Ухвала
19 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 947/13935/21
провадження № 61-18471ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Одеського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року, винесену за результатами розгляду заяви про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: виконавчий комітет Одеської міської ради, ОСОБА_4 ,
про скасування права власності на об'єкт нерухомості та скасування державної реєстрації права власності,
У травні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просила: визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності
на нерухоме майно, видане виконавчим комітетом Одеської міської ради
22 листопада 2012 року, серія та номер НОМЕР_1 на квартиру
АДРЕСА_1 , загальною площею
118,4 кв. м, на ім'я ОСОБА_3 ; скасувати державну реєстрацію
права власності за ОСОБА_3 на квартиру
АДРЕСА_1 , загальною площею 118,4 кв. м, житловою площею 54,8 кв. м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1492355051101, номер запису про право власності: 24965347. В обґрунтування позову ОСОБА_2 зазначила, що ОСОБА_3 приєднав до своєї квартири АДРЕСА_1 приміщення АДРЕСА_2 , що належить їй, незаконно позбавивши її права власності.
Також у травні 2021 року разом із уточненими позовними вимогами ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просила накласти арешт на належну ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 .
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 28 травня 2021 року
у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 задоволено.
Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 28 травня 2021 року
скасовано.
Ухвалено нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено.
Накладено арешт на квартиру
АДРЕСА_1 .
10 листопада 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року і залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
У касаційній скарги ОСОБА_1 просить поновити строк
на касаційне оскарження судового рішення, посилаючись на те,
що постанову суду апеляційної інстанції вона не отримувала, а про наявність судового рішення, яке було оприлюднено 22 вересня 2021 року, дізналася з Єдиного державного реєстру судових рішень.
Оскільки причина пропуску процесуального строку є поважною,
строк на касаційне оскарження на підставі частини другої статті 390 ЦПК України підлягає поновленню.
Підставою для скасування оскарженого судового рішення заявниця зазначає порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права. На думку заявниці, суд апеляційної інстанцій дійшов помилкового висновку про накладення арешту на майно особи, яка на час вирішення судом апеляційної інстанції питання про забезпечення позову мала статус третьої особи. Застосовані судом заходи забезпечення позову заявниця вважає неспівмірними з позовними вимогами, а самі позовні вимоги безпідставними.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вони є необґрунтованими.
Відповідно до частини першої статті 394 Цивільного процесуального кодексу України питання про відкриття касаційного провадження (відмову у відкритті касаційного провадження) вирішується колегією у складі трьох суддів.
У відповідності до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких
він звернувся або має намір звернутися до суду.
Судом апеляційної інстанції встановлено наявність об'єктивного спору
з приводу нерухомого майна.
Встановивши, що невжиття заходівзабезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист прав, суд апеляційної інстанції зробив обґрунтований висновок про наявність передбачених законом підстав для застосування заходів забезпечення позову у виді накладення арешту на квартиру
АДРЕСА_1 . При цьому судом апеляційної інстанції враховано, що на час розгляду судом першої інстанції заяви про забезпечення позову до суду першої інстанції надійшла уточнена позовна заява, в якій власниця спірної квартири зазначена відповідачем
по справі.
Вжитий судом апеляційної інстанції захід спрямований на попередження недобросовісної поведінки власниці квартири АДРЕСА_1 на час розгляду судового спору, недопущення з її боку дій, які можуть ускладнити у майбутньому виконання ймовірного судового рішення.
Застосований судом апеляційної інстанції захід забезпечення позову слід визнати співмірним, оскільки позивачка у цій справі оспорює право власності на квартиру АДРЕСА_1 , посилаючись на те, що до вказаної квартири увійшло приміщення № 88н, що належить їй на праві власності.
Учасники справи не позбавлені можливості користуватись своїми правами, передбаченими статтями 154, 158, 159 ЦПК України.
Частиною четвертою статті 394 ЦПК України визначено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову
у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Оцінивши доводи касаційної скарги та мотиви судового рішення, яким вирішено питання про забезпечення позову, колегія суддів дійшла висновку, що правильність застосування судом апеляційної інстанції статей 149-153 ЦПК України не викликає розумних сумнівів, а касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року, яка ухвалена за результатами апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції, є необґрунтованою.
Керуючись частинами першою, четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Одеського апеляційного суду
від 09 вересня 2021 року задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження на постанови Одеського апеляційного суду від 09 вересня
2021 року.
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду
від 09 вересня 2021 року, винесену за результатами розгляду заяви
про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: виконавчий комітет Одеської міської ради, ОСОБА_4 , про скасування права власності на об'єкт нерухомості та скасування державної реєстрації права власності, - відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Синельников
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович