08 листопада 2021 року 15 год. 19 хв.Справа № 280/6850/21 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Сацький Р.В., за участі секретаря судового засідання Лузан К.Ю. та сторін
від позивача: ОСОБА_1 ,
від відповідача: Деркач М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощенного позовного провадження адміністративну справу
за позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2
до Головного управління Держпраці у Запорізькій області
про визнання протиправною та скасування постанови.
05 серпня 2021 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач, ФОП ОСОБА_2 ) до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (далі по тексту - відповідач) в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Запорізькій області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №4ДПС-ФС від 24 травня 2021 року, якою з фізичної особи-підприсмця ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_1 , накладено штраф у розмірі 60000,00 грн (шістдесят тисяч гривен 00 коп.);
- стягнути на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_1 , сплачений нею судовий збір в розмірі 1589,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Запорізькій області ЄДРПОУ 39833546.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з акту перевірки, який покладений в основу оспорюваної постанови, видно, що підставою притягнення позивача до відповідальності стало не рішення суду, а акт ДПС №2221/08/01/07/09/ НОМЕР_1 від 29.03.2021, яким не встановлено факт використання ФОП ОСОБА_2 праці ОСОБА_3 , як найманого працівника на постійній основі, без належного офіційного оформлення відповідно до трудового законодавства. Отже, накладення штрафу за порушення, передбачене абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України, у розглядуваному спорі, лише на підставі акту фактичної перевірки ДПС, її територіального органу, в ході якої виявлено порушення законодавства про працю неможливе. Таким чином, отримавши від ГУ ДПС акт перевірки, в якому викладені висновки про порушення ФОП ОСОБА_2 саме тих вимог законодавства про працю, відповідальність за які встановлена абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України, управління Держпраці зобов'язане було відповідно до ч.8 ст.265 цього Кодексу призначити та провести інспекційне відвідування, в ході якого мало встановити, чи дійсно Позивачкою допущено порушення вимог трудового законодавства. З наведених підстав просить суд позов задовольнити.
10 серпня 2021 р. ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощенного позовного провадження. Судове засідання призначено на 08 листопада 2021 року об 14 год. 10 хв.
28.08.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №49133), в якому зазначено, що ураховуючи обставини, які були встановлені під час фактичної перевірки, порушення в частині оформлення трудових відносин між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - є, оскільки, ні під час інспекційного відвідування, ні під час надання документів на вимогу інспектора, ні після проведення інспекційного відвідування жодних документів та підтверджуючих фактів оформлення трудового договору. Працівник - ОСОБА_3 допущено до роботи без належного оформлення, що призвело накладення штрафу у розмірі 60 000,00 грн. Таким чином, Головне управління Держпраці у Запорізькій області, діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що прямо передбачений законодавством України. Прийняті рішення є законними, обґрунтованими та відповідають вимогам закону. Проведене невиїзне інспектування Позивача здійснено відповідно до вимог чинного законодавства та з належним дотриманням прав Позивача. Просить в задоволенні позову відмовити.
08 вересня 2021 р. ухвалою суду зупинено провадження у справі до 08 листопада 2021 року до 14 год. 10 хв.
Ухвалою суду від 08.11.2021 поновлено провадження по справі та призначено судове засідання на 08.11.2021.
Представник позивача у судовому засідання на задоволенні позову наполягала.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала.
Суд, розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наступне.
ФОП ОСОБА_2 зареєстрована фізичною особою - підприємцем. Видами її господарської діяльності є: діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (основний) (КВЕД 56.10); роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (КВЕД 47.11); роздрібна торгівля хлібобулочними виробами, борошняними та цукровими кондитерськими виробами в спеціалізованих магазинах (КВЕД 47.25); роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах (КВЕД 47.24); роздрібна торгівля тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах (КВЕД 47.26).
Свою діяльність Позивачка здійснює в торгівельному павільйоні « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору про безоплатне користування частиною нежитлового приміщення від 01.07.2020, укладеного з власником повільну ОСОБА_5 .
Уповноваженою посадовою особою ГУ Держпраці у Запорізькій області повідомлено ФОП ОСОБА_2 про розгляд справи про накладення штрафу листом від 13.04.2021 № 08/03.4-06/4147 (Ідентифікатор міжнародного поштового відправлення 6903204117359).
24.05.2019 першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Запорізькій області Дановським Володимиром Віталійовичем винесено постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №4 ДПС-ФС у розмірі 60000,00 грн (шістдесят тисяч гривень 00 коп.) за порушення вимог ст. 24 КЗпП України.
