Справа № 392/740/21
Провадження № 2-а/392/36/21
16 листопада 2021 року м. Мала Виска
Маловисківський районний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого судді Березія Ю.А.,
при секретарі Рудій А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 до інспектора СРПП № 2 Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області Бондара Сергія Анатолійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення від 10 травня 2021 року серії БАБ № 899085 про накладення адміністративного стягнення за частиною 2 статті 122 КУпАП у виді штрафу 510 гривень.
Позов мотивовано тим, що 10 травня 2021 року інспектор СРПП № 2 Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області Бондар С.А. виніс постанову про накладення адміністративного стягнення на позивача, в якій зазначив, що ОСОБА_2 10 травня 2021 року о 4.47 керуючи транспортним засобом ГАЗ 2705, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_3 , рухаючись з м. Кропивницький перехрестя доріг Н-14 та Н-23 0 км, здійснив проїзд на заборонений сигнал світлофора (жовтий), чим порушив 8.7.3 г ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене частиною 2 статті 122 КУпАП.
Позивач зазначив, що дана постанова є упередженою, необ'єктивною та постановленою з порушенням вимог глави 23 КУпАП, оскільки в постанові у графі прізвище особи, щодо якої розглядається справа зазначено Билан. Тобто відповідно до постанови справа розглядалася стосовно ОСОБА_2 , а далі по тексту постанови притягнуто до відповідальності ОСОБА_1 .
Окрім того, посадовою особою при розгляді справи про адміністративне правопорушення не з'ясовано чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та не взято до уваги пояснення позивача, відповідно яким він виїхав на зелений сигнал світлофору, а закінчував проїзд на жовтий сигнал світлофору, так як зупинити автомобіль посеред перехрестя він не міг, оскільки автомобіль знаходився на перехрещуваній проїзній частині. При розгляді справи інспектором не було взято до уваги п. 8.11 Правил дорожнього руху відповідно якому водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху, про що позивач неодноразово наголошував інспектору, оскільки екстрене гальмування в даній ситуації могло спровокувати аварійну ситуацію.
Також позивач вказує, що відповідно до п.16.8 Правил дорожнього руху водій, який виїхав на перехрещення проїзних частин згідно із сигналом світлофора, що дозволяє рух, повинен виїхати у наміченому напрямку незалежно від сигналів світлофора на виїзді.
На думку позивача до постанови про накладення адміністративного стягнення не надано жодного доказу який би підтвердив його вину.
Ухвалою судді від 18 травня 2021 року відкрито спрощене
позовне провадження у справі (а.с. 13).
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 , закріплених статтями 47,79 КАС України, у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Згідно до частини 4 статті 259 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (частина 2 статті 2 КАС України).
Пунктом 19 статті 4 КАС України визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (стаття 19 КАС України).
Згідно статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Відповідно до частини 2 статті 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до пункту 8.7.3г Правил дорожнього руху сигнали світлофора мають такі значення: жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів.
Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності (стаття 7 КУпАП).
Згідно статті 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.
Протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу (стаття 258 КУпАП).
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (стаття 251 КУпАП).
Відповідно до статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу,
щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення визначено положеннями статті 279 КУпАП.
Відповідно до пунктів 1, 2 і 9 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України від 07 листопада 2015 року № 1395, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема частинами першою, другою і третьою статті 121 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення. Розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.
Судом встановлено, що 10 травня 2021 року інспектор СРПП № 2 Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області Бондар С.А. виніс постанову про накладення адміністративного стягнення на позивача, в якій зазначив, що ОСОБА_2 10 травня 2021 року о 4.47 керуючи транспортним засобом ГАЗ 2705, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_3 , рухаючись з м. Кропивницький перехрестя доріг Н-14 та Н-23 0 км, здійснив проїзд на заборонений сигнал світлофора (жовтий), чим порушив 8.7.3 г ПДР України.
Позивач вказує, що в постанові у графі прізвище особи, щодо якої розглядається справа зазначено Билан. Тобто відповідно до постанови справа розглядалася стосовно ОСОБА_2 , а далі по тексту постанови притягнуто до відповідальності ОСОБА_1 .
