19 листопада 2021 року о/об 14 год. 10 хв.Справа № 280/7685/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прасова О.О. при секретарі Шевченко С.О., розглянувши у місті Запоріжжі за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 )
до Комунарського районного відділу у м.Запоріжжі Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області (69027, Запорізька область, м.Запоріжжя, вул.Космічна, буд.40; код ЄДРПОУ 37834773)
про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) до Комунарського районного відділу у м.Запоріжжі Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області (надалі - відповідач), в якому позивач просить суд: 1) визнати протиправною відмову Комунарського районного відділу у м.Запоріжжі Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області в оформленні та видачі ОСОБА_1 у зв'язку із досягненням 14-річного віку паспорта громадянина України відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 за №2503-ХІІ, у формі книжечки без зняття біометричної інформації та без внесення її в Єдиний державний демографічний реєстр; 2) зобов'язати Комунарський районний відділ у м.Запоріжжі Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області оформити та видати ОСОБА_1 у зв'язку із досягненням ним 14-річного віку паспорт громадянина України відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 за №2503-ХІІ, у формі книжечки без зняття біометричної інформації та без внесення її в Єдиний державний демографічний реєстр.
У позові (а.с.32-39) зазначено, що 24.06.2021 позивач особисто звернувся до відповідача із заявою про видачу паспорта громадянина України у вигляді книжечки без зняття біометричної інформації і без внесення в Єдиний державний демографічний реєстр через релігійні переконання. До даної заяви були додані усі необхідні документи, зокрема, дві фотокартки розміром 35x45 мм., оригінал свідоцтва про народження, тощо. Листом №2312-1762/2312.1-21 від 26.06.2021 відповідач відмовив позивачу в оформленні паспорта громадянина України у вигляді книжечки з тих підстав, що ОСОБА_1 не було надано рішення суду про зобов'язання відповідача оформити та видати паспорт громаданяина України зразка 1994 року. Позивач вважає несприйнятним отримання будь-яких цифрових кодів у персональних документах, що замінюють ім'я, прізвище та по-батькові. Позивач є православним христіанином та має певні релігійні переконання. При цьому жоден із органів влади не уповноважений перевіряти істинність цих переконань. Наразі у зв'язку науково-технічним прогресом та розвитком технологій обробки даних відбулось введення біометричних документів. Нинішній процес кодифікації цивільного населення впроваджується у формах, які мають типологічну подібність з обмеженнями апокаліптичних часів. Зокрема існує низка паралелей між унікальним номером запису в реєстрі та "міткою звіра", яка згадується в Одкровенні Іоана Богослова (Апокаліпсисі). Згідно з рішеннями Священного Синоду Української Православної церкви, прийняття або відмова від ідентифікаційного номера фізичної особи-платника податків є справою особистого вибору людини. Прийняття такого номера або ж відмова від нього не можуть розглядатися як відступництво від віри або гріховне діяння. Натомість обробка персональних даних про позивача у відцифрованому вигляді шляхом внесення до безконтактного електронного носія суперечить його релігійним переконанням. Свобода сповідувати будь-яку релігію, або не сповідувати жодної - є одним з фундаментальних прав людини, що гарантується Конституцією України. На думку позивача, відповідач відмовивши видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України у вигляді книжечки, порушив основоположні права позивача, в т.ч. передбачені ст.9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки це призводить до ущемлення правової свободи віросповідання.
Позивач позовні вимоги підтримав.
Відповідачем подано до суду відзив на позов (а.с.46-48), в якому зазначено, що згідно свідоцтва про народження, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто на час звернення особа досягла 14-річного віку. Позивач зазначає, що бажає оформлення паспорта громадянина України відповідно до Положення про паспорт громадянина України №2503-ХІІ. Відповідач зазначає, що оформлення паспорту з 14 років можливо у формі ID картки, як то передбачено "Порядком оформлення, видачі, обміну, пересилання вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №302 від 25.03.2015. Про те позивач не бажає оформлювати паспорт у формі ID картки. Бланків паспортів, для оформлення особі паспорта у формі книжечки з 14 річного віку не передбачено. 24.06.2021 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про оформлення паспорта відповідно до "Положення про паспорт громадянина України", затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 за №2503-ХІІ, та просив надати відповідь на дану заяву, а також на заяву матері, ОСОБА_2 , від 23.06.2021 на адресу проживання, або електронну пошту. Заява позивачем подавалась в довільній формі, процедуру встановлення особи не проводилось. 26.06.2021 за вих.№2312-1762/2312.1-21 ОСОБА_1 надано відповідь з посиланням на законодавчі акти, стосовно оформлення паспорта громадянина України, де повідомлялось, що для оформлення паспорта у формі книжечки особа повинна досягнути 16-річного віку, та в цьому віці звернутись до територіального підрозділу з відповідним переліком документів. Аналогічну відповідь 26.06.2021 за вих.№2312-1761/2312.1-21 надано законному представникові, матері, ОСОБА_2 . Отже, відповідач діяв у відповідності до чинного законодавства, роз'яснивши, що для оформлення паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки необхідно звернутись після досягнення 16 років з встановленим переліком документів.
