Провадження № 11-кп/803/3267/21 Справа № 188/353/20 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
22 листопада 2021 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 25 жовтня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020040530000048 щодо
ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: м.Красноармійськ
Донецької області, який проживає за адресою:
АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, -
Короткий зміст оскарженого судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.
Ухвалою Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від
25 жовтня 2021 року задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 23 грудня 2021 року.
Мотивуючи ухвалене рішення суд посилався на те, що на даний час ризики зменшилися, в судовому засіданні допитані свідки, тож обвинувачений вже не зможе впливати на них, але ризик переховуватися від суду не зник.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 25 жовтня 2021 року.
Свої вимоги обвинувачений обґрунтовує тим, що він не дав своєї згоди на проведення судового засідання в режимі відеоконференції із захисником та з ним. Вказує на те, що були випадки зміни прокурора, судді, захисника без його ( ОСОБА_6 ) згоди.
Позиції учасників судового провадження.
Прокурор, захисник ОСОБА_7 та обвинувачений ОСОБА_6 про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, клопотань про їх особисту участь в судовому засіданні до суду не подавали, а отже, враховуючи те, що відповідно до вимог ч.4 ст.422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін, апеляційний суд здійснює розгляд без участі сторін.
Мотиви суду.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження та обговоривши наведені у апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
В силу вимог ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених
ст.177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання апеляційного суду суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Як встановлено апеляційним судом у судовому засіданні та що знайшло своє підтвердження і у відповідних матеріалах провадження №188/353/20, 25 жовтня 2021 року в судовому засіданні Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області в порядку ст.331 КПК України було розглянуто клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, що виразилось у спричиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисному ушкодженні, небезпечному для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ретельно перевірив доводи прокурора про доцільність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 та доводи обвинуваченого і захисника щодо зміни ОСОБА_6 запобіжного заходу на більш м'який.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 судом встановлено, що процесуальні ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, зменшилися, оскільки в судовому засіданні допитані свідки, а отже, обвинувачений не зможе впливати на них, втім ризик переховування від суду не зник, що виправдовує тримання обвинуваченого під вартою.
Так, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні умисного злочину проти життя та здоров'я іншої особи, інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення за ч.2 ст.121 КК України відноситься до тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років, а отже, будучи обізнаним про ступінь тяжкості інкримінованого йому злочину та покарання, яке загрожує йому у разі визнання його винуватим, існує реальний ризик того, що обвинувачений може переховуватися від суду.
При цьому суд апеляційної інстанції враховує дані про особу обвинуваченого ОСОБА_6 , який офіційно не одружений, пенсіонер, є інвалідом ІІ групи, разом з тим, жодних доказів на підтвердження неможливості його утримання під вартою, а також доказів наявності будь-яких міцних соціальних зв'язків суду не надано.
Матеріали провадження не містять інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою.
В контексті практики ЄСПЛ ризик втечі обвинуваченого оцінюється не лише на основі суворості можливого вироку, а має досліджуватися з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі, або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
На підставі наведеного, апеляційний суд погоджується з рішенням суду щодо необхідності задоволення клопотання прокурора, оскільки він довів обставини, які виправдовують подальше обмеження права обвинуваченої перебувати на волі. Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Щодо посилання обвинуваченого на відсутність його згоди щодо проведення судового засідання в режимі відеоконференції із захисником, слід зазначити наступне.
Згідно до ч.2 ст.336 КПК України суд ухвалює рішення про здійснення дистанційного судового провадження за власною ініціативою або за клопотанням сторони чи інших учасників кримінального провадження. У разі якщо сторона кримінального провадження чи потерпілий заперечує проти здійснення дистанційного судового провадження, суд може ухвалити рішення про його здійснення лише вмотивованою ухвалою, обґрунтувавши в ній прийняте рішення. Суд не має права прийняти рішення про здійснення дистанційного судового провадження, в якому поза межами приміщення суду перебуває обвинувачений, якщо він проти цього заперечує.
Враховуючи те, що захисник ОСОБА_7 заявив клопотання про розгляд справи за його участю в режимі відеоконференції, суд відповідно до вимог ч.2 ст.336 КПК України, 25 жовтня 2021 року постановив ухвалу про здійснення дистанційного судового провадження з захисником, обґрунтувавши прийняте рішення. При цьому обвинувачений ОСОБА_6 під час розгляду клопотання щодо продовження строку тримання під вартою відносно нього знаходився в залі судового засідання, за таких обставин апеляційний суд не вбачає порушень кримінального процесуального закону.
Жодних нових обставин, які б впливали на обґрунтованість поданої апеляційної скарги, апеляційним переглядом не встановлено.
Приймаючи рішення про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку тримання під вартою, суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України, дані про особу обвинуваченого, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Будь-яких істотних порушень кримінального процесуального закону при постановленні зазначеної ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому за наслідками апеляційного розгляду апеляційний суд вважає необхідним ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого - залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від
25 жовтня 2021 року про продовження строку тримання під вартою щодо ОСОБА_6 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
________________ _________________ ________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4