Ухвала
Іменем України
16 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 745/411/20
провадження № 61-16945ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., Фаловської І. М.
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сосницького районного суду Чернігівської області від 20 січня 2021 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 21 травня 2021 року у справі за позовомОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання з відповідачем однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання об'єктами права спільної сумісної власності подружжя та про поділ спільного сумісного майна подружжя,
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та просила:
1) встановити факт спільного проживання її та відповідача як подружжя без реєстрації шлюбу за адресою: АДРЕСА_3 з червня 2002 року до жовтня 2005 року, та за адресою: АДРЕСА_1 з жовтня 2005 року до 16 лютого 2013 року;
2) визнати об'єктом права спільної сумісної власності подружжя житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 149 495,00 грн;
3) визнати об'єктом права спільної сумісної власності подружжя транспортний засіб автомобіль ВАЗ-21099, 2008 року випуску, вартістю 111 903,00 грн;
4) визнати об'єктом права спільної сумісної власності подружжя транспортний засіб мотоцикл MUSSTANG25-9, 2011 року випуску, вартістю 19 070,00 грн;
5) визнати об'єктом права спільної сумісної власності подружжя транспортний засіб трактор Jinma 244, 2011 року випуску, вартістю 111 972,00 грн;
6) визнати об'єктом спільної сумісної власності подружжя картоплесаджалку вартістю 10 960,00 грн, КТН (картоплекопалку) вартістю 14 780,00 грн, гребку вартістю 7 000,00 грн, косарку вартістю 6 360,00 грн, культиватор вартістю 6 200,00 грн, на загальну суму 45 300,00 грн;
7) визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
8) провести поділ транспортного засобу автомобіля ВАЗ-21099, 2008 року випуску, між нею та відповідачем та стягнути з ОСОБА_2 грошову компенсацію в розмірі 55 951,50 грн на її користь за половину вартості автомобіля;
9) провести поділ транспортного засобу мотоцикла MUSSTANG25-9, 2011 року випуску, між нею і відповідачем та стягнути з ОСОБА_2 грошову компенсацію в розмірі 9 535,00 грн на її користь за половину вартості мотоцикла;
10) провести поділ транспортного засобу трактора Jinma 244, 2011 року випуску, між нею та відповідачем та стягнути з ОСОБА_2 грошову компенсацію в розмірі 55 986,00 грн на її користь за половину вартості трактора;
11) провести поділ між нею та відповідачем картоплесаджалки вартістю 10 960,00 грн, КТН (картоплекопалка) вартістю 14 780,00 грн, гребки вартістю 7 000,00 грн, косарки вартістю 6 360,00 грн, культиватора вартістю 6 200,00 грн, на загальну суму 45 300,00 грн, та стягнути грошову компенсацію в розмірі 22 650,00 грн на її користь.
Позов обґрунтовувала тим, що вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі з 16 лютого 2013 року до 13 березня 2018 року, від якого мають двох дітей. До реєстрації шлюбу з червня 2002 року до 16 лютого 2013 року вони проживали разом як одна сім'я, перебуваючи у фактичних шлюбних відносинах, вели спільне господарство, набували спільне майно та народжували дітей. За час спільного проживання як подружжя без реєстрації шлюбу та перебування у зареєстрованому шлюбі вони набули у спільну сумісну власність майно - житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, транспортні засоби: ВАЗ-21099, 2008 року випуску, мотоцикл MUSSTANG25-9, 2011 року випуску, та трактор Jinma 244, 2011 року випуску, а також картоплесаджалка, КТН (копалка), гребка, косарка та культиватор, які відповідач відмовляється добровільно розділити.
Рішенням від 20 січня 2021 року Сосницький районний суд Чернігівської області позов задовольнив частково.
Встановив факт проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з червня 2002 року до лютого 2013 року в с. Кнути Сосницького району Чернігівської області.
Визнав спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 транспортний засіб автомобіль ВАЗ-21099, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартістю 58 755,00 грн.
Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію, що становить 1/2 частину вартості транспортного засобу автомобіля ВАЗ-21099, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , а саме, в розмірі 29 377,50 грн.
