22 листопада 2021 року справа №380/9313/21
м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Сакалоша В.М.,
секретаря судового засідання Наум'як Х.О.,
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши в режимі відеоконференції в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та скасування наказу про звільнення,-
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України ( АДРЕСА_2 ) в якій позивач просить суд:
- поновити строк на оскарження дій військової частини НОМЕР_1 щодо звільнення ОСОБА_1 ;
- визнати дії військової частини НОМЕР_1 щодо звільнення ОСОБА_1 з недотриманням вимог законодавства протиправними;
- скасувати накази військової частини НОМЕР_1 про звільнення прапорщика ОСОБА_1 від 21 травня 2020 року №29-РС та від 28.07.2020 року №210;
- поновити на посаді прапорщика ОСОБА_1 та постановити на всі види грошового забезпечення, здійснити перерахунок та доплату належних видів грошового забезпечення в порядку визначеному чинним законодавством;
- зобов'язати військову частину направити ОСОБА_1 на військово-лікарську комісію для проведення огляду з метою з'ясування придатності до військової служби;
- зобов'язати військову частину відновити та сформувати особову справу ОСОБА_1 відповідно до Інструкції з організації обліку особового складу Збройних Сил України, затвердженої Наказом Міністерства оборони України 26.05.2014 №333.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивач вважає, що його було неправомірно звільнено з військової служби наказом від 21 травня 2020 року № 29-РС. Протиправно не було направлено на проходження військово-лікарської комісії, не проведено остаточний розрахунок та не відновлено особову справу. Відсутність особової справи позбавляє позивача отримувати нараховану йому пенсію. Вважаючи такі дії відповідача протиправними та незаконними позивач звернуся до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Ухвалою від 14.06.2021 р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та запропоновано відповідачам надати відзиви на позовну заяву.
Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Зазначає, що позивач під час проходження військової служби не звертався до військової частини НОМЕР_1 із рапортом про направлення його на військово-лікарську комісію, звернувся лише після звільнення з військової служби. Також зазначає, що з позивачем проведено всі розрахунки. Щодо особової справи, наголошує, що ОСОБА_1 прийшов на службу до військової частини НОМЕР_1 без особової справи. Щодо звільнення з військової служби зазначає, що позивач був звільнений у зв'язку із закінченням строку на контракт та порушень з боку посадових осіб військової частини НОМЕР_1 немає.
15.07.2021 року суд протокольною ухвалою перейшов до розгляду справи по суті.
В судовому засіданні позивач просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі з мотивів зазначених в позовній заяві. Представник відповідача в судове засідання не з'явився.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України його вислуга років становить 10 років, 3 місяці і 6 днів, а вислуга в ОВС - 5 років 4 місяці 12 днів, що підтверджується документами, які додані до матеріалів справи.
Наказом від 21 травня 2020 року №29-РС позивач був звільнений у запас за Підпунктом «а» пункту 2 частини п'ятої статті 26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку з закінченням строку контракту) з військової частини НОМЕР_1 .
З 28 липня 2020 року позивача було виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 . Наказом командира військової частини НОМЕР_1 по стройовій частині від 28.07.2020 року №210 його було направлено для зарахування на військовий облік до Могилів-Подільського об'єднання міського військового комісаріату Вінницької області.
31.07.2020 року позивача було взято на облік до Могилів-Подільського об'єднання міського військового комісаріату Вінницької області.
Позивач звертався до військової частини НОМЕР_1 з проханням направити його на військово-лікарську комісію, що підтверджується рапортами від 10.09.2019, від 10.01.2020.
Відповідно до виписки епікризу від 21.08.2015, перевідного епікризу від 10.12.2019 та виписки від 10.01.2020 в позивача гіпертонічна хвороба серця першої стадії, гострий фаринготрахеїд легкого ступеня важкості та ДЕП 1 стадії.
Перед звільненням позивач звертався з вимогами провести повний розрахунок, що підтверджується рапортами від 10.09.2019, від 25.01.2020, від 01.06.2020.
Позивач звертався до військової частини з проханням знайти або відновити його особову справу, що підтверджується рапортами від 10.09.2019, від 10.12.2019,від 10.01.2020,від 25.01.2020,від 01.06.2020.
Військова частина НОМЕР_1 не зарахувала до стажу вислугу років 5 років 4 місяці і 12 днів.
Позивач вважаючи, що відповідач провів звільнення з порушенням законодавства звернувся до суду із означеним позовом.
Позивач не погоджуючись із своїм звільненням звернувся до суду з даним позовом.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби відбувається відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» (далі-Закон № 2232).
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону №2232 визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється: а) у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров'я придатні до військової служби; б) у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі та у військовому резерві або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби з виключенням з військового обліку.
Згідно з п.п. б п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону №2232, Контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах: під час дії особливого періоду (крім періодів з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час або обмежену придатність у воєнний час, за винятком випадків, визначених положеннями про проходження громадянами України військової служби.
Згідно із ч.3 ст.24 Закону №2232 закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до ч.7 ст.26 Закону №2232 звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Частиною 1 статті 2 Закону №2232-XII обумовлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно із частиною 6 статті 2 Закону №2232-XII до видів військової служби належить, серед іншого, військова служба за контрактом.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону №2232-XII Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом призову громадян України на військову службу та прийняття громадян України на військову службу за контрактом.
Згідно із частиною 1 статті 19 Закону №2232-XII військовослужбовці, які проходять кадрову або строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, громадяни призовного віку, які мають вищу, професійно-технічну, повну або базову загальну середню освіту і не проходили строкової військової служби, військовозобов'язані, а також жінки, які не перебувають на військовому обліку, укладають контракт про проходження військової служби за контрактом з додержанням умов, передбачених статтею 20 цього Закону.
Приписами частини 5 статті 20 Закону №2232-ХІІ визначено, що для потреб Збройних Сил України та інших військових формувань (крім Служби зовнішньої розвідки України) на військову службу за контрактом на строк військової служби в календарному обчисленні, встановлений частиною другою статті 23 цього Закону, можуть бути прийняті громадяни України з числа військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та осіб, звільнених з військової служби, які не досягли граничного віку перебування на військовій службі і визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби за станом здоров'я за наслідками захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час виконання обов'язків військової служби, що призвело до встановлення їм інвалідності, часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (крім розумових, сенсорних, психологічних вад, розладів психіки, поведінки та інших захворювань, визначених Міністерством оборони України та іншими центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями).
Статтею 26 Закону №2232-XII обумовлено порядок та підстави звільнення з військової служби.
Так, підпунктом «е» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону №2232-XII встановлено, що контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби під час дії особливого періоду (крім періодів з моменту оголошення мобілізації протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану до оголошення демобілізації) у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі, позбавлення військового звання чи позбавлення права займати певні посади.
Порядок проходження громадянами України (далі громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі визначає Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджене Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі Положення №1153/2008).
Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі-Положення №1153).
Відповідно до п. 240 Положення №1153, Військовослужбовці, які визнані непридатними до військової служби за станом здоров'я, підлягають звільненню з військової служби за станом здоров'я, крім військовослужбовців, визнаних військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби за станом здоров'я за наслідками захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час виконання обов'язків військової служби, що призвело до встановлення їм інвалідності, часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (за винятком розумових, сенсорних, психологічних вад та інших захворювань, визначених Міністерством оборони України), які виявили бажання проходити військову службу та стосовно яких прийнято рішення про залишення на військовій службі за контрактом. Військовослужбовці, які були визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби за станом здоров'я за наслідками захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час виконання обов'язків військової служби, що призвело до встановлення їм інвалідності, часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, та яким згідно з прийнятими рішеннями дозволено проходити військову службу за контрактом на визначених посадах, можуть бути звільнені з військової служби до закінчення строку контракту в порядку, визначеному пунктом 35 цього Положення.
Після отримання військовою частиною відповідного висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність військовослужбовця до військової служби за станом здоров'я документи про його звільнення з військової служби оформлюються та надсилаються посадовій особі, яка видає наказ про звільнення негайно.
Рішення про дальше проходження військової служби військовослужбовцями, яких визнано обмежено придатними до проходження військової служби в мирний час, приймає посадова особа, до чиєї номенклатури призначення належить посада, яку займає військовослужбовець, на підставі відповідних клопотань. Після прийняття рішення про продовження проходження військової служби зазначені військовослужбовці можуть бути звільнені з військової служби на загальних підставах.
Як встановлено з матеріалів справи позивач направляв до військової частини рапорти в яких просив направити його на проходження військово-лікарської комісії, однак військова частина не надала відповіді на рапорти.
