79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
18.11.2021 справа № 914/2236/21
м. Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І. за участю секретаря судового засідання Бернацької Л.В., розглянув матеріали справи
за позовом: Акціонерного товариства "Таскомбанк", м. Київ,
до відповідача: Фізичної особи - підприємця Головчак Ірини Борисівни, м. Львів,
предмет спору: стягнення 222 467,87 грн.,
підстава позову: порушення зобов'язань по договору від 25.06.2020 року,
за участю представників:
позивача: не з'явився,
відповідача: не з'явився.
22.07.2021 року до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Таскомбанк" до відповідача Фізичної особи - підприємця Головчак Ірини Борисівни про стягнення 222 467,87 грн.
Ухвалою суду від 27.07.2021 року позовну заяву залишено без руху. Ухвалою суду від 13.08.2021 року позовну заяву відкрито провадження у справі, задоволено клопотання позивача та ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Відводів суду сторонами не заявлялось.
29.09.2021 року від відповідача надійшов відзив із клопотанням про поновлення пропущеного строку для його подання та з доказами надіслання його позивачу на електронні адреси сторони. Зокрема, як стверджує відповідач, позовну заяву він не отримав, а із матеріалами прави ознайомився лише 16.09.2021. Відповідно до ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Враховуючи зазначені відповідачем обставини, з метою належного виконання завдань господарського судочинства, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання відповідача та поновити стороні строк на подання відзиву.
Хід судових засідань відображено в попередніх ухвалах суду. зокрема, розгляд справи неодноразово відкладався за клопотаннями відповідача та забезпечуючи сторонам можливість мирного врегулювання спору.
У судове засідання 18.11.2021 сторони явку представників не забезпечили, хоча про дату та час повідомлені належним чином: позивачем отримано ухвалу суду від 03.11.2021, що підтверджується відстеженням поштового відправлення за трек-кодом 7901414244290, а відповідачем 16.11.2021 подано заяву про розгляд справи за відсутності його представника.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Пунктом 2 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Суд також враховує позицію Верховного Суду, наведену у постанові від 15.05.2019 року у справі № 0870/8014/12, щодо того, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Враховуючи повторну неявку представників сторін, їх належне повідомлення про дату та час судового засідання, подання відповідачем заяви про розгляд справи за відсутності його представника, відсутність будь-яких клопотань від сторін щодо процесу розгляду справи, суд не вважає повторну неявку представників сторін такою, що перешкоджає розгляду справи по суті в даному судовому засіданні.
У судовому засіданні 18.11.2021 підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Позивач зазначає, що надав позичальнику кредит у сумі 190 000,00 грн. із терміном повернення не пізніше 24.06.2023 року. Проте, умови кредитного договору позичальником не виконані, кредитні кошти у встановлені договором (зокрема графіком погашення кредиту) строки не повернуті. На 26.05.2021 року заборгованість позичальника за кредитним договором становить: 186 835,33 грн. заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена), 32 773,93 грн. заборгованість по відсотках (в т.ч. прострочені), 2 858,61 грн. пені на суму простроченої заборгованості за період з 25.11.2020 по 25.05.2021р.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого не погоджується із вимогами про стягнення пені в сумі 2 858,61 грн. за період 25.11.2020 року - 25.05.2021 року, оскільки відповідач звільнений від обов'язку сплачувати таку неустойку відповідно до закону, а саме п. 15 прикінцевих і перехідних положень Цивільного кодексу України, п. 8 р. 9 прикінцевих положень Господарського кодексу України, внаслідок застосування яких з 12.03.2020 року відповідач звільнений від сплати пені за прострочення повернення основної суми заборгованості по кредиту та процентів.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ІЗ МАТЕРІАЛІВ СПРАВИ
25.06.2020 року Головчак Іриною Борисівною електронним цифровим підписом підписано анкету-заяву про надання кредиту фізичній особі-підприємцю, дата: 03.06.2020 р., ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , кредит на розвиток бізнесу в сумі 190 000,00 грн. строком на 36 місяців. Крім цього, 25.06.2020 року Головчак Іриною Борисівною електронним цифровим підписом підписано заяву - договір № ID 8243390 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «ТАСКОМБАНК» (продукт «Кредит на розвиток бізнесу»).
