18 листопада 2021 року Справа № 280/6593/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., при секретарі судового засідання Мащенко Д.В.
за участю:
представника позивача - Божко А.В.
представника відповідача - Прокофєв С.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Слов'янський пух Україна" (вул. Богдана Хмельницького, 3, м. Василівка, Запорізька область,71600, код ЄДРПОУ 31964537)
до Дніпровської митниці Держмитслужби (вул. Княгині Ольги, буд. 22, м.Дніпро,49038, код ЄДРПОУ 43350935)
про визнання протиправним та скасування рішення,
До Запорізького окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Слов'янський Пух Україна» (далі - позивач) з позовом до Дніпровської митниці Держмитслужби (далі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA110170/2021/000001/2 від 17.02.2021.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що при митному оформленні товару за додатковою митною декларацією ІМ40ДТ №UA110170/2021/000048 від 08.02.2021, який ввозився на митну територію України, ним було визначено його митну вартість за основним методом - за ціною договору (контракту). Позивач зазначає, що на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару надав митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному в частині другій статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), підтверджують митну вартість товару та містять об'єктивні відомості про складові митної вартості товару, подані документи не містять розбіжностей.
Позивач стверджує, що митний орган зазначених документів не врахував, у зв'язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням другорядного методу - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.
Відповідачем, на переконання позивача, неправомірно було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA110170/2021/000001/2 від 17.02.2021, яким скориговано заявлену позивачем митну вартість товару в додатковій митній декларації ІМ40ДТ №UA110170/2021/000048 від 08.02.2021, незважаючи на подані позивачем необхідні документи, які давали змогу митному органу визначити митну вартість товару за ціною, заявленою декларантом.
Позивач не погодився з рішенням митного органу, але з метою випуску задекларованого товару у вільний обіг подав до митного органу нову додаткову митну декларацію, в якій скоригував митну вартість товару з урахуванням рішення митного органу та сплатив митні платежі, в тому числі з урахуванням різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом, і сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною митним органом.
Відповідач позов не визнав, у відзиві на позовну заяву зазначив, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів ним детально розглянуто подані позивачем до митного оформлення разом із додатковою митною декларацією документи та встановлено, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товарів, а саме не подано всіх документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МК України, а також встановлено, що в наданих документах відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари, враховуючи зауваження до платіжних та бухгалтерських документів.
У зв'язку з цим відповідач вважає, що спірне рішення прийняте митним органом з урахуванням вимог чинного законодавства України, в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 03.08.2021 відкрито загальне позовне провадження у справі №280/6593/21 та призначено підготовче судове засідання по справі на 02.09.2021.
Ухвалою суду від 02.09.2021 підготовче засідання відкладено на 18.10.2021.
Ухвалою суду від 18.10.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.11.2021.
У судове засідання суду 18.11.2021 по справі №280/6593/21 прибули представники позивача та відповідача.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив та просив у їх задоволенні відмовити.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши правові позиції представників позивача та відповідача, суд дійшов наступних висновків.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Слов'янський Пух Україна» (місцезнаходження: 71600, Запорізька обл., м. Василівка, вул. Богдана Хмельницького, буд. 3, ідентифікаційний код 31964537) зареєстроване в якості юридичної особи 17.04.2002, номер запису 10801200000000329 за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Судом встановлено, що 03.08.2020 між Huzhou Lvmeng Textile Sci-Tech Co., Ltd., компанією, зареєстрованою в Китайській Народній Республіці, (далі - продавець) та ТОВ «Слов'янський Пух Україна» був укладений контракт №03-08/20 (далі - контракт), відповідно до якого продавець зобов'язався виробити та поставити, а позивач прийняти та оплатити продукцію, яка надалі іменується як «товар».
Відповідно до пунктів 2.1-2.3, 3.2, 12.1 та 12.2 контракту продавець і позивач погодили, що ціна товару розуміється на умовах CIF-Василівка (Україна) відповідно до Incoterms 2010.
Умови поставки CIF-Василівка (Україна) відповідно до Incoterms 2010.
Орієнтована сума контракту складає 69 536,04 доларів США.
Умови оплати: 20% передоплати протягом 10 днів від дати рахунка-проформи. Потім продавець розпочинає виробництво тканини та організовує відвантаження.
Остаточна оплата здійснюється після готовності товару до відвантаження, після надання продавцем копії коносамента протягом 10 робочих днів.
Строк поставки - 40 днів після 100% оплати.
Контракт набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2021 або до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Всі зміни, доповнення та додатки до контракту будуть дійсними за умови, якщо вони складені в письмовій формі та підписані уповноваженими представниками обох сторін.
14.09.2020 позивач перерахував у рамках контракту на користь продавця 13 685,00 доларів США відповідно до платіжного доручення позивача №78JBKLK9 від 14.09.2020.
30.11.2020 продавець виставив позивачу до сплати відповідно до контракту комерційний інвойс №03-08/20 від 30.11.2020 на загальну суму до сплати в 69 264,81 долари США на умовах поставки товару CIF м. Запоріжжя, Україна.
Судом встановлено, що відповідно до комерційного інвойса №03-08/20 від 30.11.2020 позивач придбав у продавця товар, який зазначено в пункту 1.2 контракту, в кількості, яка не перевищує кількість товару, вказану в контракті.
23.12.2020 позивач перерахував у рамках контракту на користь продавця 5 579,81 доларів США відповідно до платіжного доручення позивача №99JBKLKC від 23.12.2020.
24.12.2020 позивач перерахував у рамках контракту на користь продавця 5 000,00 доларів США відповідно до платіжного доручення позивача №101JBKLKC від 24.12.2020.
28.12.2020 позивач перерахував у рамках контракту на користь продавця 6 320,00 доларів США відповідно до платіжного доручення позивача №103JBKLKC від 28.12.2020.
29.12.2020 позивач перерахував у рамках контракту на користь продавця 20 680,00 доларів США відповідно до платіжного доручення позивача №104JBKLKC від 29.12.2020.
06.01.2021 позивач перерахував у рамках контракту на користь продавця 18 000,00 доларів США відповідно до платіжного доручення позивача №105JBKLL1 від 06.01.2021.
08.02.2021 позивачем до Дніпровської митниці Держмитслужби було подано додаткову митну декларацію ІМ40ДТ №UA110170/2021/000048, у графах 31 якої позивачем був зазначений товар, придбаний позивачем у продавця відповідно до комерційного інвойса №03-08/20 від 30.11.2020.
Відповідно до граф 20, 22 та 42 додаткової митної декларації ІМ40ДТ №UA110170/2021/000048 від 08.02.2021 загальна митна вартість товару, визначена позивачем за основним методом визначення митної вартості товарів - за ціною договору (контракту), складає 69 264,81 долари США, а його поставка відбувалася на умовах CIF м. Запоріжжя, Україна.
На підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу були подані, зокрема:
- (0003) сертифікат якості б/н від 02.12.2020;
- (0271) пакувальний лист продавця на товар б/н від 30.11.2020;
- (0380) комерційний інвойс №03-08/20 від 30.11.2020;
- (0705) коносамент №SHLD2011L076 від 08.12.2020;
- (0730) автотранспортна накладна №3821 від 18.01.2021;
- (0861) сертифікат про походження товару №C200740097960045 від 24.12.2020;
- (1503) рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про визначення коду товару №КТ-UA110000-0014-2021 від 05.02.2021;
- (1505) висновок за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи №1420003700-0084 від 03.02.2021;
- (1701) акт Одеської митниці Держмитслужби про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA500040/2021/0166 від 18.01.2021;
- (1703) акт Дніпровської митниці Держмитслужби про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA110170/2021/00003 від 08.02.2021;
- (3530) поліс морського страхування №ANAJA9924221Q000641T від 26.12.2020, укладений між страховою компанією China Pacific Property Insurance Co., Ltd. та продавцем;
- (4104) контракт;
- (9107) акт про взяття проб (зразків) товарів №UA110170/2021/000020 віл 20.01.2021;
- (9610) копія митної декларації країни відправлення №223120200003803427 від 30.11.2020.
Розглянувши подані позивачем документи для підтвердження заявленої в додатковій митній декларації ІМ40ДТ №UA110170/2021/000048 від 08.02.2021 митної вартості товару, митний орган направив позивачеві електронні повідомлення, у яких зазначив, що за результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості на підставі розгляду поданих разом із митною декларацією документів встановлено, що документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та невідповідності, що не дає можливості впевнитись у достовірності заявленої митної вартості, зокрема здійснити перевірку числових значень складових митної вартості товарів.
Посилаючись на положення частини третьої статті 53 МК України, митний орган витребував від позивача наступні додаткові документи для підтвердження митної вартості імпортованого товару: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний із договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.
17.02.2021 позивач на вказаний запит надав відповідачу свій лист №1702/21-01, в якому повідомив відповідачу наступне:
1) щодо договору (угоди, контракту) із третіми особами, пов'язаного з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом), рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту), - позивач звернув увагу відповідача на те, що в нього були відсутні будь-які договори (угоди, контракти) з третіми особами, пов'язані з контрактом, рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця та рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов контракту, оскільки треті особи не залучалися позивачем до поставки товару;
2) щодо банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, та виписки з бухгалтерської документації - позивач надав відповідачу для ознайомлення на 6 аркушах фотокопії наступних банківських платіжних документів щодо товару, а саме: платіжного доручення в іноземній валюті в форматі SWIFT-повідомлення №(MUR) 78 Reference No. JBKLK9EO3Q9CGT від 14.09.2020, виданого позивачем на суму 13 685,00 доларів США, з яких 13 685,00 доларів США було перераховано позивачем у рахунок сплати за товар; платіжного доручення в іноземній валюті в форматі SWIFT-повідомлення №(MUR) 99 Reference No. JBKLKCNO44GYVS від 23.12.2020, виданого позивачем на суму 5 579,81 доларів США, з яких 5 579,81 доларів США було перераховано позивачем у рахунок сплати за товар; платіжного доручення в іноземній валюті в форматі SWIFT-повідомлення №(MUR) 101 Reference No. JBKLKCOO44N1IP від 24.12.2020, виданого позивачем на суму 5 000,00 доларів США, з яких 5 000,00 доларів США було перераховано позивачем у рахунок сплати за товар; платіжного доручення в іноземній валюті в форматі SWIFT-повідомлення №(MUR) 103 Reference No. JBKLKCSO44XVW4 від 28.12.2020, виданого позивачем на суму 6 320,00 доларів США, з яких 6 320,00 доларів США було перераховано позивачем у рахунок сплати за товар; платіжного доручення в іноземній валюті в форматі SWIFT-повідомлення №(MUR) 104 Reference No. JBKLKCTO4583V6 від 29.12.2020, виданого позивачем на суму 20 680,00 доларів США, з яких 20 680,00 доларів США було перераховано позивачем у рахунок сплати за товар; платіжного доручення в іноземній валюті в форматі SWIFT-повідомлення №(MUR) 105 Reference No. JBKLL16O461URY від 06.01.2021, виданого позивачем на суму 18 000,00 доларів США, з яких 18 000,00 доларів США було перераховано позивачем у рахунок сплати за товар.
Водночас, позивач надав відповідачу для ознайомлення на 2 аркушах фотокопію наступного документа бухгалтерського обліку позивача щодо товару, а саме: оборотно-сальдової відомості позивача по рахунку 632 за період з 01.01.2021 по 17.02.2021, яка підтверджує сплату позивачем на користь продавця вартості товару в розмірі 69 264,81 долари США відповідно до зазначених вище платіжних доручень, виданих позивачем.
Що стосується твердження відповідача про те, що в інвойсі №03-08/20 відсутнє посилання на контракт, то позивач звернув увагу на те, що наявність чи відсутність інформації про номер контракту в інвойсі не впливає та не може вплинути на рівень митної вартості товарів. При цьому з оборотно-сальдової відомості чітко та однозначно видно, що позивач купив товар за інвойсом №03-08/20 від 30.11.2020 у рамках контракту вперше.
Позивач також зазначив, що позиції товару, придбаного позивачем у продавця та які зазначені в інвойсі №03-08/20 від 30.11.2020, співпадають з товарними позиціями, вказаними в контракті, що залишилося поза увагою відповідача;
3) щодо каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару та висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини - позивач звернув увагу відповідача на те, що в нього були відсутні станом на день підписання листа №1702/21-01 від 17.02.2021 будь-які каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) продавця щодо товару та будь-який висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.
Окрему увагу відповідача позивач звернув на те, що приписи частини третьої статті 53 МК України покладають на позивача обов'язок щодо надання вищезазначених документів лише за умови їх наявності в позивача;
4) щодо відсутності печаток та штампів митних органів країни відправлення на експортній декларації - позивач звернув увагу відповідача на те, що в експортній митній декларації №223120200003803427 від 30.11.2020 наявна відмітка митного органу країни відправлення, що залишилося поза увагою увагу відповідача. При цьому позивач може надати відповідачу виключно ту копію митної декларацій країни відправлення, яка йому надана продавцем, який і є власником експортної митної декларації, тобто позивач надає відповідачу такий документ виключно в такому вигляді, в якому він попередньо наданий йому продавцем.
Водночас, поза увагою відповідача залишився той факт, що експортна митна декларація, зокрема, містить посилання на інвойс №03-08/20 від 30.11.2020 та інформацію про умови поставки товару (CIF м. Запоріжжя, Україна), про номер контейнера, в якому здійснювалось перевезення товару (TRHU4363847), про нетто-вагу товару, яка співпадає з нетто-вагою товару, задекларованою в додатковій митній декларації ІМ40ДТ №UA110170/2021/000048 від 08.02.2021, та про вартість товару (69 264,81 долари США), що, в свою чергу, свідчить про необ'єктивний підхід відповідача до аналізу документів, наданих позивачем для підтвердження заявленої ним митної вартості товару.
Більше того, позивач звернув увагу відповідача на те, що законодавець не відносить експортну декларацію до документів, що підтверджують митну вартість товару, адже такі документи зазначені в частині другій статті 53 МК України, а в частині третій статті 53 МК України міститься перелік документів, які можуть усунути сумніви митного органу, у тому числі копія митної декларації країни відправлення;
5) щодо умов поставки товару - що стосується позиції відповідача про те, що відповідно до пункту 2.2 контракту умовами поставки товару є CIF м. Василівка, Україна (відповідно до Incoterms 2010), а в інвойсі №03-08/20 від 30.11.2020 та додатковій митній декларації ІМ40ДТ №UA110170/2021/000048 від 08.02.2021 зазначено CIF м. Запоріжжя, Україна, то позивач звернув увагу відповідача на те, що відповідно до пункту 12.2 контракту будь-які зміни, доповнення та додатки до контракту будуть чинними за умови, якщо вони здійснені в письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками обох сторін.
Таким чином, ураховуючи вищевикладене, продавець та позивач на рівні інвойса №03-08/20 від 30.11.2020 погодили змінити базові умови поставки товару з CIF м. Василівка, Україна на CIF м. Запоріжжя, Україна. Більше того, пункт доставки товару (м. Запоріжжя, Україна) вказаний не лише в інвойсі №03-08/20 від 30.11.2020, а й в експортній митній декларації №223120200003803427 від 30.11.2020, полісі морського страхування №ANAJA9924221Q000641T від 26.12.2020, коносаменті №SHLD2011L076 від 08.12.2020 та сертифікаті про походження товару №C200740097960045 від 24.12.2020, що свідчить про узгодження відповідного пункту доставки товару між продавцем та позивачем та залишилося поза увагою відповідача.
