15 листопада 2021 року (15:10)Справа № 280/3629/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Калашник Ю.В.,
секретар судового засідання Шелепко Б.В.,
за участю представників: позивача - Авраменко А.С., відповідачів - Усатенка Д.І. ,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Запорізької обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення, наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,
06.05.2021 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 (далі - позивач) до Запорізької обласної прокуратури (далі - відповідач 1), Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач 2), в якій позивач просить суд:
1) визнати протиправним та скасувати рішення тринадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) за № 4 від 19.02.2021 про неуспішне проходження прокурором Комунарського відділу Запорізької місцевої прокуратури № 2 Запорізької області ОСОБА_2 атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснення повноваження прокурора;
2) визнати протиправним та скасувати наказ керівника Запорізької обласної прокуратури № 418к від 18.03.2021 про звільнення ОСОБА_2 з посади прокурора Комунарського відділу Запорізької місцевої прокуратури № 2 Запорізької області та з органів Запорізької обласної прокуратури з 19.03.2021;
3) поновити ОСОБА_2 в органах Запорізької обласної прокуратури з 20.03.2021;
4) поновити ОСОБА_2 на посаді прокурора Шевченківської окружної прокуратури Запорізької області або на посаді із рівнозначними умовами, функціями та повноваженнями в органах Запорізької обласної прокуратури, з 20.03.2021.
5) стягнути із Запорізької обласної прокуратури на користь ОСОБА_2 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 20.03.2021 і до моменту фактичного поновлення на роботі;
6) стягнути із Запорізької обласної прокуратури на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 200000,00 (двісті тисяч) грн.;
7) стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_2 суму сплаченого судового збору у розмірі 908,00 грн.;
8) стягнути із Запорізької обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу та інші судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що позивачем не успішно пройдено перший етап атестації, внаслідок чого 18.03.2021 керівником Запорізької обласної прокуратури видано наказ №418к про звільнення позивача з посади прокурора Комунарського відділу Запорізької місцевої прокуратури №2 Запорізької області та з органів Запорізької обласної прокуратури на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» з 19 березня 2021 року. Підставою для звільнення позивача, як зазначено у наказі, стало рішення тринадцятої кадрової комісії від 19.02.2021 № 4. При цьому, при винесенні вказаного Наказу відповідач-1 керувався положеннями ст. 11, підпунктом 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», а також п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратур». Зазначає, що момент видання Наказу, що оскаржується, позивач перебувала на лікарняному. Позивач вважає, що рішення тринадцятої кадрової комісії від 19.02.2021 № 4 є протиправним та підлягає скасуванню з огляду на наступне. У позові зазначено, що форма заява позивача про переведення на посаду прокурора в окружній прокуратурі та про намір пройти атестацію, запропонована Генеральним прокурором у погодженому ним Порядку, містить, начебто, добровільне погодження з наступним вивільненням з посади прокурора. У такий спосіб законодавець поставив прокурорів та слідчих прокуратури перед вибором подати заяви встановленої форми про намір перейти до органу прокуратури або не подавати таку заяву, наслідком чого буде звільнення із займаної посади на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру». Така обов'язкова умова як подання зазначеної заяви встановленої форми свідчить про очевидне втручання суб'єкта владних повноважень у особисті права і свободи позивача. Позивач також у позові посилається на порушення процедури проведення атестації. Зазначає, що членами кадрової комісії не виконано функцій, покладених на неї Порядком, не було забезпечено належних умов для проходження іспиту, що безумовно вплинуло на його результати. Не забезпечивши коректної роботи програмного продукту та комп'ютерної техніки, кадрова комісія поставила позивача у нерівні умови у порівнянні із іншими учасниками іспиту. Не прийнято до уваги зауваження позивача щодо некоректної роботи комп'ютерної техніки, чисельних її збоїв під час тестування. Крім того, посилається на дискримінаційні порушення процедури проведення атестації членами кадрової комісії в подальшому призвело до прийняття незаконного рішення №4 від 19.02.2021 про неуспішне проходження позивачем атестації. Так, вибіркова процедура атестації прокурорів, суттєве звуження трудових прав прокурорів під час її проходження, що має наслідком масові звільнення працівників, свідчить про її дискримінаційний характер. Діючим Порядком №221 обмежена можливість прокурорів щодо перевірки об'єктивності результатів атестації та можливість перевірки правомірності