ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
22 листопада 2021 року м. Київ № 640/15095/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до 1. Державної міграційної служби України,
2. Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної
служби у м. Києві та Київській області
про визнання протиправним та скасування висновків, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 через уповноваженого представника - адвоката Ковальчука І.В., звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної міграційної служби України (далі - відповідач 1, ДМС України) та Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (далі - відповідач 2, ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області) з вимогами про:
- визнання протиправним та скасування висновку №111/2016 службового розслідування щодо законності оформлення паспорта громадянина України на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеного ГУ ДМС в м. Києві 19.05.2016 та затвердженого ДМС України 03.06.2016, яким визнано недійсним паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 16.05.2015 Подільським РВ ГУДМС України в м. Києві на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язання відповідача 1 письмово повідомити Адміністрацію Державної прикордонної служби, Українське бюро Інтерполу, підрозділи головних управлінь, Управлінь Державної міграційної служби України в областях про скасування висновку службового розслідування №111/2016 від 19.05.2016 та про дійсність паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 16.05.2015 Подільським РВ ГУ ДМС України в м. Києві на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також вилучити відомості про визнання недійсним цього паспорта з відповідної бази даних Державної міграційної служби України;
- визнання протиправним та скасування висновку №172/2016 службового розслідування щодо законності документування паспортом громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 , складеного ГУ ДМС в м. Києві 27.09.2016 та затвердженого ДМС України 02.10.2016, яким визнано недійсним паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 від 27.05.2015, орган, що видав - 8031, оформленого на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язання відповідача 1 письмово повідомити Адміністрацію Державної прикордонної служби, Українське бюро Інтерполу, підрозділи головних управлінь, Управлінь Державної міграційної служби України в областях про скасування висновку службового розслідування №172/2016 та про дійсність паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 від 27.05.2015, орган, що видав - 8031, оформленого на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також вилучити відомості про визнання недійсним цього паспорта з відповідної бази даних Державної міграційної служби України.
Позов обґрунтовано тим, що 16 березня 2020 року після отримання на адвокатський запит листа з ДМС України позивач дізнався про визнання недійсними паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеного ГУ ДМС в м. Києві 19.05.2016 та паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 від 27.05.2015, орган, що видав - 8031, оформленого на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Висновки щодо недійсності паспортів обґрунтовано відповідачами їх оформленням з порушенням вимог законодавства, а саме зазначено, що позивачем не надано до територіального підрозділу паспорт НОМЕР_3 , виданий владою Палестини 25.09.2013, у довідці про реєстрацію особи громадянином України не зазначено дату прийняття рішення ДМС України, працівником Подільського РВ ГУ ДМС в м. Києві при прийняття заяви не заповнено графу 9 (правильність заповнення перевірено, підпис громадянина ОСОБА_1 підтверджую), карка про реєстрацію місця проживання з 31.10.1986 по 17.07.1990 за адресою: АДРЕСА_1 містить ознаки можливого підроблення та викликає сумнів щодо достовірності відомостей про реєстрацію місця проживання, з наданих документів не вбачається за можливе дійти висновку про законність набуття громадянства України за територіальним походженням.
З такими обґрунтуваннями позивач не згоден, вважає, що його протиправно позбавлено права на вільний в'їзд та виїзд з України зазначає, що більше ніж п'ять років перебуває за межами України, не може придбати авіа квитки до України у зв'язку з наявністю в реєстрах інформації про визнання паспортів недійсними.
Посилаючись на такі обставини, позивач звертається до суду з даним адміністративним позовом та просить його задовольнити.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 серпня 2020 року, після усунення позивачем недоліків позову відповідно до ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 липня 2020 року, відкрито провадження у справі №640/15095/20, визначено здійснювати розгляд справи суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву та усі наявні докази.
Від відповідача 1 - Державної міграційної служби України 11 вересня 2020 року через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому стверджується, що згідно пояснень начальника Подільського РВ ГУ ДМС в м. Києві позивач подав для оформлення паспортів оригінал довідки про реєстрацію особи громадянином України №12 від 14.02.2014, видану Г;У ДМС України в АР Крим та завірену КП «Житлово-експлуатаційне об'єднання Залізничного району м. Сімферополь, копію картки прописки, які підтверджували факт проживання позивача до 24.08.1991 року на території України, у зв'язку з чим підстав для відмови в оформленні паспортів не виникло.
