Справа № 420/10059/21
19 листопада 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Цховребової М.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов ОСОБА_1 (з урахуванням ухвали суду від 25.08.2021 року про залучення до участі у справі другого відповідача) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення від 27.05.2021 про відмову у переведенні позивача з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України «Про державну службу», на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу»;
- зобов'язати відповідача перевести позивача з 21.05.2021 року на пенсію по віку на підставі ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII та здійснити нарахування та виплату пенсійного забезпечення з врахуванням заробітної плати, вказаної у довідках від 19.05.2021 р. № 115/К/15-32-10-02-09, № 116/К/15-32-10-02-09, № 117/К/15-32-10-02-09.
Ухвалами суду від 22.06.2021 року: відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено, що справа буде розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; від 25.08.2021 року: залучено до участі у справі як другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області.
Згідно зі змістом позовної заяви та відповіді на відзив, позивач просить суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі, із зазначенням таких фактичних обставин:
- 26 вересня 2011 року позивачу призначено пенсію по 2-й групі інвалідності згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Станом на 16.05.2016 року позивач працював на посаді, віднесеної до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 ЗУ «Про державну службу». 25.07.2017 року позивача звільнено із займаної посади за власним бажанням. З 25.07.2017 року позивач отримує пенсію по інвалідності, згідно Закону України «Про державну службу»;
- 21.05.2021 року (після того як виповнилося 62 роки), позивач звернувся до Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі із заявою про переведення з пенсії по інвалідності 2 групи, призначеної відповідно до Закону України «Про державну службу», на пенсію за віком по Закону України «Про державну службу» у відповідності до ст. 37 Закону України «Про державну службу» в редакції від 16.12.1993 року, до заяви було додано довідки Державної податкової служби Головного управління ДПС в Одеській області про заробітну плату від 19.05.2021 р. № 115/К/15-32-10-02-09, від 19.05.2021 р. № 116/К/15-32-10-02-09, від 19.05.2021 р. № 117/К/15-32-10-02-09. Проте, відповідачем позивачу було видано рішення від 27.05.2021 року, яким було відмовлено у переведенні, оскільки позивач раніше вже отримував пенсію по інвалідності, згідно Закону України «Про державну службу», а переведення з одного виду пенсії на інший законодавством не передбачено;
- позивач вважає, що дії відповідача є протиправними щодо нездійснення переходу з одного виду пенсії на інший, нездійснення перерахунку суперечать положенням Законів та порушують його права;
- згідно з частиною першою статті 10, частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку із втратою годувальника) призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів;
- з 01.05.2016 набув чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII, яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 7323-ХІІ від 16.12.1993 року. Після 01.05.2016 (дата набрання чинності) Законом України від 10.12.2015 № 899 «Про державну службу» зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723 «Про державну службу» лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 № 899 «Про державну службу», та мають передбачені ч. ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723 «Про державну службу» вік і страховий стаж»;
- всі ці умови у позивача наявні на час звернення за призначенням пенсії відповідно до п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 № 899 «Про державну службу», а саме: а) стаж державної служби понад 20 років, б) страховий стаж понад 40 років; в) вік - 62 роки;
- після 01.05.2016, відповідно до ст. 90 нового Закону пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- при цьому, законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723. Так, відповідно до п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 899 державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців,- визначених ст. 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Згідно з п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 899 для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723 в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 899 передбачено, що за наявності у особи станом на певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців;
- водночас, для осіб, які мають не менш 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, ст. 37 Закону № 3723 передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
Згідно з відзивом на позовну заяву, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, із зазначенням таких фактичних обставин:
- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні та з 26.09.2011 отримував пенсію по інвалідності 2-ої групи відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі по тексту - Закон № 1058);
- на підставі ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2017 по справі № 523/12212/17 з 08.09.2017 позивачу було призначено пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-XIІ «Про державну службу» (далі по тексту - Закон № 3723) згідно довідок № 5771/К/15-52-05-01-03 від 25.07.2017 та № 5772/К/15-52-05-01-03 від 25.07.2017;
