Постанова
Іменем України
10 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 463/3579/17
провадження № 61-17937св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Бальтазар»,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Львівське обласне управління водних ресурсів, Винниківська міська рада,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 04 червня 2019 року у складі судді Леньо С. І. та постанову Львівського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Бойко С. М., Ніткевича А. В., Шеремети Н. О.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Бальтазар» (далі - ТОВ «Бальтазар»), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Львівське обласне управління водних ресурсів, Винниківська міська рада, про зобов'язання припинити господарську діяльність.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він є власником земельної ділянки площею 1,02223 га, кадастровий номер 4610160300:07:002:0163, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для обслуговування будівель.
На належній йому земельній ділянці розташований ставок - водойма, площею 0,4214 га з площею водного дзеркала 0,3706 га, який одночасно розташований на водоскидному каналі з Винниківського озера, басейна р. Маруньки.
Зазначав, що поряд з його земельною ділянкою межує земельна ділянка площею 0,3172 га, кадастровий номер 4610160300:07:002:0167, власником якої є Винниківська міська рада, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, що надана в оренду ТОВ «Бальтазар» і на якій відповідач розпочав будівництво фундаменту та каркасу чотирьохсекційної будівлі.
Проте, вказане будівництво ведеться з грубим порушенням земельного та водного законодавства, а саме в порушення вимог пункту 4 частини другої статті 89 ВК України відповідач заклав фундамент багатоквартирного будинку у прибережній захисній смузі на відстані до 8 метрів від урізу води ставка - водойми на земельній ділянці, яка належить йому на праві приватної власності.
Зазначав, що внаслідок незаконної господарської діяльності відповідача знищено водоймище, яке знаходилось на земельній ділянці, яку орендує відповідач, руйнується русло р. Маруньки, руйнується і нищиться земляна дамба, яка знаходиться на його земельній ділянці і яка перешкоджає воді зі ставка - водойми попасти на земельну ділянку, яку орендує відповідач.
Така господарська діяльність відповідача в прибережній захисній смузі не лише завдає шкоди його земельній ділянці, але й загрожує екологічною катастрофою, коли внаслідок руйнації земляної дамби вода знищить сусідні земельні ділянки.
Враховуючи наведене просив суд зобов'язати ТОВ «Бальтазар» припинити господарську діяльність, будівництво багатоквартирного житлового будинку на сусідній земельній ділянці площею 0,3172 га, з кадастровим номером 4610160300:07:002:0167, власником якої є Винниківська міська рада, в межах прибережної захисної смуги, яка знаходиться на відстані до 25 метрів включно від урізу води ставка - водойми на його земельній ділянці по АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 04 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовано тим, що спірна водойма розташована в межах населеного пункту, прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням вимог містобудівної документації та проектів забудови земельної ділянки виходячи із природного чи штучного походження водойми, її реального існування і площі водної поверхні, а не в межах 25 метрів від урізу води.
Таким чином, відповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації, у тому числі щодо ширини прибережної захисної смуги, і як наслідок, законність дій відповідача, перебуває в прямій залежності від законності рішення виконавчого комітету Винниківської міської ради від 29 липня 2014 року № 126, яким надано ТОВ «Бальтазар» містобудівні умови та обмеження для будівництва багатоквартирного будинку, де у пункті 5 вказано про відсутність планувальних обмежень, у тому числі щодо прибережних захисних смуг.
При цьому судами вказано, що підставою відмови в наданні містобудівних умов та обмежень є, зокрема, невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні, тобто така невідповідність встановлюється на стадії надання містобудівних умов та обмежень або у подальшому під час здійснення державно-будівельного або судового контролю.
Судом апеляційної інстанції також зазначено, що встановлення в судовому порядку незаконності проведення спірного будівництва, яке є предметом доказування у справі № 813/4060/17 за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Винниківської міської ради м. Львова, державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області, третя особа - ТОВ «Бальтазар», про визнання протиправним і скасування рішення, скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт, може мати наслідком припинення господарської діяльності відповідача з будівництва запроектованого об'єкту нерухомого майна, проте на час розгляду даної справи правові підстави для такого висновку відсутні.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У грудні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .
Ухвалою Верховного Суду від 07 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
У грудні 2020 року справа надійшла до суду касаційної інстанції.
Відповідно до розпорядження керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 22 вересня 2021 року № 1776/0/226-21 та протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 вересня 2021 року справу призначено судді-доповідачеві.
Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02 листопада 2021 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку, викладеного постановах Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі № 6-184цс15, Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 810/726/18, від 22 квітня 2019 року у справі № 806/11/16, від 24 квітня 2019 року у справі № 826/13358/17, від 26 червня 2019 року у справі № 814/2389/15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що судами під час розгляду справи не взято до уваги постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року по справі за позовом ТОВ «Бальтазар» до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , про визнання протиправним та скасування припису № 1296 від 01 грудня 2017 року.
Вказаною постановою рішення місцевого суду скасовано та відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Зазначає, що вказане судове рішення має важливе значення для повного та всебічного розгляду вказаної справи, оскільки згідно припису Державної архітектурно-будівельної інспекції України департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області за № 1296 від 01 грудня 2017 року ТОВ «Бальтазар» до 01 березня 2018 року зобов'язано було усунути порушення пункту 10.17 ДБН 360-92** «містобудування та планування міських і сільських поселень» на об'єкті «будівництво блокованих житлових будинків по АДРЕСА_1 », а саме: привести земельну ділянку в прибережній захисній смузі у попередній стан.
Разом із тим, суди під час розгляду справи порушили положення частини четвертої статті 82 ЦПК України.
Крім того, під час розгляду справи судами не надано жодної правової оцінки Технічним висновкам про стан конструкцій житлового будинку АДРЕСА_2 , після виконаних робіт по влаштуванню фундаментів на земельній ділянці площею 0,3172 га, з кадастровим номером 4610160300:07:002:0167 та небезпеки затоплення від лежачого зверху ставка-водойми на земельній ділянці площею 1,02223 га, з кадастровим номером 4610160300:07:002:0163.
Також заявник посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно відхилив його клопотання про призначення комплексної судової будівельно-земельної технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою, що свідчить про небажання судом дослідити всі обставини справи.
Зазначає, що висновки апеляційного суду про те, що ним обрано неефективний спосіб захисту порушеного права, є помилковими, оскільки суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом ніж тим, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Таким чином, вважає, що судами попередніх інстанцій не в повній мірі з'ясовано та досліджено всі обставини справи, не надано оцінки усім доказам, що наявні у матеріалах справи, що призвело до ухвалення судами незаконних та необґрунтованих судових рішень.
Відзиву на касаційну скаргу позивачем не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1,0223 га, кадастровий номер 4610160300:07:002:0163, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням - для обслуговування будівель, відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку від 20 серпня 2007 року (а. с. 28, т. 1).
На вказаній земельній ділянці розташований ставок площею 0,4214 га, що підтверджується водогосподарським паспортом та правилами експлуатації ставка - водойми на земельній ділянці ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 (а. с. 8-27, т. 1).
Відповідно до загальних даних про водний об'єкт (а. с. 11, т. 1) площа ставка становить 0,4214 га, водного дзеркала - 0,3706 га, ставок розташований у водоскидному каналі з Винниківського озера, басейн р. Маруньки.
Із земельною ділянкою позивача межує земельна ділянка площею 0,3172 га, кадастровий номер 4610160300:07:002:0167, власником якої є Винниківська міська рада, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку (а. с.120, т. 1).
Рішенням Винниківської міської ради Львівської області № 1155 від 16 грудня 2005 року «Про затвердження проекту відведення земельної ділянки та надання ТОВ «Бальтазар» в оренду земельної ділянки для будівництва багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_2 » (а. с.131, т.1) затверджено проект земельної ділянки та надано ТОВ «Бальтазар» в оренду терміном на 10 років земельну ділянку площею 0,3172 га для будівництва багатоквартирного будинку на АДРЕСА_2 .
На підставі цього рішення між Винниківською міською радою та ТОВ «Бальтазар» 03 квітня 2006 року укладено договір оренди землі (а. с.125-128, т. 1), відповідно до якого останній приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться у АДРЕСА_2 для будівництва багатоквартирного житлового будинку. В оренду передається земельна ділянка площею 0,3172 га, у тому числі 0,0206 га під забудову.
Рішенням Винниківської міської ради № 349 від 12 травня 2016 року (а. с.142, т. 1) ТОВ «Бальтазар» продовжено на 2 роки строк оренди земельної ділянки площею 0,3172 га за адресою: АДРЕСА_2 , і на підставі цього рішення 19 серпня 2016 року між Винниківською міською радою та ТОВ «Бальтазар» укладено відповідний договір оренди землі про строкове та платне користування вказаною земельною ділянкою для будівництва багатоквартирного житлового будинку (а. с. 136-139, т. 1).
Рішенням виконавчого комітету Винниківської міської ради № 126 від 29 липня 2014 року «Про надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на проектування та будівництво багатоквартирного блокованого житлового будинку на земельній ділянці по АДРЕСА_2 » (а. с.132-133, т. 1) надано ТОВ «Бальтазар» містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на проектування та будівництво багатоквартирного блокованого житлового будинку на земельній ділянці по АДРЕСА_2 .
