Ухвала
Іменем України
16 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 636/1318/20
провадження № 61-17490ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 17 лютого 2021 року у складі судді Оболенської С. А. та постанову Харківського апеляційного суду
від 28 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Маміної О. В., Бурлака І. В., Тичкової О. Ю., у справі за позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків, Військової частини НОМЕР_1 про зобов'язання вчинити дії,
Короткий зміст заявлених вимог
У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова (далі - КЕВ м. Харків), Військової частини
НОМЕР_1 , в якому просив зобов'язати військову частину НОМЕР_1 в особі її житлової комісії погодити зняття статусу «службове житло» з квартири АДРЕСА_1 , з метою забезпечення його та членів його сім'ї постійним житлом; зобов'язати КЕВ м. Харків подати до Чугуївської міської ради Харківської області клопотання про виключення з числа службових квартири АДРЕСА_1 .
Позов мотивував посилаючись на те, що він є військовослужбовцем та разом з дружиною і двома неповнолітніми дітьми проживає в службовій квартирі
АДРЕСА_1 . Зазначену квартиру він отримав у зв'язку з проходженням військової служби на підставі ордера про надання службового приміщення № 015301 від 18 червня 2009 року, також зазначав, що він є учасником бойових дій, має календарну вислугу повних 24 роки, загальну вислугу 26 років та перебуває на квартирному обліку на першочергове отримання житла.
Зважаючи на те, що службового житла наданої його сім'ї квартири
значно обмежує можливість реалізації встановлених чинним житловим законодавством прав, він звернувся з відповідним проханням до відповідача подати клопотання до Чугуївської міської ради про виключення його квартири з числа службових, але в задоволенні такого відмовлено.
Посилаючись на наведене ОСОБА_1 просив задовольнити його позовні вимоги.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 17 лютого
2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 в особі її житлової комісії погодити зняття статусу «службове житло» з квартири АДРЕСА_1 для забезпечення ОСОБА_1 та членів його сім'ї постійним житлом.
Зобов'язано КЕВ м. Харкова подати до Чугуївської міської ради Харківської області клопотання про виключення з числа «службових квартири» АДРЕСА_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач дотримався всіх умов, що визначені Інструкцією з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, але постійного житла не отримав. Чинним законодавством не встановлено підстав для відмови КЕВ м. Харкова у поданні клопотання про виключення житлового приміщення з числа службового до виконавчого органу відповідної ради, а тому внаслідок бездіяльності відповідача, позивач фактично позбавлений можливості реалізувати свої права на житло.
Постановою Харківського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року апеляційну скаргу КЕВ м. Харкова задоволено частково.
Прийнято відмову ОСОБА_1 від позову в частині зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 в особі її житлової комісії погодити зняття статусу «службове житло» з квартири
АДРЕСА_1 для забезпечення ОСОБА_1 та членів його сім'ї постійним житлом.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про зобов'язання вчинити певні дії закрито. Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 17 лютого 2021 року в зазначеній частині визнано нечинним.
Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 17 лютого 2021 року в частині позовних вимог до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків - залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. КЕВ м. Харкова не надав доказів на підтвердження обґрунтованості відмови у поданні клопотання за заявою військовослужбовця про розгляд питання про виключення житла з числа службового. Немотивована бездіяльність КЕВ м. Харкова обмежує права позивача на забезпечення житлом, гарантовані Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У жовтні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга КЕВ м. Харкова на рішення Чугуївського міського суду м. Харкова від 17 лютого
2021року та постанову Харківського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року, у якій заявник просив скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, без урахування висновку викладеного у постанові Верховного Суду від 21 вересня 2020 року у справі
№ 953/18314/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
За змістом пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
Із касаційної скарги вбачається, що вона є необгрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності оскаржуваних судових рішень.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30 серпня 2019 року позивач звернувся до Чугуївського міського суду Харківської області з позовом до КЕВ м. Харків, в якому просив: визнати за ним право на виключення з числа «службових» квартиру АДРЕСА_1 для забезпечення його сім'ї постійним житлом; зобов'язати КЕВ м. Харків подати до Чугуївської міської ради Харківської області клопотання про виключення з числа службових КЕВ м. Харків вказаної квартири.
Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 29 листопада
2019 року у справі № 636/3698/19 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного суду від 26 березня 2020 року у справі № 636/3698/19 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 29 листопада 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову.
Визнано за ОСОБА_1 право на виключення квартири АДРЕСА_1 з числа службового житла; зобов'язано КЕВ м. Харків розглянути заяву ОСОБА_1 про виключення з числа службового житлового приміщення, зазначеної квартири, встановленому Інструкцією порядку.
На виконання зазначеної постанови апеляційного суду КЕВ м. Харків розглянуло заяву ОСОБА_1 про виключення квартири з числа «службового житлового приміщення» та відмовило у її задоволенні з посиланням на окреме доручення заступника Міністра оборони України від 12 грудня 2019 року № 19360/з щодо зупинення подання до розгляду пропозицій (погодження) до квартирно-експлуатаційних відділів (частин районів) щодо виключення житла з числа службового.
З метою збереження службового фонду, заступником Міністра оборони України Шевчуком О. прийнято рішення від 13 березня 2019 року № 4187/з щодо забезпечення військовослужбовців службовою житловою площею шляхом її виключення з числа службової за умови вислуги військовослужбовців на військовій службі не менше 25 календарних років.
