вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"23" листопада 2021 р. Справа № 911/3394/21
Суддя Шевчук Н.Г. розглянувши матеріали позовної заяви
Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", 08301, Київська область, Бориспільський район, село Гора, вулиця Бориспіль-7
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Концепція відпочинку", 61145, Харківська область, місто Харків, вулиця Клочківська, будинок 152-А, квартира 25
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Регіональне відділення фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, 03039, місто Київ, проспект Голосіївський, будинок 50
про зобов'язання вчинити дії
встановив:
Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Концепція відпочинку", в якому просить суд зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Концепція відпочинку" повернути Державному підприємству "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" державне нерухоме майно - частину приміщення № 278 на 2-му поверсі будівлі пасажирського терміналі "D" (інв. № 47578), загальною площею 190,0 кв. м за актом приймання-передавання орендованого майна від 10.06.2019 до договору оренди № 2256 від 21.05.2019 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності.
Розглянувши матеріали позовної заяви на предмет відповідності її до вимог Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про її повернення з огляду на таке.
Відповідно до частини другої статті 162 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Таким чином, відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити власноручний підпис особи, яка відповідно до установчих документів правомочна діяти в інтересах юридичної особи або підпис особи, яка відповідно до вимог закону наділена правом підписання відповідних документів.
Подану до суду позовну заяву від імені Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" підписано директором з правових питань та економічної безпеки Мельником В.С. на підставі доданої до матеріалів позову довіреності № 01-22/7-336 від 01.10.2021.
Частиною третьою статті 56 Господарського процесуального кодексу України визначено, що юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Частинами першою, другою статті 58 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник. При розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу.
Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Отже, наведені вище положення законодавства передбачають можливість здійснення процесуального представництва юридичної особи як в порядку самопредставництва, так і в порядку представництва (адвоката). При цьому, в порядку самопредставництва юридичну особу може представляти за посадою її керівник або інші особи, повноваження яких визначені законодавством чи установчими документами. Для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи без додаткового уповноваження (довіреності). Відповідно, особи, які представляють юридичну особу за довіреністю і виконують процесуальні дії на підставі наданих їм довіреністю повноважень, виступають від імені цієї особи як довірителя, а не в порядку самопредставництва.
Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 13.03.2018 у справі № 910/23346/16 та постанові Верховного Суду від 17.06.2020 у справі № 922/2246/19.
Визначення довіреності міститься у частині третій статті 244 Цивільного кодексу України, за якою довіреність - це письмовий документ, що видається довірителем представнику для засвідчення його повноважень перед третіми особами в процесі здійснення представництва.
Відповідно до частини третьої статті 60 Господарського процесуального кодексу України, довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.
Втім, виключно довіреність, за відсутності інших передбачених частиною третьою статті 56 Господарського процесуального кодексу України доказів (статуту, положення, трудового договору, контракту тощо), не є доказом, що відповідна особа уповноважена діяти від імені юридичної особи в порядку самопредставництва.
При цьому, з метою забезпечення державних органів достовірною інформацією створено Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр, Реєстр).
Як визначено ч.3 ст.9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", обов'язковому відображенню (реєстрації) в Єдиному державному реєстрі, серед інших перелічених у цій статті відомостей, належать: відомості щодо керівників державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб та осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта.
Статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру, закріплений ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", яка зокрема, визначає, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою; якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
Отже, відсутність відповідного запису у реєстрі є належним і достатнім (достовірним) підтвердженням відсутності таких відомостей (інформації) для будь-якого державного органу, яким є і суд.
Відповідні висновки щодо застосування наведених норм права викладені у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 23.11.2020 у справі № 908/592/19.
Позовну заяву від імені позивача підписано директором з правових питань та економічної безпеки Мельником В.С.
До матеріалів позовної заяви додано копію довіреності № 01-22/7-336 від 01.10.2021 на ім'я Мельник В.С, підписану генеральним директором Дубревським О.Ю.
Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивача , у графі "Керівник юридичної особи, а також про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, тощо" відомості щодо Мельника В.С. відсутні.
Що стосується положень частини другої статті 58 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено, що при розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 2 частини першої та частини третьої статті 12 Господарського процесуального кодексу України, господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (абз. 1 частини третьої статті 12 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частин першої, другої статті 247 Господарського процесуального кодексу України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 Господарського процесуального кодексу України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Так, у даній позовній заяві, позов поданий про повернення нерухомого майна балансоутримувачу, тобто позов має немайновий характер.
До позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці. Подібна правова позиція викладена в постанові ВП ВС від 25.08.2020 у справі №910/13737/19.
Отже, спір у справі № 911/3394/21 не є малозначним спором.
Відповідно представництво інтересів учасників у справах загального позовного провадження може здійснюватися у порядку самопредставництва або через представника (адвоката).
До матеріалів позовної заяви не надано доказів відповідно до закону, статуту, положення або витягу юридичної особи з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України на підтвердження повноважень Мельника В.С. діяти від імені позивача у порядку самопредставництва або через представника (адвоката).
Отже судом було встановлено, що позовну заяву було підписано не уповноваженою на те особою.
Відповідно до пункту 1 частини п'ятої статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
З огляду на зазначене, позов підлягає поверненню на підставі пункту 1 частини п'ятої статті 174 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому, суд наголошує, що відповідно до частини восьмої статті 174 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.
Керуючись статтями 174, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
Вважати неподаною і повернути Державному підприємству "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" позовну заяву № 35-28/7-126 від 08.11.2021 разом з доданими до неї документами.
Ухвала господарського суду набирає законної сили в порядку статті 235 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Н.Г. Шевчук
Ухвалу підписано: 23.11.2021