Справа № 161/10230/21
Провадження № 2/161/2951/21
про відмову у призначенні судової експертизи
23 листопада 2021 року Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі:
головуючого судді Кирилюк В.Ф.,
за участю секретаря судового засідання Шолом С.І.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку клопотання представника відповідача про призначення судової експертизи у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу,
В провадженні Луцького міськрайонного суду Волинської області перебуває вищенаведена цивільна справа.
Представник відповідача заявила письмове клопотання про призначення психологічної експертизи з використанням поліграфа стосовно відповідача.
Представник позивача заперечив стосовно призначення експертизи. Вказав також, що зазначене клопотання доцільно вирішувати після дослідження інших доказів у справі.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні клопотання про призначення експертизи слід відмовити, з наступних підстав.
Частиною першою статті 103 ЦПК України визначено, що суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
На переконання суду, враховуючи предмет даного спору, який стосується стягнення заборгованості за розпискою, покази відповідача та психофізіологічне дослідження з використанням поліграфа стосовно відповідача не може бути засобами доказування у цій справі, адже відповідно до абзацу 2 частини першої статті 218 ЦК України заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.
Аналогічні положення містяться й у статті 1051 ЦК України, згідно з якою позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
Отже, якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду № 569/24347/18 від 02 вересня 2020 р.
На думку суду, за своєю суттю психофізіологічне дослідження відповідача з використанням поліграфа стосовно обставин отримання коштів за правочином є відображенням суб'єктивних усних показів відповідача стосовно предмету спору, а тому засобом доказування у такій категорій справ бути не може, аналогічно, як і показання свідків. У зв'язку з цим у задоволенні клопотання слід відмовити.
Керуючись ст.103 ЦПК України, суд
Відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача про призначення судової експертизи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області В.Ф. Кирилюк