ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
м. Київ
24.11.2021Справа № 910/18858/21
Суддя Пукшин Л.Г., розглянувши позовну заяву Державного підприємства "Дослідне господарство Агрофірма "Надія" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України" (42073,Сумська обл., Роменський р-н., с. Перехрестівка, вул. Соборна, 63)
до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (40000, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 25),
Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (03680, м. Київ, вул. Народного ополчення, 3)
про зобов'язання вчинити дії
Державне підприємство "Дослідне господарство Агрофірма "Надія" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України" звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, у якому просить суд:
- визнати за Державним підприємством «Дослідне господарство Агрофірма «Надія» Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України право постійного користування земельними ділянками загальною площею 3943,4910 га, що знаходяться на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, яка полягає у не розгляді клопотання Державного Підприємства «Дослідне Господарство Агрофірма «Надія» Інституту Сільського Господарства Північного Сходу Національної Академії Аграрних наук України» № 112 від 21.04.2021 року про надання у постійне користування земельних ділянок;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області видати Наказ про передачу у постійне користування земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області загальною площею 1360, 6764 га Державному підприємству «Дослідне господарство Агрофірма «Надія» Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України за визначеними кадастровими номерами;
- зобов'язати Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру розробити, у межах своїх повноважень, план заходів щодо повернення у постійне користування Державному підприємству «Дослідне господарство Агрофірма «Надія» Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України земельних ділянок загальною площею 3943,4910 га.
Розглянувши позовну заяву, суд дійшов висновку, що вона підлягає поверненню на підставі приписів статті 174 Господарського процесуального кодексу України, виходячи з наступного.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення. Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Наведене свідчить про те, що з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб'єктного складу сторін.
Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
З огляду на положення частини першої статті 20 ГПК України, а також статей 4, 45 цього Кодексу, для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.
Відповідно до ч. 1 статті 173 ГПК України дозволяється об'єднання в одній позовній заяві декількох вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Втім, не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 173 ГПК України).
Судом встановлено, що у поданій позовній заяві заявником заявлено декілька вимог до різних відповідачів, які належить розглядати в порядку різного судочинства, зокрема, вимоги щодо визнання протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, яка полягає у не розгляді клопотання Державного Підприємства «Дослідне Господарство Агрофірма «Надія» Інституту Сільського Господарства Північного Сходу Національної Академії Аграрних наук України» № 112 від 21.04.2021 року про надання у постійне користування земельних ділянок та вимоги щодо зобов'язання Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру розробити, у межах своїх повноважень, план заходів щодо повернення у постійне користування Державному підприємству «Дослідне господарство Агрофірма «Надія» Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України земельних ділянок загальною площею 3943,4910 га. слід розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Відповідності до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Згідно із ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Так, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Як встановлено судом, відповідачами у даній позовній заяві є Головне управління Держгеокадастру у Сумській області та Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, а предметом позову є, зокрема, визнання протиправною бездіяльність відповідача-1 та зобов'язання відповідача-2 розробити, у межах своїх повноважень, план заходів щодо повернення у постійне користування Державному підприємству «Дослідне господарство Агрофірма «Надія» Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України земельних ділянок. З наведеного слідує, що у спірних правовідносинах відповідачі здійснюють владні управлінські функції і спір між сторонами виник з приводу реалізації державними органами своєї компетенції, тобто, є публічно-правовим спором, розгляд таких справ відноситься до юрисдикції адміністративних судів.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що заявлені позивачами вищевказані вимоги до відповідачів про визнання протиправною бездіяльність відповідача-1 та зобов'язання відповідача-2 вчинити певні дії не підлягають розгляду в господарських судах України.
Відповідно ст. 21 Господарського процесуального кодексу України не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
В даному випадку, заявник об'єднав кілька вимог до відповідачів, які належить розглядати в порядку різного судочинства, що не відповідає приписам ч. 5 ст. 173 ГПК України.
Відповідно до приписів статті 6 Конституції України органи судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальної заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Таким чином, обмеженням права на доступ до суду, зокрема, є, визначений в ГПК України, порядок об'єднання позовних вимог. Невиконання заявником вищенаведених вимог процесуального законодавства наділяє суд правом не приймати до розгляду та повертати позовну заяву заявнику.
За приписами пункту 2 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).
Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги відсутність підстав для застосування приписів статті 173 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява Державного підприємства "Дослідне господарство Агрофірма "Надія" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України" підлягає поверненню.
Згідно із ч. 8 ст.174 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.
Керуючись 173, 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовну заяву та додані до неї документи повернути Державному підприємству "Дослідне господарство Агрофірма "Надія" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України".
Ухвала набирає законної сили 24.11.2021 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги у строк визначений ч. 1 ст. 256 ГПК України.
Суддя Л. Г. Пукшин