23 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 280/5617/18
адміністративне провадження № К/9901/25597/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Бевзенка В.М., Стародуба О.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14.02.2019 (головуючий суддя: Кисіль Р.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 31.07.2019 (головуючий суддя: Дурасова Ю.В., судді: Божко Л.А., Суховаров А.В.) у справі №280/5617/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
І. РУХ СПРАВИ
У грудні 2018 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (первісний відповідач - Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя; далі - відповідач або ГУПФУ в Запорізькій області), в якому просив:
визнати протиправними дії відповідача щодо визначення стажу роботи позивача на посаді судді та відмови у здійсненні позивачу перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці;
зобов'язати відповідача здійснити з 05.08.2018 перерахунок та виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, незалежно від заробітку (прибутку) одержаного позивачем після виходу у відставку, із урахуванням раніше проведених виплат за вказаний період.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14.02.2019, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 31.07.2019, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 16.09.2019 відкрито касаційне провадження у справі.
За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 22.11.2021 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Указом Президента України від 16.11.2004 №1419/2004 позивача вперше було призначено на посаду судді господарського суду Запорізької області строком на 5 років.
Постановою Верховної ради України від 09.09.2010 №2512-VI позивача було обрано на посаду судді господарського суду Запорізької області безстроково.
Постановою Верховної Ради України від 04.02.2016 №997-VIII відповідно до пункту 9 частини п'ятої статті 126 Конституції України позивача було звільнено з посади судді господарського суду Запорізької області у зв'язку із виходом у відставку.
Наказом голови господарського суду Запорізької області від 17.02.2016 №4к позивача було відраховано зі складу суду у зв'язку з виходом у відставку.
17.02.2016 позивач звернувся до УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
З розрахунку стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, складеного на дату відрахування позивача зі штату господарського суду Запорізької області, станом на 17.02.2016 до стажу роботи судді, який дає право на відставку позивачу було зараховано:
- 3 роки 27 днів служби в Збройних силах,
- 1 рік 11 місяців навчання в Харківському юридичному інституті,
- 7 років 5 місяців та 4 дні роботи стажистом, слідчим прокуратури Новомиколаївського району, слідчим прокуратури, помічником прокурора Чернігівського району Запорізької області та
- 11 років 3 місяці та 1 день роботи суддею господарського суду Запорізької області.
Загальний стаж судді, який дає право на відставку визначений як 23 роки 8 місяців та 2 дні.
Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13.04.2016 у справі №335/3100/16-а, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2016, адміністративний позов ОСОБА_1 до УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя задоволено:
визнано протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці;
зобов'язано пенсійний орган призначити та виплатити позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, починаючи з 18.02.2016, в розмірі 86% заробітку судді без обмеження граничного розміру з урахуванням довідки про суддівську винагороду, виданої господарським судом Запорізької області 17.02.2016.
Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13.03.2017 у справі №335/699/17, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2017, адміністративний позов ОСОБА_1 до УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя задоволено:
визнано протиправною бездіяльність УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя щодо нездійснення позивачу перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період з 01.12.2016 по 31.12.2016 включно;
зобов'язано пенсійний орган здійснити перерахунок та виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою господарського суду Запорізької області від 22.11.2016 №09-13/1175 в розмірі 86% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, незалежно від заробітку (прибутку), одержаного позивачем після виходу у відставку та з урахуванням проведених виплат за вказаний період.
На теперішній час позивач отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 86% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
14.11.2018 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. В цій заяві позивач, із посиланням на статтю 137 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII), в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2509-VIII від 12.07.2018 (далі - Закон №2509-VIII), який набрав чинності з 05.08.2018, зазначає, що до стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного утримання судді у відставці, зокрема, необхідно додатково зарахувати 3 роки стажу роботи адвокатом за період з 24.10.1996 по 11.12.2002.
Також позивач у заяві зазначив, що маючи стаж судді більше 25 років, набув право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 05.08.2018, в розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, без обмежень граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, незалежно від заробітку (прибутку), одержуваного ним після виходу у відставку.
У зв'язку із цим позивач просив пенсійний орган:
здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з 90% (а не з 86%) грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, без обмежень граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, незалежно від заробітку (прибутку), одержуваного ним після виходу у відставку, із застосуванням в якості розрахункової величини мінімальної заробітної плати прожиткового мінімуму для працездатних осіб, починаючи з 05.08.2018, із урахуванням раніше проведених виплат за вказаний період;
здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, незалежно від заробітку (прибутку), одержуваного позивачем після виходу у відставку, із застосуванням в якості розрахункової величини мінімальної заробітної плати прожиткового мінімуму для працездатних осіб, починаючи з 05.08.2018, із урахуванням раніше проведених виплат за вказаний період, виходячи з наступних складових суддівської винагороди: 1) посадовий оклад 10 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлюється на 1 січня календарного року (наразі 1762 грн., з 01.12.2018 це буде 1921 грн.); вислуга років - в розмірі 70% посадового окладу (стаж роботи більше 30 років).
Листом від 28.11.2018 №760/С-9 відповідач відмовив ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного довічного утримання судді у відставці, із посиланням на те, що за Законом №1402-VIII перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці здійснюється лише у разу зміни розміру складових суддівської винагороди.
Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся із цим позовом до суду.
ІV. АРГУМЕНТИ СТОРІН
В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що відповідно до частини другої статті 137 Закону №1402-VIII у редакції, чинній на час звернення позивача до пенсійного органу про перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відпустці, додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право на призначення на посаду судді, а частиною першою статті 7 Закону України від 15.12.1992 №2862-ХІІ «Про статус суддів» (далі - Закон №2862-ХІІ), яка була чинною на час призначення ОСОБА_1 на посаду судді було визначено, що суддею міг бути громадянин України, який мав стаж роботи в галузі права не менш як три роки. Таким чином позивач вважає, що виникли підстави для перерахунку стажу роботи судді із врахуванням до нього додатково іншого досвіду професійної діяльності та відповідно для збільшення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Відповідач проти позову заперечив, наголошуючи на тому, що у зв'язку із зміною правового регулювання у позивача не виникло права на перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, оскільки такі зміни стосуються питань обчислення стажу роботи працюючих суддів під час вирішення питання про наявність стажу судді для виходу у відставку.
Позивач засобами електронного зв'язку подав відповідь на відзив у якому наполягає, що до стажу роботи на посаді судді позивачу додатково повинно бути зараховано частину (3 роки) стажу роботи адвокатом за період з 24.10.1996 по 11.12.2002. Зазначає, що в силу приписів частини другої статті 137 Закону №1402-VIII стаж роботи позивача на посаді судді повинен складати 26 років 8 місяців та 2 дні, що в свою чергу дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90% від суддівської винагороди, судді, який працює на відповідній посаді. Також зазначає, що норма частини другої статті 137 Закону №1402-VIII не звужує кола суб'єктів щодо яких вона може бути застосована.
Від відповідача також надійшли заперечення на відповідь, в яких пенсійний орган наполягає на відсутності законодавчо визначених підстав для здійснення перерахунку стажу позивача та відповідно щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 86% на 90%.
V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що передбачені частиною другою статті 137 Закону № 1402-VIII положення щодо зарахування (перерахунку) стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) на посаді судді, здійснюється з дати набрання чинності Законом № 2509-VIII, тобто з 05 серпня 2018 року.
З огляду на те, що позивач реалізував своє право на відставку до внесення змін Законом №2509-VIII (лютий 2016 року), в розумінні статті 58 Конституції України, положення частини другої статті 137 Закону №1402-VIII не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.
Суд апеляційної інстанції також констатував, що зарахування (перерахунок) стажу роботи на посаді судді стосується лише тих суддів, які здійснюють правосуддя або тих, що звільненні із займаної посади після набрання чинності Законом №2509-VIII, тобто з 05.08.2018.
VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з'ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. Скаржник стверджує, що положення частини другої статті 137 Закону №1402-VIII слід тлумачити у такий спосіб, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, проте не був зарахований до стажу роботи, який дає право на відставку судді. Також за позицією скаржника, суди попередніх інстанцій необґрунтовано послалися на принцип незворотності дії в часі, позаяк Законом №1402-VIII не встановлено будь-яких обмежень щодо дії частини другої статті 137 цього Закону в часі. З посиланням на прецедентну практику ЄСПЛ скаржник наполягає, що органи державної влади повинні віддавати перевагу найбільш сприятливому для людини та громадянина тлумаченню національного законодавства.