- 21.05.2021 позивач звернувся до Головного управління із заявою № 4450, щодо переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України від 10.12.2015 № 899-VIII «Про державну службу» (надалі по тексту - Закон № 899). До заяви позивачем були надані наступні документи ксерокопія: паспорту серії НОМЕР_1 ; ідентифікаційного номеру; диплому про навчання серії НОМЕР_2 ; трудової книжки серії НОМЕР_3 ; від 19.05.2021№ 116/К/15-32-10-02-09; довідки від 19.05.2021 № 115/К/15-32-10-02-09; довідки від 19.05.2021 № 117/К/15-32-10-02-09; довідка форми ОК-5;
- відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», заяву позивача від 21.05.2021 засобами програмного, забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області. На підстави заяви та наданих документів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області винесено рішення від 27.05.2021 про відмову у проведенні перерахунку пенсії, оскільки таке переведення діючим законодавством не передбачено;
- відповідно до ст. 10 Закону № 1058 особа, яка має одночасно право на різні види пенсії, призначається один з видів пенсії за її вибором, тобто не допускається одночасного призначення кількох пенсій одній особі. У разі виникнення у особи права на різні види пенсій то вона може обрати на свій розсуд найбільш вигідний для неї вид пенсії як у межах одного закону, так і за різними законами;
- необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону № 1058. Тобто, до 01.05.2016 (дата набрання чинності Закону № 889) право на пенсію державного службовця мали особи, які: а) досягай певного віку (62 роки для чоловіків. 60 років для жінок) та мають передбачений законодавством страховий стаж: б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців: а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Після 01.05.2016, відповідно до ст. 90 Закону № 899 пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону № 1058. При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723;
- Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889 передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, ст. 37 Закону № 3723 передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж. Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства можна дійти висновку, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723 після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Закону № 3723 і Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби;
- відповідно до поданих документів позивач не має права на призначення пенсії за віком згідно Закону № 889, оскільки йому вже було призначено пенсію відповідно до Закону № 3723;
- якщо розглядати заяву позивача як звернення за перерахунком відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 469 «Про внесення зміни до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб», також відсутнє право, оскільки позивачем не дотримано всі необхідні умови, а саме державні службовці, які на день набрання чинності Закону № 889 займали посади держаної служби та які пенсію, призначену відповідно до Закону не отримували з дати призначення до дня набрання чинності Закону № 889, мають право на обчислення пенсії на умовах цього Порядку після звільнення з посади державного службовця. Таким чином, позовна вимога щодо переведення позивача з пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723 на пенсію за віком відповідно до Закону № 899 є такою, що суперечить нормам чинного законодавства, а тому не підлягає задоволенню;
- позовна вимога, щодо зобов'язання Головного управління перевести позивача з 21.05.2021 на пенсію по віку на підставі ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII та здійснити нарахування та виплату пенсійного забезпечення з врахуванням заробітної плати вказаної у довідках від 19.05.2021 № 115/К/15-32-10-02-09, від 19.05.2021 № 116/К/15-32- 10-02-09 та від 19.05.2021 № 117/К/15-32-10-02-09 не підлягає задоволенню, з огляду на наступне;
- так дійсно, з заявою від 21.05.2021 позивач звертався до Головного управління, однак Головне управління по суті не розглядало заяву позивача та не визначало право та доцільність переведення з одного виду пенсії на інший оскільки заяву позивача від 21.05.2021 щодо переведення з одного виду пенсії на інший, засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області;
- на підстави наданої заяви від 21.05.2021 № 4450 та доданих до неї документів саме рішенням Головного управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області від 27.05.2021 було відмовлено позивачу у переведенні з одного виду пенсії на інший;
- так, після надання відмови відповідна електронна пенсійна справа, яка була отримана Головним управлінням Пенсійного фонду України у Сумській області для опрацювання, було передана засобами програмного забезпечення до органу, що призначив пенсію, за місцем проживання (реєстрації фактичного місця проживання особи;
- однак, бажаємо звернути увагу суду, що у разі визнання права позивача та доцільності у переведенні з одного виду пенсії на інший, відповідно заяви від 21.05.2021 на підставі довідок від 19.05.2021 № 115/К/15-32-10-02-09, від 19.05.2021 № 116/К/15-32-10-02-09, від 19.05.2021 № 117/К/15-32-10-02-09, то саме Головне управлінням Пенсійного фонду України у Сумській області і проводило би переведення позивача з одного виду пенсії на інший;
