Ухвала
23 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 372/3444/20
провадження № 61-12111ск21
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Фаловської І. М. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 13 жовтня 2021 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Центренерго» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг,
У жовтні 2020 року Публічне акціонерне товариство «Центренерго»
(далі - ПАТ «Центренерго») звернулося до суду з позовом
до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 23 березня 2021 року позов ПАТ «Центренерго» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Центренерго» заборгованість
за оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 5 848,50 грн,
з яких: заборгованість за спожиту теплову енергію - 5 311,35 грн;
індекс інфляції - 373,07 грн; 3 % річних - 164,08 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції,
ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 13 жовтня 2021 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_1
на рішення Обухівського районного суду Київської області від 23 березня 2021 року відмовлено.
У листопаді 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 13 жовтня 2021 року, яка викладена російською мовою.
Відповідно до частини першої статті 9 ЦПК України цивільне судочинство в судах провадиться державною мовою.
Частиною першою статті 10 Конституції України визначено, що державною мовою в Україні є українська мова.
У Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року (справа №10-рп/99) зазначено, що українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина п'ята статті 10 Конституції України).
Відповідно до статті 14 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою.
У судовому процесі може застосовуватися інша мова, ніж державна,
у порядку, визначеному процесуальними кодексами України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
Суди ухвалюють рішення та оприлюднюють їх державною мовою у порядку, встановленому законом. Текст судового рішення складається з урахуванням стандартів державної мови.
Згідно з частиною четвертою статті 9 ЦПК України учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, в порядку, встановленому цим Кодексом.
З огляду на зазначене вище та імперативність положень частини першої статті 14 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» щодо визначення мови діловодства при здійсненні судочинства, касаційна скарга повинна бути викладена державною (українською) мовою.
Заявник не позбавлений права звернутися до перекладача з метою приведення касаційної скарги у відповідність до вимог закону.
Разом з тим, касаційна скарга на вищевказане судове рішення надійшла
з пропуском строку на касаційне оскарження, передбаченого
статтею 390 ЦПК України.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 порушує клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення з посиланням на те, що строк пропущено з поважних причин, оскільки повний текст ухали Київського апеляційного суду від 13 жовтня 2021 року отримано 25 жовтня 2021 року, що підтверджується копією конверта Київського апеляційного суду щодо направлення копії ухвали від 13 жовтня 2021 року на адресу заявника, а також інформацією щодо направлення поштових відправлень УДППЗ «Укрпошта», з вказівкою часу приймання та отримання, згідно з номером ідентифікатора поштового відправлення.
Відповідно до частин другої, третьої статті 390 ЦПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Зважаючи на те, що строк на касаційне оскарження пропущено з поважних причин, суд вважає за можливе його поновити.
Крім того, касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та вирішення питання про відкриття касаційного провадження, оскільки в порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
У касаційній скарзі заявник порушує клопотання про звільнення його від сплати судового збору на підставі частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги слід відмовити з огляду на наступне.
Закон України «Про судовий збір» є спеціальним законом, який визначає підстави для звільнення від сплати судового збору та пільги щодо його сплати, а отже, саме правові приписи, закріплені в наведеному Законі, підлягають застосуванню під час обчислення судового збору, його сплати, а також звільнення осіб від його сплати у випадках, визначених
у статті 5 цього Закону.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
За правилами статті 133 ЦПК України судовий збір належить до судових витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, які несуть сторони в судах усіх рівнів.
Платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи
(у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене Законом України «Про судовий збір» (стаття 2 цього Закону).
Сплата судового збору особами, які звертаються до суду, - це процесуальний обов'язок, який визначається нормами процесуального закону та Закону України «Про судовий збір». При цьому процесуальна норма частини другої статті 133 ЦПК України є бланкетною і в частині визначення розміру судового збору, порядку його сплати, повернення і звільнення від сплати відсилає до окремого закону, зокрема Закону України «Про судовий збір». Об'єкти справляння судового збору, тобто процесуальні дії, за які справляється судовий збір, встановлені
у статті 3 зазначеного Закону.
Такими об'єктами є процесуальні документи, які особа подає до суду (позовна заява, апеляційна чи касаційна скарга тощо). Так само ця норма визначає процесуальні документи, за подання яких судовий збір не справляється.
Стосовно документів, за подання яких судовий збір справляється,
стаття 4 Закону України «Про судовий збір» установлює розміри ставок судового збору. При цьому розміри ставок судового збору так само залежать від характеристики об'єкта справляння - позовна заява, скарга чи інша заява (в деяких випадках - у поєднанні з характеристикою суб'єкта, який звертається до суду).
Пільги щодо сплати судового збору визначені статтею 5 Закону України «Про судовий збір». При цьому передбачені в цій статті особи, які мають пільги щодо сплати судового збору, звільняються від його сплати під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, про що прямо зазначено в абзаці першому частини першої цієї статті.
Одночасно частина третя статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2021 року
у справі № 160/15864/20 (провадження № 11-177апп21) зазначено, що стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів» підтверджує можливість судового захисту прав споживачів, передбачених законодавством, і встановлює певні особливості судового захисту їх прав, однією з яких є звільнення споживачів від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав. У регулюванні сплати судового збору положення зазначеної норми права є спеціальними щодо положень статті 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки остання загалом урегульовує питання звільнення різних суб'єктів звернення до суду від сплати судового збору за різні процесуальні дії (об'єкти сплати судового збору) в судах усіх інстанцій.
Таким чином, споживачі звільняються від сплати судового збору на всіх стадіях цивільного процесу у випадку, якщо вони є позивачами
і звертаються до суду із позовами про захист прав споживачів.
Разом з тим, ОСОБА_1 не звільнений від сплати судового збору у справі за позовом ПАТ «Центренерго» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, оскільки є особою, яка приєдналася до апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2 за указаними позовними вимогами, які не пов'язані з порушенням його права як споживача.
Разом з тим, до касаційної скарги додана довідка про доходи Обухівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Київській області,
з якої вбачається, що за період з 01 січня по 31 грудня 2020 року
ОСОБА_1 отримав пенсію у розмірі 26 665,32 грн (5 % відсотків становить 1 333,27 грн). Також відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків у ОСОБА_1 за період з 1 кварталу по 3 квартал 2020 року інформація про доходи відсутня.
Отже, розмір судового збору, який необхідно сплатити ОСОБА_1 за подання його касаційної скарги, не перевищує 5 відсотків розміру річного доходу скаржника за попередній календарний рік.
За таких обставин, особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно сплатити судовий збір.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з підпунктом 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги на ухвалу суду фізичною особою справляється судовий збір, що становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду ОСОБА_2 слід сплатити суму судового збору у розмірі 454 грн, який має бути перераховано або внесено за такими реквізитами: отримувач коштів ? ГУК у місті Києві/Печерський район/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA288999980313151207000026007; призначення платежу - «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». Отже, на підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.
Ураховуючи наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху
з наданням заявникові строку для усунення недоліків, а саме: 1) надати касаційну скаргу, яка повинна бути викладена державною (українською) мовою; 2) надати документи, що підтверджують сплату судового збору
у встановлених порядку і розмірі відповідно до закону.
Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України, -
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку
на касаційне оскарження судового рішення задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 13 жовтня 2021 року.
У задоволенні клопотання ОСОБА_1
про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги відмовити.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 13 жовтня 2021 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.
Суддя І. М. Фаловська