вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"22" листопада 2021 р. Справа№ 910/5533/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яковлєва М.Л.
суддів: Тищенко А.І.
Куксова В.В.
Розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Оболонського районного управління Головного управління МВС України в місті Києві
на рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2021
у справі №910/5533/21 (суддя Джарти В.В.)
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО"
до Оболонського районного управління Головного управління МВС України в місті Києві
про стягнення заборгованості в розмірі 6 966,91 грн.
У квітні 2021 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Оболонського районного управління Головного управління МВС України в місті Києві (далі-відповідач) заборгованості в розмірі 6 966,91 грн, з яких: 6 337,22 грн - сума заборгованості за спожиту теплову енергію, 377,08 грн - інфляційні втрати та 252,61 грн - три проценти річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача своїх обов'язків за договором про постачання теплової енергії від 26.05.2016 № 230034-01.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.07.2021 у справі №910/5533/21 позовні вимоги задоволено повністю.
Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції виходив із того, що позивачем доведено обґрунтованість підстав на які він посилається заявляючи позовні вимоги.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2021 у справі №910/5533/21 повністю та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Крім того, скаржником до апеляційної скарги долучено клопотання, в якому просить визнати поважною причину неподання доказів до суду першої інстанції та долучити до матеріалів справи розпорядження Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації від 06.04.2016 №200 «Про деякі питання оренди нерухомого майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, що віднесене до сфери управління Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації» та докази звільнення приміщення 19.11.2018.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що висновки, викладені в оскаржуваному судовому рішенні, зроблені через неправильність установлення обставин, які мають значення у справі.
Скаржник стверджує, що докази, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги щодо факту користування приміщення не є належними доказами у даній справі.
Крім того, скаржник зазначає, що позивачем не надано доказів звернення до нього в порядку, визначеному чинним законодавством, а саме з заявою про включення його грошових вимог до реєстру вимог кредиторів, а також звернення кредитора з позовом про стягнення заборгованості з боржника не вирішить спору щодо наявності чи відсутності підстав для включення цих вимог до ліквідаційного балансу особи, що припиняється.
До того ж, скаржник відзначає, що такого способу захисту права стягувача (кредитора), порушеного особою, що припиняється, як звернення із вимогами саме про стягнення заборгованості норми статей 104-112 Цивільного кодексу України не передбачають.
Крім того, скаржник посилається на правову позицію Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, яка викладена у постановах від 03.10.2018 по справі №487/3335/13-ц, від 03.05.2018 по справі №924/478/16, від 01.08.2018 по справі №910/24157/16, від 20.01.2020 по справі №922/416/19.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 02.09.2021, справу №910/5533/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді - Шаптала В.В., Куксов В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2021 апеляційну скаргу Оболонського районного управління Головного управління МВС України в місті Києві на рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2021 у справі №910/5533/21 залишено без руху та повідомлено Оболонське районне управління Головного управління МВС України в місті Києві про право на усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків, шляхом подачі доказів сплати судового збору у розмірі 3 405,00 грн.
21.09.2021 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшло клопотання з доказами сплати судового збору у розмірі 3 405,00 грн.
У зв'язку з перебуванням судді Шаптали Є.Ю. у відпустці, розпорядженням керівника апарату суду №09.1-08/4670/21 від 22.09.2021 призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/5533/21.
Так, за наслідками проведення перерозподілу справи №910/5533/21, відповідно до витягу з протоколу автоматизованого визначення складу колегії суддів від 22.09.2021 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Тищенко А.І., Куксова В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Оболонського районного управління Головного управління МВС України в місті Києві на рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2021 у справі №910/5533/21; розгляд апеляційної скарги Оболонського районного управління Головного управління МВС України в місті Києві на рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2021 у справі №910/5533/21 ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; запропоновано позивачу подати суду свої письмові міркування або заперечення щодо поданого Оболонським районним управлінням Головного управління МВС України в місті Києві клопотання про долучення документів до матеріалів справи; встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв (відзивів) та клопотань в письмовій формі протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.