рішень щодо результатів атестації, і зокрема тестування. Також, відповідачем не оприлюднено та не підтверджено дані, у тому числі, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України документів, які засвідчують спроможність використаного в рамках процедури атестації прокурорів програмного забезпечення, забезпечення анонімності, конфіденційності та захисту від втручання третіх осіб. Позивач також у позові зазначає про некоректну роботу програмно-апаратного комплексу, за допомогою якого проводилося тестування, та його відповідності вимогам закону. Зазначає, що як мінімум 20 запитань з переліку тих 53, на які позивачем нібито надані неправильні відповіді, є по суті елементарними для фахівця рівня позивача, тому на ці запитання позивач аж ніяк не могла надати неправильні відповіді, оскільки достовірно знала відповіді на ці запитання та наводила курсор саме на них. Некоректна робота комп'ютерної програми при проведенні тестування викликає у позивача обґрунтовані сумніви щодо того, чи правильно взагалі програмою відображались обрані Позивачем відповіді. Крім того, Замовником та розпорядником програмного забезпечення, яке використовувалось при проведенні тестування, є відмінний від Офісу Генерального прокурора суб'єкт; програмне забезпечення для проведення тестування прокурорів не було закуплено Офісом Генерального прокурора через процедуру публічних торгів. Також, позивач зазначає, що Наказом Генерального прокурора від 17.11.2020 № 545 зі внесеними в подальшому змінами створено тринадцяту кадрову комісію обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) та визначено її персональний склад. Проте, ані в наказі Генерального прокурора від 17.11.2020 № 545, ані в інших джерелах, в тому числі оприлюдненій на офіційному сайті відповідача інформації, не зазначено, за якими критеріями здійснювався добір вказаних членів кадрової комісії. Неможливо встановити відповідність та компетентність членів кадрової комісії на проведення атестації прокурорів, у тому числі чи є вони політично нейтральними, чи користуються вони діловою репутацією, суспільним авторитетом та чи мають стаж роботи в галузі права. Також, процес тестування організаційно забезпечено тринадцятою та чотирнадцятою кадровими комісіями, а рішення щодо його результатів приймала лише тринадцята кадрова комісія, що може свідчити про порушення компетенції кадрової комісії при прийняті рішення стосовно позивача та порушення принципу прозорості. Зауважує, що рішення кадрової комісії, на яке міститься посилання в оскаржуваному наказі як на підставу звільнення, не містить ні мотивів, ні обставин, що суперечить критеріям та принципам адміністративної процедури, закріпленим у ст. 2 КАС України. Наказ про звільнення позивача суперечить положенням чинного законодавства, оскільки в оскаржуваному наказі підставою для звільнення позивача із займаної посади та з органів прокуратури Запорізької області стало посилання на п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» без чіткої конкретизації підстав звільнення. На підставі викладеного просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою суду від 11.05.2021 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання на 07.06.2021.
04.06.2021 відповідач 1 надав суду відзив на позовну заяву (вх. №31895). Зокрема зазначив, що позивач почала стверджувати про порушення її прав лише після неуспішного проходження атестації, а не до її початку, що вказує не на протиправність заяви про переведення на посаду прокурора в окружній прокуратурі та про намір пройти атестацію, а на незгоду з результатом самої атестації. У спірних правовідносинах позивач знаходилась у стані повної правової визначеності, коли маючи відповідну освіту та досвід професійної діяльності не могла не усвідомлювати юридичних наслідків не проходження одного з етапів атестації. Твердження позивача щодо протиправності наказу керівника Запорізької обласної прокуратури від 18.03.2021 № 418к у зв'язку з відсутністю правової визначеності є безпідставними. За наслідками складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора (перший етап атестації) ОСОБА_2 набрала 47 балів, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту і її не допущено до проходження наступного етапу атестації. Тому, за наявності відповідного рішення Тринадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 19.02.2021 № 4 про неуспішне проходження ОСОБА_2 атестації, керівником Запорізької обласної прокуратури на підставі підпункту 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ цілком обґрунтовано прийнято наказ від 18.03.2021 № 418к про звільнення позивача з займаної посади на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру». Звільнення на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» прямо передбачене підпунктом 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX та пов'язано, зокрема, з наявністю рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором. У даному випадку юридичним фактом, що зумовлює звільнення ОСОБА_2 з посади прокурора, є не закінчення процесу ліквідації чи реорганізації або завершення процедури скорочення чисельності прокурорів органу прокуратури, а виключно настання події - прийняття кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації прокурором місцевої прокуратури. Зазначає, що безпідставними є посилання позивача на порушення положень КЗпП України під час її звільнення. У відповідності до п. 2 п. 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ встановлено, що перебування прокурора на лікарняному через тимчасову непрацездатність, у відпустці чи у відрядженні до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі не с перешкодою для його звільнення з посади прокурора відповідно до цього пункту. З огляду на викладене перебування ОСОБА_2 на лікарняному не було перешкодою для її звільнення з посади та з органів прокуратури, оскільки підставу звільнення в наказі сформульовано у відповідності до пп. 2 п. 19 розд. II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ. Вважає, що відсутні підстави для поновлення позивача в органах Запорізької обласної прокуратури, оскільки позивача не успішно пройшла атестацію, на посаді в органах прокуратури. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
07.06.2021 до суду від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву (вх. №32124). У відзиві зазначає, що позовні вимоги не визнає. Зазначає, що позивачем не успішно складено іспит у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Після неуспішного складання позивачем іспиту з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону ОСОБА_2 припинила проходження атестації. Зазначає, що силу своїх посадових обов'язків ОСОБА_2 як прокурор, зобов'язана досконало знати та професійно володіти законодавством у сфері кримінального та кримінального процесуального права, для здійснення конституційних функцій органами прокуратури. Крім того, ОСОБА_2 мала реальну можливість ознайомитись зі тестовими питаннями для складання іспиту у формі анонімного тестування з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону в рамках атестації прокурорів Генеральної прокуратури України та регіональних прокуратур. Ці питання були оприлюднені на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України. При цьому, до початку іспиту позивач не висловлювала жодних сумнівів щодо переліку тестових питань. Враховуючи, що позивачем також в цілому не оскаржувався наказ про затвердження тестових питань, доводи позивача про неврахування відповідачем спеціалізації під час проведення тестування є безпідставними. Також, доводи ОСОБА_2 про нерівні умови для працівників різних напрямів професійної діяльності органів прокуратури, є необґрунтованими. Щодо доводів позивача про те, що використання програмного забезпечення у процедурі атестації, здійснювалось усупереч вимогам Закону України «Про публічні закупівлі» та постанови КМУ від 12.08.2009 № 869 «Про затвердження загальних вимог до програмних продуктів, які закуповуються та створюються на замовлення державних органів» у зв'язку із не проведенням відповідних процедур закупівель, а також щодо його здатності забезпечити анонімність конфіденційність та захист від втручання третіх осіб, зазначає, що нормами законодавства не передбачено обов'язкового укладання господарських зобов'язань між Офісом Генерального прокурора та іншими контрагентами для проведення атестації. Крім того у відзиві зазначено, що рішення кадрової комісії прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом та пропорційно. Обставиною, що зумовила прийняття цього рішення, є набрання позивачем 47 балів з 70, які є необхідні для допуску до наступного етапу атестацією. Враховуючи, що за умови складення прокурором іспиту, інших обставин (окрім істотного порушення порядку проведення атестації) для прийняття кадровою комісією негативного рішення бути не може, саме це є мотивом для прийняття такого рішення. У рішенні кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) щодо позивача указана кількість набраних ним балів. До того ж, всі рішення про неуспішне проходження атестації у зв'язку з неуспішним складенням іспитів є типовими та їх форма затверджена додатком 1 до Порядку проходження прокурорами атестації. Отже, рішення кадрової комісії від 19.02.2021 № 4 прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом та пропорційно.
07.06.2021 підготовче засідання відкладалось до 05.07.2021.
Ухвалою суду від 05.07.2021 продовжено строк провадження продовжено до 09.08.2021 та відкладено підготовче засідання до 04.08.2021.
Ухвалою суду від 04.08.2021 провадження у справі зупинено до 13.09.2021.
Ухвалою суду від 13.09.2021 провадження у справі поновлено.
13.09.2021 протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено розгляд адміністративної справи по суті на 11.10.2020.
Ухвалою суду від 11.10.2021 провадження у справі зупинено до 15.11.2021, та 15.11.2021 провадження у справі поновлено.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала. Представник відповідачів проти позову заперечив із підстав, викладених у відзиві.
