Справа № 201/4411/21
Провадження № 2/201/2306/2021
Іменем України
20 жовтня 2021 року м. Дніпро
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Наумової О.С.,
за участю секретаря судового засідання Моренко Д.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди,
05.05.2021р. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом (скаргою) до Держави України в особі ГУ НП в Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди (а.с. 1 - 2).
Ухвалою судді Наумової О.С. від 06.05.2021р. позовну заяву залишено без руху і позивачеві наданий строк для усунення її недоліків (а.с. 26).
Після усунення позивачем недоліків шляхом подання позовної заяви (а.с. 27-30), ухвалою судді Наумової О.С. від 12.07.2021р. відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу у загальному позовному провадженні, призначено проведення підготовчого засідання (а.с. 54).
Підготовче засідання закрите 30.08.2021р. та справа призначена до розгляду в судове засідання (а.с. 90).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.02.2020р. по справі № 160/11312/19, яке набрало законної сили 25.08.2020р., визнано протиправною та скасовано вимогу ГУ ДПС у Дніпропетровській області про сплату ОСОБА_1 боргу (недоїмки) в сумі 26 539,16 грн. Позивач 22.02.2021р. звернувся до органу поліції із заявою про вчинення кримінального правопорушення посадовими особами ГУ ДПС у Дніпропетровській області за ознаками ч. 2 ст. 382, ст. 364, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 367 КК України. Однак відомості до ЄРДР своєчасно внесені не були. Тому він звернувся зі скаргою на бездіяльність посадових осіб, за наслідками розгляду якої ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24.02.2021р. зобов'язано уповноважену особу ВП № 5 ДРУП ГУНП у Дніпропетровській області внести відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР. Однак незаконною поставною слідчого СВ ВП № 5 ДРУП ГУНП у Дніпропетровській області кримінальне провадження закрите без проведення жодних слідчих дій. До цього часу ГУНП у Дніпропетровській області продовжує бездіяльність у проведенні досудового розслідування у кримінальному провадженні, ігнорує рішення суду про притягнення посадових осіб податкового органу до відповідальності. Вважає, що внаслідок протиправних дій посадових ГУНП у Дніпропетровські області йому завдано моральну шкоду, яку він оцінює у 37 000,00 грн. та просить стягнути з державного бюджету.
Відповідач - Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області позовні вимоги не визнав. 02.08.2021р. представник відповідача в особі юрисконсульта Кучеренко В.В. (діє на підставі витягу з ЄДРЮОФОПГФ - а.с. 69) надав відзив на позов (а.с. 61-68), в якому вважав, що позивач не довів ані факту заподіяння йому шкоди, ані її розмір. Зазначив, що відповідно до довідки СУ ГУНП до матеріалів кримінального провадження №12021041650000083 долучено ЄО № 3192 від 28.01.2021р., зареєстроване ВП № 5 Дніпровського РУП ГУНП за заявою ОСОБА_1 від 21.01.2021р. про невиконання посадовими особами Головного управління ДПС у Дніпропетровській області рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду. 11.02.2021р. ДОП ВП № 5 Дніпровського РУП ГУНП розглянуто матеріали ЄО № 3192 згідно з Законом України «Про звернення громадян», матеріали списано до справи, про що поінформовано ОСОБА_1 поштовим зв'язком.
12.03.2021р. до відділення поліції № 5 Дніпровського РУП ГУНП надійшла ухвала Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24.02.2021р. щодо внесення відомостей до ЄРДР по скарзі ОСОБА_1 за фактом невиконання рішення Дніпропетровського окружного суду.
13.03.2021р. слідчим відділенням ВП № 5 Дніпровського РУП ГУНП внесені відомості до ЄРДР за № 12021041650000083, за ч. 2 ст. 382 КК України (невиконання судового рішення).
25.03.2021р. слідчим відділом ВП № 5 Дніпровського РУП ГУНП кримінальне провадження № 12021041650000083 закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України (встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення).
Зауважив, що ухвала слідчого судді про внесення відомостей до ЄРДР виконана. Слідчим СВ ВП №5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області отримана ухвала 12.03.2021р. і не пізніше 24 годин після її отримання, а саме, 13.03.2021р. внесено відомості до ЄРДР та відрито кримінальне провадження № 12021041650000083 за ознаками вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.382 КК України.
25.03.2021р. слідчий СВ ВП №5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області Кудріцька Я.В., який є самостійним у своїй процесуальній діяльності відповідно до ч. 5 ст. 40 КПК України, дійшов висновку, що у викладеній ситуації немає ознак складу кримінального правопорушення, та винесла постанову про закриття кримінального провадження відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України. Постанова про закриття кримінального провадження прокуратурою чи судом не скасовувалась та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства України не визнавалась.