11.10.2021 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, як таке, що прийнято у повній відповідності до вимог законодавства України. Також позивач вказує на безпідставність поданого скаржником клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
У період з 19.10.2021 по 12.11.2021 головуючий суддя - Яковлєв М.Л. та суддя Тищенко А.І. з 01.11.2021 по 19.11.2021 перебували на лікарняному.
Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення не підлягає скасуванню чи зміні, з наступних підстав.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, 26.05.2016 між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (енергопостачальна організація) та Оболонським районним управлінням Головного Управління МВС України в місті Києві (абонент) був укладений Договір № 230034-01 на постачання теплової енергії (далі - договір постачання теплової енергії), предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії на умовах, визначених договором.
Договір набуває чинності з 01.10.2015 та діє до 15.04.2016 (п.8.1 договору).
Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде заявлено однією із сторін (п.8.4 Договору).
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 №1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», КП «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго».
Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.
Отже, з 01.05.2018 постачання теплової енергії здійснює позивач.
У відповідності до договору №05087 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 05.01.2015 (далі - договір оренди) відповідач (орендар) прийняв в оренду нерухоме майно за адресою за адресою: м. Київ, просп. Оболонський, буд.13, для розміщення бюджетної установи (службове приміщення дільничних інспекторів).
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що дане приміщення було повернуто, у зв'язку із закінченням дії договору або ж у зв'язку із його розірванням, на підставі акта приймання-передачі.
Відповідно до додатку №8 до договору постачання теплової енергії об'єкт постачання теплової енергії знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Оболонський, буд.13 (офіс).
Облік споживання теплової енергії проводиться по загальнобудинковому приладу обліку (пункт 5.1 договору постачання теплової енергії).
Згідно з п.5 Додатку №4 до договору постачання теплової енергії відповідач щомісяця з 12 по 15 число отримує у РТМ «Поділ» за адресою: вул. Щекавицька, буд. № 37/48: облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітний період; акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду; акт виконаних робіт.
Згідно з порядком розрахунків за теплову енергію, визначеним пунктом 8 додатку №4 до договору, сторонами узгоджено, що бюджетна організація сплачує авансовий платіж шляхом попередньої оплати, яка здійснюється на підставі пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2014 № 117 "Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти" у термін до 01 числа звітного періоду у розмірі згідно з додатком № 1 до договору.
У разі порушення терміну сплати за поточне споживання, визначеного пунктом 2 цього додатку, чи наявності боргу на початок кожного розрахункового періоду, "Енергопостачальна організація" має право припинити безоплатний відпуск теплової енергії, згідно додатку № 7 до договору.
Відповідно до підпункту 3.1.3 пункту 3.1 розділу 3 договору постачання теплової енергії енергопостачальна організація має право, у разі порушень абонентом умов договору, складати відповідні акти, приписи, проводити нарахування штрафних санкцій згідно з чинним законодавством та стягувати за рішенням суду, у встановленому чинним законодавством порядку.
Номер договору на постачання теплової енергії ідентичний номеру особового рахунку, який не змінено при зміні постачальника теплової енергії та міститься також з 01.05.2018 в актах приймання-передавання та інших розрахункових документах.
У відповідності до ст.1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач.
З огляду на що, відповідач (Оболонське РУ ГУ МВС України в місті Києві) є споживачем житлово-комунальних послуг.
Проаналізувавши зміст укладеного між ПАТ "Київенерго" та Оболонському РУ ГУ МВС України в м. Києві договору на постачання теплової енергії, колегія суддів погоджується з висновком суд першої інстанції, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання, відповідно до умов якого постачальник зобов'язувався поставити теплову енергію абоненту, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію.
В матеріалах справи відсутні докази того, що такий договір було розірвано у зв'язку із припиненням відповідача.
Відповідно до пункту 2.1 Статуту Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 13.05.2016 № 323 (у редакції розпорядження від 27.06.2019 № 1160) (далі - Статут КП «Київтеплоенерго»), підприємство утворено з метою отримання прибутку від провадження господарської діяльності, спрямованої на підвищення надійності енергопостачання споживачів міста Києва, забезпечення стабільних надходжень до бюджету міста Києва, належної експлуатації об'єктів енергопостачання споживачів міста Києва, забезпечення стабільних надходжень до бюджету міста Києва, належної експлуатації об'єктів електро-, теплопостачання, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва.
Згідно з пунктом 2.2.1 Статуту «Київтеплоенерго» предметом діяльності підприємства є надання комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, постачання та розподілу електричної енергії.
Отже, у відповідності до Статуту КП «Київтеплоенерго» позивач є виконавцем послуг централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води у житловому будинку за адресою: м. Київ, просп. Оболонський, буд. 13.
В силу вимог статті 275 Господарського кодексу України та приписів Закону України "Про теплопостачання" споживання теплової енергії можливе лише на підставі договору з теплопостачальною організацією.
Матеріали справи не містять доказів укладання між відповідачем та позивачем договору на постачання теплової енергії.
Разом з тим, відсутність договору про постачання теплової енергії при підтвердженні факту її постачання не звільняє осіб, які використовують теплову енергію без укладення договору на теплопостачання, від обов'язку оплати за фактично спожиту теплову енергію.
Вказане узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 21.08.2019 у справі №922/4239/16.
Згідно зі ст.19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Пунктом 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, споживач зобов'язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.
Позивач на підтвердження постачання відповідачу теплової енергії за період з жовтня 2018 по грудень 2020, а саме до житлового будинку за адресою: м. Київ, просп. Оболонський, буд. 13 (в якому знаходяться приміщення відповідача згідно договору №05087 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 05.01.2015) надав суду:
- корінець наряду на включення № 6435 від 22.10.2018 та корінець наряду на відключення № 29872 від 06.04.2019; корінець наряду на включення № 1621328 від 27.10.2019;
- акт № 3/2-799 від 04.07.2018, про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи в опалювальний період 2019-2020 років;
- відомості обліку спожитої теплової енергії за спірний період;
- акти приймання-передавання товарної продукції за спірний період;
- облікові картки по обліковому запису № 230034 за спірний період;
- довідки про нарахування за теплову енергію Оболонське РУ ГУ МВС України в м. Києві за договором № 230034-01.
Крім того, факт споживання відповідачем теплової енергії за спірний період засвідчено в облікових картках по обліковому запису № 230034.
Питання прийняття облікових карток (табуляграм) в якості доказів у справах про стягнення заборгованості за договорами постачання (купівлі - продажу) теплової енергії у гарячій воді, у контексті їх оцінки судами, неодноразово вирішувалося у судовій практиці (постанови Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 910/6652/17, від 12.07.2018 у справі № 910/6654/17, від 12.10.2018 у справі № 910/30728/15, від 03.09.2020 у справі № 910/17662/19).
З огляду на наведене та враховуючи наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність факту споживання відповідачем поставленої позивачем теплової енергії за період з жовтня 2018 року по грудень 2020 року на загальну суму 6 337,22 грн.
Відповідно до частин 1, 2 та 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Дана норма кореспондується зі ст.525, 526 Цивільного кодексу України.
Відповідачем відповідно до ст.ст.76, 77 ГПК України не надано належних та допустимих доказів на спростування наявності вказаної вище заборгованості.
Щодо посилань відповідача на перебування Оболонського районного управління Головного управління МВС України в місті Києві у стані припинення та не вчинення дій позивачем щодо звернення із заявою до відповідача про включення його вимог на суму 6 337,22 грн до реєстру вимог кредиторів у строк до 09.01.2016, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною першою статті 104 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (ч.5 ст.104 ЦК України).
Статтею 105 Цивільного кодексу України встановлено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи. До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.
Стаття 107 Цивільного кодексу України регламентує порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення, при цьому дана стаття не містить приписів, за якими наслідком неподання до комісії з припинення (реорганізації) юридичної особи у двомісячний строк кредиторських вимог є їх погашення.
Таким чином, недотримання визначеного ч.5 ст.105 Цивільного кодексу України строку заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється шляхом реорганізації, не є підставою для припинення її зобов'язань.
Відповідно до ч.4 ст.91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закон (ч.1 ст.92 ЦК України).
Як свідчать матеріали справи, з 06.11.2015 відповідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Оболонське районне управління Головного управління МВС України в місті Києві (ідентифікаційний код 08672963) перебуває в стані припинення.
Станом на час розгляду даної справи запис про припинення Оболонського районного управління Головного управління МВС України в місті Києві (ідентифікаційний код 08672963) до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не внесено, отже відповідач є правоздатною і дієздатною юридичною особою, зобов'язання якої не припинилися та не перейшли до правонаступника внаслідок прийняття рішення про її припинення, позаяк перебування юридичної особи у стані припинення з урахуванням приписів статей 509-601, 604-609 Цивільного кодексу України не є підставою для припинення зобов'язання.
Вказане узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.03.2021 у справі № 917/462/20.
Крім того, договір між ПАТ "Київенерго" та Оболонським районним управлінням Головного управління МВС України в місті Києві було укладено 26.05.2016, в той час як відомості про перебування відповідача в стані припинення були внесені - 06.11.2015.
При цьому, спірна заборгованість відповідача за поставлену теплову енергію виникла в період з жовтня 2018 року по грудень 2020 року, тобто після внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про знаходження відповідача в стані припинення.
Отже, посилання відповідача на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 20.01.2020 у справі № 922/416/19, згідно якої законодавством передбачений спеціальний порядок задоволення кредиторами своїх вимог до особи, яка припиняється шляхом звернення із відповідними вимогами до ліквідаційної комісії такої особи; такого способу захисту порушеного особою, що припиняється, права стягувача (кредитора) як звернення із вимогами саме про стягнення заборгованості норми статей 104-112 ЦК України не передбачають, - колегію суддів відхиляються, оскільки обставини справи №922/416/19 не є подібними до обставин даної справи. У справі №922/416/19 відповідач перебував у процедурі припинення з 15.06.2018, а спірна заборгованість виникла за період з 15.02.2016 по 31.12.2017, тобто до прийняття та внесення рішення щодо припинення юридичної особи.
Щодо посилання відповідача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2018 у справі №487/3335/13-ц та постанови Верховного Суду від 03.05.2018 у справі №924/478/16, від 01.08.2018 у справі №910/24157/16 суд апеляційної інстанції зазначає, що у вказаних постановах суд касаційної інстанції виходив з інших фактичних обставин, що були встановлені господарськими судами при їх розгляді.
Стосовно поданого відповідачем разом з апеляційною скаргою клопотання про долучення документів до матеріалів справи, а саме - копії розпорядження Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації від 06.04.2016 №200 «Про деякі питання оренди нерухомого майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, що віднесене до сфери управління Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації» та докази звільнення приміщення 19.11.2018, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Дана норма кореспондується зі положеннями ч.8 ст.80 ГПК України.
Отже, виходячи із правового аналізу чинних норм процесуального законодавства, за загальним правилом апеляційний господарський суд переглядає справу за наявними у справі доказами, тобто тими доказами, що були зібрані місцевим господарським судом, піддані оцінці і за результатами оцінки покладені в основу рішення цього суду або відхилені судом. Водночас суд переглядає справу також і за додатково поданими апеляційному суду доказами. Однак подання сторонами додаткових доказів апеляційному суду обмежено. Додаткові докази приймаються судом, якщо особа, яка подає докази, обґрунтує неможливість подання цих доказів місцевому господарському суду під час розгляду справи у першій інстанції. Обґрунтовуючи неможливість подання доказів суду першої інстанції, особа, яка бажає подати нові докази, має довести обставини, що об'єктивно перешкоджали їй подати ці докази місцевому господарському суду. Обмеження права на подання доказів в суд апеляційної інстанції покликано активізувати змагальний процес в суді першої інстанції. Його можливо розглядати як своєрідну процесуальну санкцію за невиконання особою, що бере участь у справі, своїх обов'язків по доказуванню в суді першої інстанції.
Зі змісту поданого відповідачем клопотання про долучення документів до матеріалів справи, до якого приєднано нові докази, вбачається, що в обґрунтування обставин неможливості подання до суду цих документів він зазначає, що інформація, викладена у розпорядженні Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації від 06.04.2016 №200, йому стала відома з офіційного сайту Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації 23.07.2021. Крім того, копії вказаного розпорядження у ліквідаційної комісії Оболонського РУ ГУМВС України в місті Києві відсутні.