У судовому засіданні 15.11.2021 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд, повно та всебічно встановивши обставини справи, заслухавши пояснення учасників, встановив наступне.
ОСОБА_2 працювала в органах прокуратури з листопада 2007 року.
25.09.2019 набув чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі - Закон №113-IX).
Пунктом 7 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ визначено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
Відповідно до пункту 10 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ, прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.
09.10.2019 позивач подала Генеральному прокурору заяву встановленого зразка про переведення на посаду прокурора в окружній прокуратурі та намір пройти атестацію (а.с.77, т.2).
03 лютого 2021 року позивачем неуспішно пройдено перший етап в рамках атестації прокурорів у формі анонімного тестування з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, набравши 47 балів із 70 необхідних, що підтверджується доказом - Деталі іспиту (а.с.78-112).
Про кількість набраних балів позивачка була обізнана, що підтверджується відомістю про результати тестування (а.с.113, т.2).
19.02.2021 тринадцятою кадровою комісією прийнято рішення №4 про неуспішне проходження позивачем атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора (а.с.54, т.1, а.с.130, т. 2).
18.03.2021 керівником Запорізької обласної прокуратури прийнято наказ №418к про звільнення позивача з посади прокурора Комунарського відділу Запорізької місцевої прокуратури № 2 Запорізької області та з органів Запорізької обласної прокуратури на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» з 19 березня 2021 року.
Підставою для звільнення позивача, як зазначено у наказі від 18.03.2021 №418к, стало рішення тринадцятої кадрової комісії від 19.02.2021 № 4 (а.с.53, т.1).
Позивач, не погодившись з правомірністю прийняття рішення кадровою комісією та наказу про звільнення, звернулась до суду із цим позовом.
Відповідно до статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (стаття 43 Конституції України).
Статтями 2, 5 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) закріплено право громадян України на працю і гарантії держави в правовому захисті працездатним громадянам від незаконного звільнення.
Відповідно до статті 222 КЗпП України особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюється законодавством.
Статтею 4 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII) встановлено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Законом № 1697-VII забезпечуються гарантії незалежності прокурора, зокрема, щодо особливого порядку його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо.
Законом України від 19 вересня 2019 року № 113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (діє з 25 вересня 2019 року) запроваджено реформування системи органів прокуратури, у зв'язку із чим до Закону № 1697-VII були внесені зміни.
Статтею 14 Закону України «Про прокуратуру» у зв'язку із внесенням до неї змін Законом № 113-ІХ передбачено скорочення кількості прокурорів органів прокуратури.
Зокрема, змінами, унесеними законодавцем, установлено, що загальна чисельність прокурорів органів прокуратури становить не більше 10 000 осіб. Приведення у відповідність із вимогами статті 14 Закону України «Про прокуратуру» кількісного складу органів прокуратури здійснюється, крім іншого, шляхом проведення атестації на виконання вимог Закону № 113-ІХ.
У тексті Закону № 1697-VII слова «Генеральна прокуратура України», «регіональні прокуратури», «місцеві прокуратури» замінено відповідно словами «Офіс Генерального прокурора», «обласні прокуратури», «окружні прокуратури».
Згідно з пунктами 6, 7 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру». Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
Пунктом 10 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ установлено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.
Згідно з пунктом 11 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.
Пунктом 14 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX графік проходження прокурорами атестації встановлює відповідна кадрова комісія. Атестація проводиться прозоро та публічно, у присутності прокурора, який проходить атестацію. Перебіг усіх етапів атестації фіксується за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису.
На виконання вимог Закону №113-IX наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року № 221 затверджено Порядок проходження прокурорами атестації (далі - Порядок №221).
Відповідно до пункту 1 розділу 1 Порядку № 221 атестація прокурорів - це встановлена розділом II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX і цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.
Згідно з пунктами 2, 4 розділу 1 Порядку № 221 атестація прокурорів Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних, місцевих прокуратур та військових прокуратур проводиться відповідними кадровими комісіями. Порядок роботи, перелік і склад кадрових комісій визначаються відповідними наказами Генерального прокурора.
За приписами пунктів 9, 10 розділу І Порядку №221 атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури про переведення на посаду прокурора відповідно в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації. Форми типових заяв прокурора встановлено у додатку 2 цього Порядку.
