.2020, що спростовує твердження стягувача, що строк сплати відповідачем штрафу, накладеного рішенням Комітету від 19.07.2019 №51-р/тк, закінчився 01.10.2019 і відповідачем більше двох років не вчинялися дії, які б свідчили би про намір відповідача сплатити заборгованість.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно п. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Положеннями ст. 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони. Рішення у справах «DomboBeheer B.V. v. TheNetherlands» від 27 жовтня 1993 р., заява № 14448/88, п. 33, та «Ankerl v. Switzerland» від 23 жовтня 1996 р., заява № 17748/91 п. 38.
Оцінивши вказані обставини та проаналізувавши докази, надані заявником (боржником) в обґрунтування своєї позиції, врахувавши інтереси стягувача, статус заявника (боржника), його матеріальний стан та відсутність вини у несвоєчасному погашенні заборгованості перед стягувачем, суд вважає, що надання боржнику відстрочки виконання рішення суду, призведе до відновлення боржником своєї діяльності та можливості сплатити наявну заборгованість до державного бюджету.
Аналіз у сукупності представлених боржником (заявником) доказів відносно ступеню його вини у виникненні цього спору, розмір оперативно - господарських санкцій поряд із сумою основного боргу та його фінансовий стан, враховуючи, що відстрочка виконання рішення суду здійснюється з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора, зумовлює загальний висновок про те, що відстрочення виконання рішення у даній справі не призведе до істотного порушення гарантованих ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року прав позивача на отримання коштів і тим самим захисту майнового права та його інтересу. Тобто справедливий баланс інтересів сторін у цій справі дотриманий.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16 квітня 2018 року у справі № 920/199/16.
З огляду на викладене, з урахуванням принципів розумності та справедливості суд дійшов висновку, що зазначені боржником підстави для надання відстрочки є самостійними та достатніми для відстрочки обов'язкового до виконання судового рішення, яке набрало законної сили, у зв'язку з чим, з огляду на приписи ч. 5 ст. 331 ГПК України, заява ТОВ «Харківрегіонгаз» про відстрочення виконання рішення господарського суду Харківської області від 22.03.2021 у справі № 922/3692/20 підлягає задоволенню.
При цьому суд звертає увагу, що передбачена процесуальним законом можливість відстрочення виконання судового рішення жодним чином не звільняє сторону боржника від виконання взятих на себе зобов'язань та виконання безспірних вимог стягувача, проте надає сторонам можливість врегулювати фінансові питання зі зменшенням ризику негативних наслідків для обох сторін, а саме: для боржника - загроза неможливості подальшого виконання своїх зобов'язань, а для стягувача - загроза ненадходження до державного бюджету стягнутої суми коштів.
Відповідно до п. 5 ст. 331 ГПК України, розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю (п. 7 ст. 331 ГПК України).
Керуючись ст. ст. 234, 235, 331 ГПК України, суд, -
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківрегіонгаз" про відстрочення виконання судового рішення по справі № 922/3692/21 (вх. № 26522 від 10.11.2021) - задовольнити.
Відстрочити виконання рішення господарського суду Харківської області від 22.03.2021 у справі № 922/3692/20 до 22.03.2022.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення суддею та може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду, в порядку, встановленому ст. ст. 255-257 ГПК України.
Ухвалу підписано 23.11.2021.
Суддя Р.М. Аюпова
справа № 922/3692/21
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.