Окрім того, посадовою особою при розгляді справи про адміністративне правопорушення не з'ясовано чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та не взято до уваги пояснення позивача, відповідно яким він виїхав на зелений сигнал світлофору, а закінчував проїзд на жовтий сигнал світлофору, так як зупинити автомобіль посеред перехрестя він не міг, оскільки автомобіль знаходився на перехрещуваній проїзній частині.
При розгляді справи інспектором не було взято до уваги п. 8.11 Правил дорожнього руху відповідно якому водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху, про що позивач неодноразово наголошував інспектору, оскільки екстрене гальмування в даній ситуації могло спровокувати аварійну ситуацію.
Також позивач вказує, що відповідно до п.16.8 Правил дорожнього руху водій, який виїхав на перехрещення проїзних частин згідно із сигналом світлофора, що дозволяє рух, повинен виїхати у наміченому напрямку незалежно від сигналів світлофора на виїзді.
На думку позивача до постанови про накладення адміністративного стягнення не надано жодного доказу який би підтвердив його вину.
Відповідач обставин, на які посилається позивач
не спростував, будь-яких доказів, які підтверджують правомірність прийнятого свого рішення суду не надав.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим статтями 283, 284 КУпАП. У ній повинні бути докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і вказано мотиви не взяття до уваги інших доказів, на які посилається правопорушник чи висловлені останнім доводи.
Відповідно до Правил дорожнього руху у разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62 "Місце зупинки", якщо їх немає - не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів (п. 8.10 ПДР).
Таким чином, перед вмиканням забороняючого жовтого сигналу світлофору, вмикається зелений миготливий сигнал світлофору, що інформує водія про подальше вмикання забороняючих сигналів світлофору (жовтого, червоного) та необхідність виконання п. 8.10 ПДР щодо зупинення автомобіля перед перехрещуваною проїзною частиною. Далі вмикається жовтий сигнал світлофору, що забороняє рух.
Згідно п. 8.11 ПДР водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху.
Пунктом 16.8 ПДР водій, який виїхав на перехрещення проїзних частин згідно із сигналом світлофора, що дозволяє рух, повинен виїхати у наміченому напрямку незалежно від сигналів світлофора на виїзді.
Дослідивши та оцінивши в сукупності докази, які надані у розпорядження суду учасниками справи, суд дійшов висновку про те, що належні і допустимі докази, які підтверджують наявність обставин, які викладені в постанові про накладення адміністративного стягнення - відсутні.
Відповідно до приписів статті 77 КАС України, у справах за позовом фізичної особи щодо оскарження постанов про притягнення до адміністративної відповідальності обов'язок доказування правомірності своїх дій покладається на суб'єкта владних повноважень.
Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.
Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язаною із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
У рекомендації № R(91)1 Комітету Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов'язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).
Перевірка законності постанови про накладення адміністративного стягнення здійснена в частині застосування відповідачем норм матеріального та процесуального права.
Постанова про накладення адміністративного стягнення є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює
відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
Проте, відповідачем не надано доказів на підтвердження факту скоєння ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 122 КУпАП, незважаючи на те, що позивачем цей факт заперечується.
Відповідно до статті 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Оскільки в розпорядженні суду відсутні докази, які спростовують твердження позивача про те, що від не порушував вимоги Правил дорожнього руху, за таких обставин порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Керуючись статтями 244, 246 КАС України,
Позов задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 10 травня 2021 року серії БАН № 899085 інспектора СРПП № 2 Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області Бондара Сергія Анатолійовича про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за частиною 2 статті 122 КУпАП у виді штрафу 510 (п'ятсот десять) гривень.
Справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого за частиною 2 статті 122 КУпАП - закрити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи:
позивач ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ;
відповідач інспектор СРПП № 2 Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області Бондар Сергій Анатолійович, вул. Вокзальна, 58 в м. Кропивницький.
Головуючий
суддя