Також, за позицією скаржника, судами попередніх інстанцій не враховані актуальні позиції Великої Палати Верховного Суду, наведені у постановах від 04.04.2019 (справа №9901/778/18), від 30.05.2019 (справа №9901/805/18), від 30.01.2019 (справа №876/5312/17), та Верховного Суду у постановах від 09.11.2018 (справа №537/218/17), від 23.10.2018 (справа №686/10100/15-а), від 13.02.2019 (справа №703/3/17), від 12.03.2019 (справа №144/247/17), від 11.07.2019 (справа №320/1175/17-а), та інших, а застосовані позиції, або не відповідають умовах справи або є застарілими.
Відповідач скористався процесуальним правом та подав відзив на касаційну скаргу, у якому стверджує про те, що норми частини другої статті 137 Закону №1402-VIII, в редакції Закону № 2509-VIII, не поширюються на позивача, оскільки зміна правового регулювання щодо обчислення суддівського стажу відбулася після виходу ОСОБА_1 у відставку. За приписами абз. 4 пункту 34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання). Водночас норми частини другої статті 137 Закону №1402-VIII, в редакції Закону №2509-VIII не містять посилання на зворотну дію в часі.
Позивач подав до Верховного Суду додаткові письмові пояснення у справі та клопотання про прискорення розгляду справи, у яких з посиланням на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постановах від 17.09.2020 у справі №9901/302/19, від 08.10.2020 у справі №9901/537/19, Верховного Суду у постанові від 21.01.2021 у справі №560/499/19, стверджує, що має право на зарахування до стажу роботи на посаді судді додаткових трьох років роботи у сфері права (зайняття адвокатською діяльністю), який вимагався законом як мінімальний для набуття ним права для призначення на посаду судді вперше.
VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального права та дійшов таких висновків.
Ключовим питанням у цій справі є те чи має позивач право на зарахування до стажу роботи на посаді судді додаткових трьох років роботи у сфері права, якщо право на відставку такий реалізував до набрання чинності частини другої статті 137 Закону №1402-VIII, в редакції Закону №2509-VIII.
Закон №1402-VIII визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Відповідно до частини першої статті 137 Закону №1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена ВРП, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Згодом Законом №2509-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», який набрав чинності з 05.08.2018, у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» статтю 137 Закону №1402-VIII було доповнено частиною другою наступного змісту: «До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді».
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 12.07.2019 №5-р(I)/2019 Конституційний Суд України висловив думку, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини).
Отже, у разі безпосередньо (прямої) дії закону в часі новий нормативний акт поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності.
У теорії права допускається можливість застосування до триваючих відносин до їх завершення нормативно-правового регулювання, яке діяло на час їх виникнення, за окремим рішенням і розглядається з позицій встановлення спеціального регулювання перехідного періоду - «переживаючої» (ультраактивної) дії нормативно-правових актів. Водночас, таке застосування повинно бути чітко обумовлено при прийнятті відповідних нормативно-правових актів. Відсутність такого застереження не надає суб'єкту владних повноважень права на самовільне застосування нечинних правових норм.
Водночас, прямої вказівки на те, що норми частини другої статті 137 Закону №1402-VIII застосовуються до осіб, які реалізували своє право на відставку до 05.08.2018 цей Закон не містить. Відповідно передбачені частиною другою статті 137 Закону №1402-VIII положення щодо зарахування (перерахунку) стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) на посаді судді застосовуються з дати набрання чинності Законом №2509-VIII, тобто з 05.08.2018.
Відповідно до абзацу 4 пункту 34 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Пункт 34 розділу XII доповнено абзацом четвертим згідно із Законом України «Про вищу раду правосуддя» від 21.12.2016 №1798-VIII, який набрав чинності з 05 січня 2017 року.
Водночас важливою являється та обставина, що позивач звільнений з посади судді господарського суду Запорізької області у зв'язку із виходом у відставку у лютому 2016 року, тобто в період, коли такої норми Закону №1402-VIII не існувало.
Таким чином, положення абзацу 4 пункту 34 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII також не врегульовують спірні правовідносин, а отже не можуть застосовуватися судом при вирішенні цієї справи.