29 серпня 2014 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області зареєстровано декларацію (№ 083142430172) про початок виконання будівельних робіт зблокованих житлових будинків по АДРЕСА_2 , де замовником є ТОВ «Бальтазар» (а. с.122-124, т. 1).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Частиною першою статті 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до статті 104 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров'я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше.
Згідно положень статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.
Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Звертаючись до суду із вказаним позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що відповідач здійснює будівництво з грубим порушенням земельного та водного законодавства.
Ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди виходили із того, що спірна водойма розташована в межах населеного пункту, прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням вимог містобудівної документації та проектів забудови земельної ділянки виходячи із природного чи штучного походження водойми, її реального існування і площі водної поверхні, а не в межах 25 метрів від урізу води.
Крім того, апеляційним судом зазначено, що встановлення в судовому порядку незаконності проведення спірного будівництва, яке є предметом доказування у справі № 813/4060/17, може мати наслідком припинення господарської діяльності відповідача з будівництва запроектованого об'єкту нерухомого майна, проте на час розгляду даної справи правові підстави для такого висновку відсутні.
Колегія суддів не може погодитись із висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
Згідно з частиною першою статті 58 ЗК України та статтею 4 ВК України (у редакціях, чинних на час прийняття рішення виконавчим комітетом Винниківської міської ради від 26 липня 2014 року № 126 «Про надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки …») до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.
Відповідно до статті 87 ВК України водоохоронна зона є природоохоронною територією господарської діяльності, що регулюється, встановлюється для створення сприятливого режиму водних об'єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколоводних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ і інших водойм.
Статтею 88 ВК України встановлено, що з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.
Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 гектарів - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.
Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках всіх категорій земель, крім земель морського транспорту.
Аналогічні за змістом положення закріпленні у статті 60 ЗК України.
Згідно з положеннями статті 61 ЗК України та статті 89 ВК України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів.
Наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури від 17 квітня 1992 року № 44, який втратив чинність 23 квітня 2018 року, тобто після прийняття виконавчим комітетом Винниківської міської ради рішення № 126 від 29 липня 2014 року «Про надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на проектування та будівництво багатоквартирного блокованого житлового будинку на земельній ділянці по вул. Ломоносова у м. Винники», затверджено Державні будівельні норми «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» (далі - ДБН 360-92), які обов'язкові для органів державного управління, місцевого і регіонального самоуправління підприємств і установ незалежно від форм власності та відомчого підпорядкування, громадських об'єднань і громадян, які здійснюють проектування, будівництво і благоустрій на території міських і сільських поселень.
Згідно з підпунктом «а» пункту 10.4 ДБН 360-92 розміщення будинків, споруд і комунікацій не допускається на землях заповідників, заказників, природних національних парків, ботанічних садів, дендрологічних парків і водоохоронних зон.
Відповідно до пункту 10.17 ДБН 360-92 розміри водоохоронних зон визначаються з урахуванням рельєфу місцевості, рослинного покриву, характеру їх використання і погоджуються з органами по регулюванню використання і охороні вод і землі місцевими органами державної виконавчої влади. Прибережні смуги річок установлюються по обох берегах уздовж урізу води (у меженний період) завширшки: для річок довжиною понад 100 км - до 100 м.; для річок довжиною 50-100 км - до 50 м.; для річок довжиною до 50 км - не менше 20. Уздовж берегів водойм прибережні смуги установлюються завширшки не менше 20 м від урізу води, що відповідає нормальному підпертому рівню водойми.
При цьому у постановах Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі №6-184цс15, Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 810/726/18, від 24 квітня 2019 року у справі № 826/13358/17 міститься правовий висновок, відповідно до якого при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон.
Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішення суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року у справі № 813/814/18, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 27 травня 2021 року, скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2018 року та відмовлено ТОВ «Бальтазар» у задоволенні позовних вимог до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , про визнання протиправним та скасування припису № 1296 від 01 грудня 2017 року.
Вказаним судовим рішення встановлено, що у період з 28 листопада 2017 року по 01 грудня 2017 року посадовими особами Департаменту ДАБІ у Львівській області відповідно до направлення від 27 листопада 2017 року № 1296/17-пз та на підставі наказу Департаменту ДАБІ у Львівській області від 24 листопада 2017 року № 228П проведено позапланову _перевірку на об'єкті «Будівництво зблокованих житлових будинків по АДРЕСА_2 » щодо дотримання суб'єктом містобудування - ТОВ «Бальтазар» вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил.
За результатами перевірки складено акт № 1296/17, відповідно до висновків якого перевіркою встановлено, що проектною організацією ПП «Імпровіз» передано замовнику ТОВ «Бальтазар» проектну документацію «Будівництво блокованих житлових будинків по АДРЕСА_2 » (стадія П), розроблену з порушенням будівельних норм, а саме блоковані житлові будинки (секція Б) розміщено в водоохоронній зоні водойми (ставка на АДРЕСА_1 ) (9м) та річки «Марунька» (3м), прибережні смуги яких, у відповідності до пункту 10.17 ДБН 360-92 «Містобудування та планування міських і сільських поселень», становлять 20 м, що є порушенням пункту 10.4 ДБН 360-92 «Містобудування та планування міських і сільських поселень».
Ухвалюючи рішення про відмову ТОВ «Бальтазар» у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції, з висновком якого погодився й Верховний Суд, виходив із того, що припис № 1296 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 01 грудня 2017 року виданий Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області Державної архітектурно-будівельної інспекції України в межах наданих повноважень, відповідно до вимог чинного законодавства.
Також вказано, що неправомірним є неврахування під час будівництва прибережної захисної смуги річки Марунька та водойми на земельній ділянці по АДРЕСА_1 з причини відсутності проекту землеустрою з її встановлення, а також водогосподарського паспорта та правил експлуатації водойми.
Отже, вищевказаними судовими рішеннями встановлено, що ТОВ «Бальтазар» здійснює будівництво в межах прибережної захисної смуги річки Марунька та водойми на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 .
Разом із тим, суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, наведеного не врахували та дійшли передчасного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Крім того, з водогосподарського паспорту та правил експлуатації ставка-водойми на земельній ділянці ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 вбачається, що навколо ставка влаштована прибережна захисна смуга шириною від 10 метрів до 25 метрів. Потенційно небезпечні забруднювачі біля ставка відсутні. В натуру прибережна захисна смуга не винесена. Інформаційні водоохоронні знаки відсутні (VII характеристики прибережної захисної смуги).
Згідно з пунктом 3.2.2 Правил експлуатації та режиму роботи ставка: «Навколо ставка у відповідності до статей 88, 89 ВК України влаштувати вздовж урізу води (у меженний період) прибережну захисну смугу (ПЗС) шириною 25 м з нанесенням відповідних знаків. Прибережна захисна смуга є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності».
При цьому посилання суду апеляційної інстанції на те, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту порушеного права, є помилковими, оскільки з плану земельної ділянки, наданої ТОВ «Бальтазар» у користування, вбачається, що остання знаходиться коло русла річки Марунька та ставка-водойми на земельній ділянці ОСОБА_1 , а тому вимоги останнього щодо припинення господарської діяльності, будівництва багатоквартирного житлового будинку на сусідній земельній ділянці площею 0,3172 га, з кадастровим номером 4610160300:07:002:0167, власником якої є Винниківська міська рада, яка знаходиться на відстані до 25 метрів включно від урізу води ставка-водойми на його земельній ділянці спрямовані за захист порушеного права та відповідають положенням статей 15, 16 ЦК України та 104, 152 ЗК України.
Крім того, суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення місцевого суду, вказував, що встановлення в судовому порядку незаконності проведення спірного будівництва, яке є предметом доказування у справі № 813/4060/17, може мати наслідком припинення господарської діяльності відповідача з будівництва запроектованого об'єкту нерухомого майна, проте судом не було враховано, що Верховний Суд у постанові від 15 січня 2020 року скасовуючи рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2018 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2018 року й направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, серед іншого, вказував, що судами першої та апеляційної інстанцій не досліджено всі наявні у матеріалах справи докази, не з'ясовано всі обставини справи, які мають істотне значення для прийняття законного та обґрунтованого рішення, на підставі належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, а саме: не перевірено відповідність намірів будівництва, визначених в оскаржуваних містобудівних умовах та обмеженнях; не надано належної оцінки оскаржуваним містобудівним умовам та обмеженням щодо неврахування у них прибережної захисної смуги.
На стадії касаційного розгляду справи суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, та переоцінювати докази у справі з огляду на положення статті 400 ЦПК України.
Згідно з частиною третьою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази або необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, або встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Враховуючи те, що апеляційний суд наділений достатніми процесуальними повноваженнями щодо дослідження доказів та з урахуванням принципу процесуальної економії, Верховний Суд вважає, що справу доцільно направити на новий апеляційний розгляд для усунення вищезазначених порушень.
Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції належить урахувати викладене у цій постанові, надати належну оцінку доводами і запереченням сторін та поданим ними доказам, встановити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, та ухвалити судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович