Справа № 638/132/21
Провадження № 2/638/103/21
22 листопада 2021 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Семіряд І.В.,
за участю секретаря Подосокорської А.О..
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної щкоди,-
06.01.2021 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 . В обґрунтування якого вказує, що вироком суду відповідача визнано винним у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України. ОСОБА_1 у цій справі виступав потерпілим. Цим же вироком суду задоволено цивільний позов на суму 13808 грн. Під час розгляду справи у суді, а також на під час досудового розслідування ОСОБА_2 обіцяв компенсувати матеріальну шкоду. Проте, станом на день звернення з позовом відповідачем не виконано зобов'язання, покладене вироком суду. Позивач вважає, що такими діями відповідача йому спричинено моральну шкоду. У зв'язку з чим позивач просить задовольнити позов, стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 15 000 грн, а також надіслати повідомлення до ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлення про ухилення відповідача від військового обліку.
Позивач звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи повідомлений своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не сповістив.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, на підставі наявних у справі письмових доказів, та за згодою позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що не суперечить положенням ст.280 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного:
Згідно ст. 12 ч. 3 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами і іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, обов'язок доказування покладається на сторони, що є одним із принципів змагальності сторін. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.
Судом встановлено, що вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 17.04.2020 у справі №638/881/19 ОСОБА_2 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України та призначено покарання у вигляді 1 ( одного ) року позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 1 (один) рік місяців. Згідно зі ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_2 , наступні обов'язки повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи ;періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації .Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 задоволено. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію завданої матеріальної шкоди в розмірі 13 808,00 грн.
За правилами ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Отже, обставини того, що діями ОСОБА_2 було спричинено матеріальні збитки не підлягають доказуванню.
Ст. 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода - це негативні наслідки (втрати) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких фізична особа зазнала у зв'язку з посяганням на її права та інтереси.
Відповідно до частини першої ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, на осіб, які заподіяли моральну шкоду спільно (взаємопов'язаними, сукупними діями або діями з єдиним наміром), відповідно до статей 174, 451 ЦК України покладається солідарна відповідальність по її відшкодуванню.
Європейський суд з прав людини вказує, що перше речення статті 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вимагає від держав, серед іншого, запровадження законодавчих та адміністративних механізмів, спрямованих на забезпечення ефективного стримування загроз праву на життя у контексті як державної, так і приватної діяльності, під час здійснення якої право на життя може опинитися під загрозою (рішення у cправі «Енерюлдіз проти Туреччини»). Якщо порушення права на життя чи тілесну недоторканість не здійснюється навмисно, позитивне зобов'язання за статтею 2 Конвенції щодо створення ефективної судової системи не обов'язково вимагає надання кримінально-правового засобу правового захисту в кожному випадку (рішення у справі «Во проти Франції»).
Ґрунтуючись на природно-правових засадах розумності й добросовісності, суд бере до уваги вразливість становища позивачів, ступінь важливості для їх предмета спору та, відповідно, необхідність вияву суб'єктами правозастосування особливої сумлінності при розгляді справи цієї особи.
При оцінці обґрунтованості вимог позивачів у справах про відшкодування моральної шкоди необхідно керуватися принципом розумності, тобто виходити з об'єктивно передбачуваних за обставин конкретної справи втілень моральної шкоди. Відповідно, як основний доказ заподіяння моральної шкоди слід розглядати достатньо переконливі з погляду розумності пояснення потерпілої сторони щодо характеру завданих їй немайнових втрат.
З огляду на моральну зумовленість виникнення інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.
З огляду на викладене, суд вважає, що неправомірними діями відповідача ОСОБА_2 позивачу ОСОБА_1 завдано моральної шкоди, яка полягає, зокрема, у порушенні його нормальних життєвих зв'язків, що потягло за собою додаткові зусилля для їх відновлення.
Відповідачем тривалий час не компенсовано матеріальні збитки, що спричиняє душевні хвилювання позивача, окрім того, ОСОБА_1 постійно витрачає час , кошти на проїзд, відкладає власні справи для участі у судових засіданнях.
Враховуючи обставини справи, завдані ОСОБА_1 страждання, що позивач тривалий час не може отримати компенсацію матеріальних збитків, спричинені кримінальним правопорушення, вчиненим ОСОБА_2 , а також виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, які полягають у тому, що винна особа повинна очікувати настання для неї несприятливих наслідків, які, зокрема, виражаються у відшкодуванні у достатньо значному розмірі моральної шкоди, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню, а саме моральна шкода підлягає відшкодуванню у розмірі 5000 грн.
Вимога позивача щодо надіслання повідомлення до ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлення про ухилення відповідача від військового обліку суд зазначає, що ч. 1 ст. 5 ЦПК України передбачено - здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Проте способу захисту прав як направлення повідомлення до військового комісаріату не передбачено діючими нормами закону.
Позивач при звернені до суду звільнений від сплати судового збору, на підставі п. 6 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір».
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 908 грн.
З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 3, 12, 81, 133,137, 259, 265, 268, 273, 279 ЦПК України, 23,1167 ЦК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної щкоди - задовольнити частково.
Стягнути ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн.
Стягнути ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн.
В задоволенні іншої частини позовних - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
До визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до або через Харківський апеляційний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони:
Позивач - ОСОБА_1 , зареєстрований АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований АДРЕСА_2 .
СУДДЯ - І.В. Семіряд