Справа № 158/3166/21
Провадження № 1-кс/0158/1237/21
22 листопада 2021 року м. Ківерці
Слідчий суддя Ківерцівського районного суду Волинської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці клопотання слідчої СВ відділення поліції №1 (м. Ківерці) Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_3 , погоджене із прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Ківерцівського відділу Луцької окружної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12021030590000544 від 17.11.2021 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, -
18.11.2021 року до Ківерцівського районного суду Волинської області надійшло клопотання слідчої СВ ВП №1 (м. Ківерці) Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_3 про арешт майна, а саме: автомобіля марки «ЗИЛ 130», д.н.з. НОМЕР_1 , зеленого кольору; деревини породи осика, яка знаходилася в кузові даного транспортного засобу, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , які були вилучені в ході огляду місця події від 17.11.2021 року в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12021030590000544 від 17 листопада 2021 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.246 КК України.
В обґрунтування клопотання зазначає, що 16.11.2021 року поблизу с. Сокиричі, Луцького району, Волинської області працівниками поліції був зупинений автомобіль марки «ЗИЛ 130» зеленого кольору, д.н.з НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_5 , під керуванням водія ОСОБА_6 , який здійснював перевезення лісодеревини породи осика без відповідних документів.
Оскільки вилучені речі постановою слідчої визнано речовими доказами, просить накласти арешт з метою їх збереження.
Слідча СВ ВП № 1 (м. Ківерці) Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_3 , в судове засідання не з'явилась; подала клопотання про розгляд справи без її участі; клопотання підтримує та просить його задовольнити.
Володілець майна ОСОБА_6 та власник майна ОСОБА_5 в судове засідання не з'явились. До суду подали заяви про розгляд справи у їх відсутності, щодо задоволення клопотання заперечують.
Слідчий суддя вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності учасників провадження, оскільки це не суперечить вимогам ч. 1 ст.172 КПК України.
На підставі ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів не проводиться.
Дослідивши матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Стаття 2 КПК України регламентує, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду, та застосування належної правової процедури.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», п.п. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Частина 1 статті 173 КПК України вказує, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, яка його подала, не доведе необхідність такого арешту.
При дослідженні матеріалів кримінального провадження, слідчим суддею встановлено, що володільцем майна було надано органу поліції належні документи, що підтверджують походження та купівлю вилученої деревини.
Подані документи свідчать про правомірне набуття ОСОБА_5 права власності на вилучену деревину, яку було вилучено під час проведення огляду вантажного автомобіля від 16.11.2021 року.
Окрім того, посилання слідчого на положення ст.98 КПК України, як на підставу накладення арешту на вилучене майно з метою збереження речових доказів, слідчим суддею не береться до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутня постанова про визнання вилучених речей та документів речовими доказами.
Слідчий суддя зазначає, що подане слідчим клопотання не свідчить, що на даному етапі втручання у права та інтереси володільця майна є підставним, а тому у його задоволенні слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 170 -174 КПК України, слідчий суддя, -
В задоволенні клопотання слідчої СВ відділення поліції №1 (м. Ківерці) Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_3 , погодженого із прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Ківерцівського відділу Луцької окружної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12021030590000544 від 17.11.2021 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України - відмовити.
Автомобіль вантажний марки «ЗИЛ 130», д.н.з. НОМЕР_1 , зеленого кольору; деревину породи осика, яка знаходилася в кузові даного транспортного засобу, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 негайно повернути власнику - ОСОБА_5 .
Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1