23 листопада 2021 року Справа № 280/6347/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Декор Студія "Акварель" (вул. Козача, буд. 7 а, м. Запоріжжя, 69095, код ЄДРПОУ 37020656) до Київської митниці Держмитслужби (бульв. Вацлава Гавела, буд. 8А, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ 43997555) про визнання протиправним та скасування рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Декор Студія "Акварель" (далі - позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Київської митниці Держмитслужби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення №UA100000/2021/000014/2 від 19.04.2021.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що на думку позивача, рішення про коригування митної вартості товарів №UA100000/2021/000014/2 від 19.04.2021року є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки позивачем-декларантом надано всі необхідні документи, що дають можливість відповідачу-митниці визначити митну вартість товару за ціною договору (за основним методом). Відповідач не мав жодних правових підстав визначати митну вартість товару із застосуванням резервного методу. Зазначає, що для висновку про наявність розбіжностей між документами, поданими на підтвердження митної вартості товарів, необхідно правильно встановити зміст цих документів як доказів у митній справі. Митний орган повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування (ціну товару та інші складові митної вартості, які підлягають обчисленню, за умови їх наявності) в документах, перелічених в ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України (далі за текстом - МК України). Позивач наголошує, що декларантом надані першоджерела митної вартості товару згідно ч. 2 ст. 52 МК України: контракт, інвойс, довідка про транспортні витрати, за яким однозначно обраховується митна вартість товару, натомість відповідач безпідставно поставив під сумнів наданий перелік документів та застосував резервний метод визначення митної вартості товарів, склав оскаржуване Рішення. Подані декларантом документи чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною Контракту, згідно з вимогами ст. 58 МК України, водночас відповідач не довів наявність у нього обґрунтованого сумніву у правильності визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого товару та протиправність оскаржуваного рішення, а тому вважає оскаржене рішення протиправним, а збільшення вартості товару такою, що суттєво порушує права позивача. Просить позов задовольнити.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 28.07.2021 року відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання на 26.08.2021.
Відповідачем до суду 25.08.2021 було подано відзив на позовну заяву, де вказано, що при проведенні контролю митної вартості товарів при митному оформленні митної декларації від 15.04.2021 № UA100130/2021/521680 встановлено, що надані декларантом документи містять розбіжності стосовно відомостей щодо ціни, яка сплачена або підлягає сплаті за ці товари та відсутня вся необхідна документально підтверджена інформація щодо складових митної вартості, необхідних при її обчисленні. Вважає, що дії та рішення посадових осіб митниці оргументовані, відповідають вимогам чинного законодавства. У звязку з цим просить у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою від 26.08.2021 клопотання представника відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції було повернуто без розгляду.
Ухвалою суду від 26.08.2021 строк підготовчого провадження було продовжено та відкладено підготовче засідання на 13.10.2021.
Ухвалою суду від 11.10.2021 у задоволенні клопотання представника відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції було відмовлено.
Ухвалою суду від 13.10.2021 у задоволенні клопотання представника відповідача про заміну відповідача було відмовлено.
Ухвалою суду від 13.10.2021 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 10.11.2021 року.
У судове засідання 10.11.2021 року представник позивача подав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача в порядку письмового провадження.
Представник відповідача у судове засідання 10.11.2021 року не з'явився.
Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Згідно із ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін у порядку письмового провадження.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 14.01.2014 року ТОВ «Декор Студія «Акварель» (Покупець, позивач) укладений із турецькою компанією - фабрикою «KALEKIM Kimyevi Maddeler Sanay ve Ticaret A.S.» (далі - Продавець) Контракт №CLS131008 (далі - Контракт), згідно із п.п. 1.1 Контракту якого Продавець продає, а Покупець купує продукцію будівельної хімії - «Товар», вартість, кількість, асортимент, ціни, умови поставки та оплати, якого будуть визначені кожним окремим замовленням.
Згідно п.п. 1.2 Контракту Товар поставляється партіями та у строки, погодженими у замовленні.
Згідно п.п. 3.2.1. Контракту Товар поставляється на умовах CFR Стамбул. Строки та інші умови поставки повинні підтверджуватися письмово на кожну поставку.
