1Справа № 335/2450/21 1-кп/335/483/2021
23 листопада 2021 року м.Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 , обвинуваченої ОСОБА_6 та її захисника - адвоката ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Запоріжжя, кримінальне провадження за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинувачених у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 Кримінального кодексу України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020080060002468 від 15.11.2020 року, -
В провадженні Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя перебуває кримінальне провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 Кримінального кодексу України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020080060002468 від 15.11.2020 року.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 10 листопада 2021 року обвинуваченій ОСОБА_6 було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 09 січня 2022 року включно, з утриманням у ДУ «Запорізький слідчий ізолятор».
У судовому засіданні обвинуваченою ОСОБА_6 було заявлено клопотання про зміну їй раніше обраного запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, оскільки по кримінальному провадженню вона вже допитана, також допитані усі свідки і потерпіла, а доводи сторони обвинувачення щодо її тримання під вартою є несуттєві, крім того, наміру переховуватися вона не має.
Крім того, обвинуваченою ОСОБА_6 було заявлено клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на особисту поруку матері ОСОБА_8 та сестри ОСОБА_9 , про що останні подали відповідні заяви, які підтримали у судовому засіданні.
Захисник обвинуваченої ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 підтримала заявлене ОСОБА_6 клопотання про зміну запобіжного заходу та просила його задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 підтримали заявлене обвинуваченою ОСОБА_6 клопотання про зміну запобіжного заходу та просили його задовольнити.
Прокурор проти задоволення заявленого обвинуваченою ОСОБА_6 клопотання про зміну запобіжного заходу заперечувала та просила відмовити у його задоволенні, оскільки відсутні підстави для зміни раніше обраного відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч.1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до ч.1 ст.201 КПК України підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.
За приписами ч.5 ст.201 КПК України суд має право залишити без розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу, подане раніше тридцяти днів з дня постановлення попередньої ухвали про застосування, зміну або відмову у зміні запобіжного заходу, якщо у ньому не зазначені нові обставини, які не розглядалися судом.
Згідно вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
У відповідності до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Крім того, як стверджує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
У справах «Ілійков проти Болгарії» та «Летельє проти Франції», Європейський суд з прав людини, зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Розглядаючи заявлене клопотання суд враховує вимоги п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Встановлено, що кримінальне провадження стосовно ОСОБА_6 , яка обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину на даний час перебуває на стадії судового розгляду, не зважаючи на те, що у даному кримінальному провадженні вже допитана обвинувачена, потерпіла та свідки, мета та обставини, що стали підставою для обрання обвинуваченим запобіжного заходу у виді тримання під вартою на даний час є актуальними.
Суд не знаходить підстав для зміни обвинуваченій ОСОБА_6 запобіжного заходу із тримання під вартою на інший більш м'який, оскільки вважає, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, на даний час, не зможе запобігти існуючим ризикам та забезпечити виконання обвинуваченими процесуальних обов'язків.
Крім того, суд звертає увагу на те, що клопотання ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу було подано раніше тридцяти днів з дня постановлення попередньої ухвали про продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та у ньому не зазначені нові обставини, які не розглядалися судом.
Враховуючи вищенаведене, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям Європейського суду з прав людини, суд вважає виправданим тримання обвинуваченої під вартою.
З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заявленого клопотання про зміну обвинуваченій ОСОБА_6 запобіжного заходу.
Керуючись ст.ст. 197, 199, 331 КПК України, суд, -
У задоволенні клопотання обвинуваченої ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її проголошення до Запорізького апеляційного суду.
Повний текст ухвали складено 24 листопада 2021 року.
Суддя: ОСОБА_1