справа № 380/12091/21
22 листопада 2021 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
Позивач - ОСОБА_1 (Позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (Відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 133650003433 від 02 лютого 2021 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до пільгового стажу, що дає право на призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» період роботи з 02 вересня 1986 року по 07 серпня 1990 року на посаді електрозварником 3-го розряду на ділянці контейнерів ремонтно-механічного цеху Львівського ремонтного заводу «Укрторгтехніка» та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з дня звернення із заявою про призначення пенсії;
- стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у розмірі 908,00 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що у період з 02 вересня 1986 року по 07 серпня 1990 року, з 28 серпня 1990 року по 02 січня 1991 року, з 04 серпня 1993 року по 29 серпня 1994 року, з 01 вересня 1994 року по 25 березня 1996 року, з 28 квітня 2011 року по 30 червня 2021 року працював електрозварником. Страховий стаж становить понад 30 років, а пільговий понад 12 років 6 місяців. Маючи страховий стаж понад 30 років, а пільговий понад 12 років 6 місяців, у віці 55 років у січні 2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». За результатами розгляду заяви позивача відповідач прийняв рішення від 02 лютого 2021 року № 13365003433 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - також оскаржуване/оспорюване рішення). Підставою для відмови зазначено те, що «… пільговий стаж роботи заявника становить 9 років 5 місяців 0 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 у віці 55 років…». Позивач уважає, що має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії є неправомірними, відтак оскаржуване рішення підлягає скасуванню, з огляду на таке.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Надання уточнюючої довідки підприємства, організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або ж необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення. Позивач звертає увагу на те, що жодних зауважень щодо записів у його трудовій книжці від відповідача не надходило, періоди роботи записані чітко, записи скріплені печатками та підписами уповноваженої особи, а тому сумніватись у достовірності відомостей, внесених до трудової книжки, немає підстав. Таким чином, трудова книжка позивача містить необхідні записи про роботу на пільгових умовах за спірні періоди, а тому такі періоди не вимагають будь-яких інших підтверджень, оскільки є належним чином підтвердженими. Також позивач з посиланням на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 28 серпня 2020 року у справі № 263/7235/21 вказує, що законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах. Звертає увагу на те, що період роботи з 02 вересня 1986 року по 07 серпня 1990 року на посаді електрозварника 3-го розряду підтверджується також довідкою про заробітну плату від 24 листопада 2020 року № 28, яка видана ТОВ «Бізнессервісцентр» (правонаступник Львівського ремонтно-монтажного комбінату «Укрторгремонттехніка»).
Враховуючи вищевикладене, адміністративний позов просить задовольнити у повному обсязі.
Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Щодо періодів роботи позивача з 02 вересня 1986 року по 07 серпня 1990 року, з 28 серпня 1990 року по 02 січня 1991 року та з 04 серпня 1993 року по 29 серпня 1994 року на посаді електрозварника відповідач вказує, що для підтвердження права на пільгове пенсійне забезпечення цих періодів позивач при зверненні до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за призначенням пенсії подав трудову книжку, якою не підтверджується характер зварювання та його зайнятість на роботах, передбачених розділом ХХХІІІ «Загальні професії» Списку № 2 протягом повного робочого дня. Відповідач зауважує, що, обґрунтовуючи свої позовні вимоги стосовно зазначених вище періодів роботи, позивач покликається виключно на записи у трудовій книжці. Однак при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах цього недостатньо.
Відповідач зазначає, що позивач до заяви про призначення пенсії долучив також довідку про заробітну плату від 24 листопада 2020 року № 28 за період з 02 вересня 1986 року по 07 серпня 1990 року, проте уточнюючої довідки про підтвердження пільгового стажу на посаді електрозварника не додав.
Стверджує, що показаннями свідків підтверджується лише трудовий стаж.
Звертає увагу на те, що підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, які створені при головних управліннях Пенсійного фонду.
Відповідач підсумовує, що на підтвердження права на пільгове пенсійне забезпечення записів у трудовій книжці є недостатньо, уточнюючих довідок згідно пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, за періоди роботи з 02 вересня 1986 року по 07 серпня 1990 року, з 28 серпня 1990 року по 02 січня 1991 року та з 04 серпня 1993 року по 29 серпня 1994 року на посаді електрозварника позивач не подав. Згідно поданих документів пільговий стаж роботи позивача, який дає йому право на призначення пенсії за віком за Списком № 2, становить 9 років 5 місяців 0 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 у віці 55 років.
