Постанова
Іменем України
10 листопада 2021 року
м. Київ
справа 369/8438/14-ц
провадження № 61-37392св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 ,
законний представник позивача -ОСОБА_3 ,
відповідач - ОСОБА_4 ,
треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Скляр Оксана Станіславівна,
представник ОСОБА_5 - адвокат Тхорівський Максим Сергійович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_5 - адвоката Тхорівського Максима Сергійовича на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 листопада 2017 року у складі судді Волчка А. Я. та постанову Апеляційного суду Київської області від 02 травня 2018 року у складі колегії суддів: Матвієнко Ю. О., Волохова Л. А., Мельника Я. С.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Скляр О. С., про визнання договорів недійсними, визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії.
Позовна заява мотивована тим, що 17 вересня 2012 року між нею та ОСОБА_4 було укладено два договори купівлі-продажу нерухомого майна, згідно з якими вона продала відповідачу садовий будинок АДРЕСА_1 в садовому товаристві (далі -СТ) «Академічне» Хотівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області та земельну ділянку для ведення садівництва, площею 0,0606 га за цією самою адресою.
Зазначала, що в момент укладення договорів купівлі-продажу вона не розуміла значення своїх дій та не могла ними керувати, оскільки є людиною похилого віку, має слабке здоров'я. Вважала, що відповідач скористався її станом з метою незаконного заволодіння майном, оскільки при укладенні договорів жодних коштів від відповідача не отримувала, після укладення цих правочинів її життя не змінилось і вона продовжила проживати в будинку, що, у свою чергу, свідчить про вибуття майна із її володіння поза її волею.
Посилалася на те, що має вади зору, однак, при укладенні договорів купівлі-продажу нотаріус не прочитав їй вголос текст договору та не зробив про це відповідні відмітки, а тому дії нотаріуса мають бути визнані неправомірними.
Крім того, вказувала, що оспорювані договори купівлі-продажу відповідно до статті 235 ЦК України є удаваними, оскільки вчинені для приховання іншого правочину - договору позики, укладеного 16 грудня 2011 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , згідно з яким ОСОБА_5 передала ОСОБА_2 у власність 993 187 грн 83 коп.
З метою забезпечення виконання умов договору позики ОСОБА_2 надала в заставу ОСОБА_5 транспортні засоби, про що укладені відповідні договори. Свої зобов'язання станом на 01 вересня 2012 року ОСОБА_2 виконала та повернула ОСОБА_5 кошти розмірі 80 080 євро.
17 вересня 2012 року ОСОБА_5 написала розписку про обмін заставленого рухомого майна на нерухоме майно, а тому оспорювані договори купівлі-продажу є безгрошовими, що суперечить їх природі, та направлені на настання інших цивільно-правових відносин, аніж вказаних у договорах.
У зв'язку із наведеними підставами з посиланням на статті 203, 215, 225 ЦК України просила позов задовольнити.
Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд:
- визнати неправомірними дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Скляр О. С. при посвідченні нею договорів купівлі-продажу садового будинку та земельної ділянки;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0606 га, яка знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Хотівська сільська рада, садове товариство «Академічне», з цільовим призначенням для ведення садівництва, кадастровий номер 3222487200:04:004:0024, укладений 17 вересня 2012 року між нею та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скляр О. С., зареєстрований у реєстрі за № 2315;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу садового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 117,7 кв. м, укладений 17 вересня 2012 року між нею та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скляр О. С. та зареєстрований у реєстрі за № 2310;
- зобов'язати ОСОБА_4 повернути їй у власність земельну ділянку та садовий будинок, що розташовані за вказаною вище адресою.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 червня 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0606 га, яка знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Хотівська сільська рада, садове товариство «Академічне», з цільовим призначенням для ведення садівництва, кадастровий номер 3222487200:04:004:0024, укладений 17 вересня 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скляр О. С., зареєстрований в реєстрі за №2315.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу садового будинку загальною площею 117,7 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , укладений 17 вересня 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скляр О. С., зареєстрований в реєстрі за №2310.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області 24 вересня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 червня 2015 року залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 січня 2016 року рішення рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 червня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області 24 вересня 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 листопада 2017 року у складі судді Волчка А. Я. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Районний суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки вони не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи по суті. Суд взяв до уваги пояснення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Скляр О. С., який зазначив, що перед посвідченням оспорюваних договорів ОСОБА_1 декілька разів з'являлася до неї на прийом з метою укладення оспорюваних договорів, вела себе обізнано, коректно та зважено. 17 вересня 2012 року ОСОБА_1 самостійно з'явилася до нотаріальної контори, будь-яких проявів своєї необізнаності та не усвідомлення своїх дій з її боку нотаріусом виявлено не було. При цьому районний суд керувався положеннями статей 203, 215 ЦК України.