При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно інформації, яка міститься на офіційному сайті Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації (https://obolon.kyivcity.gov.ua/content/2016.html) вказане вище розпорядження було опубліковано 08.04.2016, що свідчить про можливість подання його відповідачем під час розгляду справи у суді першої інстанції.
Що стосується копії запиту до КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського районну міста Києва» від 09.06.2021 за №1501/125/21/01-2021 та копію відповіді від 02.07.2021 за №463-1808 (далі Відповідь №463-1808), колегія суддів зазначає наступне.
В матеріалах справи міститься копія листа від 12.10.2020 №1/1101-Хр заступника голови ліквідаційної комісії МВС України головного управління в м. Києві, яким надано відповідь на лист КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» щодо погашення заборгованості, та запропоновано постачальнику теплової енергії КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» вирішувати стягнення заборгованості в судовому порядку.
Тобто вже у жовтні 2020 року відповідач був обізнаний про наявну заборгованість.
Оскільки відповідач в особі ліквідаційної комісії продовжував користуватись орендованим приміщенням, споживав теплову енергії та всупереч чинному законодавству не здійснював оплату поточних зобов'язань, позивачем, з метою врегулювання спору в досудовому порядку 16.01.2021 на адресу відповідача було направлено Вимогу, в якій повідомлено про наявну заборгованість у розмірі 6 337,22 грн.
Проте, відповідач заборгованість не сплатив, жодної відповіді на вимогу позивачу не надав.
З вищевикладених підстав позивачем 02.04.2021 було подано позов до Господарського суду м. Києва.
31.05.2021 відповідачем було підготовлено відзив на позовну заяву.
Натомість відповідачем здійснено запит до КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського районну міста Києва» лише 09.06.2021, а отримано відповідну відповідь 02.07.2021, тобто до прийняття оскаржуваного судового рішення.
Проте, вказані докази відповідачем не було подано до суду першої інстанції.
З урахуванням вище наведеного, колегія суддів, користуючись правами суду першої інстанції в межах повноважень, наданих процесуальним законом апеляційному господарському суду, а також з дотриманням принципів справедливості та балансу інтересів, відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про долучення документів до матеріалів справи (долучення нових доказів) та здійснює розгляд справи за наявними у справі документами.
Враховуючи вищевикладене та оскільки факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 6 337,22 грн належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги щодо стягнення зазначеного боргу, колегією суддів визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 252,61 грн 3% річних та 377,08 грн інфляційних втрат, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині та зазначає наступне.
Згідно із ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частина 1 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила ст. 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.
З огляду на вищезазначені правові норми боржник не звільняється від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання, а також сторони можуть погодити інший розмір процентів встановлений законом.
Враховуючи встановлене вище прострочення відповідачем грошового зобов'язання, приписи вказаних правових норм, перевіривши розрахунок позивача, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 252,61 грн 3% річних та 377,08 грн інфляційних втрат.
Відтак, враховуючи у даному випадку сукупність встановлених вище обставин та положення ст.ст.75-79, 86 ГПК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
З огляду на викладене та аналізуючи повноту дослідження судом першої інстанції обставин справи та обґрунтування оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції дотримано обов'язок щодо надання оцінки аргументам учасників справи, що відносяться до предмету спору, та не вбачає порушення останнім норм процесуального права, в частині надання оцінки доводам позивача. До того ж, у оскаржуваному судовому рішенні належним чином зазначені підстави, на яких останнє ґрунтується, що відповідає усталеній практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя.
Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на правильне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст.269, 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла до висновку про те, оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає законодавству та матеріалам справи, а тому відсутні підстави для його скасування чи зміни. Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Судові витрати (судовий збір) на підставі ст.129 ГПК України покладаються на скаржника.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 8, 129, 252, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу Оболонського районного управління Головного управління МВС України в місті Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2021 у справі №910/5533/21 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2021 у справі №910/5533/21 залишити без змін.
3.Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Матеріали справи №910/5533/21 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Головуючий суддя М.Л. Яковлєв
Судді А.І. Тищенко
В.В. Куксов