Також у спільному листі Голови Вищої ради правосуддя, в.о. Голови Верховного Суду, Голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, в.о. Голови Ради суддів України, Голови Державної судової адміністрації України, Ректора Національної школи суддів України від 05 листопада 2018 року № 41783/0/9-18, №2664/0/2-18, №01-6757/18, №9рс-1112/18, №1-22433/18, №02/3878 «Про зарахування (перерахунок) стажу роботи на посаді судді» надано роз'яснення щодо зарахування (перерахунок) стажу роботи на посаді судді.
Зі змісту вказаного листа вбачається, що передбачені частиною другою статті 137 Закону № 1402-VIII положення щодо зарахування (перерахунок) стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) на посаді судді, здійснюється з дати набрання чинності Законом № 2509-VIII, тобто з 05 серпня 2018 року.
Так, на момент призначення ОСОБА_1 суддею вперше діяв Закон №2862-XII.
Згідно із частиною першою статті 7 Закону №2862-XII, чинного на день призначення позивача на посаду судді, на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.
Частиною четвертою статті 43 Закону №2862-XII, чинного на день призначення позивача на посаду судді, було визначено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
На момент звільнення позивача у відставку та відрахування зі штату господарського суду Запорізької області (лютий 2016 року) діяли норми Закону України від 07.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №2453-VI).
Відповідно до частини першої статті 65 Закону №2453-VI на посаду судді може бути рекомендований громадянин України, не молодший двадцяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.
Частиною першою статті 135 цього Закону визначено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; 2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Також відповідно до абзацу другого статті 1 Указу Президента України від 10.07.1995 №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів», в редакції чинній на момент призначення ОСОБА_1 на посаду судді, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що при виході позивача у відставку до стажу роботи на посаді судді було зараховано: 3 роки 27 днів служби в Збройних силах; 1 рік 11 місяців навчання в Харківському юридичному інституті; 7 років 5 місяців та 4 дні роботи стажистом, слідчим прокуратури Новомиколаївського району, слідчим прокуратури, помічником прокурора Чернігівського району Запорізької області; 11 років 3 місяці та 1 день роботи суддею господарського суду Запорізької області.
Загальний стаж судді, який дає право на відставку визначений як 23 роки 8 місяців та 2 дні.
Водночас, чинними на момент призначення та звільнення позивача у відставку нормами законодавства не було передбачено можливості зарахування до стажу роботи на посаді судді досвіду роботи у сфері права.
Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що до позивача не може бути застосована норма права щодо обрахунку стажу роботи на посаді судді, яка набрала чинності після виходу позивача у відставку, тобто частина друга статті 137 Закону №1402-VIII, а відтак відхиляє доводи позивача, викладені у касаційній скарзі, в частині незгоди із такими висновками.
Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права у схожих правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 20.04.2021 у справі №620/536/19, від 17.09.2021 у справі №824/301/20-а та від 30.09.2021 у справі №243/6450/17, і колегія суддів не вбачає підстав відступати від таких.
Перегляд вже зарахованого до стажу роботи на посаді судді періоду роботи позивача на інших посадах, включаючи навчання у вищих юридичних навчальних закладах та проходження військової служби, не є спірним у цій справі, а тому суд не перевіряє правильність обчислення такого.
Одночасно колегія суддів відхиляє посилання скаржника на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 04.04.2019 (справа №9901/778/18), від 30.05.2019 (справа №9901/805/18), від 30.01.2019 (справа №876/5312/17), від 17.09.2020 (справа №9901/302/19), та від 08.10.2020 (справа №9901/537/19), з огляду на те, що обставини у цій справі та у справах на які послався позивач склалися за різних фактичних обставин. Зокрема, у перелічених вище справах вирішувалося питання зарахування додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, досвіду роботи (професійної діяльності) у сфері права щодо суддів, які реалізували своє право на відставку за Законом №1402-VIII після 05.08.2018. Водночас у цій справі позивач реалізував своє право на відставку до 05.08.2018 та просить про перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці.
Інші правові позиції Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі та додаткових письмових поясненнях, також не є подібними за своїм суб'єктними та предметним складом із цим спором, а тому не можуть застосовуватися при вирішенні справи №280/5617/18.
Доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України» та «Рябих проти Російської Федерації», у справі «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
VІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
За правилами статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14.02.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 31.07.2019 у справі №280/5617/18 залишити без змін
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін
В. М. Бевзенко
О. П. Стародуб