18.03.2021 року між Продавцем та Покупцем укладено додаткову угоду №4 до Контракту, згідно якої п.п 3.2.1. Контракту викладно у новій редакції, згідно якої Товар поставляється на умовах, строки та інші умови поставки повинні підтверджуватися письмово на кожну заявку у рахунку-фактурі. Товар може бути поставлений на умовах поставки FOB, FCA, CFR, CIF.
Згідно п.п. 5.1. Контракту умови оплати є невід'ємною та складовою частиною Контракту, за погодженням Покупця та Продавця обумовлюються письмово в замовленні, окремо для кожного замовлення.
Додатковою угодою №4, укладеною Продавцем та Покупцем 18.03.2021 року, п.п. 5.1. Контракту викладено у новій редакції, згідно якої умови оплати є невід'ємною та складовою частиною Контракту, за погодженням Покупця та Продавця обумовлюються письмово в замовленні в рахунку-фактурі, окремо для кожного замовлення.
Згідно п.п. 4.2. Контракту загальна вартість Контракту складає приблизно 900 000,00 доларів США та кожне замовлення оплачується окремо.
Згідно п.п. 5.3. валютою оплати за Контрактом є долар США
Згідно п.п. 6.2. Контракту вартість пакування включена до ціни Товару та додатковій оплаті Покупцем не підлягає.
31.03.2021 року Продавцем та Покупцем погоджено замовлення Товару, викладене у інвойсі від 31.03.2021 року №KKX2021000000620, KKX2021000000621, KKX2021000000622, KKX2021000000623, KKX2021000000624, KKX2021000000625, в якому зазначено перелік продукції, що складається із 49 Товарів на загальну суму 28 575, 56 доларів США. Умови поставки - FOB Izmit port. Умови платежу - відстрочення платежу на 150 днів. Номер контейнеру - Admu 2310381.
01.04.2021 року між позивачем та ТОВ «Гранд-Про Престиж» (далі - Перевізник, Експедитор) укладено Договір №U02977 про надання транспортно-експедиційних послуг (далі - Договір на перевезення). Згідно пункту 1.1. Договору на перевезення Експедитор бере на себе зобов'язання за плату і за рахунок позивача виконати або організувати виконання послуг стосовно перевезення вантажу, а також інших послуг.
Згідно п. 2.3. Договору на перевезення взаємні розрахунки та платежі за виконання послуг виконуються відповідно до виставленого рахунку Експедитора.
До митного оформлення було подано декілька типів коносаментів: лінійний - №AD2101102941 та домашній - №SEA210060EX.
16.04.2021 року Експедитором позивачу виставлено рахунок №187245 на оплату міжнародного перевезення вартістю 15 328,50 грн., який згідно платіжного доручення №184 16.06.2021 року сплачено.
Як слідує з матеріалів справи придбаний позивачем товар прибув до Одеської митниці ДФС згідно відмітки Одеської митниці ДФС на коносаментах №AD2101102941 та №SEA210060EX 14.04.2021 року.
З метою митного оформлення товару 15.04.2021 р. декларантом (в особі ТОВ «Аеропорт Київ Карго» згідно укладеного із позивачем договору про надання митно-брокерських послуг №U02977 від 01.02.2021) була подана ЕМД №UА100130/2021/521680 та докази на підтвердження митної вартості товару згідно графи 44 ЕМД №UА100130/2021/521680 у вигляді наступних документів: зовнішньоекономічний контракт №CLS131008 від 14.01.2014 року з додатками №2 від 01.03.2018 року та №4 від 31.03.2018 року, інвойс №KKX2021000000620, KKX2021000000621, KKX2021000000622, KKX2021000000623, KKX2021000000624, KKX2021000000625 від 31.03.2021 року, довідка про транспортні витрати №187245 від 14.04.2021 року; пакувальний лист б/н від 31.03.2021;; коносамент №AD2101102941 від 04.04.2021 року; коносамент №SEA210060EX від 03.04.2021 року та інші документи.
Митна вартість визначена декларантом за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товару, який імпортується (вартість операції).
Під час здійснення відповідачем контролю правильності визначення митної вартості Товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості Товарів декларантом разом з ЕМД №UА100130/2021/521680 від 15.04.2021 року, відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України відповідачем було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідачем було запропоновано декларанту подати додаткові документи у відповідності до вимог ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України. Декларантом додатково було надано прайс-лист б/н, в той же час листом від 16.04.2021 року №187795 декларант повідомив відповідача про неможливість подачі додаткових документів у десятиденний термін.