Що ж стосується розбіжностей у нумерації сторінок контракту, то позивач звернув увагу відповідача на те, що описка на перших двох сторінках контракту є очевидною, оскільки положення та умови контракту викладені на п'яти сторінках, що узгоджується з відповідними пунктами контракту (1-13), зміст яких викладений на відповідних аркушах, що в загальній кількості складають п'ять сторінок. Більше того, в позивача наявний оригінал контракту в тому вигляді, в якому він був підписаний уповноваженими особами та засвідчений печатками як продавця, так і позивача. Відтак, позивач міг надати відповідачу електронну копію контракту лише в тому вигляді, в якому вона наявна в позивача;
6) щодо страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування, - позивач зазначив про безпідставність твердження відповідача, зазначеного в його запитах про надання додаткових документів для підтвердження заявленого рівня митної вартості товарів, щодо непідтвердження позивачем вартості страхування, адже відповідно до інвойса №03-08/20 від 30.11.2020, виставленого продавцем, поставка товару відбувалась на умовах CІF м. Запоріжжя, Україна (відповідно до Incoterms 2010), які передбачають, зокрема наступне:
«…Термін «вартість, страхування та фрахт» означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження.
Продавець зобов'язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте, ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця. Однак за умовами терміна CIF на продавця покладається також обов'язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення…
…Продавець зобов'язаний, з урахуванням положень статті Б.6:
- нести усі витрати, пов'язані з товаром, до моменту здійснення його поставки у відповідності зі статтею А.4;
- сплатити ціну фрахту та всі інші витрати, що випливають із статті А.3 "а", включаючи витрати щодо завантаження товару на борт судна;
- нести витрати, пов'язані з придбанням страхування у відповідності зі статтею А.3 "б";
- сплатити будь-які збори за розвантаження в узгодженому порту розвантаження, покладені на продавця відповідно до договору перевезення…».
Позивач повідомив, що вартість страхування на умовах поставки CIF м. Запоріжжя, Україна була включена до ціни товару та була понесена продавцем, а не позивачем, оскільки саме на продавця покладений обов'язок щодо забезпечення страхування товару. При цьому додаткового страхування товару позивач не здійснював.
Водночас, на думку позивача, відповідач помилково не врахував наданий позивачем разом із додатковою митною декларацією ІМ40ДТ UA110170/2021/000048 від 08.02.2021 поліс морського страхування №ANAJA9924221Q000641T від 26.12.2020, так як у ньому відсутнє посилання на інвойс №03-08/20 від 30.11.2020, адже наявність чи відсутність у страховому полісі інформації про номер інвойса не впливає та не може вплинути на рівень митної вартості товару.
Разом із тим, поза увагою відповідача залишилося те, що поліс морського страхування №ANAJA9924221Q000641T від 26.12.2020, зокрема містить інформацію про загальну брутто-вагу товару, номер коносамента, номер контейнера та назву судна, яким здійснювалось перевезення товару, що разом з іншими товаросупровідними документами дає змогу ідентифікувати партію товару, що підлягав страхуванню продавцем. Відтак, неврахування відповідачем наданого позивачем страхового поліса свідчить про необ'єктивний підхід останньої до аналізу документів, наданих позивачем для підтвердження заявленої митної вартості товару.
У той же час, позивач зауважив, що він може надати відповідачу страховий поліс у тому вигляді, в якому він був попередньо отриманий від продавця, оскільки, як було зазначено вище, за умовами поставки CIF саме на продавця, а не на позивача покладається обов'язок щодо здійснення страхування товару.
17.02.2021 Дніпровською митницею Держмитслужби було прийняте спірне рішення про коригування митної вартості товарів №UA110170/2021/000001/2.
Обґрунтовуючи підстави неприйняття заявленої позивачем митної вартості товару, митний орган у графі 33 спірного рішення зазначив, що ним за результатом перевірки документів встановлено, що в наданому до митного оформлення інвойсі №03-08/20 від 30.11.2020 відсутнє посилання на контракт, згідно з яким здійснюється поставка товару.
При цьому надана до митного оформлення копія митної декларації країни відправлення №223120200003803427 від 30.11.2020 не містить печаток і штампів митних органів країни відправлення, що може свідчити про надання декларантом до митниці інших документів, ніж тих, що були додані відправником, що дає підстави для сумніву в достовірності зазначених відомостей та вказує на наявність фіскальних ризиків у частині можливого заниження митної вартості товару.
Відповідно до пункту 3 контракту передбачені наступні умови оплати - 20% впродовж 10 календарних днів від дати рахунка-проформи. Потім продавець розпочинає виробництво тканин та організацію відвантаження. Остаточна оплата проводиться після готовності товару до відвантаження, після надання продавцем копії коносамента впродовж 10 робочих днів. Строк поставки - 40 днів після 100%. До митного оформлення платіжні документи не надавались. Згідно з умовами вищезазначеного контракту передплата повинна бути надана до митного оформлення.
Відповідно до пункту 2 контракту зазначено, що ціна товару розуміється на умовах CIF-Василівка (Україна) відповідно до Incoterms 2010 напроти зазначених умова поставки CIF-Запоріжжя у графі 20 поданої електронної митної декларації та поданому до митного оформлення інвойсі №03-08/20 від 30.11.2020.
Митний орган також зазначив, що викликає сумніви в достовірності зазначених відомостей, які зазначені в поданому до митного оформлення контракту, той факт, що на першому, другому, третьому аркуші контракту позначено «сторінка 1 з 3», «сторінка 2 з 3», «сторінка 3 з 3». При цьому зміст контракту складається з п'яти аркушів і на четвертій, п'ятій сторінці контракту зазначено вже «сторінка 4 з 5», «сторінка 5 з 5».
Відповідно до положень пункту 8 частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Імпорт товару здійснюється відповідно до Incoterms-CIF, якими визначено, що продавець здійснює морське страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення. У поданому до митного оформлення полісі морського страхування №ANAJA9924221Q000641T від 26.12.2020 зазначено «as per invoice No.», що в перекладі - «відповідно до рахунка», реквізити інвойса (від загальної вартості за інвойсом залежить розмір страхової суми) в поданому документі не зазначено. При цьому, документи, які підтверджують вартість страхування, до митного оформлення позивачем не надано, які мають вплив на правильність визначення митної вартості.
Згідно з поданим інвойсом №03-08/20 від 30.11.2020 та контрактом продавцем товару виступає продавець. При цьому в електронному інвойсі електронної митної декларації заявлено найменування фірми-виробника - Nantong Richful Textile Co., Ltd. Ураховуючи той факт, що поставка здійснюється за посередницьким договором, та в зв'язку з виявленими вищезазначеними розбіжностями, відповідно до положень частини третьої статті 53 МК України декларанту направлено запит про надання додаткових документів для підтвердження заявленого ним рівня митної вартості спірного товару.
У додатково наданих позивачем документах відповідачем виявлено наступне. Так, надані банківські платіжні документи не завірені відповідно до пункту 3.2 Постанови Правління Національного банку України №216 від 28.07.2008. У наданих банківських платіжних дорученнях іншим номер рахунка позивача (IBAN), ніж той, що зазначений у контракті.
Надана оборотно-сальдова відомість б/н від 17.02.2021 б/н не завірена належним чином відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-ХІV від 16.07.1999. У наданій оборотно-сальдовій відомості від б/н від 17.02.2021 загальна сума витрат не відповідає загальні сумі в наданих платіжних дорученнях. Щодо бухгалтерської документації слід зазначити, що додатково надано лише оборотно-сальдову відомість позивача, при цьому особами, які можуть надавати бухгалтерські документи, можуть виступати виробник, продавець, покупець, посередник, перевізник та ін. Наданими декларантом документами не підтверджено, що виробником товару є продавець.
Ураховуючи вищезазначене, декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товарів, а саме не подано декларантом всіх документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МК України, а в наданих документах відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари, враховуючи зауваження до платіжних та бухгалтерських документів. Відповідно до частини 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. Ураховуючи зазначені в повідомленні митниці результати перевірки документів, наданих до митного оформлення оцінюваної партії товару за додатковою митною декларацією ІМ40ДТ №UA110170/2021/000048 від 08.02.2021, та ненадання в повній мірі документів у спростування виявлених невідповідностей, унеможливлює об'єктивну перевірку числового значення митної вартості заявлених товарів. Відсутність документального підтвердження повноти включення складових митної вартості, відсутність документального підтвердження ціни, що фактично сплачена, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не може бути застосований відповідно до частини другої статті 58 МК України та пункту 2 частини шостої статті 54 МК України. У митного органу наявна інформація щодо вищих рівнів митної вартості подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, а саме: для товару №1 - 4,51 долали США / кг; для товару №2 - 4,51 долали США / кг; для товару №3 - 4,51 долали США / кг; для товару №4 - 4,51 долали США / кг.
Застосуванню другорядного методу передувала процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статті 60 МК України. Консультація направлена на адресу декларанта в формі електронного повідомлення 17.02.2021. Відповідно до статті 59 МК України у разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 МК України, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Відповідно до статті 60 МК України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 МК України, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт п Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Згідно з частиною третьою статті 60 МК України для визначення чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку. За результатами проведеного контролю співставлення у відповідності до положень статті 337 МК України встановлено відсутність митних оформлень за ціною угоди (вартість операції) ідентичних товарів у понятті статті 59 МК України, ввезених на митну територію України у наближений час, що унеможливлює застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною щодо ідентичних (стаття 59 МК України) товарів. У зв'язку з неможливістю застосування вказаного методу визначення митної вартості товарів, посадовою особою послідовно розглядалася можливість застосування наступного методу визначення митної вартості. У відповідності до частини третьої статті 337 МК України проведено контроль співставлення - автоматизоване порівняння даних, які містяться в митній декларації або інших документах, поданої для митного оформлення, з даними, які містяться в електронних ресурсах митних органів. В інформаційних ресурсах митниці наявна інформація про митне оформлення подібних (аналогічних) товарів. З урахуванням вищезазначеного митна вартість товарів №1-№4 скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів згідно з положеннями статті 60 МК України та ґрунтується на раніше визнаних митними органами митних вартостях товарів, а саме: щодо товару №1 - 4,51 долари США / кг (ЕМД №UA100460/2020/815754 від 14.12.2020); щодо товару №2 - 4,51 долари США / 1 кг (ЕМД №UA100460/2020/815754 від 14.12.2020 та ЕМД №UA100480/2020/815848 від 16.12.2020); щодо товару №3 - 4,51 долари США / кг (ЕМД №UA100480/2021/300654 від 15.01.2021 та ЕМД №UA100480/2021/300630 від 15.01.2021); щодо товару №4 - 4,51 долари США / кг (ЕМД №UA100480/2021/302165 від 02.02.2021).
На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Дніпровська митниця Держмитслужби видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110170/2021/00005 від 17.02.2021.
Відповідач, застосувавши другорядний метод визначення митної вартості товарів - за ціною договору щодо подібних аналогічних товарів, заявлену позивачем митну вартість товару №1 в додатковій митній декларації ІМ40ДТ №UA110170/2021/000048 від 08.02.2021 скоригував з 29 961,04 долару США до рівня 51 865,00 доларів США, товару №2 -з 15 148,99 доларів США до рівня 25 526,60 доларів США, товару №3 - з 20 416,50 доларів США до рівня 29 675,80 доларів США, а товару №4 -з 3 738,28 доларів США до рівня 4 013,90 доларів США.
З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною другою статті 263 МК України, позивач з урахуванням коригувань подав нову додаткову митну декларацію ІМ40ДТ №UA110170/2021/000085 від 01.03.2021 та митний орган завершив її митне оформлення.
Судом встановлено, що позивач, ураховуючи коригування Дніпровською митницею Держмитслужби митної вартості товарів відповідно до рішення про коригування митної вартості товарів №UA110170/2021/000001/2 від 17.02.2021, доплатив різницю між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом додаткової сплати 306 636,55 грн.
13.05.2021 позивач у силу приписів частини восьмої статті 55 МК України, відповідно до яких протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються, надав відповідачу додаткові документи разом із супровідним листом №1305/21-01.
Так, позивач надав відповідачу фотокопії наступних банківських платіжних документів, які підтверджують оплату позивачем вартості спірного товару, які містять, зокрема, дати надходження та виконання таких документів, підписи та відбитки штампа уповноваженого банку, а саме: платіжного доручення №78JBKLK9 від 14.09.2020, виданого позивачем на суму 13 685,00 доларів США, з яких 13 685,00 доларів США було перераховано позивачем у рахунок сплати за спірний товар; платіжного доручення №99JBKLKC від 23.12.2020, виданого позивачем на суму 5 579,81 доларів США, з яких 5 579,81 доларів США було перераховано позивачем у рахунок сплати за спірний товар; платіжного доручення №101JBKLKC від 24.12.2020, виданого позивачем на суму 5 000,00 доларів США, з яких 5 000,00 доларів США було перераховано позивачем у рахунок сплати за спірний товар; платіжного доручення №103JBKLKC від 28.12.2020, виданого позивачем на суму 6 320,00 доларів США, з яких 6 320,00 доларів США було перераховано позивачем у рахунок сплати за спірний товар; платіжного доручення №104JBKLKC від 29.12.2020, виданого позивачем на суму 20 680,00 доларів США, з яких 20 680,00 доларів США було перераховано позивачем у рахунок сплати за спірний товар; платіжного доручення №105JBKLL1 від 06.01.2021, виданого позивачем на суму 18 000,00 доларів США, з яких 18 000,00 доларів США було перераховано позивачем у рахунок сплати за спірний товар.
Не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що пов'язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
МК України №4495-VІ від 13.03.2012 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.
Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно із статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).
Частиною сьомою статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.
Статтями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина п'ята статті 58 МК України).
Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).
Згідно із частиною другою статті VII ГААТ, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Частинами четвертою та п'ятою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною десятою статті 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Згідно із статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно із частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини п'ятої статті 54 МК України).
Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, митний орган наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідно до положень статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У силу положень частини п'ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК України).
Відповідно до частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою - третьою статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГААТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:
1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;
2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;
3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;
4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;
5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;
6) мінімальної митної вартості;
7) довільної чи фіктивної вартості.
Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частиною 2 статті 55 МК України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).
Згідно із пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Тобто умовою, з якою закон пов'язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.
Відтак, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Судом після дослідження оскаржуваного рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA110170/2021/000001/2 від 17.02.2021 встановлено, що відповідач фактично свій висновок про відсутність у документах, наданих позивачем для підтвердження заявленої ним митної вартості спірного товару, всіх відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, пов'язує з тим, що позивачем не надано документів, які підтверджують вартість страхування, з приводу чого суд зазначає наступне.
Відповідно до Офіційних правил Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів, видання МТП №560 у редакції з 01.01.2011 року (Incoterms 2010) CIF (Cost, Insurance and Freight (... named port of destination) - вартість, страхування і фрахт (... назва порту призначення). Термін «вартість, страхування та фрахт» означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов'язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте, ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця. Однак за умовами терміна CIF на продавця покладається також обов'язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення. Отже, продавець зобов'язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески. Покупець повинен мати на увазі, що за умовами терміна CIF від продавця вимагається забезпечення страхування лише з мінімальним покриттям. У випадку, якщо покупець бажає мати страхування з більшим покриттям, він повинен або прямо та недвозначно домовитися про це з продавцем, або самостійно вжити заходів до забезпечення додаткового страхування.
Таким чином, у разі укладання контракту за умовами поставки CIF, на продавця покладається обов'язок забезпечення транспортування товару (оплати фрахту) до порту відвантаження та страхування проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення, тобто вартість страхування включаються до ціни товару, який постачається на умовах CIF згідно з Incoterms 2010.
У відповідності до пункту 7 частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: витрати на страхування цих товарів.
Таким чином, умови поставки CIF згідно з Incoterms 2010 передбачають, що витрати на страхування товару були включені до його ціни, у зв'язку з чим митна вартість товару відповідно до пункту 7 частини десятої статті 58 МК України не підлягає збільшенню на суму витрат на страхування спірного товару.
Суд зазначає, що в листі позивача №1702/21-01 від 17.02.2021 останній повідомив відповідачу, що додаткового страхування позивач не здійснював.
Не заслуговують на увагу посилання митного органу й на те, що в полісі морського страхування №ANAJA9924221Q000641T від 26.12.2020, укладеному між страховою компанією China Pacific Property Insurance Co., Ltd. та продавцем, не зазначено номер інвойса продавця. При цьому позивач також не надав договору з третьою особою (страховою компанією China Pacific Property Insurance Co., Ltd.).
Суд не погоджується з такими висновками відповідача та звертає увагу, що позивач у листі №1702/21-01 від 17.02.2021 повідомив митному органу, що в полісі морського страхування №ANAJA9924221Q000641T від 26.12.2020 вказаний номер контейнера, в якому спірний товар транспортувався до митної території України (TRHU4363847), що безпідставно було залишено поза увагою відповідачем.
При цьому позивач не повинен надавати відповідачу договір із третьою особою (страховою компанією China Pacific Property Insurance Co., Ltd.), яка не була залучена позивачем, а була залучена продавцем для виконання зобов'язань останнього щодо страхування спірного товару.
Суд звертає увагу, що в страховому полісі позивач вказаний як застрахована особа, тобто особа, страховий інтерес якої застраховано в договорі між страховиком (страховою компанією China Pacific Property Insurance Co., Ltd.) та страхувальником (продавцем).
Як наслідок, суд критично ставиться до тверджень відповідача, наведених в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів, про те, що в наданих до митного оформлення документах позивача, які підтверджують митну вартість товарів, є розбіжності, а також що в них відсутні всі відомості, що б підтверджували числові значення складових митної вартості.
Судом досліджено контракт, комерційний інвойс №03-08/20 від 30.11.2020, виставлений продавцем, платіжні доручення позивача №78JBKLK9 від 14.09.2020, №99JBKLKC від 23.12.2020, №101JBKLKC від 24.12.2020, №103JBKLKC від 28.12.2020, №104JBKLKC від 29.12.2020 та №105JBKLL1 від 06.01.2021, оборотно-сальдову відомість позивача по рахунку бухгалтерського обліку 632 за період із 01.01.2021 по 17.02.2021, поліс морського страхування №ANAJA9924221Q000641T від 26.12.2020, укладений між страховою компанією China Pacific Property Insurance Co., Ltd. та продавцем, зі змісту яких слідує, що товар постачався продавцем позивачу на умовах CIF м. Запоріжжя, Україна, а сама вартість товару в розмірі 69 264,81 долари США відповідає заявленій позивачем митній вартості товару в додатковій митній декларації IM40ДТ №UA110170/2021/000048 від 08.02.2021 в розмірі 69 264,81 долари США.
Відтак, суд вважає передчасними та такими, що не відповідають обставинам справи, твердження відповідача про те, що надані позивачем документи, які підтверджують митну вартість товару, містять розбіжності та що в них відсутні всі відомості, що б підтверджували числові значення складових митної вартості товару.
Суд вважає безпідставним неврахування відповідачем наданих позивачем платіжних доручень №78JBKLK9 від 14.09.2020, №99JBKLKC від 23.12.2020, №101JBKLKC від 24.12.2020, №103JBKLKC від 28.12.2020, №104JBKLKC від 29.12.2020 та №105JBKLL1 від 06.01.2021, їх еквівалентів у форматі SWIFT-повідомлень та оборотно-сальдової відомості позивача по рахунку бухгалтерського обліку 632 за період із 01.01.2021 по 17.02.2021 у розрізі кредиторської заборгованості позивача перед продавцем.
Судом встановлено, що позивач відповідно до платіжного доручення №78JBKLK9 від 14.09.2020 перерахував на користь продавця в рамках контракту 13 685,00 доларів США, з яких 13 685,00 доларів США було перераховано за спірний товар, відповідно до платіжного доручення №99JBKLKC від 23.12.2020 - перерахував 5 579,81 доларів США, з яких 5 579,81 доларів США було перераховано за спірний товар, відповідно до платіжного доручення №101JBKLKC від 24.12.2020 - перерахував 5 000,00 доларів США, з яких 5 000,00 доларів США було перераховано за спірний товар, відповідно до платіжного доручення №103JBKLKC від 28.12.2020 - перерахував 6 320,00 доларів США, з яких 6 320,00 доларів США було перераховано за спірний товар, відповідно до платіжного доручення №104JBKLKC від 29.12.2020 - перерахував 20 680,00 доларів США, з яких 20 680,00 доларів США було перераховано за спірний товар та відповідно до платіжного доручення №105JBKLL1 від 06.01.2021 - перерахував 18 000,00 доларів США, з яких 18 000,00 доларів США було перераховано за спірний товар, що також підтверджується наданою позивачем відповідачу оборотно-сальдовою відомістю позивача по рахунку бухгалтерського обліку 632 за період із 01.01.2021 по 17.02.2021, згідно з якою кредиторська заборгованість позивача перед продавцем була погашена відповідно до вищезазначених платіжних доручень наступних чином: 51 264,00 доларів США - в періоді до 31.12.2020 включно; 18 000,00 доларів США - в періоді з 01.01.2021 по 17.02.2021.