Саме тому відповідач вважає, що у межах спірних правовідносин його дії є правомірними та такими, що ґрунтуються на Конституції та Законах України, роз'яснювальних листах Пенсійного фонду України, а відтак адміністративний позов є безпідставним та необґрунтованим. Просить у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Також у відзиві на позовну заяву відповідач просить суд справу розглядати за участю представника Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 27 липня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін. Витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області належним чином засвідчені копії заяви та поданих ОСОБА_1 документів щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 (зокрема: довідку № 76 від 10 грудня 2020 року, накази № 6 від 03 січня 2012 року та № 10 від 30 грудня 2016 року, додатки до них, висновок № 3082 від 24 липня 2021 року, акт перевірки № 3с/4 від 12 січня 2021 року) за наслідками розгляду яких прийнято спірне рішення № 133650003433 від 02 лютого 2021 року.
Суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:
Відповідно до записів у трудовій книжці ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) серії НОМЕР_1 від 05 вересня 1986 року, позивач з 02 вересня 1986 року до дня звернення за призначенням пенсії працював, зокрема, на таких підприємствах та посадах:
- з 02 вересня 1986 року (наказ № 96-к від 01 вересня 1986 року) по 07 серпня 1990 року (наказ № 32-к від 07 серпня 1990 року) позивач працював електрозварником 3-го розряду на ділянці контейнерів ремонтно-механічного цеху Львівський ремонтний завод «Укрторгтехніка» (перейменований на Львівський ремонтно-механічний комбінат «Укрторгмонтажтехніка»);
- з 28 серпня 1990 року (наказ № 55-к від 27 серпня 1990 року) по 02 січня 1991 року (наказ № 3 від 02 січня 1991 року) позивач працював електрозварником 3-го розряду по ЖКГ Цех «Акмяна» Шевченківського району м. Львова;
- з 04 серпня 1993 року (наказ № 18 від 04 серпня 1993 року) по 29 серпня 1994 року (наказ № 29 від 29 серпня 1994 року) позивач працював електрозварювальником на Приватному підприємстві «АНТОН»;
- з 01 вересня 1994 року (наказ № 1039 від 01 вересня 1994 року) по 25 березня 1996 року (наказ № 647 від 26 березня 1996 року) позивач працював електрозварником ручної зварки 3-го розряду по механічному цеху № 052 Державного концерну «Львівприлад»;
- з 28 квітня 2011 року (наказ № 6К від 27 квітня 2011 року) по 30 червня 2011 року (наказ № 17К від 30 червня 2011 року) позивач працював електрозварником на напівавтоматах у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Брдр Крістенсенс Ханер»;
- з 01 липня 2011 року (наказ № 4-К від 01 липня 2011 року) до дня звернення за призначенням пенсії позивач працював електрозварником на автоматичних та напівавтоматичних машинах у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Амардіко 120 Україна» (перейменоване на Товариство з обмеженою відповідальністю «Сегуро»).
26 січня 2021 року позивач звернувся до Самбірського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 133650003433 від 02 лютого 2021 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Уважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 133650003433 від 02 лютого 2021 року про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» протиправним, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.
Предметом розгляду у цій справі є оцінка: 1) правомірності рішення відповідача № 133650003433 від 02 лютого 2021 року про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; 2) наявності підстав для зобов'язання відповідача: а) зарахувати до пільгового стажу, що дає право на призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» період роботи з 02 вересня 1986 року по 07 серпня 1990 року на посаді електрозварника 3-го розряду на ділянці контейнерів ремонтно-механічного цеху Львівського ремонтного заводу «Укрторгтехніка»; б) призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з дня звернення із заявою про призначення пенсії.
Стосовно клопотання відповідача, яке зазначене у відзиві на позовну заяву, про розгляд цієї справи за участю представника Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області суд зазначає таке.
Відповідно до частин п'ятої, шостої, сьомої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Разом з тим, відповідно до пункту другого частини першої статті 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Відповідно до частини другої статті 263 КАС України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Предметом оскарження у цій справі є рішення відповідача про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», отже, ця адміністративна справа з урахуванням вимог статті 263 КАС України підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
За таких обставин, зважаючи на предмет позову, характер спірних правовідносин, а також, враховуючи приписи пункту першого частини шостої статті 262 КАС України, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про розгляд справи за участю представника Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області є необґрунтованим, а тому задоволенню не підлягає.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тобто, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до абзаців першого, другого пункту 2 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Згідно із частиною першою статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Абзацом першим пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Відповідно до абзаців чотирнадцятого, двадцятого пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років у чоловіків.
Згідно із абзацами 24, 25 пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.