- враховуючи вищевикладене, позовна вимога, щодо зобов'язання Головного управління перевести позивача з 21.05.2021 на пенсію по віку на підставі ст. 37 Закону № 3723 та здійснити нарахування та виплату пенсійного забезпечення з врахуванням заробітної плати вказаної у довідках від 19.05.2021 № 115/К/15-32-10-02-09, від 19.05.2021 № 116/К/15-32-10-02- 09 та від 19.05.2021 № 117/К/15-32-10-02-09 заявлена не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом;
- позовна вимога позивача, в частині зобов'язання Головне управління перевести позивача з 21.05.2021 на пенсію по віку на підставі ст. 37 Закону № 3723 , а також здійснити нарахування та виплату пенсійного забезпечення не підлягає задоволенню;
- відповідно до п. З Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, основними завданнями управління Фонду є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення;
- відповідно до ч. 5 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії;
- ст. 58 Закону № 1058 передбачено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №11(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 р. на 316-й нараді вбачається, що під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин;
- адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади;
- дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта;
- отже, дискреційне право органу виконавчої влади обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків;
- принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя;
- згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень;
- п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів;
- таким чином, зазначена позовна вимога є саме втручанням в дискреційні повноваження Головного та виходить за межі завдань адміністративного судочинства;
- з урахуванням наведеного згідно із пенсійним законодавством України прийняття рішень про поновлення виплати пенсії, про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії та визначення її розміру відноситься виключно до компетенції Пенсійного фонду;
- при розгляді справи необхідно враховувати обставини, що незаконне витрачення коштів Пенсійного фонду України тягне за собою дефіцит бюджету Пенсійного фонду, що породжує соціальну напругу у суспільстві і може сприяти невиконанню державою своїх функцій по соціальному забезпеченню громадян. До того ж згідно зі ч. З ст. 113 Закону №1058 у разі виникнення дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі (перевищення видатків над доходами, у тому числі з урахуванням резерву коштів Пенсійного фонду у зв'язку із забезпеченням виплати пенсій в розмірі, передбаченому статтею 28 цього Закону та спрямуванням частини страхових внесків до Накопичуваного фонду такий дефіцит покривається за рахунок коштів Державного бюджету України;
- враховуючи вищевикладене Головне управління не порушувало прав, свобод та інтересів позивача, а діяло лише на підставі норм діючого законодавства України та з урахуванням наведених доводів Позивачем у позовній заяві, відсутні законі підстави для її задоволення. Згідно ст. 3 КАС України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи та відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Станом на дату вирішення справи відзив на позовну заяву або заява про продовження встановленого судом процесуального строку для його подання, в порядку ч. 2 ст. 121 КАС України, від відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області до суду не надійшли.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані пояснення, а також докази в їх сукупності, суд встановив таке.
Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про перехід на інший вид пенсії - за віком по Закону України «Про державну службу», яку прийнято 21.05.2021 року і зареєстровано за № 4450. (а.с.177)
Відповідно до розписки-повідомлення до заяви позивача (а.с.177зв.), зокрема:
1. Перелік документів, доданих до заяви:
- обов'язкові документи: заява про призначення/перерахунок пенсії; паспорт;
- інші документи: диплом (свідоцтво, атестат) про навчання (НОМЕР_2); довідка із СПОВ про заробітну плату з 01.07.2000 р. по день звернення; довідка про джерела доходів з 01.07.2020 р. ( № 115/К/15-32-10-02-09 від 19.05.2021), довідка про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2020 г. (№ 117/К/15-32-10-02-09 від 19.05.2021 року), довідка про заробітну плату (спецпенсії) (№ 116/К/15-32-10-02-09 від 19.05.2021 року), довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, трудова книжка або документи про стаж.
Рішенням відділу перерахунків пенсії № 2 управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 27.05.2021 року (а.с.173) за результатом розгляду заяви позивача від 21.05.2021 року щодо переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», позивачу відмовлено у переведенні з одного виду пенсії на інший, з таких підстав:
- з 01.05.2016 року набрав чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VII (далі - Закон № 889). У зв'язку з цим Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-ХII втратив чинність, крім статті 37, що застосовується до осіб зазначених у пункті 10 і 12 Прикінцевих положень Закону № 889. За таких обставин позивачу відмовлено у переведенні з одного виду пенсії на інший, тому що таке переведення діючим законодавством не передбачено.