Як вбачається, підставою для винесення оскаржуваної постанови Відповідача став акт (довідка) Головного управління ДПС у Запорізькій області від 29.03.2021 №2221/08/01/07/09/ НОМЕР_1 в якому зазначено, що під час що під час фактичної перевірки ФОП ОСОБА_2 , а саме у торгівельному павільйону « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює діяльність ФОП ОСОБА_2 , встановлено, що відсутні трудові відносини між продавцем ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_2 , повідомлення про прийняття працівника на роботу до ДПС на момент перевірки не надсилалось.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.
Таким чином, суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.
Частиною 1 статті 265 КЗпП України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Згідно ч. 2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
За змістом частин 3, 4 статті 265 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.
Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509.
Так, пунктом 1 Порядку № 509 передбачено, що цей порядок визначає механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення».
Відповідно до п. 2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту).
Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 р. № 509, штрафи накладаються Головою Держпраці. його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками.
Штрафи накладаються на підставі:
рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;
акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю або зайнятість населення, здійсненого у зв'язку з невиконанням вимог припису;
акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників;
акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування;
акта перевірки 7ЦТС. її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.
Як встановлено матеріалами адміністративної справи, 18.03.2021 - 27.03.2021 проведено перевірку фізичної особи підприємця ОСОБА_2 якою встановлено порушення вимог ст. 24 КЗпП.
Під час проведення Головним управлінням ДПС України у Запорізькій області фактичної перевірки торгівельного павільйону « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює діяльність ФОП ОСОБА_2 , встановлено, що підприємець використовує працю найманої особи, а саме ОСОБА_3 , яка виконує обов'язки продавця без оформлення трудових відносин.
Відповідно до акту фактичної перевірки від 29 березня 2021 року №2221/08/01/07/09/ НОМЕР_1 , на момент перевірки 18.03.2021 об 10 годині 58 хвилин трудові відносини між ФОП ОСОБА_2 ТА ОСОБА_3 не оформлені; повідомлення про прийняття працівника ОСОБА_3 на роботу, підприємцем не надано.
ФОП ОСОБА_2 зареєстрована фізичною особою - підприємцем. Видами її господарської діяльності є: діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (основний) (КВЕД 56.10); роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (КВЕД 47.11); роздрібна торгівля хлібобулочними виробами, борошняними та цукровими кондитерськими виробами в спеціалізованих магазинах (КВЕД 47.25); роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах (КВЕД 47.24); роздрібна торгівля тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах (КВЕД 47.26).
Свою діяльність Позивачка здійснює в торгівельному павільйоні « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору про безоплатне користування частиною нежитлового приміщення від 01.07.2020, укладеного з власником повільну ОСОБА_5 .
Тобто, ФОП ОСОБА_2 здійснює свою діяльність тільки в частині вищевказаного павільйону, в іншій частині павільйону веде свою господарську діяльність фізична особа - підприємець ОСОБА_3 , видами господарської діяльності якої є: діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (КВЕД 56.10); роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (КВЕД 47.11); роздрібна торгівля хлібобулочними виробами, борошняними та цукровими кондитерськими виробами в спеціалізованих магазинах (КВЕД 47.24). Свою діяльність за адресою: АДРЕСА_1 ФОП ОСОБА_3 здійснює на підставі договору від 01.07.2020, укладеного з власником повільйону ОСОБА_5 .
Таким чином, ОСОБА_3 не працює та не допускалась до виконання функцій продавця у ФОП ОСОБА_2 , оскільки гр. ОСОБА_3 є фізичною особою - підприємцем та здійснює свою діяльність самостійно, відповідно до норм чинного законодавства.
Як вже зазначалося, на підставі абз. 2 п.2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення затвердженого постановою КМУ від 17.07.2013 №509 фінансову санкцію Управлінням Держпраці у Запорізькій області застосовано виключно на підставі акту органу ДПС, тобто без проведення інспекційного відвідування (перевірки).
Тобто, фактично Головне управління ДПС у Запорізькій області неправомірно склало акт на підставі якого на ФОП ОСОБА_2 накладено штраф (фінансову санкцію) передбаченого ч.2 ст. 265 КУпАП, щодо порушення законодавства про працю, за правопорушення, яке Позивачка не скоювала.
Всупереч ч.8 ст. 265 КЗПП, ст. 92 Конституції України Управління Держпраці в Запорізькій області накладено штраф без здійснення заходу державного нагляду (контролю) на підставі акту органу ДПС.