При дослідженні змісту рапортів, судом встановлено, що метою звернення позивача до військової частини НОМЕР_2 з даним рапортом був його намір пройти військово-лікарську комісію, оскільки відповідно до виписки епікриз від 21.08.2015, перевідного епікризу від 10.12.2019 та виписки від 10.01.2020 рок встановлено, що в позивача гіпертонічна хвороба першої стадії, гострий фаринготрахеїд легкого ступеня важкості та ДЕП 1 степені.
Крім того ОСОБА_1 було звільнено з військової служби у запас наказом по особовому складу №29-РС від 21.05.2020. В той же час, ОСОБА_1 , звернувся з відповідним рапортом про бажання пройти військово-лікарську комісію перший раз 10.09.2019, другий раз 25.01.2020 і третій раз 01.06.2020. Оскільки позивач звернувся до відповідача із рапортами до його звільнення з військової служби, відповідач мав направити його на військово-лікарську експертизу, що не суперечить вимогам Положення №402 та Положення №1153.
Відповідно до ч.2 п.235 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затвердженого Указом Президента України 10 грудня 2008 року № 1153/2008 є встановлені випадки, коли направляти військовослужбовців на ВКЛ не потрібно. Проте серед зазначених підстав звільнення такої підстави, як звільнення у зв'язку із закінченням строку контракту немає, отже перед звільненням на цій підставі військовослужбовець має бути направлений на ВЛК.
Отже суд дійшов до висновку про те, що відповідач мав направити позивача на проходження військово-лікарської комісії.
Щодо позовної вимоги про відновлення та формування особової справи ОСОБА_1 суд зазначає наступне.
Відповідно п.2.1 Інструкції з організації обліку особового складу Збройних Сил України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України 26.05.2014 №333 у штабі військової частини на особовий складе ведуться такі облікові документи: особові справи на офіцерів, осіб рядового, сержантського і старшинського складу.
Відповідно до п.2.15 Інструкції основним документом персонального обліку офіцерів, осіб рядового, сержантського і старшинського складу є їхні особові справи.
Відповідно до п 3.3. Інструкції особова справа складається з послужного списку, автобіографії, фотографічної карти, атестаційних та додаткових матеріалів.
Відповідно до п.3.14 Інструкції У випадку, коли місцезнаходження одного з примірників особової справи неможливо встановити, кадровим органом за місцем служби військовослужбовця проводяться заходи щодо його розшуку. Для цього направляються запити до кадрових органів військових частин і військових навчальних закладів, військових комісаріатів), де проходив військову службу (навчався, призваний (прийнятий) на військову службу) військовослужбовець, а також у відповідні кадрові органи за підпорядкованістю цих військових частин (військових навчальних закладів, військових комісаріатів). Якщо військові частини (навчальні заклади, військові комісаріати) на момент розшуку припинили своє існування, запити направляються до їх правонаступників або до Галузевого державного архіву Міністерства оборони України.
Якщо заходи, які проводилися, не дали позитивних результатів, кадровий орган військової частини після надходження всіх відповідей надає їх до кадрового органу за підпорядкованістю з клопотанням про прийняття рішення щодо складання відповідної копії особової справи.
Вищий кадровий орган після розгляду наданих розшукових матеріалів надає письмове рішення на дозвіл складання копії особової справи або рекомендації щодо продовження заходів з її розшуку.
Відповідно до п.3.15 Інструкції Перші примірники особових справ офіцерів, осіб рядового, сержантського і старшинського складу перед звільненням із військової служби направляються до кадрових органів за підпорядкованістю для підготовки їх до проведення розрахунку вислуги років військової служби. Перед відправленням особових справ до фінансових органів усі періоди військової служби у рядках 8, 9 послужного с писку повинні бути ретельно перевірені та звірені з відомостями автобіографій, атестаційних та додаткових документів, підтверджені наказами або відповідними документами. Після складення фінансовим органом розрахунку вислуги років військовослужбовця на пенсію особові справи з розрахунком повертаються до військових частин за місцем служби.
Відповідно до п.233 Положення Військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: районний (міський) військовий комісаріат, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Начальники штабів військових частин, з'єднань, керівники кадрових органів зобов'язані здійснювати постійний контроль за своєчасною пересилкою і правильністю оформлення облікових документів на тих, хто вибув, і вживати заходів щодо своєчасного одержання облікових документів на тих, хто прибув.