Звернув увагу на те, що як протиправну бездіяльність слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
При цьому для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з'ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.
Так, наявність певних недоліків у процесуальній діяльності органу досудового розслідування сама по собі не може свідчити про незаконність його діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного стягнення відшкодування моральної або матеріальної шкоди (згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 20.01.2021р. по справі № 686/27885/19).
Однак дії органу досудового розслідування судом незаконними не визнавались, а доводи позивача щодо незаконності дій органів досудового розслідування вважав безпідставними та необґрунтованими. Позивач не надав доказів заподіяння йому моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, психосоматичних та психоемоційних змін, доказів необхідності застосування додаткових зусиль для нормалізації життєвих зв'язків і відновлення стосунків з оточуючими людьми, як і доказів втрати чи погіршення таких зв'язків, стану та стосунків внаслідок можливих незаконних дій або бездіяльності з боку ГУНП, а відтак відсутній причинно-наслідковий зв'язок між вказаними наслідками та діяннями. На підставі викладеного, просив відмовити у задоволенні позову.
Позивач 20.10.2021р. в судове засідання надав заяву, у якій просив справу розглядати без його участі, позовні вимоги підтримав повністю , просив їх задовольнити, (а.с. 93).
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, місце і час розгляду справи неодноразово повідомлявся належним чином, 30.08.2021р. подавав клопотання про розгляд справи без участі представника, просив відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 87 - 88).
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши докази у справі відповідно до положень ст. 89 ЦПК України, прийшов до таких висновків.
Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст. 4 ЦПК України).
Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1. ст.13 ЦПК України).
З матеріалів справи установлено, що ОСОБА_1 звертався до суду із позовом про скасування вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 05.11.2019 №Ф-16634/53/64 в сумі 26 539,16 грн., нараховану на періоди 2017, 2018 та 2019 роки.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.02.2020р. по справі № 160/11312/19 позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.11.2019 № Ф-16634/53/64 в сумі 26 539,16 грн. Головного управління ДПС у Дніпропетровській області. Стягнуто з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 768, 40 грн. (а.с. 33 -35).
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 25.08.2020р. апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення суду повернуто скаржнику (а.с. 36).
Ухвалою Верховного Суду від 29.12.2020р. касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 25.08.2020р. повернуто скаржнику (а.с. 39).
22.01.2021р. позивач звернувся до ЧЧ ГУНП в Дніпропетровській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення у порядку ст. 214 КПК України щодо невиконання посадовими особами Головного управління ДПС у Дніпропетровській області рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду, яка зареєстрована у ІТС «Інформаційний портал національної поліції України» (ЄЕО), про що виданий талон-повідомлення ЄО № 172 (а.с. 43).
Як вказує відповідач, 11.02.2021р. ДОП ВП № 5 Дніпровського РУП ГУНП розглянуто матеріали ЄО № 3192 згідно з Законом України «Про звернення громадян», матеріали списано до справи, про що поінформовано ОСОБА_1 поштовим зв'язком.
18.02.2021р. ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська зі скаргою на бездіяльність уповноважених осіб ВП № 5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області щодо невнесення відомостей до ЄРДР.
Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24.02.2021р. по справі № 201/1827/21 скаргу задоволено частково, зобов'язано уповноважену особу Соборного ВП № 5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області не пізніше 24 годин після отримання копії ухвали внести відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 від 28.01.2021р. (ЖЕО 3192) про що надати заявникові витяг ЄРДР (а.с. 44-46).
Згідно наданої відповідачем довідки від 29.07.2021р. № 2/4743 (а.с. 71) 12.03.2021р. до відділення поліції № 5 Дніпровського РУП ГУНП надійшла ухвала Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24.02.2021р. щодо внесення відомостей до ЄРДР по скарзі ОСОБА_1 за фактом невиконання рішення Дніпропетровського окружного суду. 13.03.2021р. слідчим відділенням ВП № 5 Дніпровського РУП ГУНП внесені відомості до ЄРДР за № 12021041650000083 за ч. 2 ст. 382 КК України (невиконання судового рішення).
Поставною слідчого СВ ВП № 5 Дніпровського РУП ГУНП Кудріцької Я.В. від 25.03.2021р. кримінальне провадження № 12021041650000083 закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення (а.с. 48 - 49).
Позивач вважає, що слідчим проігноровано ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24.02.21р., винесено протиправно постанову від 25.03.2021р. про закриття кримінального провадження, поставлено під сумнів правосудність судового рішення, яке набрало законної сили, на виконано жодних слідчих дій, тому позивач має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення його прав за рахунок держави.
Вирішуючи питання про наявність чи відсутність у діях відповідача протиправної поведінки і підстав для відшкодування моральної шкоди позивачеві, суд виходить з такого.
Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24.02.2021р. скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність уповноваженої особи Соборного ВП № 5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 28.01.2021 року задоволено частково, зобов'язано уповноважену особу органу поліції внести відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 від 28.01.2021р., у задоволенні скарги в частині визнання заявника (позивача) ОСОБА_1 потерпілим, а також в частині внесення відомостей до ЄРДР за визначеною заявником кваліфікацією - відмовлено.
Ухвала слідчого судді від 24.02.2021р. виконана ВП № 5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області і 13.03.2021р. слідчим відділенням ВП № 5 Дніпровського РУП ГУНП внесені відомості до ЄРДР за № 12021041650000083 за ч. 2 ст. 382 КК України (невиконання судового рішення).
Суд зазанчає, що однією із засад кримінального провадження є забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, гарантоване статтею 24 КПК України, згідно з якою кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до змісту ч. 1 ст. 303 КПК України під час досудового розслідування можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення; рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
За правилом ч. 2 ст. 307 КПК України слідчий суддя за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування виносить ухвалу про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
Таким чином, в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування реалізується така засада кримінального судочинства, як реалізація особою права на оскарження їх процесуальних рішень, дій чи бездіяльності до суду.
Суд, здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунення недоліків у такій діяльності.
При цьому, наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного стягнення відшкодування моральної або матеріальної шкоди.
Суд вважає, що звертаючись до суду із цим позовом, позивач не довів належними і допустимими доказами факт завдання йому моральної шкоди внаслідок невнесення слідчим СВ ВП № 5 ВП ГУНП в Дніпропетровській області відомостей про вчинення кримінального правопорушення за його заявою від 28.01.2021р. та внаслідок подальшого закриття кримінального провадження за цією заявою, причинний зв'язок між діями слідчого поліції та настанням тих негативних наслідків, на які він посилався.
Позивач не надав доказів того, що він звертався до слідчого судді зі скаргою у порядку ст. 303 КПК України на постанову слідчого про закриття кримінального провадження від 25.03.2021р.
Сам факт того, що ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24.02.2021р. зобов'язано уповноважену особу органу поліції внести до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення за заявою позивача, а в подальшому кримінальне провадження було закрите, не доводить заподіяння йому шкоди та не підтверджує наявності причинно-наслідкового зв'язку між бездіяльністю слідчого СВ № 5 ВП ГУНП в Дніпропетровській області, яка виразилась у невнесенні відомостей про вчинене кримінальне правопорушення в ЄРДР, винесенні постанови про закриття провадження та настанням шкоди.
Такий висновок є аналогічним висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 28.01.2019р. у справі № 686/7576/18 (провадження № 61-43847св18), від 16.05.2019р. у справі № 686/20079/18 (провадження № 61-5360св19), від 12.04.2019р. у справі № 686/10651/18 (провадження№ 61-305св19), від 22.05.2019р. у справі № 686/24243/18-ц (провадження № 61-7017св19), від 31.07.2019р. у справі № 686/22133/18 (провадження № 61-10591св19) від 25.11.2019р. у справі № 686/22462/18 (провадження
№ 61-17648св19), від 03.12.2019р. у справі № 686/12334/18 (провадження № 61-12965св19), від 03 грудня у справі № 686/26653/18 (провадження № 61-12277св19), від 19.03.2020р. у справі № 686/17001/17 (провадження № 61-22067св19), від 19.03.2020р. у справі № 686/13212/19 (провадження № 61-21982св19), від 27.04.2020р. у справі № 686/17297/18 (провадження № 61-2738св19), від 30.06.2020р. у справі № 686/3050/19 (провадження
№ 61-19878св19) та від 06.07.2020р. у справі № 686/20389/19 (провадження № 61-735св20), а також у постанові Верховного Суду від 20.01.2021р. у справі № 686/27885/19 (провадження № 61-8240св20), предметом розгляду яких були позовні вимоги про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, дією та бездіяльністю органів державної влади.
За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
За відсутності підстав для застосування ч. 1 ст. 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).
Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.
Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.
Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.
Під час розгляду справи, з урахуванням установлених судом обставин, суд дійшов висновку, про відсутність неправомірних дії з боку відповідача - ГУНП в Дніпропетровській області, шкоди і причинного зв'язок між такими діями і заподіяною шкодою, у зв'язку із чим відсутні підстави для задоволення позову ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди.
На підставі ст. 141 ЦПК України у зв'язку із тим, що у задоволенні позовних вимог відмовлено, а позивач був звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судові витрати відносяться за рахунок держави.
На підставі вище наведеного, керуючись ст.ст. 2-5, 76-81, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Держави України в особі Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Повний текст рішення складений 23 жовтня 2021 року.
Суддя Наумова О.С.