Відповідач проти позову заперечував.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 21.09.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) та без проведення судового засідання.
Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з'ясував наступне.
Позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про народження №181/11/07.
ОСОБА_1 звернувся 24.06.2021 до Комунарського районного відділу у м.Запоріжжі Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області із заявою про видачу паспорта громадянина України у формі книжечки та ненадання згоди на обробку персональних даних.
На вказану заяву відповідачем надано відповідь від 26.06.2021 за №2312-1762/2312.1-21, в якій зазначено, що: «… Звертаю Вашу увагу на те, що до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015р. №302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2019р. №398 внесено наступні зміни: «Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної соли, про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року». Так, на сьогодні відповідно до абзацу п'ятого пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України», постанови Кабінету Міністрів України від 03 квітня 2019 року №398 «Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015р. №302», Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ (в редакції Постанови Верховної Ради України від 23 лютого 2007 року №719-V), розроблений Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, затверджений Наказом Міністерства внутрішніх справ № 456 від 06.06.2019 року. Вказаний Тимчасовий порядок визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (далі - паспорт) особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі - рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку. ... Відповідно до розділу IV Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого Наказом МВС №456 від 06.06.2019 року, заявник для оформлення паспорта вперше подає такі документи: 1) заяву; 2) рішення суду, що набрало законної сили; 3) свідоцтво про народження або документ, що підтверджує факт народження, виданий компетентними органами іноземної держави; 4) оригінали документів, що підтверджують громадянство та посвідчують особу батьків (або одного з них), що на момент народження особи перебували(в) у громадянстві України (для підтвердження факту належності особи до громадянства України). У разі відсутності таких документів або в разі, якщо батьки (чи один із батьків) такої особи на момент її народження були (був) іноземцями(ем) або особами(ою) без громадянства, або в разі набуття особою громадянства України на території України подається довідка про реєстрацію особи громадянином України; 5) дві фотокартки розміром 3,5х4,5 см; 6) довідку про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання особи; 7) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної о соб и (для внутрішньо переміщених осіб); 8) посвідчення про взяття на облік бездомної особи, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб). Звертаємо увагу, що згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015р. №302, п.3 «Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України», кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов'язаний отримати паспорт. Ураховуючи наявні рішення суду та висновки Великої Палати Верховного суду з вказаного питання, ми не відмовляємо Вам у видачі паспорта громадянина України. Ми поважаємо Ваші права та прагнення на отримання паспорту громадянина України виключно у формі паспортної книжечки, тому рекомендуємо Вам для оформлення паспорта з використанням бланка паспорта громадянина України зразка, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 1994 року №353 «Про затвердження зразка бланка паспорта громадянина України», звернуться в порядку встановленому законодавством з наданням відповідних документів. Також роз'яснюємо, що відповідно до частини сьомої статті 16 Закону України від 20.11.2012 №5492-VІ «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» Ви маєте право оскаржити дане рішення в адміністративному порядку (у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі протягом одного року з моменту його прийняття, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення громадянина з прийнятим рішенням), або до суду в строки, встановлені статтею 99 кодексу адміністративного судочинства України. …».
Судом досліджено й інші документи надані учасниками справи у дану справу.
За матеріалами справи ОСОБА_1 є віруючою людиною та має певні релігійні переконання.
Позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наведеного вище та через наступне.
1. Як зазначено у преамбулі Закону України №5492-VI від 20.11.2012 «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», цей Закон визначає правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи.
Відповідно до пп.«а» п.1 ч.1 ст.13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: паспорт громадянина України.
Паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України (ч.1 ст.21 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус»).
Відповідно до п.3 «Положення про паспорт громадянина України», затвердженого 26.06.1992 Постановою Верховної Ради України №2503-ХІІ, бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни запровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.
У той же час, п.3 постанови Кабінету Міністрів України №302 від 25.03.2015 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» установлено, що прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 1 листопада 2016р. припиняється; паспорт громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 1 листопада 2016р., є чинним протягом строку, на який його було видано. Вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснюються відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою. Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.
Як зазначено у п.2, п.3 «Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина Україн», затвердженого 25.03.2015 постановою Кабінету Міністрів України №302, паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов'язаний отримати паспорт.
У п.6 «Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина Україн», затвердженого 25.03.2015 постановою Кабінету Міністрів України №302, зазначено: «6. Обмін паспорта здійснюється у разі: … 6) якщо особа досягла 25- чи 45-річного віку та не звернулася в установленому законодавством порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток; 7) наявності в особи паспорта зразка 1994 року (за бажанням)».
Відповідно до п.1 розділу ІІІ «Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України», затвердженого 06.06.2019 наказом Міністерства внутрішніх справ України №456, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 14.06.2019 за №620/33591, для оформлення паспорта особа, яка досягла 16-річного віку, або її законний представник (далі - заявник) подає: 1) заяву; 2) рішення суду; 3) свідоцтво про народження або документ, що підтверджує факт народження, виданий компетентними органами іноземної держави; 4) оригінали документів, що підтверджують громадянство та посвідчують особу батьків (або одного з них), що на момент народження особи перебували(в) у громадянстві України (для підтвердження факту належності особи до громадянства України). У разі відсутності таких документів або в разі, якщо батьки (чи один із батьків) такої особи на момент її народження були (був) іноземцями(ем) або особами(ою) без громадянства, або в разі набуття особою громадянства України на території України подається довідка про реєстрацію особи громадянином України; 5) дві фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см; 6) довідку про реєстрацію / зняття з реєстрації місця проживання особи; 7) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб); 8) посвідчення про взяття на облік бездомної особи, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб). (…).
Відтак, на момент розгляду справи судом існують чинні нормативно-правові акти, які надають можливість відповідачу (який заперечує проти позовних вимог) видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України зразка 1994 року (та припинити у зв'язку з цим спір у суді).
2. Надаючи правову оцінку доводам позивача стосовно протиправного втручання в його особисте духовне життя, посягання на право на свободу віросповідання, закріплене у ст.35 Конституції України суд виходить з того, що у ст.4 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» зазначено, що громадяни України є рівними перед законом і мають рівні права в усіх галузях економічного, політичного, соціального і культурного життя незалежно від їх ставлення до релігії. В офіційних документах ставлення громадянина до релігії не вказується. Будь-яке пряме чи непряме обмеження прав, встановлення прямих чи непрямих переваг громадян залежно від їх ставлення до релігії, так само як і розпалювання пов'язаних з цим ворожнечі й ненависті чи ображання почуттів громадян, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом.
Як зазначено у ст.24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
У ст.32 Конституції України визначено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Звідси, позивач може реалізовувати своє право на свободу совісті лише в межах, передбачених ст.35 Конституції України, Законом України «Про свободу совісті та релігійні організації» та інших нормативно-правових актів України.
У ст.8 «Конвенції про захист осіб у зв'язку з автоматизованою обробкою персональних даних», ратифікованій 06.07.2010 Законом України №2438-VI, зазначено: «Будь-якій особі надається можливість: a) з'ясувати існування файлу персональних даних для автоматизованої обробки, його головні цілі, а також особу та постійне місце проживання чи головне місце роботи контролера файлу; b) отримувати через обґрунтовані періоди та без надмірної затримки або витрат підтвердження або спростування факту зберігання персональних даних, що її стосуються, у файлі даних для автоматизованої обробки, а також отримувати такі дані в доступній для розуміння формі; c) вимагати у відповідних випадках виправлення або знищення таких даних, якщо вони оброблялися всупереч положенням внутрішнього законодавства, що запроваджують основоположні принципи, визначені у статтях 5 і 6 цієї Конвенції; …».
Як зазначено у ч.1 ст.6 Закону України «Про захист персональних даних», мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.
Первинними джерелами відомостей про фізичну особу є: видані на її ім'я документи; підписані нею документи; відомості, які особа надає про себе (ч.4 ст.6 Закону України «Про захист персональних даних»).
Обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством (ч.5 ст.6 Закону України «Про захист персональних даних»).
Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (ч.6 ст.6 Закону України «Про захист персональних даних»).
Згідно п.5 ч.1 ст.11 Закону України «Про захист персональних даних» підставами для обробки персональних даних є: необхідність виконання обов'язку володільця персональних даних, який передбачений законом.
Так, абз.3 ч.1 ст.4 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» зазначена мета обробки персональних даних у Єдиному державному демографічному реєстрі: ідентифікація особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів.
Таким чином, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб'єкта персональних даних.
Водночас, нормами права не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює порушення конституційних прав такої особи.
Відтак, реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи (за фотознімком у паспорті).
Тобто, будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак у даному випадку таке обмеження, як неможливість отримання паспорта громадянина України у формі книжечки, законодавством не передбачено.
«Положенням про паспорт громадянина України», затвердженим 26.06.1992 Постановою Верховної Ради України №2503-ХІІ, не передбачено необхідності наявності будь-яких судових рішень про зобов'язання органів Державної міграційної служби України щодо оформлення або видачі паспорта громадянина України у формі книжечки.
Суд приймає до уваги довід позивача, що наявність правової колізії між нормативними актами не повинна порушувати права громадянина в у спірній ситуації повинен застосовуватись нормативний акт, який найбільш повно сприяє реалізації саме прав громадянина. Таким у даному випадку є «Положення про паспорт громадянина України», затверджене 26.06.1992 Постановою Верховної Ради України №2503-ХІІ.
З заяви позивача щодо оформлення паспорта у формі книжечки є зрозумілим його волевиявлення.
Оскільки дії відповідача розглядаються як дії держави в цілому і такі дії порушують основоположні права, свободи громадян, то вони визнаються протиправними.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч.1 ст.2 КАС України).
Згідно з п.3 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Суд враховує те, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникав би необхідності повторного звернення до суду, а здійснювалося б примусове виконання рішення.
Відповідно до п.10 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Як зазначено у ч.4 ст.245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У ч.2 ст.9 КАС України зазначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Аналогічне застосування норм права відображено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16.04.2020 у справі №280/2826/19 (адміністративне провадження № К/9901/36047/19).
Також, судом прийнято до уваги правову позицію викладену Великою Палатою Верховного Суду 19.09.2018 у постанові по зразковій справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18).
Як підсумувала Велика Палата Верховного Суду у постанові по зразковій справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18) від 19.09.2018, законодавець, прийнявши Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України" №1474-VII від 14.07.2015, яким внесено зміни до Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" №5492-VI від 20.11.2012, не дотримав вимог, за якими такі зміни повинні бути зрозумілими та виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений Конституцією України, та не допускати жодної дискримінації залежно від часу виникнення правовідносин з отримання паспорта громадянина України.
У ст.19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).
Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням з'ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню. Доводи відповідача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч.1 ст.132 КАС України).
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 77, 132, 139, 143, 243-246 КАС України, суд, -
Позов задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправною відмову Комунарського районного відділу у м.Запоріжжі Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області (69027, Запорізька область, м.Запоріжжя, вул.Космічна, буд.40; код ЄДРПОУ 37834773) в оформленні та видачі ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у зв'язку із досягненням 14-річного віку паспорта громадянина України відповідно до "Положення про паспорт громадянина України", затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 за №2503-ХІІ, у формі книжечки без зняття біометричної інформації та без внесення її в Єдиний державний демографічний реєстр.
Зобов'язати Комунарський районний відділ у м.Запоріжжі Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області оформити та видати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у зв'язку із досягненням ним 14-річного віку паспорт громадянина України відповідно до "Положення про паспорт громадянина України", затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 за №2503-ХІІ, у формі книжечки без зняття біометричної інформації та без внесення її в Єдиний державний демографічний реєстр.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з бюджетних асигнувань Комунарського районного відділу у м.Запоріжжі Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області (69027, Запорізька область, м.Запоріжжя, вул.Космічна, буд.40; код ЄДРПОУ 37834773) судові витрати у сумі 908 грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст судового рішення складено 19.11.2021.
Суддя О.О. Прасов