Заява, вказана у пункті 9 розділу І цього Порядку, подається Генеральному прокурору прокурорами Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), прокурорами регіональних прокуратур, військових прокуратур регіонів (на правах регіональних), прокурорами місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів та інших військових прокуратур (на правах місцевих) до 15 жовтня 2019 року (включно). Заява підписується прокурором особисто.
Відповідно до пункту 11 розділу 1 Порядку № 221 особиста участь прокурора на всіх етапах атестації є обов'язковою. Перед кожним етапом атестації прокурор пред'являє кадровій комісії паспорт або службове посвідчення прокурора. У разі неявки прокурора для проходження відповідного етапу атестації у встановлені кадровою комісією дату, час та місце, кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Факт неявки прокурора фіксується кадровою комісією у протоколі засідання, під час якого мав відбуватися відповідний етап атестації такого прокурора. У виключних випадках, за наявності заяви, підписаної прокурором або належним чином уповноваженою ним особою (якщо сам прокурор за станом здоров'я не може її підписати або подати особисто до комісії) про перенесення дати іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, або дати іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки, або дати співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, кадрова комісія має право протягом трьох робочих днів з дня отримання такої заяви ухвалити рішення про перенесення дати складення відповідного іспиту, проведення співбесіди для такого прокурора. Заява має бути передана безпосередньо секретарю відповідної кадрової комісії не пізніше трьох днів з дати, на яку було призначено іспит, співбесіду відповідного прокурора. До заяви має бути долучена копія документа, що підтверджує інформацію про поважні причини неявки прокурора на складення відповідного іспиту, проходження співбесіди. У разі неможливості надати документальне підтвердження інформації про причини неявки в день подання заяви прокурор має надати таке документальне підтвердження в день, на який комісією було перенесено проходження відповідного етапу атестації, однак до початку складення відповідного іспиту, проходження співбесіди. Якщо прокурор не надасть документальне підтвердження інформації про поважні причини його неявки до початку перенесеного складення відповідного іспиту, проходження співбесіди, комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Якщо заява прокурора подана до кадрової комісії з порушенням строку, визначеного цим пунктом, або якщо у заяві не вказані поважні причини неявки прокурора на складення відповідного іспиту, проведення співбесіди кадрова комісія ухвалює рішення про відмову у перенесенні дати та про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Інформація про нову дату складення відповідного іспиту, проведення співбесіди для такого прокурора оприлюднюється на офіційному вебсайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора). З моменту оприлюднення відповідної інформації прокурор вважається повідомленим належним чином про нову дату проведення відповідного етапу атестації.
Згідно з пунктом 7 розділу І Порядку № 221 повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів не допускається. Якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних або інших причин, незалежних від членів комісії та прокурора, комісія призначає новий час (дату) складання відповідного іспиту для прокурора.
Вирішуючи питання про обґрунтованість позовних поданої суд виходить з такого.
Предметом оскарження у цій справі є прийняте кадровою комісією рішення про неуспішне проходження позивачем атестації за результатами складення іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки та наказ про звільнення позивача з посади.
Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам враховує, що Верховний Суд сформував правові висновки щодо застосування приписів Закону № 113-ІХ, Порядку №221 та Порядку № 233, зокрема, у постановах від 21 вересня 2021 року у справах №160/6204/20 та 200/5038/20-а, від 24 вересня 2021 року у справі № 160/6596/20, які підлягають врахуванню при наданні оцінки доводам позивача щодо проведення атестації та його звільнення з посади.
У вказаних справах Верховний Суд підкреслив, що з огляду на зміст включеної до Конституції України Законом № 1401-VIII статті 131-1 Основного Закону, новим українським конституційним правопорядком прокуратуру як інститут, що виконує функцію кримінального переслідування, структурно вмонтовано в загальну систему правосуддя.
При цьому, Конституція України віднесла прокурорів у розділ правосуддя, змінила характер їх діяльності з загального нагляду на основну функцію кримінального обвинувачення та запровадила нові принципи в проведенні оцінювання як суддів, так і прокурорів.
Дослідження змісту Закону № 1401-VIII, а також пояснювальної записки до відповідного законопроекту, вказує на те, що його метою є удосконалення конституційних основ правосуддя для практичної реалізації принципу верховенства права, яке повинно забезпечуватися, зокрема, і шляхом належного функціонування прокуратури як органу, уповноважено виконувати функції з підтримання публічного обвинувачення в суді; процесуального керівництва досудовим розслідуванням; вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження; нагляду за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку.
Згідно з частиною другою статті 131-1 Конституції України організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом, яким наразі є Закон № 1697-VII. Водночас стаття 4 цього ж Закону встановлює, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Черговим етапом процесу реформування прокуратури стало прийняття Верховною Радою України у межах своїх конституційних повноважень Закону № 113-ІХ.
Цим Законом внесено зміни до кодексів та законів України не скільки щодо форми чи змісту діяльності прокуратури, а скільки щодо реформи органів прокуратури в частині кадрових питань. Передбачена Законом № 113-ІХ переатестація не має систематичного характеру, відбувається одноразово за окремим законом, є винятковою. У Пояснювальній записці до проекту цього Закону, що він спрямований на запровадження першочергових і, багато в чому, тимчасових заходів, пов'язаних передусім із кадровим перезавантаженням органів прокуратури шляхом атестації чинних прокурорів, а також надання можливості всім доброчесним кандидатам, які мають належні теоретичні знання та практичні навички, на конкурсних засадах зайняти посаду прокурора у будь-якому органі прокуратури. Основною метою цього Закону є створення передумов для побудови системи прокуратури, діяльність якої базується на засадах ефективності, професійності, незалежності та відповідальності.
Реалізація "кадрового перезавантаження" органів прокуратури передбачає, крім іншого, приведення кількісного складу прокурорів у відповідність до вимог статті 14 Закону № 1697-VII зі змінами, внесеними Законом № 113-ІХ, шляхом атестації прокурорів.
Тож проведення атестації прокурорів є обов'язковою складовою запровадженого Законом №113-ІХ процесу реформування системи органів прокуратури та за своєю суттю є спеціальною процедурою, яка має на меті підтвердження здатності прокурорами виконувати свої повноваження на належному рівні за визначеними законом критеріями, шляхом здійснення оцінки їхньої професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, що стосувалась, зокрема, усіх без винятку прокурорів, які мали бажання продовжувати працювати у органах прокуратури.
Суд вважає ці висновки застосовними і у цій справі, позаяк правовідносини у цих справах є подібними.
Суд також ураховує, що така атестація передбачає чітку процедуру та умови звільнення і переведення прокурорів до Офісу Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратур, що здійснюється на підставі відповідних рішень кадрових комісій.
Так, атестація прокурорів проводиться відповідними кадровими комісіями та включає в себе три етапи. Прокурор, який за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, припиняє участь в атестації, а відповідна кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
В свою чергу, зі змісту пункту 19 Закону № 113-IX випливає, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом обіймають посади в Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» за умови настання однієї з таких підстав:
1) неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв'язку із цим пройти атестацію;
2) рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури;
3) в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, який успішно пройшов атестацію;
4) ненадання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, у разі успішного проходження ним атестації, згоди протягом трьох робочих днів на переведення на запропоновану йому посаду в Офісі Генерального прокурора, обласній прокуратурі, окружній прокуратурі.
Системний аналіз положень абзацу першого пункту 19 Закону № 113-IX дає підстави для висновку про те, що:
по-перше, підставою для звільнення прокурора є настання однієї з підстав, визначених у підпунктах 1 - 4 пункту 19 цього розділу, зокрема й неуспішне проходження атестації;
по-друге, закон не вимагає додаткової підстави для звільнення, зокрема такої, як ліквідація чи реорганізація органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або скорочення кількості прокурорів органу прокуратури. Закон визначає, що звільнення відбувається не з підстав, установлених пунктом 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», а на підставі цього пункту, що є нормативною підставою.
Отже, підставою для звільнення є одна з підстав, передбачених підпунктами 1 - 4 пункту 19 розділу ІІ Закону № 113-IX, а нормативною підставою є пункт 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».
З матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог пунктів 9, 10 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX позивач 09 жовтня 2019 року подала Генеральному прокурору заяву за встановленою формою про переведення її на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію.
У цій заяві позивач підтвердила своє бажання пройти атестацію, вказала на ознайомлення та погодження з усіма умовами та процедурами проведення атестації, що визначені Порядком № 221, зокрема й щодо того, що в разі неуспішного проходження будь-якого з етапів атестації, передбаченого Порядком № 221, а також за умови настання однієї з підстав, передбачених пунктом 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX, її буде звільнено з посади прокурора.
Отже, позивач фактично погодилась зі встановленими умовами та правилами щодо переведення на посаду в обласній прокуратурі та проведення атестації.
Таким чином, зауваження позивача, викладені у позовній заяві, щодо заяви про переведення її на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію судом до уваги не приймаються, оскільки такі зауваження виникли після неуспішного проходження першого атестації. Вказана заява позивачем підписана. Таким чином, заява є добровільним волевиявленням особи.
За наслідками складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки (перший етап атестації) позивач набрала 47 балів, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту (70).
Вказані результати зафіксовані у відомості про результати тестування, в якій позивач власноручно поставила підпис.
У примітках до цієї відомості (9 колонка) дані щодо надходження будь-яких зауважень від позивача щодо процедури чи несправності техніки, порядку складання іспиту на знання та вміння у застосуванні закону і відповідність здійснювати повноваження прокурора не зазначено, результати іспиту не оскаржені.
Таким чином, суд критично ставиться до посилань позивача на некоректну роботи програмного забезпечення, оскільки таке твердження не недоведеним жодними доказами.
Згідно з пунктом 6 розділу ІІІ Порядку № 221 прокурор, який за результатами складання іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, припиняє участь в атестації, а відповідна кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
У зв'язку із цим тринадцята кадрова комісія на підставі пунктів 13, 16, 17 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ, пункту 6 розділу І, пункту 6 розділу ІІІ Порядку № 221 прийняла рішення від 19.02.2021 №4 про неуспішне проходження позивачем атестації.
В оскаржуваному рішенні кадрової комісії №13 відповідно до вимог пункту 12 Порядку роботи кадрових комісій зазначено мотиви та обставини, що вплинули на його прийняття, а саме - у зв'язку з набранням позивачем менше прохідного балу (47 балів, при прохідному балі 70).
З урахуванням викладеного оскаржуване рішення кадрової комісії є мотивованим, містить посилання на нормативно-правові акти та обґрунтування щодо набрання позивачем балів за результатами складання іспиту.
Надаючи оцінку доводам позивача про відсутність ознак ліквідації та реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймала посаду, станом на час її звільнення з посади, суд відхиляє вказані доводи як окрему підставу для скасування оскаржуваного наказу з урахуванням того, що звільнення на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» є нормативною підставою, однак зазначене звільнення відбулось за умови настання однієї із підстав, передбачених пунктом 19 Закону № 113-IX - рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації позивачем.
Тобто в цьому разі юридичним фактом, що зумовлює звільнення позивача на підставі зазначеної норми (пункт 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру»), є не закінчення процесу ліквідації чи реорганізації або завершення процедури скорочення чисельності прокурорів, а виключно наявність рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором.
Водночас суд зазначає, що Конституційний Суд України у Рішенні від 08 липня 2003 року № 15-рп/2003 у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про проведення атестації державних службовців» (справа про атестацію державних службовців) зазначив, що атестація є одним із способів перевірки та оцінки кваліфікації працівника, його знань і навичок. Вона передбачена частиною шостою статті 96 Кодексу законів про працю України, положення якого поширюються і на державних службовців з урахуванням особливостей, установлених Законом України «Про державну службу». Згідно із цією нормою атестацію можуть проводити власник або уповноважений ним орган. Такими органами відповідно до законодавства України є, зокрема, всі органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Атестація окремих категорій державних службовців передбачена й іншими законами України, зокрема й «Про прокуратуру».
Тобто, запровадження Законом № 113-IX атестації прокурорів Генеральної прокуратури України як однієї з умов для їх переведення в Офіс Генерального прокурора пов'язане, зокрема, зі створенням передумови для побудови системи прокуратури, кадровим перезавантаженням органів прокуратури та способом перевірки та оцінки кваліфікації чинних прокурорів на відповідність їх посадам прокурора в таких органах. Така атестація визначена законодавцем та відбувалася у спосіб і порядок, що є чинними і стосуються усіх прокурорів, які мають намір пройти атестацію, а тому не може вважатися протиправною чи такою, що носить дискримінаційний характер щодо до позивача.