Пересилка документів персонального обліку ведеться тільки із супровідними листами із зазначенням причин пересилки в установлені строки.
У приписах офіцерів, осіб рядового, сержантського і старшинського складу, звільнених з військової служби, зазначається, коли і в який військовий комісаріат відправлено їхні особові справи або куди вони будуть вислані.
У випадку виявлення факту втрати особової справи, звільненому військовослужбовцю, з метою встановлення яким саме органом втрачено особову справу, а також її відновлення, необхідно письмово звернутись, як у військовий комісаріат, вказаний у приписі, так і військову частину або орган військового управління з якої військовослужбовець звільнився.
Як встановлено судом позивач звертався до відповідача із рапортом від 31.01.2020 року та рапорту від 10.09.2020 року, рапорту 25.01.2020 року.
За результатами розгляду звернення, у випадку встановлення факту втрати особової справи, керівник органу повинен здійснити заходи відповідно вищезазначеного порядку.
При цьому, обов'язково проводиться відновлення втраченого примірника особової справи шляхом виготовлення дублікату у відповідності до вимог чинного законодавства.
Про результати розгляду звернення та вжиті заходи звільнений військовослужбовець повинен бути письмово повідомлений у встановлені Законом України «Про звернення громадян» терміни.
Отже, суд дійшов до висновку про зобов'язання військової частини відновити та сформувати особову справу ОСОБА_1 .
Щодо посилання позивача на непроведення розрахунку вислуги років та недоведення позивачеві під особистий підпис суд звертає увагу, що пунктом 234 розділу ХІІ Положення №1153/2008 визначено, що перед звільненням військовослужбовців уточнюються дані про проходження ними військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби.
Вислуга років військової служби військовослужбовців розраховується не пізніше ніж за два місяці до дати, на яку планується звільнення.
Інформація про розраховану вислугу років військової служби доводиться військовослужбовцю під підпис перед оформленням документів для його звільнення з військової служби. У разі незгоди з розрахунком вислуги років військової служби військовослужбовець повинен письмово обґрунтувати свої заперечення на аркуші з розрахунком вислуги років і засвідчити їх своїм підписом. У разі відмови військовослужбовця підписати розрахунок вислуги років про це робиться відповідний запис на цьому ж аркуші та засвідчується підписами осіб, які були присутні під час бесіди.
Заперечення військовослужбовців щодо розрахунку вислуги років військової служби розглядаються командирами (начальниками) військових частин перед оформленням документів для звільнення з військової служби. Спірні питання щодо заліку вислуги років окремих періодів служби для призначення пенсії розглядаються спеціальною комісією Міністерства оборони України.
Порядок проведення розрахунку вислуги років визначається Міністерством оборони України.
Розрахунок вислуги років військовослужбовців, які звільняються з військової служби через службову невідповідність, у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання, у зв'язку з позбавленням військового звання у дисциплінарному порядку, у зв'язку з набранням законної сили судовим рішенням, яким військовослужбовця притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення та накладено стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, що пов'язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, здійснює військовий комісаріат, де вони перебувають на військовому обліку, який надсилає розрахунок вислуги років для затвердження в порядку, визначеному Міністерством оборони України.
За приписами частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з частинами 1 та 4 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною 1 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland) від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Позивач звільнений від сплати судового збору в силу приписів п.1 та п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись статтями 9, 73-77, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати дії військової частини НОМЕР_1 щодо звільнення ОСОБА_1 з недотриманням вимог законодавства протиправними.
Скасувати накази військової частини НОМЕР_1 про звільнення прапорщика ОСОБА_1 від 21 травня 2020 року №29-РС та від 28.07.2020 року №210;
Поновити на посаді прапорщика ОСОБА_1 та постановити на всі види грошового забезпечення, здійснити перерахунок та доплату належних видів грошового забезпечення в порядку визначеному чинним законодавством.
Зобов'язати військову частину направити ОСОБА_1 на військово-лікарську комісію для проведення огляду з метою з'ясування придатності до військової служби.
Зобов'язати військову частину відновити та сформувати особову справу ОСОБА_1 відповідно до Інструкції з організації обліку особового складу Збройних Сил України, затвердженої Наказом Міністерства оборони України 26.05.2014 №333.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п15.5 п.5 розділу VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 23.11.2021.
Суддя В.М.Сакалош