Суд критично ставиться до твердження відповідача про те, що підставою для проведеного коригування стало те, що надана копія митної декларації країни відправлення №223120200003803427 від 30.11.2020 не містить печатки та штампу митних органів країни відправлення, адже вона їх містить. При цьому обов'язковість наявності печаток та штампів митних органів країни відправлення не передбачена вимогами чинного законодавства України, а тому такий висновок відповідача суд вважає необґрунтованим.
Суд відхиляє неможливість відповідача встановити достовірність поданого до митного оформлення контракту через очевидну описку в нумерації перших двох сторінок такого контракту, так як положення та умови контракту викладені на п'яти сторінках, що узгоджується з відповідними пунктами 1-13 контракту, зміст яких викладений на відповідних аркушах у загальній кількості п'яти сторінок.
Суд відхиляє твердження відповідача про те, що підставою для проведеного коригування стало те, що позивач у відповідь на запит відповідача не надав витребовувані ним каталоги, прайс-листи виробника товару й висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини, адже ці документи носять виключно інформаційний характер, а обов'язок щодо їх надання в декларанта на обґрунтований запит митниці в силу частини третьої статті 53 МК України виникає лише за умови наявності таких документів у декларанта.
Суд зазначає, що в листі позивача №1702/21-01 від 17.02.2021 позивач повідомив відповідачу про відсутність у нього каталогів, прайс-листів виробника товару й висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відтак, ненадання документів, які відсутні в декларанта, не свідчить про неналежне виконання вимог митниці надати додаткові документи та в цілому не може свідчити про наявність розбіжностей у наданих документах.
Суд критично ставиться до інших виявлених відповідачем недоліків у документах, наданих позивачем, адже виявлені недоліки не можуть спростовувати заявлений позивачем рівень митної вартості товару, який підтверджується наданими належними та допустимими доказами, а саме: контрактом, комерційним інвойсом №03-08/20 від 30.11.2020, виставленим продавцем, платіжними дорученнями позивача №78JBKLK9 від 14.09.2020, №99JBKLKC від 23.12.2020, №101JBKLKC від 24.12.2020, №103JBKLKC від 28.12.2020, №104JBKLKC від 29.12.2020 та №105JBKLL1 від 06.01.2021, оборотно-сальдовою відомістю позивача по рахунку бухгалтерського обліку 632 за період із 01.01.2021 по 17.02.2021, полісом морського страхування №ANAJA9924221Q000641T від 26.12.2020, укладеним між страховою компанією China Pacific Property Insurance Co., Ltd. та продавцем, копією митної декларації країни відправлення №223120200003803427 від 30.11.2020 та не викликають у суду сумнівів у достовірності визначеної позивачем митної вартості товару.
Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що в документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.
Зі змісту спірного рішення відповідача №UA110170/2021/000001/2 від 17.02.2021 слідує, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за основним методом визначення митної вартості.
Водночас, матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідній додатковій митній декларації митна вартість товару базується на об'єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.
Суд також дослідив правомірність застосування відповідачем другорядного методу визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару.
Суд зазначає, що відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 60 МК України ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.
У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.
У разі здійснення коригування митної вартості за другорядним методом визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598).
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядного методу за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 19.06.2018 в справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18), від 31.01.2018 в справі №813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02.03.2018 по справі №804/2997/17 (К/9901/4472/17).
Судом встановлено, що товари за митними деклараціями ІМ40ДЕ №№UA100460/2020/815754 від 14.12.2020, UA100480/2020/815848 від 16.12.2020, UA100480/2021/300654 від 15.01.2021, UA100480/2021/300630 від 15.01.2021 та UA100480/2021/302165 від 02.02.2021 постачалися на умовах CPT м. Чорноморськ, Україна, які не передбачають включення до ціни товару його страхування зі сторони продавця, у той час коли спірний товар позивача постачався на умовах CIF м. Запоріжжя, Україна, які передбачають обов'язок продавця застрахувати товар.
Отже, відповідач здійснив коригування митної вартості спірного товару без урахування відмінностей у складових митної вартості товарів (вартості страхування).
Отже, висновки відповідача щодо документального непідтвердження позивачем митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості на підставі митних декларацій ІМ40ДЕ №№UA100460/2020/815754 від 14.12.2020, UA100480/2020/815848 від 16.12.2020, UA100480/2021/300654 від 15.01.2021, UA100480/2021/300630 від 15.01.2021 та UA100480/2021/302165 від 02.02.2021 є протиправним.
Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено.
З оскаржуваного рішення вбачається, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору.
Отже, у відповідача під час прийняття вказаного рішення не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним методом та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.
За таких обставин позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA110170/2021/000001/2 від 17.02.2021 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Слов'янський пух Україна" (вул. Богдана Хмельницького, 3, м. Василівка, Запорізька область,71600, код ЄДРПОУ 31964537) до Дніпровської митниці Держмитслужби (вул. Княгині Ольги, буд. 22, м. Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ 43350935) про визнання протиправними та скасування рішень, - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA 110170/2021/000001/2 від 17.02.2021.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Слов'янський пух Україна" судовий збір в розмірі 4599,55 грн. (чотири тисячі п'ятсот дев'яносто дев'ять гривень 55 копійок).
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 23.11.2021.
Суддя А.В. Сіпака