Аналіз вищенаведених норм законодавства вказує, що для зарахування певної роботи із шкідливими і важкими умовами праці до пільгового стажу передусім потрібно підтвердити, що виконання цієї роботи дає право на пільгову пенсію, тобто, що виконані всі умови, зазначені в статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме:
- зайнятість у шкідливих умовах праці протягом повного робочого дня (час простою, відпустки без збереження заробітної плати, тощо до пільгового стажу не зараховуються);
- виконувана робота відповідає Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України;
- підтвердження пільгової роботи результатами атестації робочих місць після 21 серпня 1992 року.
Як слідує з матеріалів справи рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 133650003433 від 02 лютого 2021 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Підставою для відмови слугувало те, що згідно поданих позивачем документів пільговий стаж роботи, який дає йому право на призначення пенсії за віком на за Списком № 2 становить 9 років 5 місяців 0 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 у віці 55 років. Також у рішенні зазначено про те, що жодних інших документів, які б підтверджували інший пільговий стаж роботи, позивачем не надано.
Як видно з наведеного, відповідач зарахував позивачу до стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах лише період його роботи з 01 липня 2011 року електрозварником на автоматичних та напівавтоматичних машинах у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Амардіко 120 Україна» (перейменоване на Товариство з обмеженою відповідальністю «Сегуро») - 9 років 5 місяців 0 днів. Інші періоди роботи позивача, а саме: з 02 вересня 1986 року по 07 серпня 1990 року на посаді електрозварника 3-го розряду на ділянці контейнерів ремонтно-механічного цеху Львівський ремонтний завод «Укрторгтехніка» (перейменований на Львівський ремонтно-механічний комбінат «Укрторгмонтажтехніка»); з 28 серпня 1990 року по 02 січня 1991 року на посаді електрозварника 3-го розряду по ЖКГ Цех «Акмяна» Шевченківського району м. Львова; з 04 серпня 1993 року по 29 серпня 1994 року на посаді електрозварювальника на Приватному підприємстві «АНТОН»; з 01 вересня 1994 року по 25 березня 1996 року на посаді електрозварника ручної зварки 3-го розряду по механічному цеху № 052 Державного концерну «Львівприлад» та з 28 квітня 2011 року по 30 червня 2011 року на посаді електрозварника на напівавтоматах у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Брдр Крістенсенс Ханер», відповідач до уваги не взяв.
Разом з тим, у змісті позовних вимог позивач просить суд зобов'язати відповідача зарахувати до пільгового стажу, що дає право на призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» лише період роботи з 02 вересня 1986 року по 07 серпня 1990 року на посаді електрозварника 3-го розряду на ділянці контейнерів ремонтно-механічного цеху Львівського ремонтного заводу «Укрторгтехніка».
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Таким чином, з урахуванням меж заявлених позовних вимог, спірним у цій справі є незарахований відповідачем до стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах період роботи позивача з 02 вересня 1986 року по 07 серпня 1990 року на посаді електрозварника 3-го розряду на ділянці контейнерів ремонтно-механічного цеху Львівський ремонтний завод «Укрторгтехніка» (перейменований на Львівський ремонтно-механічний комбінат «Укрторгмонтажтехніка»).
Тож, надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню відповідача в частині незарахування позивачу до стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах періоду його роботи з 02 вересня 1986 року по 07 серпня 1990 року на посаді електрозварника 3-го розряду на ділянці контейнерів ремонтно-механічного цеху Львівський ремонтний завод «Укрторгтехніка» (перейменований на Львівський ремонтно-механічний комбінат «Укрторгмонтажтехніка»), суд враховує таке.
Суд встановив, що при зверненні до відповідача із заявою від 26 січня 2021 року за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах позивач разом із такою заявою подав, серед інших документів, трудову книжку серії НОМЕР_1 від 05 вересня 1986 року. Наведена обставина не заперечується відповідачем, та підтверджується розпискою-повідомленням згідно з якою документи від ОСОБА_1 прийняті 26 січня 2021 року та зареєстровані за № 239.
Втім, на переконання відповідача, трудової книжки для підтвердження стажу роботи для призначення пенсії за віком на пільгових умовах недостатньо, тож має бути надана відповідна уточнююча довідка підприємства, установи, організації.
З цього приводу слід звернути увагу на таке.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до абзацу першого пункту 20 цього ж Порядку у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Пунктом 10 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383) передбачено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.
Аналіз наведених норм права дає підстави дійти висновку, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
З цього приводу суд також враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 04 березня 2021 року у справі № 423/3787/16-а.
У вказаній постанові Верховний Суд зазначив таке: «Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України та Міністерством фінансів України.
Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що посилання відповідача на неможливість включення до пільгового стажу спірного періоду праці позивача в зв'язку з відсутністю уточнюючої довідки є безпідставними, оскільки наявний трудовий стаж позивача повний робочий день під землею, підтверджено записами в трудовій книжці, яка є основним документом».