Суд відхилив висновок судово-психіатричного експерта від 18 лютого 2015 року та надані позивачем письмові докази, взявши до уваги медичну довідку про проходження ОСОБА_1 обов'язкових попереднього та періодичного психіатричних оглядів № 727 від 16 грудня 2011 року.
Крім того, суд першої інстанції зазначив, що доводи позивача про недійсність оспорюваних правочинів, оскільки вони вчинені з метою приховати інший правочин та проведення розрахунку за договорами позики, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Інші позовні вимоги не підлягають задоволенню оскільки є необґрунтованими та похідними від вимог про визнання недійними договорів купівлі продажу.
Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Київської області від 02 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 листопада 2017 року в частині відмови у визнанні недійсними договорів купівлі-продажу садового будинку та земельної ділянки - скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог у цій частині.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0606 га, яка знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Хотівська сільська рада, садове товариство «Академічне», з цільовим призначенням для ведення садівництва, кадастровий номер 3222487200:04:004:0024, укладений 17 вересня 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скляр О. С., зареєстрований в реєстрі за № 2315.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу садового будинку загальною площею 117,7 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , укладений 17 вересня 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скляр О. С., зареєстрований в реєстрі за № 2310.
В іншій частині рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 листопада 2017 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що районний суд безпідставно відхилив висновок судово-психіатричного експерта від 18 лютого 2015 року, як доказ, з підстав виходу експертів при його складанні за межі повноважень та в зв'язку з непроведенням ними безпосереднього огляду ОСОБА_1 . Суд виходив з положень статей 203, 215, 225 ЦК України.
При цьому суд апеляційної інстанції вважав, що районний суд необґрунтовано послався в якості доказу на довідку від 16 грудня 2011 року № 727 Психоневрологічного диспансеру № 2 про проходження обов'язкових попереднього та періодичного психіатричних оглядів, відповідно до якої ОСОБА_1 на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, оскільки у вказаній довідці лише зазначено, що за медичною допомогою ОСОБА_1 не зверталася і на обліку не перебуває.
Апеляційний суд взяв до уваги наданий позивачем висновок фахівця лікаря-судово-психіатричного експерта від 09 березня 2016 року № 6 з приводу встановлення обґрунтованості висновку судово-психіатричного експерта від 18 лютого 2015 року, складеного експертами відділення амбулаторних судово-психіатричних експертиз КЗ КОР «ОПНМО», яким встановлено, що експерти провели детальний ретроспективний експертний аналіз динаміки психічного стану підекспертної, який дав можливість визначити її психічний стан 17 вересня 2012 року на підставі даних медичної документації. Натомість відповідач не надав доказів на підтвердження обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти заявлених до нього вимог позивача.
Колегія суддів вважала правильним висновок суду першої інстанції про відхилення доводів позивача про безгрошовість договорів купівлі-продажу, укладених між нею та відповідачем 17 вересня 2012 року, оскільки ці доводи позивачем належними та допустимими доказами підтверджені не були, як не були підтверджені нею і доводи про удаваність укладених між сторонами договорів купівлі-продажу садового будинку та земельної ділянки. При цьому суд зазначив, що позивач належних та допустимих доказів на підтвердження неможливості прочитання позивачем договорів суду не надали, в зв'язку із чим ці вимоги обґрунтовано судом залишені без задоволення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у червні 2018 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_5 - адвокат Тхорівський М. С., посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_5 - адвоката Тхорівського М. С. мотивована тим, що висновки апеляційного суду з посиланням на висновок судово-психіатричної експертизи від 18 лютого 2015 року № 12ц є необґрунтованими та помилковими, оскільки судом порушено норми статті 89 ЦПК України про всебічне, повне, об'єктивне та безпосереднє дослідження доказів. При цьому вважає, що суди безпідставно відхилили як доказ медичну довідку про проходження обов'язкових попереднього та періодичного психіатричних оглядів від 16 грудня 2011 року № 727.
Зазначає, що з 17 вересня 2012 року до теперішнього часу ОСОБА_1 вчинила і продовжує вчиняти правочини, що свідчить про усвідомлення нею значення своїх дій.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У жовтні 2018 року законний представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки доводи про необхідність врахування медичної довідки про проходження обов'язкових попереднього та періодичного психіатричних оглядів від 16 грудня 2011 року № 727 не заслуговують на увагу з огляду на відсутність протоколу огляду форми № 122-1/0 пацієнта ОСОБА_1 .