Згідно із заявою-договором Акціонерне товариство «Таскомбанк» (надалі по тексту рішення - позивач, згідно з договором - банк) та Фізична особа - підприємець Головчак Ірина Борисівна (надалі по тексту рішення - відповідач, згідно з договором - позичальник) за умови наявності вільних коштів банк зобов'язується надати позичальникові кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі відповідно до умов цього договору. Розмір кредиту: 190 000,00 грн., валюта кредиту: гривня, розмір процентної ставки за користування кредитом (далі - проценти): 34% річних.
Кредит надається у формі зарахування грошових коштів у сумі кредиту на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_2 , відкритий у АТ 'Таскомбанк" з цільовим використанням на поповнення обігових коштів; придбання основних засобів; рефінансування кредиту іншого банку.
Терміни і порядок погашення кредиту: погашення основного боргу за кредитом, сплата процентів - щомісяця, починаючи з місяця наступного за місяцем укладення договору, числа в яке було укладено договір.
Відповідно до п. 3 договору-заяви позичальник забезпечує наявність на своєму поточному рахунку грошових коштів у сумі, необхідній для сплати щомісячних платежів згідно графіку погашення кредиту. Остаточне погашення за кредитом позичальник повинен здійснити не пізніше терміну згідно п. 2.7. цього договору. У випадку порушення позичальником будь-якого із грошових зобов'язань та при реалізації права банку позичальник сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен календарний день прострочення.
Відповідно до п. 2.7 строк кредиту: 36 місяців з дати укладення договору.
Додатком 1 до заяви-договору № ID 8243390 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «Таскомбанк» (продукт "Кредит на розвиток бізнесу") є графік погашення кредиту, відповідно до якого ануїтетним платежем по кредиту є 8 548,00 грн. щомісяця кожного 25 числа місяця, починаючи з липня 2020 року по 25.05.2023 року, а також платіж 25.06.2023 року в сумі 8 491,10 грн. Вказані суми складаються з основної заборгованості за кредитом, що разом становить 190 000,00 грн. та процентів - 117 671,10 грн.
Відповідно до виписки по особовому рахунку від 25.06.2021 Фізичної особи - підприємця Головчак Ірині Борисівні перераховано 190 000,00 грн. згідно з кредитною угодою № ID 8243390 від 25.06.2020 року.
Із розрахунку заборгованості вбачається, що 27.07.2020 відповідачем сплачено 2 116,67 грн. в погашення основного боргу та 5 383,33 грн. в погашення процентів, а 28.07.2020- 1 048,00 грн., тобто, всього на суму 8 548,00 грн.
25.08.2020 відповідачем здійснено платіж в сумі 1 052,00 грн., які зараховано в погашення відсотків, а 05.02.2021- в сумі 20 000,00 грн., які також зараховано в погашення процентів за користування кредитом.
Інших платежів щодо погашення основної суми боргу позивачем не враховано, відповідачем не повідомлено та у наданих суду виписках по рахунку не відображено.
28.05.2021 позивачем надіслано відповідачу повідомлення-вимогу від 27.05.2021 про наявність заборгованості на 26.05.2021 в сумі 186 835,33 грн. по простроченому кредиту, по процентах і по пені, та про необхідність дострокового повернення кредиту протягом 30 календарних днів з дати одержання повідомлення, але в будь-якому випадку не пізніше 45 календарних днів з дня направлення банком повідомлення позичальнику.
Дані факти матеріалами справи підтверджені, відповідачем не спростовувались.
Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, з огляду на таке.
Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Як встановлено вище та не спростовано відповідачем, між сторонами виникли правовідносини внаслідок укладення 25.06.2020 кредитного договору у спосіб підписання анкети-заяви про надання кредиту та заяви-договору про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів.
Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України установлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 202, частини першої статті 626 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договором є домовленість двох або більше сторін на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
У межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.
За частиною першою статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За змістом статей 629, 525, 612, 611 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується і не спростовано відповідачем, позивачем 25.06.2020 надано відповідачу кредитні кошти у розмірі 190 000,00 грн.
Відповідно до виписок по рахунку відповідачем здійснювались часткові оплати в липні та серпні 2020 року, а також в лютому 2021 року. У погашення основного боргу зараховано лише 3 164,67 грн. Відповідно, 186 835,33 грн. залишаються не сплаченими. Відповідач вказану обставину щодо заборгованості у вказаному розмірі не заперечує, про що зазначає у відзиві та у заяві від 15.11.2021 (вх. № 27088/21 від 16.11.2021).
Так, відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Позивач у позовній зазначає, що право на дострокове стягнення передбачено умовами кредитного договору, зокрема в п. 4.2.1 зазначено, що умови цього договору визначаються банком та доводяться до загалу шляхом розміщення його на офіційному сайті банку та укладається лише шляхом приєднання до договору в цілому.
Згідно з п. 18.2.23.8 Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «ТАСКОМБАНК», банк, незалежно від настання строків виконання зобов'язань клієнтом за цим договором, має право вимагати дострокового повернення суми кредиту, сплати процентів та винагород, право банку на отримання яких передбачено цим договором, при настанні умов, передбачених п. 18.2.2.2.5 цього договору, або порушення Клієнтом вимог у частині цільового використання кредитних коштів.
Відповідно до п. 18.2.2.2.5 Правил, клієнт доручає банку списувати кошти з усіх своїх поточних рахунків у валюті кредиту для виконання зобов'язань з погашення кредиту, сплати комісії за його використання, а також з усіх своїх поточних рахунків у гривні для виконання зобов'язань з погашення штрафів та неустойки, в межах сум, що підлягають сплаті банку, при настанні строку здійснення платежу згідно з заявою (здійснювати договірне списання). Списання грошових коштів здійснюється відповідно до встановленого порядку, при цьому оформлюється меморіальний ордер. У разі відсутності на поточних рахунках клієнта суми коштів достатньої для оплати чергового платежу за кредитом, клієнт доручає банку встановити овердрафт на поточний рахунок на суму, необхідну для сплати чергового платежу або використати кошти надані банком згідно та у порядку зазначеному в розділі 18.1 цих Правил.
Тобто, наявність очевидних ознак неспроможності позичальника належним чином обслуговувати кредитне зобов'язання та/або порушення умов договору має наслідком виникнення у банку права вимагати дострокового повернення суми кредиту, що також передбачено нормами ч. 2 ст. 1050, ч. 2 ст. 1054 ЦК України, у зв'язку із чим відповідачу було надіслано відповідне повідомлення вимогу.
Так, у повідомленні від 27.05.2021 заявлено вимогу достроково сплатити всю суму кредиту в розмірі 186 835,33 грн., а також прострочену заборгованість по процентах і по пені.
Так, пунктом 4 заяви-договору передбачено, що цей договір, Правила обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «ТАСКОМБАНК» та цінові параметри продукту є кредитним договором. Цей договір є договором приєднання у визначенні статті 634 Цивільного кодексу України, у зв'язку із чим умови цього договору визначаються банком та доводяться до загалу шляхом розміщення його на офіційному сайті банку та укладається лише шляхом приєднання до договору в цілому.
У частинах першій, третій статті 509 Цивільного кодексу України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до наданого банком розрахунку станом на 26.05.2021 року заборгованість позичальника становить 186 835,33 грн. основного боргу, 32 773,93 грн. заборгованість по відсотках (в тому числі прострочені), 2 858,61 грн. пені на суму простроченої заборгованості за період з 25.11.2020 по 25.05.2021р. Розмір заборгованості в частині основного боргу та прострочених відсотків не заперечується та не спростовується відповідачем.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 25.05.2021 року у справі № 554/4300/16-ц стверджує, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Оцінивши наявні у справі первинні докази, не оспорювані відповідачем, суд зазначає, що позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав, надав відповідачу кредит в обумовленій сумі, що випискою по рахунку відповідача. Згідно з графіком погашення платежів, що є додатком 1 до договору, та згідно з умовами договору термін повернення кредиту - 25.06.2023 року зі сплатою щомісячних ануїтетних платежів.