Припинив право власності ОСОБА_1 на 1/2 частину транспортного засобу автомобіля ВАЗ-21099, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 .
Визнав спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 транспортний засіб трактор Jinma 244, 2011 року випуску.
Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у рахунок повернення судового збору 706,00 грн.
У решті позову відмовив.
Постановою від 21 травня 2021 року Чернігівський апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив частково.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення.
Рішення Сосницького районного суду Чернігівської області від 20 січня 2021 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання об'єктом права спільної сумісної власності подружжя транспортного засобу - трактора Jinma 244, 2011 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 та його поділ скасував.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання об'єктом права спільної сумісної власності подружжя транспортного засобу - трактора Jinma 244, 2011 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 та його поділ відмовив.
У решті рішення суду першої інстанції залишив без змін.
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргоюна рішення Сосницького районного суду Чернігівської області від 20 січня 2021 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 21 травня 2021 року.
Посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, особа, яка подала касаційну скаргу, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позову та задовольнити вимоги частково.
Підставами касаційного оскарження ОСОБА_1 зазначає неврахування судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування статі 74 СК України у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц, постановах Верховного Суду: від 03 червня 2021 року у справі № 748/1943/19, від 22 червня 2021 року у справі № 554/1251/20.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
Суди встановили, що з 16 лютого 2013 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірваний рішенням Менського районного суду Чернігівської області від 13 березня 2018 року.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відомості про батька дітей внесені за заявою про визнання батьківства відповідно до статті 126 СК України, поданою 05 березня 2021 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Відповідно до заповіту, який посвідчений секретарем Пекарівської сільської ради 25 серпня 2005 року, реєстровий № 77, ОСОБА_5 на випадок своєї смерті заповів ОСОБА_2 житловий будинок на АДРЕСА_1 .
25 жовтня 2010 року ОСОБА_2 на підставі рішення Виконавчого комітету Пекарівської сільської ради Сосницького району Чернігівської області від 07 серпня 2010 року № 59 отримав свідоцтво про право власності на житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з довідкою-характеристикою Комунального підприємства «Зодчий» Сосницької районної ради від 28 квітня 2020 року № 100 вартість цього житлового будинку становить 149 495,00 грн.
14 березня 2012 року ОСОБА_2 придбав трактор колісний Jinma 244, 2011 року випуску, шасі НОМЕР_3 за договором купівлі-продажу № 05180140312/25, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю науковим-виробничим підприємством «Спецавтоматика», на який 03 квітня 2012 року отримав свідоцтво про реєстрацію.
22 жовтня 2013 року за ОСОБА_2 зареєстрований автомобіль ВАЗ-210994-20, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , про що останньому видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 .
Відповідно до звіту автотоварознавчого дослідження ринкова вартість автомобіля ВАЗ-210994-20, державний номерний знак НОМЕР_1 , станом на 30 червня 2020 року становила 58 755,00 грн.
Із довідки-рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Південна торгова компанія» від 09 лютого 2015 року серії ВІА № 593553 вбачається, що ОСОБА_2 продано мотоцикл марки MUSSTANG MT125-9, двигун № НОМЕР_5 , рама № НОМЕР_6 , вартістю 2 300,00 грн.
За інформацією Територіального сервісного центру № 7441 Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в Чернігівській області станом на 03 жовтня 2020 року за ОСОБА_2 зареєстровані транспортні засоби: ВАЗ 210994-20, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , та причіп легковий ПУТД 1800, 2015 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_7 .
Згідно з довідками Сосницької селищної ради Чернігівської області: від 16 квітня 2020 року № 19-25/5-185 та від 30 липня 2020 року № 19-25/5-404 ОСОБА_1 дійсно проживала на території селищної ради за адресою: АДРЕСА_1 , з червня 2002 року до 14 вересня 2019 року, але не була зареєстрована.