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Погрібного С. О. від 02 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 13 квітня 2020 року справу передано судді-доповідачу Лідовцю Р. А.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2020 року справу призначено до розгляду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 липня 2020 року провадження у справі зупинено до залучення у справі правонаступника ОСОБА_1 .
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 вересня 2021 року касаційне провадження у справі поновлено.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року до участі у справі як правонаступника ОСОБА_1 залучено ОСОБА_2 .
Фактичні обставини, встановлені судами
Відповідно до договору застави транспортних засобів від 16 грудня 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скляр О. С. за № 3822, ОСОБА_1 взяла на себе зобов'язання забезпечити виконання ОСОБА_2 перед ОСОБА_5 умов договору позики від 16 грудня 2011 року (том 1, а. с. 84-89).
Відповідно до медичної довідки № 727 Психоневрологічного диспансеру № 2 про проходження обов'язкових попереднього та періодичного психіатричних оглядів від 16 грудня 2011 року ОСОБА_1 за медичною допомогою не зверталася, на обліку не перебуває (том 1, а. с. 144).
17 вересня 2012 року між ОСОБА_1 , як продавцем, та ОСОБА_4 , як покупцем, укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0606 га, яка знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Хотівська сільська рада, садове товариство «Академічне», з цільовим призначенням для ведення садівництва, кадастровий номер 3222487200:04:004:0024, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скляр О. С., зареєстрований в реєстрі за № 2315 (том 1, а. с.34-37).
Також, 17 вересня 2012 року між ОСОБА_1 , як продавцем, та ОСОБА_4 , як покупцем, укладено договір купівлі-продажу садового будинку загальною площею 117,7 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скляр О. С., зареєстрований в реєстрі за № 2310 (том 1, а. с. 28-33).
Розпискою від 21 вересня 2012 року встановлено, що ОСОБА_5 отримала від ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за договором позики від 16 грудня 2011 року кошти у сумі 80 080 євро (том 1, а. с. 92).
Згідно із висновком судово-психіатричного експерта № 12ц від 18 лютого 2015 року ОСОБА_1 протягом останніх років, а також у період підписання договорів купівлі-продажу 17 вересня 2012 року усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними не могла (том 1, а. с. 177-179).
Відповідно до висновку фахівця лікаря - судово-психіатричного експерта від 09 березня 2016 року № 6 з приводу встановлення обґрунтованості висновку судово-психіатричного експерта від 18 лютого 2015 року, складеного експертами відділення амбулаторних судово-психіатричних експертиз КЗ КОР «ОПНМО», встановлено, що експерти провели детальний ретроспективний експертний аналіз динаміки психічного стану ОСОБА_1 , який дав можливість визначити її психічний стан 17 вересня 2012 року на підставі даних медичної документації. Експерти визначили, що ОСОБА_1 під час підписання договорів купівлі-продажу 17 вересня 2012 року перебувала в хворобливому психічному стані, що був обумовлений психічним розладом у вигляді органічного ураження головного мозку судинного ґенезу (церебральний атеросклероз, гіпертонічна хвороба) з інтелектуально-мнестичним зниженням, яке досягало ступеню слабоумства. Глибина психічних розладів, яка спостерігалася у підекспертної, була такою, що ОСОБА_1 під час складання/підписання договорів купівлі-продажу 17 вересня 2012 року усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними не могла (том 2, а.с.105-113).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга представника ОСОБА_5 - адвоката Тхорівського М. С. задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні (покупцеві), покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини першої статті 225 ЦК України правочин, вчинений дієздатною фізичною особою, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи в разі, якщо судом буде встановлено, що в момент вчинення правочину вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними.
Правила цієї статті поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, що не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).
Для визнання правочину недійсним на підставі частини першої статті 225 ЦК України суду слід встановити неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, враховуючи сукупність зібраних доказів у справі.
Згідно із роз'ясненнями, наданими судам, які містяться у пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правила статті 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до статті 145 ЦПК України (2004 року) зобов'язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до статті 212 ЦПК України (2004 року).
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Для визначення наявності стану, в якому громадянин не міг розуміти значення своїх дій або керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння та ін.) на момент укладення угоди, суд призначає судово-психіатричну експертизу. Вимоги про визнання угоди недійсною з цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів, що підтверджують чи спростовують доводи про те, що в момент укладення угоди особа не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними.
Висновок про тимчасову недієздатність учасника такого правочину необхідно робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Хоча висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами, будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи могла в конкретний момент вчинення правочину особа розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.
Отже, для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій частиною першою статті 225 ЦК України, має існувати лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, і в основу рішення суду про недійсність правочину не може покладатися висновок експертизи, який ґрунтується на припущеннях.
