23.11.2021
ЄУН 389/858/21
Провадження №1-кп/389/69/21
23 листопада 2021 року Знам'янський міськрайонний суд
Кіровоградської області
у складі: головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду міста Знам'янка кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020120160001231 від 07.09.2020 стосовно
ОСОБА_4 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Цимлянськ Ростовської області Російської РФСР, громадянина України, не працюючого, не одруженого, із середньою спеціальною освітою, утриманці відсутні, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не маючого судимості в силу ст.89 КК України,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,
Обвинувачений ОСОБА_4 вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, за наступних обставин.
07.09.2020 приблизно об 11.00 год. ОСОБА_4 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходився на зупинці громадського транспорту, розташованої напроти будинку культури за адресою: вул.Перспективна,56, смт.Знам'янка Друга м.Знам'янка Кіровоградської області.
Перебуваючи у вказаному місці ОСОБА_4 побачив місцевого мешканця ОСОБА_6 , у якого в лівій руці знаходилися два поліетиленові пакети, після чого у ОСОБА_4 раптово виник умисел на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, а саме на відкрите викрадення належних ОСОБА_6 двох поліетиленових пакетів з їх вмістом.
Реалізуючи даний умисел, діючи умисно та цілеспрямовано, з корисливих спонукань, в цілях власної наживи, ОСОБА_4 , підійшовши до ОСОБА_6 , який в цей час знаходився на зупинці громадського транспорту, розташованої напроти будинку культури за вищевказаною адресою, ліктем правої руки наніс ОСОБА_6 один удар в область живота, після чого, шляхом ривка з лівої руки останнього, відкрито викрав належні ОСОБА_6 два поліетиленові пакети, в яких знаходилися документи на будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_6 , пенсійне посвідчення на ім'я ОСОБА_6 , посвідчення «Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» на ім'я ОСОБА_6 , посвідчення інваліда III групи на ім'я ОСОБА_6 , грошові кошти в сумі 5063 грн., мобільний телефон «SIGMA» з сім-картою «Vodafone», які для потерпілого не представляють матеріальної цінності, продукти харчування, які для потерпілого не представляють матеріальної цінності.
Після цього ОСОБА_4 з місця вчинення злочину зник, викраденим розпорядився на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_6 матеріальну шкоду на суму 5063 грн.
Таким чином, ОСОБА_4 своїми умисними та протиправними діями вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.186 КК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав повністю та надав суду показання, відповідно до яких він дійсно 07.09.2020 приблизно об 11.00 год. знаходився на зупинці громадського транспорту в стані алкогольного сп'яніння в смт Знам'янка Друга, де побачив ОСОБА_6 , у якого в руках були два пакети. З метою привласнення вмісту цих пакетів, він ліктем ударив його у живіт, після чого вирвав з рук вказані пакети, у яких знаходилися якісь документи, після цього він втік, а потім їх викинув. У скоєному щиро розкаявся, просив суд суворо його не карати.
Потерпілий ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, надав письмову заяву, в якій просив провести розгляд кримінального провадження за його відсутності, жодних претензій до обвинуваченого він не має, просив призначити ОСОБА_4 покарання не пов'язане з позбавленням волі.
Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінальному правопорушенні та кваліфікацію своїх дій, беручи до уваги, що інші учасники судового розгляду також не оспорювали фактичні обставини справи і судом встановлено, що обвинувачений правильно розуміє, усвідомлює зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності його позиції, суд вважає можливим, відповідно до положень ст.349 КПК України, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, проти чого не заперечують прокурор та обвинувачений.
Учасникам процесу роз'яснено, що у такому разі вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку.
За таких обставин суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_4 доведеною, а його дії правильно кваліфіковані за ч.2 ст.186 КК України за ознаками: відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого.
Згідно з ч.1 ст.65 КК України, а також роз'ясненнями, викладеними у п.п.2, 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу та враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Крім того, відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд, у відповідності до вимог ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, яке згідно зі ст.12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину, мотив та мету його вчинення, відсутність претензій з боку потерпілого, а також дані про особу обвинуваченого, який не має судимості відповідно до ст.89 КК України, не працює, за місцем проживання характеризується задовільно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, а також висновок досудової доповіді, згідно з якою виправлення обвинуваченого можливе без застосування позбавлення та обмеження волі.
Відповідно до вимог ст.66 КК України до обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
До обставин, в силу ст.67 КК України, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 суд відносить вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
У справі «Бакланов проти Росії» (рішення суду від 09.06.2005), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24.03.2005) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Враховуючи вищенаведені обставини в їх сукупності, а саме: ступінь тяжкості скоєного ОСОБА_4 кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, наявність обставин, які пом'якшують та обставину, яка обтяжує його покарання, з урахуванням думки потерпілого, який не наполягав на призначенні обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі, суд вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції ч.2 ст.186 КК України та приходить до переконання, що виправлення ОСОБА_4 можливе без ізоляції його від суспільства, застосувавши до обвинуваченого положення ст.75 КК України, а саме: звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням із покладенням обов'язків, передбачених ч.1 ст.76 КК України, що на думку суду, з урахуванням наведених обставин справи та особи ОСОБА_4 , є необхідним і достатнім для виправлення останнього та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень з боку обвинуваченого.
Справедливість покарання полягає насамперед у тому, що воно має відповідати загальнолюдським цінностям, моральним устоям суспільства, переконувати громадян у правильності судової політики.
Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлений, процесуальні витрати на залучення експерта відсутні.
Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст.100 КПК України.
Оскільки суд прийшов до переконання про призначення обвинуваченому покарання із застосуванням ст.75 КК України, тобто звільнення від відбування покарання з випробуванням, тому відповідно до положень ст.377 КПК України суд вважає за необхідне скасувати застосований до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, звільнивши його з-під варти в залі суду.
Клопотання про обрання іншого виду запобіжного заходу суду не заявлялися.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.368, 370, 373, 374, 395 КПК України, суд,
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання звільнити з іспитовим строком на 3 (три) роки.
У відповідності з ч.1 ст.76 КК України, покласти на ОСОБА_4 на період іспитового строку наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Застосований до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою скасувати, негайно звільнивши його з-під варти в залі суду.
У разі звернення вироку до виконання в частині реального відбування покарання у виді позбавлення волі, на підставі ч.5 ст.72 КК України, зарахувати у строк відбування покарання строк тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою з 02.03.2021 (дата затримання) до 23.11.2021 (за цим вироком) з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Речові докази по кримінальному провадженню: документи на будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_6 , пенсійне посвідчення на ім'я ОСОБА_6 , посвідчення «Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» на ім'я ОСОБА_6 , посвідчення інваліда III групи на ім'я ОСОБА_6 , мобільний телефон «SIGMA» з сім-картою «Vodafone», грошові кошти в сумі 5063 грн., які передані на зберігання потерпілому ОСОБА_6 , - залишити у власність останнього як йому належні.
Вирок може бути оскаржений до Кропивницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Відповідно до ч.2 ст.394 КПК України вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її подання, якщо його не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя Знам'янського міськрайонного суду
Кіровоградської області ОСОБА_1