За довідками Сосницької селищної ради Чернігівської області від 05 серпня 2020 року № 19-25/5-418, № 19-25/5-419, № 19-25/5-420 та № 19-25/5-421 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_11 проживали разом на території сільської ради, але фактично не були зареєстровані: за даними погосподарської книги № 06 Пекарівської сільської ради на 2001-2005 роки - за адресою: Чернігівська область, Сосницький район, с. Кнути; за даними погосподарської книги № 05, 08, 07 Пекарівської сільської ради на 2006-2020 роки - за адресою АДРЕСА_1 .
Відповідно до погосподарської книги № 06 на 2001-2005 роки власником житлового будинку з господарськими спорудами, розташованого на АДРЕСА_1 був ОСОБА_5 , який вибув 25 серпня 2005 року у м. Чернігів. У погосподарській книзі № 06 Пекарівської сільської ради на 2001-2005 роки, особовий рахунок № НОМЕР_8 записані ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які фактично проживали на АДРЕСА_1 , але не були зареєстровані. З 01 січня 2006 року згідно з погосподарською книгою № 5 на 2006-2010 роки за адресою: АДРЕСА_1 проживали сім'єю ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_11 .
За довідкою Сосницької селищної ради Чернігівської області від 09 вересня 2020 року № 19-25/5-477 ОСОБА_1 проживала без реєстрації на АДРЕСА_1 та протягом 2006-2018 років мала свійську худобу та птицю.
Згідно з листом Управління соціального захисту населення Менської районної державної адміністрації Чернігівської області від 22 серпня 2020 року № 01-30/490 ОСОБА_1 перебувала на обліку як одержувач допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, які не застраховані в системі загальнообов'язкового пенсійного страхування в 2003-2005 роках, одноразової допомоги при народженні дитини в 2003 та 2005-2006 роках, допомоги по догляду за дитиною до 3-х років непрацюючим жінкам з 19 травня 2003 року до 16 серпня 2008 року, допомоги одиноким матерям з 01 травня 2003 року до 28 лютого 2013 року, державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям з 01 травня 2003 року до 30 червня 2007 року. При зверненнях за державною соціальною допомогою малозабезпеченим сім'ям та допомогою одинокій матері з урахуванням доходів заявником надавались довідки про склад сім'ї та заповнювались декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулись за призначенням усіх видів соціальної допомоги. Відомості про ОСОБА_2 , жителя с. Кнути Сосницького району у них відсутні.
Староста Макошинського старостинського округу Менської міської ради листом від 01 вересня 2020 року № 180/08 повідомив, що ОСОБА_1 зареєстрована на АДРЕСА_2 з 21 вересня 1993 року.
З акта обстеження житлово-побутових умов проживання ОСОБА_1 від 02 жовтня 2020 року вбачається, що остання дійсно зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , за вказаною адресою проживає з грудня 2019 року; у період з 2002 року до грудня 2019 року за вказаною адресою не проживала.
Із довідок про склад сім'ї та декларацій про доходи та майновий стан осіб, які звернулись за призначенням усіх видів соціальної допомоги, які надавались та заповнювались ОСОБА_1 , вбачається, що остання в період з 2005 року до 2012 року отримувала державні соціальні допомоги: у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, які не застраховані в системі загальнообов'язкового пенсійного страхування, одноразової допомоги при народженні дитини, допомоги по догляду за дитиною до 3-х років непрацюючим жінкам, допомоги одиноким матерям. Місце проживання в документах зазначала за адресою: АДРЕСА_2 , відомості про ОСОБА_2 як члена сім'ї чи батька дітей ніколи не зазначались.
Згідно зі статтею 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, зокрема, майно, набуте нею, ним до шлюбу.
Стаття 60 СК України встановлює, що майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності і незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до частини першої статті 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (стаття 63 СК України).
Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України), відповідно до частин другої та третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (частина четверта статті 65 СК України).
Відповідно до частин другої та четвертої статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року N 5-рп/99 встановлено, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т. п.
Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя (частина перша, друга статті 21 СК України).
Згідно з частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Відповідно до статті 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім'єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов'язків.
Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, з метою вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період, упродовж якого було придбано спірне майно. Для цього важливе підтвердження фактів ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та витрат, а також придбання іншого майна в інтересах сім'ї.
Правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю. Сам факт перебування у фактичних шлюбних відносинах без установлення ведення спільного господарства, побуту та бюджету не є підставою для визнання права власності на частину майна за кожною із сторін.
Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є, зокрема: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.
Пункт 3 частини першої стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною третьою статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 12 цього Кодексу.
Частини перша та третя статті 12 ЦПК України визначає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Такий висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладений у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17.
Частини перша та третя статті 13 ЦПК України передбачають, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Частина друга статті 43 ЦПК України встановлює, що учасники справи, крім іншого, зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи та подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (статті 79, 80 ЦПК України).
Згідно зі статтею 12, частинами першою, п'ятою-сьомою статті 81, частиною першою статті 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У противному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
ОСОБА_1 як позивач та особа, яка стверджує про її проживання однією сім'єю із ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу у спірний період, повинна була довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування заявлених позовних вимог. Необхідною умовою для встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є доведеність факту їх пов'язаності спільним побутом, веденням спільного господарства, наявністю між ними взаємних прав і обов'язків у спірний період.
Згідно з пунктом 6 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Тлумачення вказаних положень свідчить про те, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.
Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Якщо особа, яка має право на оспорення документу (наприклад, свідоцтва про право на спадщину) чи юридичного факту (зокрема, правочину, договору, рішення органу юридичної особи), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що не буде реалізовувати своє право на оспорення, то така особа пов'язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право на оспорення суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права.
Суди встановили, що позивач з 21 вересня 1993 року зареєстрована на АДРЕСА_2 . У період з 2005 року до 2013 року ОСОБА_1 мала статус одинокої матері, отримувала у зв'язку з цим відповідні соціальні виплати від держави (допомогу одиноким матерям, державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям), для отримання яких подавала інформацію та офіційні документи, якими перед державою підтверджувала факт постійного проживання з дітьми протягом цього періоду лише за зареєстрованим місцем проживання у смт Макошино Менського району, ніколи не зазначала відомості про ОСОБА_2 як цивільного чоловіка чи батька дітей, або ж про проживання з останнім однією сім'єю у АДРЕСА_1 .
Лише перед подачею позову ОСОБА_1 змінила свою поведінку, яка не відповідає попереднім заявам та офіційним документам, наданим державним органам у вказаний період, заперечуючи наданий їй державою офіційний статус одинокої матері, що свідчить про недобросовісність поведінки позивача.
Таким чином суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині встановлення факту спільного проживання з ОСОБА_2 подружжя без реєстрації шлюбу обґрунтовано виходив з відсутності підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .
Також суд апеляційної інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення факту проживання сторін однією сім'єю без реєстрації шлюбу у період з червня 2002 року до 16 лютого 2013 року, не підлягають задоволенню вимоги про визнання об'єктом права спільної сумісної власності подружжя транспортного засобу - трактора Jinma 244, 2011 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 та його поділ, оскільки він був придбаний ОСОБА_2 у 2012 році до укладення шлюбу з позивачем.
Зважаючи на те, що свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а саме на спірний житловий будинок на АДРЕСА_1 видане ОСОБА_2 25 жовтня 2010 року, тобто до укладення відповідачем шлюбу з ОСОБА_1 , суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, про те що цей будинок є особистою приватною власністю відповідача.
Таким чином, постанова суду апеляційної інстанції не суперечить висновкам Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у зазначених особою, яка подала касаційну скаргу, постановах.
Доводи касаційної скарги висновку суду апеляційної інстанції не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України.
Зі змісту касаційної скарги та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що скарга є необґрунтованою, а Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.
Підстави, передбачені статтею 411 ЦПК України, для скасування судових рішень, що оскаржені, відсутні.
Керуючись пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сосницького районного суду Чернігівської області від 20 січня 2021 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 21 травня 2021 року у справі за позовомОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання з відповідачем однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання об'єктів права спільної сумісної власності подружжя та про поділ спільного сумісного майна подружжя.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: С. Ю. Мартєв
В. А. Стрільчук
І. М. Фаловська