Разом з тим, під час службового розслідування встановлено що за даними відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС в м. Києві позивач зареєстрований з 16.05.2015 за адресою: АДРЕСА_2 , за паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим 16.05.2015 Подільським РВ ГУ ДМС України в м. Києві, при цьому заява позивача про реєстрацію за вказаною адресою подана не одночасно із заявою про видачу паспорта. При візуальному огляді поданих позивачем документів вбачалися ознаки їх підроблення, як-то: картка прописки за формою №16 містить штампи про прописку за 31.10.1986 та виписку 17.07.1990, а сам бланк надрукований у 1997 році.
На думку відповідача 1 картка реєстрації не підтверджує постійного місця проживання ОСОБА_1 на території Республіки, прийняття до громадянства СРСР та видачу паспорта громадянина СРСР 12.05.1981.
Зазначені, а також інші підстави визнання недійсним паспортів позивача викладені в оскаржуваних висновках.
Також відповідач 1 зазначає, що дорученнями ДМС України №Д/52/3/15 від 31.03.2015 «Про застосування деяких положень законодавства України про громадянство» та №Д/88/3-15 від 28.05.2015 «Про деякі питання документування осіб-вихідців з країн ризикової міграції» доручено посилити контроль за процесом оформлення паспортів громадянина України осіб - вихідців з країн Близького Сходу (Іран, Ірак, Кувейт, ОАЕ, Палестина, Сирія).
Відповідач 1 вважає, що позивач використав ті обставини, що підрозділи ГУ ДМС України в АР Крим на сьогодні не здійснюють своїх повноважень у зв'язку з тимчасовою окупацією на території АР Крим, та надав недостовірні відомості для оформлення паспортів громадянина України, тому посилаючи на такі та інші обставини, просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Представником позивача у свою чергу 14.09.2020 року до суду подано відповідь на відзив відповідача, у якому викладені обставини, аналогічні викладеним у позові.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 вересня 2020 року замінено відповідача 2 у справі №640/15095/20 - Управління Державної міграційної служби України в Київській області на його правонаступника - Центральне міжрегіональне управління ДМС у м. Києві та Київській області.
Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.
Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Оцінивши наявні у справі документи і матеріали, належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Рафах, Палестина, 15.05.2015 звернувся до Подільського районного відділу ГУ ДМС України в м. Києві із заявою про оформлення паспорта громадянина України та надав: довідку про реєстрацію особи громадянином України №12, видану 14.02.2014 за рішенням ГУ ДМС України в АР Крим, відповідно до якої оформлено набуття громадянства України ОСОБА_1 за територіальним походженням відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України».
Зазначена довідка видана до паспорта серії НОМЕР_3 від 25.09.2013, виданого владою Палестини (паспорт до територіального підрозділу ДМС надано не було).
Подільським районним відділом ГУ ДМС України в м. Києві оформлено паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 та видано його позивачу.
Також, 02.10.2016 позивачу видано паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 від 27.05.2015, орган, що видав - 8031.
За результатами проведеного відповідачем 1 службового розслідування складено висновок №111/2016 щодо законності оформлення паспорта громадянина України на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеного ГУ ДМС в м. Києві 19.05.2016 та затвердженого ДМС України 03.06.2016, яким визнано недійсним паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 16.05.2015 Подільським РВ ГУДМС України в м. Києві на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Також складено висновок №172/2016 службового розслідування щодо законності документування паспортом громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 , складеного ГУ ДМС в м. Києві 27.09.2016 та затвердженого ДМС України 02.10.2016, яким визнано недійсним паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 від 27.05.2015, орган, що видав - 8031, оформленого на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На обґрунтування оформлення паспортів з порушенням вимог законодавства у висновках зазначено, що:
1) позивачем не надано до територіального підрозділу паспорт НОМЕР_3 , виданий владою Палестини 25.09.2013;
2) у довідці про реєстрацію особи громадянином України не зазначено дату прийняття рішення ДМС України;
3) з копії заяви про видачу паспорта вбачається, що в порушення вимог пункту 1.4 Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом МВС України №320 від 13.04.2012, працівником Подільського РВ ГУ ДМС України в м. Києві при прийнятті заяви не заповнено графу 9 заяви «Правильність заповнення перевірено, підпис громадянина ОСОБА_1 підтверджую», тобто підпис зазначеної особи не підтверджено;
4) надана позивачем засвідчена копія картки про реєстрацію місця проживання з 31.10.1986 по 17.07.1990 за адресою: АДРЕСА_1 , за паспортом громадянина колишнього НОМЕР_4 , виданим Центральним РВ м. Сімферополя 12.05.1981, при візуальному огляді містить ознаки можливого підроблення та викликах сумнів щодо достовірності відомостей про реєстрацію місця проживання особи та документування її паспортом громадянина колишнього СРСР;
5) з наданих документів не вбачається можливості дійти висновку щодо законності оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до статті 8 Закону України «Про громадянство України»;
6) працівниками Подільського РВ ГУ ДМС України в м. Києві під час оформлення паспорта громадянина України не дотримано доручення ДМС України від 31.03.2015 №Д/52/3-15 від 28.05.2015 №Д/88/3-15, від 30.05.2014 №6-3173/3-14 щодо посилення контролю за оформленням паспортів громадянина України вихідцям з країн Близького Сходу та громадян України, які переселилися з тимчасово окупованої території АР Крим.
Окрім того, в якості підстави для визнання недійсним паспорту громадянина України для виїзду за кордон зазначено про наявність обставин визнання недійсним паспорта громадянина України НОМЕР_1 .
З такими обґрунтуваннями висновків не погоджується позивач, позиваючись до суду, у зв'язку з чим, розглядаючи спірні правовідносини, суд виходить з положень частини другої статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб, визначаються Законом України від 18 січня 2001 року №2235-III «Про громадянство України» (тут і надалі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №2235-III).
Згідно зі статтею 3 Закону № 2235-ІІІ громадянами України є:
1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України;
2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав;
3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис «громадянин України», та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України;
4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.
Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року, а у пункті 3, - з моменту внесення відмітки про громадянство України.
Документами, що підтверджують громадянство України, є: паспорт громадянина України; паспорт громадянина України для виїзду за кордон; тимчасове посвідчення громадянина України; дипломатичний паспорт; службовий паспорт; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну.
Згідно зі статтею 6 Закону № 2235-ІІІ громадянство України набувається: за народженням; за територіальним походженням; внаслідок прийняття до громадянства; внаслідок поновлення у громадянстві; внаслідок усиновлення; внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров'я, в дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім'ю або передачі на виховання в сім'ю патронатного вихователя; внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки; у зв'язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини; внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства; за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.
Статтею 8 Закону №2235-ІІІ передбачено, що особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов'язання припинити громадянство всіх цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов'язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства.
Датою набуття громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата реєстрації набуття особою громадянства України.
Згідно з частиною першою статті 1, абз.абз. "а", "б" пункту 1 частини першої статті 13, частини першої статті 16, частин першої, другої статті 21, частин першої, другої статті 22 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус", суспільні відносини, пов'язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, переоформленням, продовженням строку дії, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.
Відповідно до пункту 10.4 Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 13 квітня 2012 року №320 (далі - Порядок №320), погашаються, уважаються недійсними та знищуються паспорти: які обмінюються у зв'язку зі зміною (переміною) прізвища, імені та по батькові; у разі встановлення розбіжностей у записах (невідповідність записів, зроблених у паспорті, записам в інших документах); у разі непридатності паспорта для користування (пошкодження з різних причин, утрата фотокартки); осіб, громадянство України яких припинено; знайдені, замість яких видано нові; померлих громадян; зіпсовані під час заповнення; оформлені з порушенням вимог чинного законодавства України; не отримані власником протягом року.
Згідно із пунктами 50, 55 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, його тимчасового затримання та вилучення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 травня 2014 року №152 (далі - Порядок №152), паспорт для виїзду за кордон вважається недійсним та знищується в разі: 1) коли він підлягає обміну у зв'язку із зміною прізвища, імені та по батькові; 2) встановлення розбіжностей у записах (невідповідність записів, зроблених у паспорті для виїзду за кордон, записам в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження); 3) непридатності паспорта для виїзду за кордон для подальшого використання; 4) припинення громадянства особи; 5) коли паспорт для виїзду за кордон знайдено, а замість нього видано новий паспорт для виїзду за кордон; 6) смерті особи, якій було видано такий паспорт; 7) зіпсуття паспорта для виїзду за кордон під час заповнення; 8) оформлення паспорта з порушенням вимог законодавства.
Відповідно до пункту 39 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302 (далі - Порядок № 302) за наявності підстав, зазначених у цьому Порядку, раніше виданий паспорт підлягає вилученню, поверненню державі, знищенню або тимчасовому затриманню.
Як вбачається з відзиву відповідача 1, факт подання позивачем документів для оформлення паспортів громадянина України згідно визначеного переліку не заперечується.
З аналізу наведених в оскаржуваних висновках підстав для визнання паспортів громадянина України, виданих на ім'я ОСОБА_1 , вбачається, що фактично за результатами службового розслідування виявлені порушення не з боку позивача, а з боку працівників Подільського РВ ГУ ДМС України в м. Києві, при цьому виявлені порушення стосуються процедури перевірки повноти обсягу та правильності заповнення відповідних документів при оформленні паспортів позивача.
Також суд зазначає, що такі підстави як виявлення при візуальному огляді поданих документів ознак можливого їх підроблення, що викликає сумнів у достовірності відомостей про реєстрацію місця проживання особи та документування її паспортом громадянина колишнього СРСР, та відсутності інших доказів, які б підтверджували наведені обставини, вказують на припущення відповідачів, які не підкріплені належними та достатніми доказами.
Більше з тим, матеріали справи та встановлені судом обставини вказують на те, що відповідачем 2 фактично прийнято два протилежних за змістом рішення - спочатку у 2015 році про відповідність поданих позивачем документів вимогам законодавства, та у 2016 році - про їх невідповідність вимогам законодавства та оформлення паспортів з порушенням таких вимог.
Також доручення ДМС України від 31.03.2015 №Д/52/3-15 від 28.05.2015 №Д/88/3-15, від 30.05.2014 №6-3173/3-14 щодо посилення контролю за оформленням паспортів громадянина України вихідцям з країн Близького Сходу та громадян України, які переселилися з тимчасово окупованої території АР Крим не є нормативно-правовими актами та недотримання наведених у них вказівок не може кваліфікуватися як недобросовісна поведінка позивача, оскільки останній не зобов'язаний їх виконувати.
Отже, з наведеного вбачається, що під час проведення службового розслідування за відсутності достатніх та переконливих документів та відомостей, що вказували б на порушення з боку позивача вимог законодавства, відповідачі на підставі одних і тих самих документів, які були подані позивачем для оформлення паспорту, на рівні припущень дійшли висновків про наявність підстав для визнання недійсними паспортів громадянина України, виданих на ім'я ОСОБА_1 .
У контексті наведеного, суд зауважує на статті 17 Закону України № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (з подальшими змінами), яка передбачає застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права, та статті 18 цього Закону, якою визначено порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.
Принцип верховенства права у рішеннях ЄСПЛ щодо України стосується вимог «якості» закону та юридичної визначеності. Так, принцип верховенства права вимагає дотримання вимог «якості» закону, яким передбачається втручання у права особи та в основоположні свободи. Так, у рішенні від 10 грудня 2009 року у справі «Михайлюк та Петров проти України» (Mikhaylyuk and Petrov v. Ukraine, заява № 11932/02) зазначено: Суд нагадує, що вираз «згідно із законом» насамперед вимагає, щоб оскаржуване втручання мало певну підставу в національному законодавстві; він також стосується якості відповідного законодавства і вимагає, щоб воно було доступне відповідній особі, яка, крім того, повинна передбачати його наслідки для себе, а також це законодавство повинно відповідати принципу верховенства права (див., серед багатьох інших, рішення у справі «Полторацький проти України» (Poltoratskiy v. Ukraine) від 29 квітня 2003 року, заява №38812/97, п. 155).
Також, у рішенні «Олександр Волков проти України» наведено, що вислів «згідно із законом» вимагає, по-перше, щоб оскаржуваний захід мав певне підґрунтя у національному законодавстві; він також стосується якості закону, про який йдеться, вимагаючи, щоб він був доступний для зацікавленої особи, яка, окрім того, повинна мати можливість передбачити наслідки його дії щодо себе, та відповідав принципові верховенства права… Отже, ця фраза передбачає, inter alia, що формулювання національного законодавства повинно бути достатньо передбачуваним, щоб дати особам адекватну вказівку щодо обставин та умов, за яких державні органи мають право вдатися до заходів, що вплинуть на їхні конвенційні права".
