Ухвала
22 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 756/415/21
провадження № 61-18138ск21
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду
Шиповича В. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , поданої адвокатом Тандир Дмитром Віталійовичем, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про усунення від спадкування, скасування свідоцтва про право на спадщину за законом та зобов'язати не чинити перешкоди у користуванні майном,
05 листопада 2021 року засобами поштового зв'язку представник ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , - адвокат Тандир Д. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу у цивільній справі № 756/415/21.
За змістом частини першої статті 394 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження) вирішує колегія у складі трьох суддів після одержання касаційної скарги оформленої відповідно до вимог статті 392 ЦПК України.
Касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
I. Щодо зазначення судових рішень, які оскаржуються та клопотання особи, яка подає скаргу
Відповідно до пунктів 4, 6 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено рішення (ухвала), що оскаржується, а також клопотання особи, яка подає скаргу.
Визначення судового рішення, яке є предметом касаційного оскарження має істотне значення при вирішенні питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Заявник зазначає про оскарження в касаційному порядку рішення Оболонського районного суду м. Києва від 07 липня 2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року, однак клопотання (процесуальну вимогу) щодо рішення суду першої інстанції у своїй касаційній скарзі не викладає.
II. Щодо підстав касаційного оскарження
Пунктом 1 частини першої статті 389 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
В касаційній скарзі заявник наряду із неврахуванням судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України) наводить положення частини третьої статті 411 ЦПК України.
При цьому пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України передбачає, що підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті є порушення норм процесуального права якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Частина третя статті 411 ЦПК України містить чотири пункти, якими передбачені окремі підстави для скасування судового рішення, натомість заявник в касаційній скарзі не зазначає які саме порушення норм процесуального права, передбачені частиною третьою статті 411 ЦПК України, допущені судами попередніх інстанцій.
Коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки суд касаційної інстанції переглядаючи у касаційному порядку судові рішення перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (частина перша статті 400 ЦПК України), підстава (підстави) відкриття касаційного провадження зазначаються в ухвалі про відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України), в окремих випадках непідтвердження підстав касаційного оскарження може мати наслідком закриття касаційного провадження (пункти 4, 5 частини першої статті 396 ЦПК України).
ІІІ. Щодо сплати судового збору
В порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України заявником до касаційної скарги не додано оригінал документа, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Остаточно сформулювавши позовні вимоги ОСОБА_1 просила суд:
1) усунути від спадкування майна померлої ОСОБА_4 - ОСОБА_3 ;
2) визнати недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом видані відносно майна ОСОБА_4 ; 3) зобов'язати відповідача не чинити перешкоди в користуванні майном ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а саме квартирою АДРЕСА_1 .
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 07 липня 2021 року, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного суду
від 05 жовтня 2021 року, у задоволенні позову відмовлено.
Позов подано до суду у 2020році.
Згідно пункту 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в межах оспорюваної суми.
У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру (частина третя статті 6 Закону України «Про судовий збір»).
З урахуванням наведеного за подання касаційної скарги необхідно сплатити судовий збір у розмірі 5 044,80 грн (840,80 грн х 3) х 200 %), де 840,80 грн це 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленої на 01 січня 2020 року.
Судовий збір за подання касаційної скарги до Верховного Суду має бути перераховано до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування податку, збору, платежу: «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір».
Недоліки касаційної скарги мають бути усунені шляхом:
1) надання суду оригіналу документу, що підтверджує сплату судового збору в розмірі 5 044,80 грн або документів, що підтверджують підстави звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору відповідно до закону;
2) надання уточненої касаційної скарги із зазначенням в ній:
- підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав);
- судових рішень, які оскаржують та викладенням клопотання (процесуальної вимоги) щодо оскаржених судових рішень з урахуванням повноважень Верховного Суду передбачених статтею 409 ЦПК України.
Копії уточненої касаційної скарги мають бути надані відповідно до кількості учасників справи.
Згідно частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, визначених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження) буде вирішено колегією суддів після усунення недоліків касаційної скарги та її оформлення відповідно до вимог статті 392 ЦПК України.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , поданої адвокатом Тандир Дмитром Віталійовичем, у справі № 756/415/21 залишити без руху.
Визначити для усунення недоліків касаційної скарги строк - десять днів з дня вручення ОСОБА_1 копії цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя В. В. Шипович