Фактично всі доводи позивача щодо протиправності дій відповідача щодо проведення атестації ґрунтуються на незгоді з положеннями Закону № 113-IX і Порядку № 221, які, на її думку, порушують, зокрема, і права та гарантії, що визначені Кодексом законів про працю України та Конституцією України.
Водночас, суд звертає увагу на ту обставину, що положення Закону №113-IX на день їх виконання відповідачем і прийняття оскаржуваного наказу були (та є) чинними, неконституційними у встановленому законом порядку не визнавалися. Так само були чинними і положення Порядку № 221, а тому правові підстави для їх незастосування відсутні.
Суд також бере до уваги, що позивач, подаючи заяву на підставі пунктів 9, 10 розділу І Порядку №221, цілком і повністю була ознайомлений з умовами та процедурами проведення атестації та погодилась на їх застосування. Тобто, позивач розуміла наслідки неуспішного проходження одного з етапів атестації та можливе звільнення з підстав, передбачених Законом № 113-IX. В іншому разі позивач мала повне право відмовитися від проведення такої атестації та не подавати відповідної заяви чи окремо оскаржувати відповідний Порядок проходження прокурорами атестації, чого вона не зробила.
Суд зазначає, що законодавець, увівши в дію визначену процедуру реформування органів прокуратури, вказав, які саме дії мають учинити особи з метою подальшого проходження служби в органах прокуратури, та явно і очевидно окреслив умову продовження служби шляхом успішного проходження атестації. Наслідки неуспішного проходження одного з етапів атестації також були сформульовані та визначені законодавцем з достатньою для розуміння чіткістю і ясністю.
Відповідно набрання позивачем за результатами іспиту у формі анонімного тестування під час першого етапу атестації 47 балів, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту, є безумовною підставою згідно з пунктом 16 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX і пункту 5 розділу ІІ Порядку № 221 для її недопуску до наступних етапів атестації та прийняття кадровою комісією рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Прийняти інше, крім указаного, рішення не було правових підстав.
Зазначене свідчить про те, що наказ керівника Запорізької обласної прокуратури від 18.03.2021 №418к про звільнення позивача виданий на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Щодо посилань позивача на те, що наказ про її звільнення виданий під час перебування позивача на лікарняному, то суд зазначає таке.
Так, пунктом 2 п. 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ встановлено, що перебування прокурора на лікарняному через тимчасову непрацездатність, у відпустці чи у відрядженні до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі не є перешкодою для її звільнення з посади прокурора відповідно до цього пункту.
З огляду на викладене перебування ОСОБА_2 на лікарняному, відповідачем-1 не було порушено приписи законодавства, оскільки підставу звільнення в наказі сформульовано у відповідності до пп. 2 п. 19 розд. II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ.
Щодо посилань позивача на неправомочності кадрової комісії, суд зазначає, що перед проведенням першого етапу атестації позивачем будь-яких претензій щодо неправомочності тринадцятої кадрової комісії не заявлялося. Крім того, предметом спору у даній справі не є питання правомірності формування складу вказаної кадрової комісії.
Суд зауважує, що позивач почала стверджувати про порушення її прав лише після неуспішного проходження атестації, а не до її початку.
Вказане свідчить про те, що позивач, вказуючи на порушення процедури атестації, фактично незгодна з результатом самої атестації, оскільки до моменту не успішного проходження першого етапу атестації у позивача не виникало жодних зауважень щодо повноважень комісії, програмного забезпечення, змісту заяви тощо.
Таким чином, з урахуванням викладеного вище суд не вбачає підстав для скасування рішення кадрової комісії №13 та наказу відповідача-1 про звільнення позивача, тому, відповідно, відсутні і підстави для задоволення решти позовних вимог, оскільки такі вимоги є похідними.
Щодо інших посилань учасників справи, суд зазначає, що вони не впливають на правильність вирішення спору по суті.
У рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Оскільки у задоволені позовних вимог судом відмовлено, то судові витрат не стягуються.
Керуючись ст.ст. 241, 243-246, 250 КАС України, суд,-
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Запорізької обласної прокуратури (69005, м.Запоріжжя, вул.Матросова, 29-А; код ЄДРПОУ 02909973), Офісу Генерального прокурора (01011, м.Київ, вул.Різницька, 13/15; код ЄДРПОУ 00034051) про визнання протиправним та скасування рішення, наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, - відмовити повністю.
Судові витрати не стягуються.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 22.11.2021.
Суддя Ю.В. Калашник