В той же час, заходи державного нагляду (контролю) регулюються нормами ЗУ «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі Закон № 877).
Виходячи з пріоритетності застосування до спірних правовідносин норм Податкового кодексу України над нормами Закону №877-V, питання щодо підстав і порядку проведення податковим органом перевірок суб'єктів господарювання регулюється нормами Податкового кодексу України.
Таким чином, сфера дії Закону № 877 не поширюється на здійснення органами державної податкової служби контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також здійснення податковими органами контролю за додержанням іншого законодавства, контроль за яким покладено на податкові органи, тобто виконання ними функцій, передбачених спеціальними законами.
Зазначена позиція узгоджується із Постановою ВС від 05.11.2019 у справі № 160/909/19 та листом ВАСУ №1331/100/13-08 від 31.07.2008.
На підставі вищевказаного акту (довідки) від 27.03.2021, відносно гр. ОСОБА_3 , був складений протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 155-1 КУпАП щодо порушення встановленого законом порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Протокол про адміністративне правопорушення був направлений до Куйбишевського районного суду Запорізької області для прийняття рішення.
18 травня 2021 р. Куйбишевський районний суд Запорізької області розглянув матеріали, які надійшли від Головного управління ДПС у Запорізькій області про притягнення до адміністративної відповідальності гр. ОСОБА_3 , за ч.1 ст. 155-1 КУпАП (справа № 319/346/21). За результатом розгляду вищевказаної справи, провадження у справі відносно ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 155-1 КУпАП закрито у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Так, у вищевказаній постанові, судом було встановлено, що: «Матеріали адміністративної справи не містять доказів, що підтверджують обставини викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме: що ОСОБА_3 є суб'єктом господарювання чи працює продавцем в торгівельному павільйоні « ІНФОРМАЦІЯ_1 », здійснює продаж товарів; що до обов'язків ОСОБА_3 входить здійснювати розрахункові операції чи організовувати здійснення розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, не наведено доказів, які саме товарно матеріальні цінності не обліковані на суму 2412 грн і чи входить до повноважень ОСОБА_3 обліковувати товарно матеріальні цінності.
В акті (довідці) фактичної перевірки від 27.03.2021 суб'єктом господарської діяльності зазначено ФОП ОСОБА_2 , перевірка здійснена лише в присутності ОСОБА_3 . При цьому в самому акті перевірки вказано, що ОСОБА_3 не перебуває в трудових відносинах з ФОП ОСОБА_2 .
Суб'єкт правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155-1 КУпАП спеціальний (особа, яка здійснює розрахункові операції або посадова особа).
В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження здійснення ОСОБА_6 розрахункових операцій у ФОП ОСОБА_2 . Не надано і доказів того, що ОСОБА_3 є посадовою особою, до повноважень якої належить здійснювати розрахункові операції чи організовувати здійснення розрахункових операцій обліковувати товарно матеріальні цінності у ФОП ОСОБА_2 .
Отже, матеріали справи не містять доказів як вчинення ОСОБА_6 порушень вимог Закону так і доказів того, що вона є суб'єктом вказаного правопорушення».
Тобто, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 , підставою якого стали ті самі матеріали, які були (акт від 27.03.2021) надані Відповідачу та на підставі яких була винесена оскаржувана постанова, встановив, що ОСОБА_3 не здійснювала розрахункових операцій у ФОП ОСОБА_2 , а також зазначено, що в самому акті вказано про те, що ОСОБА_3 , не перебуває в трудових відносинах з ФОП ОСОБА_2 .
З вищевказаного вбачається, що Відповідач підійшов до розгляду справи формально та навіть не звернув уваги на те, що в направленому акті ДПС вказано, що відсутні трудові відносини між продавцем ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_7 .
Отже, ДПС в своєму акті встановило факт відсутності трудових відносин між Позивачкою та ОСОБА_3 , а не факт наявності трудових відносин без трудового оформлення. Тобто, для Відповідача для накладення штрафу достатньо лише наявність акту, який фактично Відповідач не читав та не надавав йому належної оцінки відповідно наявності правопорушення у сфері трудового законодавства.
У той же час, таким актом на підставі належних і допустимих доказів повинен бути безумовно та однозначно доведений факт використання найманої праці без оформлення трудових відносин із працівником (виконання ним роботи без укладення трудового договору). Необхідною умовою для накладення штрафу на юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, є докази фактичного допуску працівника до роботи без оформлення з ним трудового договору (контракту).