За результатом опрацювання всіх поданих декларантом документів відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA100000/2021/000014/2 від 19.04.2021 року, яким відкориговано митну вартість товару, заявленого до розмитнення за вищезазначеною ЕМД, та визначено її за резервним методом - на підставі раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях і винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100130/2021/00056.
Як встановлено з оскаржуваного рішення про визначення митної вартості, підставою для його винесення стало те, що документи, які подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару, містили розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей щодо ціни, що підлягає сплаті за товари, а саме:
«1. Відповідно до п. 5.1. контракту від 14.01.2014 №CLS131008 умови оплати узгоджуються письмово в замовленні. До митного оформлення не надано відповідне замовлення.
2. В наданих до митного оформлення коносаментах від 04.04.2021 №AD2101102941 та 03.04.2021 №SEA210060EX зазначені різні порти відправлення.
3. Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 до документів, що підтверджують транспортні витрати можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих соплу)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати ТЕП відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 км маршруту».
За результатами розгляду додатково наданого прайс-листа б/н встановлено, що прайс-лист не містить інформацію стосовно умов поставки товарів, умови платежу, терміну поставки, терміну дії цін на визначений період та інші положення, що стосуються умов продажу товарів.
Також, в означеному рішенні відповідач зазначив, що ним проведено порівняння рівня заявленої митної вартості з рівнями митної вартості ідентичних, подібних (аналогічних) товарів та з довідковою інформацією та встановлено заниження заявленого рівня митної вартості, що суперечить поняттю дійсної вартості товару у розумінні статті IIV Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (ГААТ 1947). Джерелами такої інформації є митна декларація від16.04.2021 №UA100130/2021/521697, від 06.04.2021 № UA807200/2021/5112, від 07.04.2021 № UA500020/2021/12186.
Враховуючи вищезазначену інформацію, митна вартість товару була визначена відповідачем за другорядним методом визначення митної вартості 2-г - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 МКУкраїни.
В зв'язку з коригуванням митної вартості, сума надмірно сплачених митних платежів склала 76 567,10 грн.
Вважаючи вищезазначене рішення відповідача про коригування митної вартості товару протиправним, позивач звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з означеним позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Частиною 1 ст. 7 МК України, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної митної політики, становлять митну справу.
Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цьогоКодексу, законівта інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (п. 24 ч. 1 ст. 4 МК України).
Відповідно ч. 2 ст. 53 МК України - документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.ч. 5,6 ст. 52 МК України , та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 3 ст. 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч. 5 ст. 53 МК України).
Відповідно до положень ч.ч. 1- 3 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 МК України. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 МКУкраїни.
Приписами ст. 337 МК Українипередбачено, що перевірка документів та відомостей, які подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій шляхом проведення: формато-логічного контролю; контролю співставлення; контролю із застосуванням системи управління ризиками та в інші способи, передбачені цим Кодексом.
При здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган повинен впевнитися, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості, під якою відповідно до статті VІІ ГАТТ 1994 року, згода на обов'язковість якої надана Верховною Радою України, розуміється ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах повної конкуренції.
Примітками до п. 2 статті VІІ Оцінка товару для митних цілей ГАТТ (1947) визначено, що сумісним зі статтею VІІ було б припущення, що дійсна вартість може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими дійсної вартості, а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни.
Контроль заявленої декларантом митної вартості товарів здійснюється шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (п. 1 ч. 4ст. 54 МК України).
Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч. 2 - 4 ст. 53 МК України , або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МК України ;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації миних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно з ч. 1ст. 55 МК України,рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 МК України, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частиною 2 ст. 55 МК України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Відповідно до ч. 1ст. 57 МК Українивизначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст.57 МК України).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу(ч. 3 ст. 57 МК України).
При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч. 6 ст.57 МК України).
Відповідно до п. 4 ст. 57 МК України - у разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1ст. 57 МК України.
При цьому, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями ст.ст. 59, 60 МК України. Під час консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України - метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Аналіз положень ч. 3 ст. 53, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 54, ст. 58 МК України дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 МК України.
Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи, лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.
Вирішуючи даний спір, суд зазначає, що декларантом (позивачем у справі) для підтвердження обґрунтованості заявленої у деклараціях митної вартості товару були подані всі документи, передбачені ч. 2 ст. 53 МК України, проте при перевірці правильності визначення митної вартості товару, відповідачем встановлені розбіжності у поданих документах. З цього приводу, судом враховано наступне.
Стосовно зауваження відповідача, що відповідно до п. 5.1. контракту від 14.01.2014 №CLS131008 умови оплати узгоджуються письмово в замовленні, до митного оформлення не надано відповідне замовлення суд зазначає наступне.
Згідно п.п. 5.1. Контракту умови оплати є невід'ємною та складовою частиною Контракту, за погодженням позивача та продавця обумовлюються письмово в замовленні, окремо для кожного замовлення.
Додатковою угодою №4, укладеною продавцем та позивачем 18.03.2021 року, п.п. 5.1. Контракту викладено у новій редакції, згідно якої умови оплати є невід'ємною та складовою частиною Контракту, за погодженням позивача та продавця обумовлюються письмово в замовленні в рахунку-фактурі, окремо для кожного замовлення.
Тобто, вартість, кількість, асортимент, ціни, умови поставки та оплати, викладаються в рахунку-фактурі, який є замовленням Покупця та є невід'ємною частиною Контракту.
До митного оформлення були подані й Контракт і інвойс від 31.03.2021 року №KKX2021000000620, KKX2021000000621, KKX2021000000622, KKX2021000000623, KKX2021000000624, KKX2021000000625 на загальну суму 28 575, 56 дол.США, який і є замовленням Позивача.
Отже, перша розбіжність Відповідача не відповідає дійсності, а тому не впливає на обрахунок числового показника митної вартості товару.
Стосовно зауваження відповідача, що в наданих до митного оформлення коносаментах від 04.04.2021 №AD2101102941 та 03.04.2021 №SEA210060EX зазначені різні порти відправлення, суд зазначає наступне..
Перевезення товару відповідно до даних інвойсу №KKX2021000000620, KKX2021000000621, KKX2021000000622, KKX2021000000623, KKX2021000000624, KKX2021000000625 від 31.03.2021 року здійснювалось на умовах поставки FOB Izmit port (Туреччина).
Згідно Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати умови FOB означають, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати і ризики чи втрати ушкодження товару повинен нести покупець. За умовами терміна FOB на продавця покладається обов'язок з митного очищення товару для експорту. Ціна товару включає в себе всі витрати, які можуть виникнути до навантаження контейнера з вантажем на борт судна в порту відправки.
До митного оформлення було подано декілька типів коносаментів: лінійний - №AD2101102941 та домашній - №SEA210060EX.
Коносамент (Bill of lading, B/L) виконує три основні функції: засвідчує прийняття судновласником (перевізником) вантажу до перевезення, є товаророзпорядчим документом, свідчить про укладення договору перевезення вантажу морським шляхом, по якому перевізник зобов'язується доставити вантаж проти подання документів.
Виконуючи першу функцію, коносамент є розпискою судновласника, яка свідчить, що певні товари у зазначеній кількості та стані навантажені на судно для перевезення до обумовленого місця призначення або що товари прийняті під охорону судновласника з метою перевезення.
Друга функція коносамента - давати право власникові оригіналу розпоряджатися вантажем, що робить його товаророзпорядчим документом. Це означає, що лише особа, зазначена у коносаменті, або яка має коносамент на пред'явника, в змозі вимагати від судновласника видачі товару, позначеного у коносаменті, і має право розпоряджатися цим товаром. Для того, щоб продати товар, який знаходиться у дорозі і який представлений коносаментом, товаророзпоряднику досить продати або відступити свої права по коносаменту.
Договір коносамента надає право на фізично поставлений товар. Або, як іноді кажуть, коносамент перевізника «замінює собою» товар. Законний власник коносамента має виключне право на прийняття поставки товару. Коносамент є «оборотним документом», так як він може бути проданий або переданий («пущений в обіг»), таким чином, передаючи контроль над товаром. Отже, товар може бути перепроданий в дорозі за допомогою простої передачі коносамента.
Лінійний коносамент призначений для агентів (агента відправника та агента-експедитора в порту перевантаження товару).
Отримувачу вантажу - Позивачу - такий коносамент надаватися не повинен. Натомість для отримувача вантажу видається домашній коносамент, тобто той коносамент, який він отримує від експедитора разом з вантажем, та у подальшому пред'являє до митного органу для попереднього митного очищення товару.
Домашній коносамент (№SEA210060EX) функціонує між фактичним покупцем та фактичним продавцем товару.
При оформленні морського перевезення вантажу, сталою практикою є оформлення одночасно двох типів коносаментів: лінійного коносаменту та домашнього коносаменту.
Верховний Суд в своїй Постанові від 10.12.2020 року №804/1313/16 погодився з апеляційним судом, що лінійний коносамент призначений тільки для агентів і його не потрібно надавати під час митного оформлення. Натомість, для отримувача вантажу видається домашній коносамент, тобто той коносамент, який він отримує від експедитора разом з вантажем, та у подальшому пред'являє до митного органу для попереднього митного очищення товару.
Крім того, коносамент виконує роль єдиного доказу наявності договору морського перевезення між вантажовідправником та судновласником.
Отже, підсумовуючи вищенаведене можна зробити висновок, що коносамент (Bill of lading, B/L) виконує три основні функції: засвідчує прийняття судновласником (перевізником) вантажу до перевезення, є товаророзпорядчим документом, свідчить про укладення договору перевезення вантажу морським шляхом, по якому перевізник зобов'язується доставити вантаж.
Таким чином, коносамент фактично є доказом наявності договору морського перевезення між вантажовідправником та судновласником і підтверджує лише прийняття на борт товару, у зв'язку з чим коносамент за своєю природою не може бути документом, який підтверджує митну вартість прийнятого на борт товару.
Стаття 53 МК України також не передбачає, що коносамент є документом, який підтверджує митну вартість товару.
З огляду на викладене, суд зауважує, що подані декларантом до митного оформлення коносаменти не є тими документами, які у власній сукупності мають підтверджувати митну вартість придбаного товару, оскільки у даному випадку коносамент підтверджує наявності договору морського перевезення.
Стосовно третього зауваження відповідача, що відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 до документів, що підтверджують транспортні витрати можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих соплу)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати ТЕП відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 км маршруту, то в цій частині суд зазначає наступне.
З огляду на третю розбіжність, суд зауважує, що із розбіжності відповідача не є зрозумілим, конкретно яку розбіжність він має на увазі, окрім констатації пунктів наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, що в свою чергу, не дає підстав для висновків про наявність розбіжностей.
Пунктом 6 ч.2 ст. 53 МК України чітко визначено, що документом, який підтверджує митну вартість товару є документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Ця норма чітко зазначає, що декларантом може бути поданий будь-який на його вибір документ. І такий документ повинен містити саме відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а не факт його оплати.
На вимогу цієї норми в якості документу, який містить відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів декларантом була надана довідка від 12.04.2021 року вих№187795 про транспортно-експедиційні витрати, згідно якої витрати на транспортування Товарів по коносаменту SEA210060EX за маршрутом Izmit-Одеса (Україна) складають 15 328,50 грн. Вимогу закону декларант дотримав.
Аналогічну позицію виклав Верховний Суд 10.11.2020 року в Постанові №280/1853/19, зазначив, що довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення.
Доводи митного органу стосовно відсутності у додатково наданому прайс-листі (б/н) інформації щодо умов поставки товарів, умови платежу, терміну поставки, терміну дії цін на визначений період та інші положення, що стосуються умов продажу товарів, суд вважає необгрунтованими, з огляду на таке.
Прайс-лист за своєю суттю є переліком товарів чи послуг за ціною, яка зазначається у ньому для невизначеного кола споживачів, у зв'язку з чим законодавством не передбачено, що у такому документі повинні бути зазначені умови поставки товару чи інші реквізити, які мають безпосередньо вказувати на конкретну господарську операцію щодо постачання товару.
Верховний Суд в Постанові від 23.10.2020 по справі № 810/690/17 зазначає, що прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару.
Відповідно до вищенаведеного, вимога Відповідача про зазначення в прайс - листі відповідних відомостей про умови поставки товару та інші умови, не є обґрунтованою.
Оцінюючи питання правомірності оскарженого рішення, суд виходить з того, що відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
Натомість, суд зауважує, що надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари.
Таким чином, суд дійшов висновку, що на момент митного оформлення придбаного позивачем товару у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.
Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не можуть слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.
У постановах від 31.03.2015 та 02.06.2015 (справи №№ 21-127а15, 21-498а15 відповідно) Верховний Суд України висловлював позицію, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Як вказав Верховний Суд в постанові від 22 серпня 2019 року у справі №810/2784/18 (адміністративне провадження №К/9901/17106/19) зі змісту приписів розділу ІІІ («Митна вартість товарів та методи її визначення») Митного кодексу України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості. Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів. Відповідно до положень п. 3 ч. 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства Україниу справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Статтею 64 МК України передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положеньстатті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.
У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов'язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.
Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Суд зазначає, що відмовляючи в митному оформленні товару за першим методом, митний орган послався на неподання позивачем усіх додатково витребуваних документів, що не відповідає обставинам справи, оскільки позивачем відповідно до вищенаведених приписівМитного кодексу Українинадавались відповідні документи, що підтверджують митну вартість заявленого до розмитнення товару.
Як слідує з матеріалів справи, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені ч. 2 ст. 53 МК України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч.ч. 4, 5 ст.58 МК України.
У свою чергу, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено суду, що надані позивачем документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари.
Щодо застосування методів визначення митної вартості.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за шістьма методами.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Згідно ч.3 ст. 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм МК України.
Посадова особа митного органу визначила митну вартість за допомогою резервного методу визначення митної вартості.
В обґрунтування своєї позиції відповідач послався на наявність у нього інформації щодо митного оформлення за МД, переліченими у оскаржуваному Рішенні, відповідно до яких невідомий суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності здійснив митне оформлення подібного (аналогічного) товару за вищим рівнем митної вартості.
Факт митного оформлення товарів, які раніше декларувалися по нижчому рівню митної вартості ніж товар, який декларував позивач, не може розцінюватися, як заниження рівня митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару, а також не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Джерело інформації, на яке посилається відповідач при коригуванні митної вартості, а саме: митні декларації від16.04.2021 №UA100130/2021/521697, від 06.04.2021 № UA807200/2021/5112, від 07.04.2021 № UA500020/2021/12186, не є достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару було імпортовано до України.
Подані декларантом документи чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною Контракту, згідно з вимогами ст. 58 МК України.
Водночас, відповідач не довів наявність у нього обґрунтованого сумніву у правильності визначення декларантом митної вартості Товарів за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого Товару та протиправність оскаржуваного рішення.
Слід зауважити, що аналіз норм Митного кодексу України 2012 року дає підстави вважати, що контроль правильності обчислення декларантом митної вартості може здійснюватися, в тому числі, шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, тобто з використанням ЄАС, яка містить відповідну інформацію.
При цьому, суд вважає, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.
Таким чином, у разі виявлення відповідачем розбіжності між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, останній вправі витребувати від декларанта додаткові документи та здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують сумнів у правильності визначення митної вартості товарів.
За таких обставин, суд відхиляє посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
В своїй судовій практиці Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).
Крім того, Резолюцією Комітету Міністрів Ради Європи 77 (31) від 28.09.1977 урядам держав-членів рекомендовано керуватися у своєму праві й адміністративній практиці принципами, які наводяться у додатку до цієї резолюції.
Ці принципи застосовуються для захисту осіб, як фізичних, так і юридичних, в адміністративних процедурах відносно будь-яких індивідуальних заходів або рішень, які були прийняті в ході здійснення публічної влади і які за своїм характером безпосередньо впливають на їхні права, свободи або інтереси (адміністративні акти).
В ході реалізації цих принципів слід ураховувати належним чином вимоги щодо належного та ефективного управління, а також інтереси третіх сторін та основні публічні інтереси. У випадках, коли вимоги зумовлюють необхідність внесення змін або вилучення одного чи більше принципів у конкретних випадках або в специфічних сферах публічної адміністрації, слід докласти всіх можливих зусиль, відповідно до фундаментальних цілей цієї резолюції, для досягнення якомога вищого ступеня справедливості.
Такими принципами, згідно з Додатком до Резолюції, зокрема, є:
- право бути вислуханим, що означає, що щодо будь-якого адміністративного акта, який за своїм характером може несприятливо впливати на права, свободи або інтереси особи, така особа може пред'явити факти й аргументи та, у відповідних випадках, докази, що будуть ураховані адміністративним органом;
- виклад мотивів, що означає, що якщо адміністративний акт є таким, що за своїм характером несприятливо впливає на права, свободи або інтереси особи, така особа отримує інформацію про мотиви, на яких він ґрунтується. Інформація про мотиви зазначається в акті або передається відповідній особі, за її запитом, у письмовій формі протягом розумного строку.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що дії відповідача по прийняттю спірного рішення, в якому не наведені мотиви його ухвалення та не зазначені підстави неврахування наданих позивачем документів та пояснень, свідчать про порушення відповідачем як принципу належного урядування, так і принципів, закріплених в Резолюції Комітету Міністрів Ради Європи 77 (31) від 28.09.1977, свідчать про непрозорість та непередбачуваність дій відповідача, що перешкоджають можливості суб'єктів господарювання планувати в подальшому свою господарську діяльність.
З наведеного вбачається, що позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, у зв'язку із чим дійшов висновку, що Рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UА100000/2021/000014/2 від 19.04.2021 є таким, що підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд враховує й те, що згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є правомірні, документально підтверджені, та обґрунтовані, базуються на положеннях чинного законодавства, отже підлягають задоволенню.
У силу вимог ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду з даним позовом, позивачем було сплачено судовий збір в сумі 2270,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 225 від 20.07.2021.
За таких умов, судовий збір, сплачений позивачем, стягується відповідно до ч.1 ст.139 КАС України на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Київської митниці Держмитслужби.
Що стосується стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд зазначає наступне.
Частинами 1 та 2 статті 16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до вимог статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідач не надав суду клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
З метою отримання професійної правничої допомоги, позивачем було укладено договір №4 про надання правничої допомоги від 17.06.2021 та додаток №1 від 17.06.2021 року до цього договору №4 з адвокатом Ямаєвою Ю.С., яка діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ЗП №001778 від 31.08.2018.
Як зазначено у позовній заяві та заяві про долучення копій доказів на підтвердження розміру витрат, які позивач сплатив або має сплатити у зв'язку з розглядом справи від 10.11.2021 року, адвокатом Ямаєвою Ю.С. надана наступна правова допомога:
- підготовка позовної заяви про оскарження Рішення про коригування митної вартості товарів UA100000/2021/000014/2 від 19.04.2021 року на загальну суму 6000 грн. (додаток №1 від 17.06.2021 до договору №4 від 17.06.2021 року, рахунок на оплату №9 від 30.06.2021 року, платіжне доручення №203 від 30.06.2021 та банківська виписка за період з 30.06.2021 року по 30.06.2021 року.).
- участь у судовому засіданні 13.10.2021 року в справі на загальну суму 2000 грн. (додаток №1 від 17.06.2021 до договору №4 від 17.06.2021 року, рахунок на оплату №13 від 13.10.2021 року, платіжне доручення №327 від 23.10.2021 року, акт надання послуг №13 від 13.10.2021 року).
З огляду на встановлені обставини, враховуючи складність справи, ціну позову, суд дійшов висновку, що заявлені на користь позивача витрати на правничу допомогу є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби у розмірі 8000,00 грн.
Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Декор Студія "Акварель" (вул. Козача, буд. 7 а, м. Запоріжжя, 69095, код ЄДРПОУ 37020656) до Київської митниці Держмитслужби (бульв. Вацлава Гавела, буд. 8А, м. Київ, 03124) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA100000/2021/000014/2 від 19.04.2021.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Декор Студія "Акварель" (вул. Козача, буд. 7 а, м. Запоріжжя, 69095, код ЄДРПОУ 37020656) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (бульв. Вацлава Гавела, буд. 8А, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ 43997555) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн. (вісім тисяч гривень 00 коп.)
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 23.11.2021.
Суддя А.В. Сіпака