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд і у постанові від 23 вересня 2021 року № 227/4273/16-а, зазначивши, що «(…) уточнюючі довідки для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати лише в разі коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці».
З наявної у матеріалах справи копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 05 вересня 1986 року суд встановив, що позивач у спірний період, а саме з 02 вересня 1986 року (наказ № 96-к від 01 вересня 1986 року) по 07 серпня 1990 року (наказ № 32-к від 07 серпня 1990 року) працював електрозварником 3-го розряду на ділянці контейнерів ремонтно-механічного цеху Львівський ремонтний завод «Укрторгтехніка» (перейменований на Львівський ремонтно-механічний комбінат «Укрторгмонтажтехніка»).
Відповідно до пункту 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.
У спірний період роботи позивача (з 02 вересня 1986 року по 07 серпня 1990 року) був чинним Список № 2 виробництв, цехів, професій та посад, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, затверджений постановою Ради Міністрів СРСР № 1173 від 22 серпня 1956 року. Розділом ХХХІІ «Загальні професії» цього Списку були передбачені «Електрозварники».
Суд з'ясував, що у трудовій книжці позивача наявні відповідні записи, які підтверджують факт його роботи у спірний період на посаді, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення, як такій, що зазначена у Списку № 2, чинному у відповідний період часу.
Як уже було зазначено вище, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Таким чином, наявна у матеріалах справи копія трудової книжки позивача з оформленими належним чином записами про займану посаду та спірний період виконуваної роботи, підтверджує спеціальний трудовий стаж позивача за цей період, а тому подання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації за таких обставин не є необхідним.
З огляду на викладене, суд відзначає, що у розрізі цієї справи та за умови належного підтвердження трудового стажу, позивач як громадянин України, наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.
Покликання відповідача на те, що підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, які створені при головних управліннях Пенсійного фонду, суд у контексті фактичних обставин цієї справи оцінює критично, зважаючи на таке.
Постановою Правління Пенсійного фонду України № 18-1 від 10 листопада 2006 року затверджено Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника.
Відповідно до пункту 3 цього Порядку підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років.
Зі змісту наведених норм слідує, що необхідність звернення до комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років є необхідним лише у тому випадку, коли у трудовій книжці відсутні дані про безпосередню зайнятість протягом повного робочого дня у виробництві зі шкідливими умовами праці.
Однак у випадку, що розглядається, в трудовій книжці позивача чітко зазначено періоди роботи, її характер, що, в свою чергу, виключає необхідність звернення до комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років при Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області.
Таким чином, відмова відповідача у зарахуванні позивачу до пільгового стажу періоду роботи з 02 вересня 1986 року по 07 серпня 1990 року на посаді електрозварника 3-го розряду на ділянці контейнерів ремонтно-механічного цеху Львівський ремонтний завод «Укрторгтехніка» (перейменований на Львівський ремонтно-механічний комбінат «Укрторгмонтажтехніка»), у зв'язку з ненаданням уточнюючої довідки підприємства не знаходить належного правового обґрунтування, а тому є безпідставною.
Підсумовуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що оскаржуване рішення відповідача про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, у зв'язку з незарахуванням до пільгового стажу періоду його роботи з 02 вересня 1986 року по 07 серпня 1990 року на посаді електрозварника 3-го розряду на ділянці контейнерів ремонтно-механічного цеху Львівський ремонтний завод «Укрторгтехніка» (перейменований на Львівський ремонтно-механічний комбінат «Укрторгмонтажтехніка») є протиправним, а тому з цих підстав його належить скасувати.
Згідно із частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оспорюване рішення відповідача про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не відповідає критеріям, які визначені у пунктах першому, третьому, п'ятому, шостому частини другої статті 2 КАС України.
Тому позовна вимога позивача про визнання протиправним та скасування цього рішення є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача зарахувати позивачу до пільгового стажу, що дає право на призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» період роботи з 02 вересня 1986 року по 07 серпня 1990 року на посаді електрозварника 3-го розряду на ділянці контейнерів ремонтно-механічного цеху Львівського ремонтного заводу «Укрторгтехніка» суд зазначає таке.
У процесі розгляду справи суд встановив, що відповідач безпідставно не зарахував позивачу до пільгового стажу період його роботи з 02 вересня 1986 року по 07 серпня 1990 року на посаді електрозварника 3-го розряду на ділянці контейнерів ремонтно-механічного цеху Львівський ремонтний завод «Укрторгтехніка» (перейменований на Львівський ремонтно-механічний комбінат «Укрторгмонтажтехніка»). З цих підстав суд визнав протиправним та скасував рішення відповідача № 133650003433 від 02 лютого 2021 року про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За таких обставин, суд доходить висновку про необхідність зобов'язання відповідача зарахувати позивачу період його роботи з 02 вересня 1986 року по 07 серпня 1990 року на посаді електрозварника 3-го розряду на ділянці контейнерів ремонтно-механічного цеху Львівський ремонтний завод «Укрторгтехніка» (перейменований на Львівський ремонтно-механічний комбінат «Укрторгмонтажтехніка») до пільгового стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Тому позовну вимогу у цій частині належить задовольнити.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з дня звернення із заявою про призначення пенсії, суд зазначає таке.
Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 10 вересня 2019 року у справі № 818/985/18 та від 26 грудня 2019 року у справі № 810/637/18.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені, зокрема, положеннями Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Згідно з частиною 5 статті 45 Закону № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Статтею 58 Закону № 1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який, зокрема, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати.
На виконання вказаних норм Закону № 1058-IV постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 22-1).
Відповідно до підпунктів 1-3 пункту 4.2 розділу ІV Порядку № 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Згідно з пунктом 4.3 розділу ІV Порядку № 22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Відповідно до абзацу першого пункту 4.7 розділу ІV Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення пенсії за віком, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу Пенсійного фонду у встановленому порядку.
Суд звертає увагу на те, що уповноваженим органом для призначення (перерахунку) пенсії є Пенсійний фонд, до компетенції якого і входить розгляд документів, в тому числі і поданих вперше.
При цьому суд не може перебирати на себе компетенцію суб'єктів владних повноважень (у цьому конкретному випадку пенсійного органу) та досліджувати документи, яким не надавалась оцінка, а також встановлювати на їх основі наявність чи відсутність права на призначення пенсії.
Як уже було зазначено вище, для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України відповідно до абзацу першого підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» необхідним є дотримання таких обов'язкових умов, які мають існувати одночасно: досягнення віку 55 років; наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків; наявності стажу роботи на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України за результатами атестації робочих місць не менше 12 років 6 місяців.
В оспорюваному рішенні відповідач дійшов висновку про відсутність у позивача необхідного стажу роботи для призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України та з цієї підстави відмовив у призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Отже, з наведеного рішення слідує, що відповідач, отримавши заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та додані до неї документи надав оцінку лише одній з обов'язкових умов, необхідних для призначення зазначеної пенсії, а саме наявності стажу роботи на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України за результатами атестації робочих місць не менше 12 років 6 місяців, проте не досліджував, не оцінював та не висловлював жодних суджень з приводу такої юридично значущої у межах спірних правовідносин умови, як наявності у позивача необхідного страхового стажу не менше 30 років у чоловіків.
Суд зазначає, що нереалізація адміністративним органом управлінської функції у цьому конкретному випадку не дозволяє суду перебрати на себе виконання повноважень такого адміністративного органу.
Крім цього, Верховний Суд у постанові від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17 зазначив, що вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, а тому належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії на пільгових умовах, а не зобов'язання відповідача призначити таку пенсію.
Беручи до уваги викладене, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, за результатами розгляду якої було прийнято оскаржуване рішення відповідача № 133650003433 від 02 лютого 2021 року про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У зв'язку з наведеним цю позовну вимогу належить задоволити частково.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову частково.
Відповідно до пункту п'ятого частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною другою цієї ж статті передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до правил статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до квитанції № 56945621 від 12 липня 2021 року при зверненні з позовом до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 908,00 грн.
Оскільки позов містив декілька вимог немайнового характеру, які хоча і частково, але підлягають задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає виходячи з кількості, а не розміру задоволених/незадоволених позовних вимог.
Таким чином, поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягає сума у розмірі 908,00 грн.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень, п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. М. Андрея, 10, м. Львів, 79016) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задоволити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 133650003433 від 02 лютого 2021 року про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 02 вересня 1986 року по 07 серпня 1990 року на посаді електрозварника 3-го розряду на ділянці контейнерів ремонтно-механічного цеху Львівський ремонтний завод «Укрторгтехніка» (перейменований на Львівський ремонтно-механічний комбінат «Укрторгмонтажтехніка») до пільгового стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, за результатами розгляду якої було прийнято оскаржуване рішення № 133650003433 від 02 лютого 2021 року про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. М. Андрея, 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 908,00 грн. сплаченого судового збору згідно квитанції № 56945621 від 12 липня 2021 року.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» та п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» цього Кодексу.
Повний текст рішення складено 22 листопада 2021 року.
Суддя Клименко О.М.