Ухвала
22 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 607/1389/21
провадження № 61-18458ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
розглянув касаційну скаргу акціонерного товариства «УКРСИББАНК» на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області
від 29 квітня 2021 року та постанову Тернопільського апеляційного суду
від 16 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «УКРСИББАНК» про зобов'язання надати інформацію,
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаним позовом до акціонерного товариства «УКРСИББАНК» (далі - АТ «УКРСИББАНК»),
у якому просив: визнати неправомірною бездіяльність АТ «УКРСИББАНК»
у формі ненадання інформації по запиту від 29 грудня 2020 року та зобов'язати АТ «УКРСИББАНК» надати позивачу інформацію: про реквізити рахунку АКІБ «УКРСИББАНК» з якого, на думку банку, йому була видана готівка в сумі 50 000,00 доларів США та завірену копію заяви ОСОБА_1 на видачу готівки по формі згідно додатку 8 до Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14 червня 2003 року № 337, що була чинною станом на
10 жовтня 2005 року.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області
від 29 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 16 вересня 2021 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Зобов'язано АТ «УКРСИББАНК» надати ОСОБА_1 додатки до листа АТ «УКРСИББАНК» вих. № 25-1-01/6723 від 29 січня 2021 року, який адресувався ОСОБА_1 , а саме: довідку по рахунку НОМЕР_1 на одному аркуші та витяг з акту про вилучення для знищення документів не віднесених до Національного архівного фонду від 2016 року на п'яти аркушах.
У задоволенні решти вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
20 жовтня 2021 року АТ «УКРСИББАНК» вперше звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 квітня 2021 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 16 вересня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2021 року касаційну скаргу АТ «УКРСИББАНК» повернуто заявнику у зв'язку з тим, що касаційна скарга подана особою, повноваження якої не були підтверджені.
12 листопада 2021 року АТ «УКРСИББАНК» вдруге звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ід 29 квітня 2021 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 16 вересня 2021 року (надійшла до суду 15 листопада 2021 року), у якій посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 листопада 2021 року справу призначено судді-доповідачеві Коломієць Г. В., судді, які входять до складу колегії: Гулько Б. І.,
Луспеник Д. Д.
Відповідно до частини першої та другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
У касаційній скарзі АТ «УКРСИББАНК» заявило клопотання про поновлення строку подачі касаційної скарги та вказало, що вперше до Верховного Суду касаційну скаргу було направлено без порушення строку подачі касаційної скарги, а копію ухвали Верховного Суду від 04 листопада 2021 року заявник не отримував, а з текстом ухвали ознайомився в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Встановлено, що повний текст оскаржуваної постанови складений
21 вересня 2021 року, тому тридцятий день подачі касаційної скарги припадає на 21 жовтня 2021 року.
Оскільки, АТ «УКРСИББАНК» вперше надіслало засобами поштового зв'язку касаційну скаргу 20 жовтня 2021 року, то процесуальний строк не був пропущений.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та
у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених
у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пункту 5 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами визнаються справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму доходів громадян.
Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя;
2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду;
4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на
01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Предметом спору у даній справі є вимоги немайнового характеру, а саме зобов'язання надати інформацію.
Зазначена справа є справою незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Верховний Суд дослідив та взяв до уваги предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства та прийшов висновку, що дана справа є справою незначної складності, ціна позову якої не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно
від того, визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
Європейський суд з прав людини зазначає, що застосування критерію малозначності справи у справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності інших виключних обставин, які могли вимагати касаційного розгляду справи (рішення у справі «Азюковська проти України», заява № 47921/08, від 09 жовтня 2018 року).
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, вважає, що посилання в касаційній скарзі на порушення судом норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскаржуваним судовим рішенням, та зводиться до переоцінки доказів, що не належить до компетенції суду касаційної інстанції.
Верховний Суд зауважує, що застосування критерію малозначності справи
в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій
в межах своїх повноважень, заявник не переконав у наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).
При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).
З урахуванням наведеного, оскільки АТ «УКРСИББАНК» подало касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2, 5 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою акціонерного товариства «УКРСИББАНК» на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 квітня 2021 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 16 вересня 2021 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «УКРСИББАНК» про зобов'язання надати інформацію, відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді: Г. В. Коломієць
Б. І. Гулько
Д. Д. Луспеник