З наданою позивачем довідки за від 29 серпня 2019 року № 5598 він перебуває на квартирному обліку в Чугуївському гарнізоні у загальній черзі з 23 листопада 2001 року, а в першочерговій з 25 березня 2016 року. Склад родини 4 особи: він, дружина, донька 2002 року народження, донька 2012 року народження.
Згідно із витягом з послужного списку капітана ОСОБА_1 він проходить дійсну військову службу з 01 серпня 1994 року. З 15 листопада 2018 року по теперішній час є старшим оперативним черговим відділення бойового управління командного пункту штабу Військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 20 березня 2020 року
№ 0501/4/177 станом на 01 січня 2020 року року вислуга років майора
ОСОБА_1 становить 24 роки, 5 місяців, 1 день, в пільговому обчисленні - 1 рік, 8 місяців, 29 днів, загальна вислуга років - 26 років 2 місяці.
Згідно з витягом із протоколу № 3 засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 22 березня 2021року, рішенням житлової комісії погоджено вилучення із числа службового житла, житлові приміщення розташовані за адресою:
АДРЕСА_2 , (трикімнатна, житлова площа 45,6 кв. м.), яку займає на теперішній час майор запасу ОСОБА_1 на підставі ордеру
від 06 серпня 2008 року № 01530. Вислуга в Збройних силах України - 25 років. Склад родини - чотири особи.
Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.
Відповідно до положення частини другої статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» квартири, віднесені у встановленому порядку до числа службових, не підлягають приватизації. Лише після вирішення питання про зняття з даного житла статусу службового, воно може бути приватизоване на умовах і в порядку, передбаченому Законом.
Частиною першою статті 118 ЖК Української РСР встановлено, що службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до частин першої, третьої та четвертої статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.
Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.
Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України
від 03 серпня 2006 року № 1081, а саме пунктом 3 встановлено, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання. Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання проводиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.
Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями на сьогодні передбачено чотири способи забезпечення житлом військовослужбовців, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше: 1) наданням один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого; 2) надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла, виключеного з числа службового; 3) надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб; 4) надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.
У пункті 11 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями встановлено механізм виключення житлового приміщення з числа службового, передбачено, що виключення житлового приміщення з числа службового провадиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно-експлуатаційного органу.
Пунктом 10 розділу 7 Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року № 380, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 06 вересня 2018 року, передбачено, що військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі
20 років і більше, а також особи, звільнені з військової служби за станом здоров'я, віком, у зв'язку із скороченням штатів, особи з інвалідністю І чи ІІ групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, що забезпечені службовими житловими приміщеннями незалежно від місця його знаходження, мають право на виключення цього житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання за умови перебування на обліку та в порядку, визначеному пунктами 3-7 цього розділу.
Виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району за встановленим порядком.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 02 грудня 2010 року у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України», яке набуло статусу остаточного
02 березня 2011 року, визнано, що в цій справі мало місце порушення прав заявників, гарантованих статтею 8 Конвенції. Зокрема Європейський суд з прав людини констатував, що заявників було позбавлено адекватних процесуальних гарантій у процесі прийняття рішення щодо їхнього права на житло. Пунктом 51 вказаного Рішення встановлено, що з огляду на ненадання державними органами належного обґрунтування для відхилення доводів заявників Суд вважає, що заявників було позбавлено адекватних процесуальних гарантій у процесі прийняття рішення щодо їхнього права на житло».
Таким чином, бездіяльність відповідача щодо неподання відповідного клопотання, - є позбавленням адекватних процесуальних гарантій у процесі прийняття рішення щодо права на житло.
Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23 вересня 2021 року у справі № 636/655/20.
Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки він є військовослужбовцем, перебуває на військовій службі, має календарну вислугу понад 20 років, перебуває на квартирному обліку, а тому має право на забезпечення житлом, зокрема право на виключення житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання.
Суди обґрунтовано виходили із того, що необґрунтована відмова КЕВ м. Харкова у поданні клопотання за заявою військовослужбовця про розгляд питання про виключення житла з числа службового обмежує права позивача на забезпечення житлом, гарантовані Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Щодо доводів заявника про наявність підстав для відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України
Перевіривши наведені заявником підстави для відкриття касаційного провадження, зокрема, посилання не те, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верхового Суду від
21 вересня 2020 року у справі № 953/18314/19, Верховний Суд вважає їх неспроможними, оскільки у вказаній справі Верховний Суд дійшов аналогічного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог військовослужбовця.
Інших підстав касаційного оскарження, що передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України касаційна скарга КЕВ м. Харкова не містить.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Узагальнюючи наведене, рішення Чугуївського міського суду м. Харкова
від 17 лютого 2021 року та постанова Харківського апеляційного суду
від 28 вересня 2021 року ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, суди ухвалили судові рішення відповідно до висновків викладених у постановах Верховного Суду від 21 вересня 2020 року у справі
№ 953/18314/19 та від 23 вересня 2021 року у справі № 636/655/20, щодо питання правильного застосування норм права, порушеного у касаційній скарзі, що свідчить про необґрунтованість скарги та відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Керуючись пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 17 лютого 2021 року та постанову Харківського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків, Військової частини НОМЕР_1 про зобов'язання вчинити дії, відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді:Г. І. Усик І. Ю. Гулейков О. В. Ступак