Виходячи з такого, дії відповідачів щодо прийняття різних, протилежних за змістом рішень на підставі одних і тих самих документів стосовно позивача суперечать принципу юридичної визначеності.
Також відповідачами не надано доказів, а судом не встановлено фактів, які б свідчили про подання позивачем під час оформлення паспортів громадянина України свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, чи приховування позивачем будь-якого суттєвого факту, за наявності якого позивач не мав права отримати такі паспорти.
Отримавши паспорти громадянина України (у тому числі для виїзду за кордон) ОСОБА_1 надалі добросовісно вважав, що ним додержано вимоги закону щодо набуття громадянства України.
З урахуванням викладеного, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача 1 про оформлення позивачу паспортів громадянина України для виїзду за кордон з порушенням норм законодавства, а тому суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення позовних вимог в частині скасування оскаржуваних висновків.
Стосовно вимог щодо зобов'язання відповідача 1 письмово повідомити Адміністрацію Державної прикордонної служби, Українське бюро Інтерполу, підрозділи головних управлінь, Управлінь Державної міграційної служби України в областях про скасування висновків службового розслідування та про дійсність паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 16.05.2015 Подільським РВ ГУ ДМС України в м. Києві на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також вилучення відомостей про визнання недійсними паспортів з відповідної бази даних Державної міграційної служби України підлягають частковому задоволенню.
При цьому суд зазначає, що, виходячи з положень частини другої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, має забезпечуватися у найбільш ефективний спосіб, який не суперечить закону.
Метою суду (правосуддя) є захист порушених прав, свобод та інтересів, належних безпосередньо особі, яка звертається за захистом (її суб'єктивних прав).
У даному випадку захист прав та інтересів позивача має бути забезпечений судом саме у такий спосіб, усуваючи перешкоди у реалізації позивачем законних прав та уникаючи при цьому будь-якого втручання в дискреційні повноваження тих суб'єктів владних повноважень, які компетентні на вчинення відповідних дій у зв'язку з виконанням ухваленого рішення суду.
Суд наголошує також, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов'язковим для виконання на всій території України усіма органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими та службовими особами, іншими фізичними особами, а невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом (стаття 370 Кодексу адміністративного судочинства України).
Отже, внаслідок отримання відповідного судового рішення стосовно скасування оскаржуваних висновків відповідачі матимуть підстави для вчинення дій, передбачених законом, для вилучення відомостей про визнання недійсними паспортів громадянина України, виданих на ім'я ОСОБА_1 з відповідних баз даних.
За підсумками розгляду справи, суд вважає наявними правові підстави для часткового задоволення позовних вимог.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України та з урахуванням результатів розгляду справи вважає наявними правові підстави для відшкодування на користь позивача частини суми сплаченого судового збору (квитанція від 30.06.2020) у розмірі по 1 681,60 грн з кожного відповідача.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 243-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування висновків, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправними та скасувати:
- висновок №111/2016 службового розслідування щодо законності оформлення паспорта громадянина України на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеного ГУ ДМС в м. Києві 19.05.2016 та затвердженого ДМС України 03.06.2016, яким визнано недійсним паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 16.05.2015 Подільським РВ ГУДМС України в м. Києві на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- висновок №172/2016 службового розслідування щодо законності документування паспортом громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 , складеного ГУ ДМС в м. Києві 27.09.2016 та затвердженого ДМС України 02.10.2016, яким визнано недійсним паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 від 27.05.2015, орган, що видав - 8031, оформленого на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
3. В решті позовних вимог відмовити.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної міграційної служби України (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 9, код ЄДРПОУ 37508470) та Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (02152, м. Київ, вул. Березняківська, 4-А, код ЄДРПОУ 42552598) на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі по 1 681, 60 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна грн. 60 коп.) з кожного.
За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , останнє місце проживання: АДРЕСА_2 , адреса для листування: АДРЕСА_3 , адвокат Ковальчук І.В., тел. НОМЕР_5.
Відповідач 1: Державна міграційна служба України, адреса: 01001, м. Київ, вул. Володимирська, 9, код ЄДРПОУ 37508470, тел. 0442781718.
Відповідач 2: Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, адреса: 02152, м. Київ, вул. Березняківська, 4-А, код ЄДРПОУ 42552598.
Суддя В.І. Келеберда