Також є необгрунтованими доводи управління Держпраці про те, що скерований податковим органом акт перевірки давав можливість вважати підтвердженим факт допуску працівника до роботи без оформлення трудових відносин.
Акт ГУ ДПС, який надійшов на розгляд до управління Держпраці, складений за результатами фактичної перевірки, яка проведена у період з 18 березня 2021 тривалістю не більше 10 діб з питань дотримання норм законодавства, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової та роздрібної торгівлі підакцизними товарами; вимог законодавства, яке регулює ведення касових операцій; наявності ліцензій та інших документів; установлених правил торгівлі підакцизними товарами, а також інших питань, що регулюють виробництво та обіг підакцизних товарів в Україні.
За змістом Порядку №509, акт перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю є підставою для накладення штрафу.
Однією з підстав накладення штрафів цей Порядок визначає рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації.
Згідно ч.4 ст.265 КЗпП України, штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Разом з тим, штрафи за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору, можуть бути накладені центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, без здійснення заходу державного нагляду (контролю) на підставі рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації.
Тобто, Порядок № 509 визначає підстави накладення штрафів за порушення вимог трудового законодавства, а КЗпП України конкретизує підставу та порядок накладення штрафів саме за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків.
З акту перевірки, який покладений в основу оспорюваної постанови, видно, що підставою притягнення позивача до відповідальності стало не рішення суду, а акт ДПС №2221/08/01/07/09/ НОМЕР_1 від 29.03.2021, яким не встановлено факт використання ФОП ОСОБА_2 праці ОСОБА_3 , як найманого працівника на постійній основі, без належного офіційного оформлення відповідно до трудового законодавства.
Як зазначалась вище, Порядок № 509 передбачає можливість розгляду справи та накладення на суб'єкта господарювання штрафу на підставі акта перевірки ДПС, її територіального органу, в ході якої виявлено порушення законодавства про працю.
У той же час, ч.8 ст.265 КЗпП України передбачено, що штрафи, зазначені в абзаці 2 частини 2 цієї статті, можуть бути накладені центральним органом виконавчої влади, зазначеним у частині 4 цієї статті, без здійснення заходу державного нагляду (контролю) на підставі рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації.
Тобто, вказана норма встановлює специфічну особливість процедури притягнення до відповідальності юридичних та фізичних осіб-підприємців, які використовують найману працю, у випадку допущення ними конкретно визначеного порушення законодавства про працю, яке полягає саме у фактичному допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків, як в даному спірному випадку.
Виходячи зі змісту ч.8 ст.265 КЗпП України, якою фактично встановлено заборону накладення штрафу, якщо цьому не передувало здійснення заходу державного нагляду (контролю), з єдиним виключенням - накладення штрафу без здійснення відповідного заходу можливо виключно на підставі рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та яким встановлено період такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації.
Відповідного судового рішення, в даному випадку, яке б слугувало підставою для накладення штрафу без здійснення інспекційного відвідування - не існує.
Отже, накладення штрафу за порушення, передбачене абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України, у розглядуваному спорі, лише на підставі акту фактичної перевірки ДПС, її територіального органу, в ході якої виявлено порушення законодавства про працю неможливе.
Отже, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, суд дійшов висновку про протиправність оспорюваної постанови та наявності підстав для її скасування.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Разом з тим, відповідачем під час розгляду даної адміністративної справи не доведено достатніми та допустимими доказами те, що ОСОБА_8 , ОСОБА_9 перебували з позивачем у трудових відносинах.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно норм ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У зв'язку з чим, враховуючи недоведеність належними та допустимими доказами факту скоєння позивачем таких порушень, суд вважає, що оскаржувана постанова є такою, що прийнята всупереч норм чинного законодавства, а тому є протиправною та підлягає скасуванню.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що при прийнятті рішення суд дійшов висновку про задоволення позову, суд вважає за необхідне, з урахуванням приписів ч. 1 ст. 139 КАС України, стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 908,00 грн, сплачений згідно квитанції № 0.0.2213640693.1 від 29.07.2021.
Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (код ЄДРПОУ 39833546, 69032, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 25) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Запорізькій області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №4ДПС-ФС від 24 травня 2021 року, якою на фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_1 , накладено штраф у розмірі 60000,00 грн (шістдесят тисяч гривен 00 коп.).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Запорізькій області (код ЄДРПОУ 39833546, 69032, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 25) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 1589 (одна тисяча п'ятсот вісімдесят дев'ять) грн 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення в повному обсязі складено та підписане суддею 15.11.2021.
Суддя Р.В. Сацький