Проте, як вбачається із виписки по рахунку відповідача та із розрахунку заборгованості, відповідачем не здійснювалось своєчасне повернення грошових коштів відповідно до графіку, у зв'язку з чим відповідачем порушено взяті на себе зобов'язання, а у позивача виникло право вимоги дострокового повернення кредитних кощтів.
Відтак, суд доходить висновку про обгрунтованість позовної вимоги про стягнення 186 835,33 грн. основного боргу, яка на час звернення з позовом до суду є простроченою і не сплаченою відповідачем.
Суд зазначає, що сплачені частково відповідачем платежі позивач мав право зараховувати першочергово на погашення процентів, адже відповідно до ст. 534 Цивільного кодексу України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.
Щодо заявлених до стягнення процентів у розмірі 32 773,93 грн., то суд зазначає, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч. ч. 1, 2 ст. 10561 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Суд звертає увагу, що нарахування процентів за користування кредитом у розмірі 34 % передбачене п. 2.3.1 заяви-договору. Тому позивач має право нараховувати в межах визначеної і погодженої в договорі сторонами процентної ставки відповідні нарахування. Здійснюючи перерахунок заявленої до стягнення суми процентів, суд зауважує, що позивачем здійснено розрахунок процентів за користування кредитом у межах дії кредитного договору, що вбачається з розрахунку заборгованості - такі нараховуються до 25.05.2021 року. Наведене відповідає судовій практиці та, зокрема, висновкам Великої Палати Верховного Суду у справі № 444/9519/12 про те, що після спливу визначеного договором строку позики, чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором відсотки за кредитом припиняється.
Здійснивши перевірку розрахунку процентів позивача, суд зазначає, що такі становлять 59 209,26 грн., а враховуючи здійснені оплати в розмірі 26 435,33 грн., залишок несплачених процентів становить 32 773,93 грн., що також не заперечується відповідачем.
Щодо позовної вимоги про стягнення пені та заперечень відповідача, суд зазначає таке.
Так, статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Суд зауважує, що заявкою-договором сторони передбачили, що у випадку порушення позичальником будь-якого із грошових зобов'язань та при реалізації права банку позичальник сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен календарний день прострочення.
Разом з тим, як правильно зазначає відповідач, п. 15 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення. Аналогічна норма передбачена п. 8 прикінцевих положень Господарського кодексу України.
Кредитний договір з відповідачем укладено 25.06.2020 року, під час дії карантину в Україні, адже такий установлено з 12 березня 2020 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» від 11 березня 2020 р. № 211. Тому, від сплати пені, нарахованої за період 25.11.2020 - 25.05.2021р., на прострочену суму боргу та прострочену суму процентів відповідач звільнений і позовні вимоги в частині стягнення пені заявлені безпідставно.
Враховуючи досліджені та встановлені вище обставини справи в їх сукупності, перевіривши обставини, зазначені в позовній заяві, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум та підстави їх нарахування, враховуючи заперечення відповідача в частині відсутності підстав нарахування пені, суд зазначає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме у зазначених вище розмірах.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, сплачений позивачем, покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам - 98,71 %, що становить 3 293,97 грн. Суд також зауважує, що за подання позовних вимог на суму 222 467,87 грн. сплаті підлягав судовий збір у розмірі 3 337,02 грн., а не 3 500,00 грн. як сплатив позивач. Тому судовий збір у розмірі 162,98 грн. може бути повернути позивачу з державного бюджету за його заявою у порядку, передбаченому ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Головчак Ірини Борисівни (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства "Таскомбанк" (ідентифікаційний код юридичної особи 14360080, 01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 30) 186 835,33 грн. основної заборгованості, 32 773,93 грн. процентів та 3 293,97 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.
3. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 2 858,61 грн. пені відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 23.11.2021.
Суддя Матвіїв Р.І.