Не погоджуючись з рішенням від 27.05.2021 про відмову у переведенні позивача з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України «Про державну службу», на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», позивач звернувся до суду із вищенаведеними позовними вимогами.
Судом також встановлено, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2017 року у справі № 523/12212/17, яка набрала законної сили 13.11.2017 року, зокрема:
- зобов'язано Суворовське об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі призначити та виплачувати з 08 серпня 2017 року пенсію державного службовця ОСОБА_4 відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року (в редакції від 01 січня 2017 року), згідно довідок № 5771/К/15-52-05-01-03 від 25 липня 2017 року та № 5772/К/15-52-05-01-03 від 25 липня 2017 року.
Згідно зі змістом вказаної постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2017 року у справі № 523/12212/17, встановлені такі обставини, зокрема що позивач до 25.07.2017 року працював на посадах, віднесених до посад державних службовців, таким чином його стаж державної служби становить понад 20 років.
На доведення обставин, на яких ґрунтуються заперечення, та на виконання ухвали суду відповідачем - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області суду також надана копія пенсійної справи позивача. (а.с.23-196)
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В частині 2 статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до абз. 1, 2 ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Частинами 1 та 4 статті 78 КАС України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норми права, викладені в постановах Верховного Суду.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV, який набрав чинності з 01 січня 2004 року (далі - Закон № 1058-IV).
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-IV, право на отримання пенсії та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку, чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідно виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Статтею 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності;
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 10 Закону № 1058-IV встановлено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один з цих видів пенсії за вибором.
Відповідно до частини 3 статті 45 Закону № 1058-IV, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.
Відповідно до частини 1 статті 40 Закону № 1058-IV, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.
Страховий стаж, це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина 1 статті 24 Закону № 1058-IV).
Із змісту наведених правових норм Закону № 1058-IV, вбачається:
- право на отримання пенсії та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку;
- в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати як пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника;
- особі яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один з цих видів пенсії за вибором;
- переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду;
- розрахунок розміру пенсійних виплат згідно із пенсією на яку було переведено особу за її заявою проводиться тільки із заробітної плати (доходу) за періоди страхового стажу, протягом якого особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, визначені Законом України від 10.12.2015 року № 889-VIII "Про державну службу", який набрав чинності 01 травня 2016 року (далі - Закон № 889-VIII).
Відповідно до статті 90 Закону № 889-VIII, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно із підпунктом 1 пункту 2 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII, визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Пунктами 10, 12 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII, передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до частини 1 статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16.12.1993 року (далі - Закон № 3723-ХІІ), на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 року № 622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб», затверджено «Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб» (далі - Порядок № 622).
Пунктом 2 Порядку № 622, встановлено, що згідно із пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу», на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу» мають право особи, які на день набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 № 889-VIII «Про державну службу»:
- мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України;
- займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.
Згідно із пунктом 3 Порядку № 622, право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням стажу державної служби, передбаченого пунктом 2 цього Порядку, якщо до набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» не призначалася пенсія відповідно до Закону, мають, зокрема: чоловіки, які досягли віку 62 роки. До досягнення зазначеного віку право на призначення пенсії мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 61 рік - які народилися по 31 грудня 1954 р.; 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 р. по 31 грудня 1955 р.
Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, стаж державної служби за період роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
відповідно до п. 1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 22.12.2014 № 28-2, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 р. за № 40/26485 (далі - Положення про головні управління Пенсійного фонду України), яке є чинним на час розгляду звіту, Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головне управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Фонд).
Головні управління Фонду підпорядковуються Фонду та разом з управліннями Фонду в районах, містах, районах у містах, а також об'єднаними управліннями (далі - управління Фонду) утворюють систему територіальних органів Фонду.
Відповідно до пп.пп. 4, 5 п. 4 Положення про головні управління Пенсійного фонду України Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань:
- забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами);
- здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Судом встановлено, що згідно зі змістом оскаржуваного рішення єдиною підставою його прийняття відповідачем - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області зазначено те, що переведення з одного виду пенсії на інший діючим законодавством не передбачено.
