Ухвала
18 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 443/398/15-ц
провадження № 61-15275ск21
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Фаловської І. М. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Крет Олег Іванович, в частині оскарження рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 05 січня 2021 року та постанови Львівського апеляційного суду від 28 липня 2021 року у справі за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Міністерство закордонних справ України, Жидачівська районна державна адміністрація, Перша Львівська державна нотаріальна контора, про встановлення фактів, що мають юридичне значення,
ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Міністерство закордонних справ України, Жидачівська районна державна адміністрація, Перша Львівська державна нотаріальна контора, звернулася до суду із заявою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в якій просила:
- встановити факт непроведення взаємозаліку органами влади України, Міністерством закордонних справ України, Жидачівською районною державною адміністрацією, договірною стороною з переселеною
в 1951 році родиною ОСОБА_1 , згідно з Міждержавною угодою від 09 вересня 1944 pоку, що призвело до порушення їх прав та законних інтересів їх спадкоємців;
- встановити факт відсутності рішення органу влади про взаєморозрахунок евакуйованої, примусово переселеної - депортованої родини ОСОБА_4 із села Стерв'яжек Нижньо-Устріцького району Дрогобицької області в місто Жидачів;
- встановити факт депортації ОСОБА_4 на підставі архівних документів та погосподарської книги.
Рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 05 січня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про встановлення фактів, що мають юридичне значення, відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного суду від 28 липня 2021 року рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 05 січня 2021 року залишено без змін.
У вересні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Крет О. І., на ухвалу Жидачівського районного суду Львівської області від 05 січня 2021 року, рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 05 січня 2021 року
та постанови Львівського апеляційного суду від 28 липня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 27 вересня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. Запропоновано заявнику надати уточнену редакцію касаційної скарги, в якій зазначити конкретні обов'язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України. Попереджено про наслідки невиконання вимог вказаної ухвали.
Копію ухвали суду касаційної інстанції від 27 вересня 2021 року направлено на адресу заявника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), яка зазначена в матеріалах касаційної скарги, та отримано ОСОБА_1 05 жовтня 2021 року, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, яке долучено до матеріалів касаційного провадження.
У листопаді 2021 року до Верховного Суду на виконання вимог ухвали суду
від 27 вересня 2021 року від ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат
Крет О. І., надійшла касаційна скарга (в уточненій редакції) на ухвалу Жидачівського районного суду Львівської області від 05 січня 2021 року
та постанову Львівського апеляційного суду від 28 липня 2021 року, в якій заявник зазначає підставою касаційного оскарження ухвали Жидачівського районного суду Львівської області від 05 січня 2021 року
та постанови Львівського апеляційного суду від 28 липня 2021 року пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку).
Проте, подана касаційна скарга в частині оскарження рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 05 січня 2021 року
та постанови Львівського апеляційного суду від 28 липня 2021 року
не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки вона в цій частині не відповідає вимогам статті 392 ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України визначено, що
укасаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах
2 і 3 частини першої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Тобто, крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити: пункт 1 - формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується заявник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, в яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржуваного судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах. При цьому суд звертає увагу заявника, що судовими рішеннями у подібних правовідносинах є такі рішення, в яких подібними є: предмети спору; підстави позову; зміст позовних вимог; встановлені судом обставини та однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 523/6003/14-ц (провадження
№ 14-84цс18), від 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16 (провадження № 12-16гс18), від 20 червня 2018 року у справі
№ 755/7957/16-ц (провадження № 14-209цс18), від 26 червня 2018року
у справі № 2/1712/783/2011 (провадження № 14-228цс18), від 26 червня 2018 року у справі № 727/1256/16-ц (провадження № 14-229цс18),
від 04 липня 2018 року у справі № 522/2732/16-ц (провадження
№ 14-240цс18);
пункт 2 - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, з чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовним обґрунтуванням мотивів такого відступлення;
пункт 3 - зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок її застосування з конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі № 904/3807/19);
пункт 4 - посилання на підстави, передбачені частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України.
Цивільний процесуальний закон містить вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги, за умови дотримання яких касаційна скарга може бути прийнята судом до розгляду (стаття 392 ЦПК України). Положеннями цієї статті передбачено, що у касаційній скарзі повинні бути зазначені підстави касаційного оскарження.
Касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Крет О. І., всупереч вимогам статті 392 ЦПК України не містить посилань на те, на якій із підстав, визначених частиною другою статті 389 ЦПК України, оскаржуються рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 05 січня 2021 року та постанова Львівського апеляційного суду
від 28 липня 2021 року у цій справі, та їх відповідного мотивування.
Верховний Суд роз'яснює заявнику положення статті 400 ЦПК України, відповідно до якої, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Аналіз вказаних вище норм дає підстави для висновку, що зазначення скаржником підстав для касаційного оскарження є обов'язковою умовою щодо оформлення касаційної скарги, яка необхідна для подальшого вирішення питання про відкриття касаційного провадження та для подальшого розгляду касаційної скарги.
Виконання вищенаведених вимог необхідне для коректного зазначення підстав касаційного оскарження в ухвалі про відкриття касаційного провадження у справі.
Саме по собі посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права без зазначення на обґрунтування випадків (випадка), перелічених
у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов'язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.
Отже, оскільки у касаційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Крет О. І., в частині оскарження рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 05 січня 2021 року та постанови Львівського апеляційного суду від 28 липня 2021 року не вказано, з яких саме підстав оскаржуються судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, та не зазначено обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права із зазначенням на обґрунтування випадків (випадка), перелічених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, тому особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно надати до суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій зазначити конкретні обов'язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України.
Згідно з частиною другою статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне продовжити ОСОБА_1 ,
в інтересах якої діє адвокат Крет О. І., строк для усунення недоліків касаційної скарги в частині оскарження рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 05 січня 2021 року та постанови Львівського апеляційного суду від 28 липня 2021 року та повідомити про це заявника.
Керуючись статтями 127 ЦПК України, -
Продовжити ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Крет Олег Іванович, строк для усунення недоліків касаційної скарги в частині оскарження рішення Жидачівського районного суду Львівської області
від 05 січня 2021 року та постанови Львівського апеляційного суду
від 28 липня 2021 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І. М. Фаловська