Справа № 212/8511/21
2/212/4002/21
24 листопада 2021 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Колочко О.В., за участі секретаря судового засідання Ігнатьєвої А.А., без участі сторін та без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувальних технічних засобів, розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - виконавчий комітет Покровської районної в місті ради про визначення місця проживання малолітньої дитини,
28 серпня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із нею за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, від якого мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказала, що на протязі останнього року сімейне життя між нею та відповідачем поступово погіршувалося, і після чергової сварки 19.08.2021, в ході якої вона отримала тілесні ушкодження, вона разом із дитиною, зібравши особисті речі переїхала проживати до своїх батьків, за місцем своє реєстрації та реєстрації сина, за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначає, що син проживає разом із нею у належній їй квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . Син відвідує дошкільний навчальний заклад, забезпечений усім необхідним, вона контролює здоров'я, поведінку та навчання сина, приділяє належну увагу його вихованню. Вказала, що відповідач не має постійної роботи та заробітку, має схильність до агресивної поведінки, що може негативно позначитись на вихованні дитини. Зазначила, що відповідач декілька разів висловлювався погрозами на її адресу про те, що забере сина проживати до себе, тому вимушена звернутись до суду із даним позовом.
Ухвалою суду від 22 вересня 2021 року позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання, залучено до участі у справі третю особу.
Ухвалою суду від 13 жовтня 2021 року відкладено підготовче судове засідання на 11 листопада 2021 року.
11 листопада 2021 року, ухвалою суду, за клопотанням представника третьої особи, підготовче судове засідання відкладено на 24 листопада 2021 року.
Позивач в підготовче засідання не з'явилась, в наданій суду письмовій заяві просила розглянути справу за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, наполягала на їх задоволенні.
Відповідач в підготовче засідання не з'явився, в наданій суду письмовій заяві просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги визнав в повному обсязі, проти задоволення позовних вимог не заперечив, згодний на визначення місця проживання дитини разом із позивачем.
Представник третьої особи Виконавчого комітету Покровської районної у місті ради в судове засідання не з'явилась, подала до суду письмову заяву, в якій просила розглядати справу за її відсутності, просила прийняти рішення на розсуд суду, в інтересах дитини, враховуючи наданий до суду висновок органу опіки та піклування від 17.11.2021 за №767.
Статтями 43, 211 ЦПК України передбачено, що прийняття участі в судовому засіданні є правом сторони, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ч.1, 4 ст.206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Згідно ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.
Як встановлено судом сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 10 червня 2017 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 виданого 10 червня 2017 року (а.с.8).
ОСОБА_1 подано до суду позовну заяву про розірвання шлюбу із відповідачем ОСОБА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_3 , батьками якого є позивач та відповідач у справі, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданого 08 травня 2018 року (а.с.9).
Відповідно до довідки Криворізької об'єднаної міської довідково-інформаційної служби «Нова.Ком» за №1 від 27.08.2021, встановлено, що позивач ОСОБА_1 та малолітня дитина ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 . Власником вказаної квартири є ОСОБА_4 - мати позивача (а.с.10).
Виконкомом Покровської районної в місті ради, як органом опіки та піклування, 17 листопада 2021 року було зроблено висновок, який затверджений рішенням виконкому №767 від 17.11.2021, щодо визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , відповідно якому виконком Покровської районної у місті ради, як орган опіки та піклування вважає за можливе визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір'ю ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Статтями 76, 78, 79 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Згідно ч.1 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до ст. ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У п. 1 ст. 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).
Відповідно до принципу 6 Декларації про права дитини, прийнята резолюцією 1386 (ХIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року, де вказано, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона має, якщо це можливо, зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі - в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитина, крім випадків, коли є виняткові обставини, не має розлучатися зі своєю матір'ю.
Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини (враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо) та балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини й обов'язком батьків діяти в інтересах дитини.
При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним ( п. п. 94-102. рішення ЄСПЛ у справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року ( заява № 10383/09).
Як Суд зазначив у рішенні у справі «Нойлінґер та Шурук проти Швейцарії» (Neulingerand Shuruk v. Switzerland), ( заява № 41615/07, ЄСПЛ 2010 року): Інтерес дитини складається з двох аспектів. З одного боку цей інтерес вимагає, що зв'язки дитини з її сім'єю мають бути збережені, за винятком випадків, коли сім'я виявилася особливо непридатною. Звідси випливає, що сімейні зв'язки можуть бути розірвані лише у виняткових випадках, та що необхідно зробити все, щоб зберегти особисті відносини та, якщо і коли це можливо, «відновити» сім'ю.
Згідно ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Дитина, яка не досягла 14 років, повинна проживати у встановленому місці проживання, яке не може бути змінене самочинно як волею сторонніх осіб, так і волею якогось одного з її батьків.
Місцем проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.
Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази, враховуючи наведені вище правові норми, враховуючи визнання позову відповідачем, а також те, що дитина відвідує дошкільний заклад, матеріально забезпечена, вихованням дитини займається мати, і обставин на підтвердження іншого судом не встановлено, виходячи насамперед з інтересів малолітньої дитини ОСОБА_3 , суд, дійшов висновку, що позов про визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір'ю ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , є обґрунтованим і підлягає задоволенню з зазначених вище підстав.
Відповідно до ст. ст. 141, 142 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
На підставі викладеного, керуючись Конвенцією про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, Європейською конвенцією про здійснення прав дітей, ст. ст. 141, 153, 157, 160 СК України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 81, 141, 142, 200, 206, 259, 263-265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - виконавчий комітет Покровської районної в місті ради про визначення місця проживання малолітньої дитини,- задовольнити.
Визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні.
Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого нею при подачі даного позову на підставі квитанції № 40 від 27 серпня 2021 року, що становить 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Третя особа: Виконавчий комітет Покровської районної в місті ради, ЄДРПОУ 04052531, юридична адреса: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Шурупова, 2.
Повне судове рішення складено та підписано 24 листопада 2021 року.
Суддя: О. В. Колочко