Також, згідно зі змістом відзиву, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області вважає, що відповідно до поданих документів позивач не має права на призначення пенсії за віком згідно Закону № 889, оскільки йому вже було призначено пенсію відповідно до Закону № 3723.
Разом з тим, згідно з обставинами, встановленими постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2017 року у справі № 523/12212/17, яка набрала законної сили 13.11.2017 року, зокрема, стаж державної служби позивача становить понад 20 років.
Згідно з даними паспорта громадянина України, НОМЕР_1 (а.с.4-5), позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Отже, станом на дату звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про перехід на інший вид пенсії - за віком по Закону України «Про державну службу», яку прийнято 21.05.2021 року і зареєстровано за № 4450, позивачу вже виповнилося 62 роки.
При цьому також, згідно зі змістом відзиву на позовну заяву, відповідачем - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області визнаються фактичні обставини справи, зокрема, що:
- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні;
- на підставі ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2017 по справі № 523/12212/17 з 08.09.2017 позивачу було призначено пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-XIІ «Про державну службу» згідно довідок № 5771/К/15-52-05-01-03 від 25.07.2017 та № 5772/К/15-52-05-01-03 від 25.07.2017.
З урахуванням наданих сторонами документів, наявних в матеріалах справи, в тому числі матеріалів пенсійної справи позивача, у суду не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Тому, згідно з ч. 1 ст. 78 КАС України, зазначені обставини, не підлягають доказуванню.
Крім того, згідно зі змістом оскаржуваного рішення та відзиву на позовну заяву відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, жодних зауважень щодо відсутності у позивача законодавчо встановленого стажу, віку тощо, як таких, що дають право на пенсію за віком за Законом України «Про державну службу», - немає та судом не встановлено.
Отже, спірність позицій сторін в даному випадку полягає у виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.
Разом з тим, виходячи з аналізу законодавства, яке регулює спірні правовідносини, вбачається, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Кожна наступна зміна виду пенсії є переведенням або переходом з одного виду пенсії на інший, а не новим її призначенням чи перерахунком, оскільки в практиці застосування пенсійного законодавства не існує поняття другого, третього, подальшого або іншого призначення пенсії. Законодавець оперує лише поняттям призначення пенсії, яким є первинне її призначення та поняттям переведення пенсії з виду на вид, яким є всі подальші зміни виду пенсії.
Перерахунок пенсії, за своїм змістом є зміною розміру одного і того ж виду пенсії, у зв'язку із зміною показника, що був базою для визначення розміру пенсії (заробітної плати, грошового забезпечення тощо), чи з інших підстав, передбачених чинним законодавством.
Спірні правовідносини стосуються саме переведення позивача з одного виду пенсії, по інвалідності, на інший вид - пенсію за віком, хоча і в межах одного і того ж закону.
Вказані види пенсії відрізняються підставами їх призначення та механізмами визначення їх розміру, з чого слідує, що спірні правовідносини не стосуються перерахунку одного і того ж виду пенсії.
Суд звертає увагу на те, що за наявності у особи права на пенсію за різними законами або на різні види пенсії в межах одного закону, законодавець не забороняє останній після призначення пенсії, перейти з одного виду пенсії на інший, або звернутись органу пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії за іншим законом.
За таких обставин, безпідставним є висновок відповідача, по суті, про відсутність у позивача права на пенсію за віком за Законом України «Про державну службу», з підстав, що переведення з одного виду пенсії на інший діючим законодавством не передбачено.
Отже, наведені в оскаржуваному рішенні Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області позиція-підстава його прийняття та позиція відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, викладена у відзиві, - є необґрунтованими та безпідставними, такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та положенням законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Разом з тим, щодо вищезазначених позовних вимог в частині: зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату пенсійного забезпечення з врахуванням заробітної плати, вказаної у довідках від 19.05.2021 р. № 115/К/15-32-10-02-09, № 116/К/15-32-10-02-09, № 117/К/15-32-10-02-09, - слід зазначити таке.
З наведеного змісту оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 27.05.2021 року вбачається, що відмовляючи позивачу у переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком за Законом України «Про державну службу», зазначеним відповідачем позивачу відмовлено у відповідному праві та взагалі не досліджувався зміст довідок від 19.05.2021 р. № 115/К/15-32-10-02-09, № 116/К/15-32-10-02-09, № 117/К/15-32-10-02-09 (не надано оцінку, не зазначено про врахування чи не врахування їх та/або їх певних показників у певних розмірах тощо).
Частиною 1 статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 4 КАС України, позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Також, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
З наведеного вбачається, що захисту в адміністративному судочинстві підлягають лише та виключно вже порушені права, свободи та інтереси позивача, відповідно захист прав, свобод та інтересів на майбутнє, про який фактично заявлено у зазначеній частині вимог позивача, не припустимий, тому вимоги позивача у вищезазначеній частині, - є передчасними та не підлягають задоволенню, відповідно
суд, із застосуванням положень ч. 2 ст. 9 КАС України, дійшов висновку, що:
- оскаржуване рішення від 27.05.2021 про відмову у переведенні позивача з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України «Про державну службу», на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», прийнято відповідачем - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області: не на підставі та не у спосіб, що передбачені законодавством України; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, тому воно є протиправним та підлягає скасуванню,
- з урахуванням встановлених судом обставин справи та наведеного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, похідні вимоги позивача зобов'язального характеру підлягають задоволенню шляхом ззобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити позивачу з 21.05.2021 року пенсію державного службовця за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993 року, з урахуванням вже виплачених сум,
- в задоволенні решти позовних вимог - слід відмовити.
З вищенаведених висновків суду вбачається, що часткове задоволення позовних вимог полягає, фактично, у повному задоволенні основної вимоги позивача та у задоволенні похідної вимоги зобов'язального характеру в інші, ніж заявлено позивачем, спосіб та обсязі.
При цьому суд не бере до уваги обґрунтування відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області заперечень проти позову в частині обраного позивачем способу захисту його порушених прав, виходячи з наведених висновків суду щодо обрання способу захисту порушених прав позивача, відмінного від заявленого позивачем, визначеного судом з урахуванням встановлених судом обставин справи та наведеного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та з урахуванням законодавчо встановлених повноважень, в тому числі дискреційних, територіальних органів Пенсійного фонду з питань пенсійного забезпечення, в тому числі щодо нарахування/обрахунку пенсії тощо.
Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування заявлених позовних вимог та заперечень проти них, які могли б потягнути зміну висновків суду щодо спірних правовідносин, суду не наведено та не надано.
При цьому щодо решти доводів слід зазначити, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р.).
Однак, ст. 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р.).
Крім того, як встановлено судом вище, відзив на позовну заяву або заява про продовження встановленого судом процесуального строку для його подання, в порядку ч. 2 ст. 121 КАС України, від відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області до суду не надійшли.
Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС, зокрема, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову, про що також зазначено в ухвалі суду про відкриття провадження у справі.
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI, позивач звільнений від сплати судового збору, відповідно, підстав для розподілу судових витрат в порядку, передбаченому ст. 139 КАС України, немає.
Згідно з п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України (в редакції, чинній до 17.07.2020 року) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), зокрема, процесуальні строки щодо розгляду адміністративної справи продовжуються на строк дії такого карантину.
Згідно з п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України (в редакції, чинній до 17.07.2020 року) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), зокрема, процесуальні строки щодо розгляду адміністративної справи продовжуються на строк дії такого карантину.
Згідно з п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18.06.2020 року № 731-ІХ, який набрав чинності 17.07.2020 року, зокрема, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 981 від 22.09.2021 року) до 31 грудня 2021 р. на території України продовжено дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 139, 159, 241-246, 250, 255, 262, 291, 295, Прикінцевими та Перехідними положеннями КАС України, суд -
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місцезнаходження: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107; ідентифікаційний код юридичної особи: 20987385), Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (місцезнаходження: вул. Пушкіна, буд. 1, м. Суми, 40009; ідентифікаційний код юридичної особи: 21108013) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 27.05.2021 року про відмову у переведенні ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16.12.1993 року на пенсію державного службовця за віком, відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16.12.1993 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 21.05.2021 року пенсію державного службовця за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993 року, з урахуванням вже виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Апеляційні скарги на рішення суду подаються учасниками справи до або через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.Г. Цховребова