Зазначене узгоджується з правовим висновком, висловленим у постановах Верховного Суду України: від 29 лютого 2012 року № 6-9цс12, від 28 вересня 2016 року № 6-1531цс16, та постановою Верховного Суду від 14 листопада 2018 року № 359/3849/14-ц (провадження № 61-5896св18).
Згідно із наявним у матеріалах справи висновком судово-психіатричної експертизи від 18 лютого 2015 року ОСОБА_1 протягом останніх років, а також у період підписання договорів купівлі-продажу 17 вересня 2012 року усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними не могла.
При цьому у зазначеному висновку експерта зазначено: «17 вересня 2012 року підписала спірні договори купівлі-продажу. Треба зауважити, що ситуація, яка передувала цьому підписанню була складна, як відомо з матеріалів цивільної справи. Тому викликають сумніви в обґрунтованості подібного правочину, здатність адекватно оцінювати наслідки скоєного правочину і свідчить про те, що підекспертна слабо усвідомлювала характер правових дій, які їй треба було вчинити, їх наслідки
Таким чином, у період, який цікавить суд, підекспертна страждала на органічне ураження головного мозку судинного ґенезу (церебральний атеросклероз, гіпертонічна хвороба) з інтелектуально-мнестичним зниженням, яке досягло ступеню слабоумства. Глибина психічних розладів, яка спостерігалася у підекспертної, була такою, що ОСОБА_1 під час складання і підписання договорів купівлі-продажу 17 вересня 2012 року усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними не могла».
Колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду про те, що судово-психіатрична експертиза призначена та проведена відповідно до положень цивільного процесуального законодавства, експерти попереджені про кримінальну відповідальність, висновок є чітким та зрозумілим, отже, при її проведенні експертна комісія повно і об'єктивно дослідила всю наявну медичну документацію та інші обставини у справі. Зокрема, згідно пункту 20 висновку комісією досліджено три медичні карти ОСОБА_1 та 14 медичних висновків, довідок, витягів, починаючи із січня 2011 року, в тому числі висновки та результати огляду психіатрів, а також безпосередньо проведено обстеження експертами самої ОСОБА_1 , результати яких повно і об'ємно відображені у висновку.
Крім того, судом апеляційної інстанції правильно взято до уваги висновок фахівця лікаря - судово-психіатричного експерта від 09 березня 2016 року № 6, який визнав обґрунтованим висновок судово-психіатричного експерта від 18 лютого 2015 року.
Посилання районного суду на те, що експерти вийшли за межі своїх повноважень і надали висновок про те, що ОСОБА_1 не могла усвідомлювати своїх дій та керувати ними не лише у період підписання договорів купівлі-продажу 17 вересня 2012 року, а й протягом останніх років, не заслуговують на увагу, оскільки судом не встановлено підстав для визнання висновку судово-психіатричного експерта від 18 лютого 2015 року неналежним доказом.
Верховний Суд вважає, що укладення ОСОБА_1 у спірний період договору застави транспортних засобів від 16 грудня 2011 року, видача розписки від 21 вересня 2012 року, проходження обов'язкових попереднього та періодичного психіатричних оглядів, що підтверджується відповідною довідкою, не підтверджують, за умови наявності висновку експертизи від 18 лютого 2015 року, здатності ОСОБА_1 на момент вчинення оспорюваних договорів розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.
Апеляційний суд, поклавши в основу свого рішення зазначений вище висновок експертизи, дійшов обґрунтованого висновку про нездатність ОСОБА_1 в момент вчинення оспорюваних договорів купівлі-продажу розуміти значення своїх дій.
Висновки районного суду про недоведеність позовних вимог в частині визнання договорів купівлі-продажу недійсними є неправильними та були обґрунтовано скасовані апеляційним судом.
Узагальнюючи викладене, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції в частині визнання договорів купівлі-продажу недійсними, оскільки надані позивачем докази підтверджують факт абсолютної неспроможності ОСОБА_1 в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними. Відтак, висновки суду першої інстанції у цій частині є необґрунтованими.
Щодо інших позовних вимог ОСОБА_1 , зокрема, про визнання неправомірними дій приватного нотаріуса та зобов'язання ОСОБА_4 повернути їй у власність земельну ділянку та садовий будинок, колегія суддів вважає, що у цій частині суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про недоведеність вказаних позовних вимог.
Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.
Згідно із частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанції, у незміненій після апеляційного перегляду частині, та постанову апеляційного суду без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, на користь заявника немає.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_5 - адвоката Тхорівського Максима Сергійовича залишити без задоволення.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 листопада 2017 року, у нескасованій після апеляційного перегляду частині, та постанову Апеляційного суду Київської області від 02 травня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Б. І. Гулько Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк