18 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 910/4842/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Пєскова В.Г. - головуючого, Банаська О.О., Білоуса В.В.,
за участю секретаря судового засідання Багнюка І.І.,
за участю представників:
ОСОБА_1 - Пелеха О.Р.,
Фонду державного майна України - Федорчука О.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Фонду державного майна України за вх. № 5639/2021
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2021
у складі колегії суддів: Кравчука Г.А. (головуючий), Корбенка Г.П., Козир Т.П.
та на рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2020
у складі судді Головіної К.І.
за позовом ОСОБА_1 ,
до Фонду державного майна України,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Державної казначейської служби України,
про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсними результатів аукціону № UA-PS-2018-12-20-000010-2 та одностороннього правочину, стягнення коштів.
За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд вирішив закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Фонду державного майна України за вх. № 5639/2021 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2020 у справі № 910/4842/20. При цьому
Вступ.
1. На розгляд суду поставлено питання визнання недійсним результатів електронного аукціону з продажу об'єкта малої приватизації за умови надання Фондом державного майна України неправдивої інформації стосовно об'єкта приватизації, викладеного в інформаційному повідомленні про продаж (не повідомлено інформацію про наявне зареєстроване право власності третіх осіб на частину приміщення).
Хронологія подій та опис обставин, встановлених судами.
2. 18.05.2018 наказом Фонду державного майна України (далі - ФДМУ, Фонд, відповідач) № 670 про внесення змін до наказу Фонду державного майна України № 447 від 27.03.2018 "Про затвердження переліків об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2018 році", до переліку єдиних майнових комплексів державних підприємств і їх структурних підрозділів, що підлягають приватизації в 2018 році, включено єдиний майновий комплекс ДП "Львівський науково-дослідний і проектний інститут "ЛьвівбудмНДІпроект".
3. 12.12.2018 наказом Фонду державного майна України № 1571 "Про затвердження протоколу засідання комісії з продажу об'єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу ДП "Львівський науково-дослідний і проектний інститут "ЛьвівбудмНДІпроект" був затверджений протокол засідання аукціонної комісії від 12.12.2018 № 1 (далі - оскаржуваний наказ). Цим же наказом були затверджені умови продажу єдиного майнового комплексу ДП "ЛьвівбудмНДІпроект", зокрема, дата та час проведення аукціону - 22.01.2019, стартова ціна об'єкта - 11 030 000 грн, розмір гарантійного внеску учасника - 1 103 000 грн та інформаційне повідомлення ФДМУ про продаж вказаного об'єкта малої приватизації, яке містило інформацію про об'єкт та його технічні характеристики.
4. У розділі "відомості про об'єкт" вказаного повідомлення були зазначені наступні характеристики єдиного майнового комплексу ДП "ЛьвівбудмНДІпроект": будівля адміністративно-лабораторного корпусу - загальна площа 3 052,0 кв.м за адресою: м. Львів, вул. Тернопільська, 10; будівля гаражів - загальна площа 257,7 кв.м за адресою: м. Львів, вул. Тернопільська, 24А; будівля водонапірної башти - загальна площа 268,8 кв.м за адресою: м. Львів, вул. Тернопільська, 24А; обладнання, устаткування та інвентар.
5. Це повідомлення було опубліковане Фондом на електронній платформі про продаж об'єкта малої приватизації за посиланням: https://prozorro.sale/auction/UA-PS-2018-12-20-000010-2.
6. Позивач (ТОВ "Новий Львів Розвиток") подав заявку на участь у вказаному аукціоні, сплативши 18.01.2019 оператору електронного майданчика - Товарній біржі "Українська енергетична біржа", реєстраційний внесок у сумі 834 грн та гарантійний внесок у сумі 1 103 000 грн, що підтверджується наявними у справі копіями платіжних доручень від 16.01.2019 № 2 та від 16.01.2019 № 3.
7. 22.01.2019 відбувся електронний аукціон № UА-РS-2018-12-20-000010-2 з продажу об'єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу ДП "ЛьвівбудмНДІпроект", за результатами якого інший учасник аукціону - ТОВ "Марія" став переможцем зазначених торгів, про що був складений протокол від 22.01.2019 № UА-РS-2018-12-20-000010-2.
8. 31.01.2019 протокол від 22.01.2019 № UА-РS-2018-12-20-000010-2 був затверджений організатором аукціону згідно з наказом ФДМУ № 82, однак, 22.02.2019 ФДМУ був складений акт про непідписання договору за результатами аукціону з боку ТОВ "Марія".
9. 22.02.2019 електронною системою з проведення аукціону автоматично був сформований інший протокол про визначення переможця електронного аукціону № UA-PS-2018-12-20-000010-2, за яким переможцем стало ТОВ "Новий Львів Розвиток", як учасник з другою ціновою пропозицією після попереднього переможця (ТОВ "Марія"). Цей протокол був підписаний директором ТОВ "Новий Львів Розвиток" та генеральним директором ТБ "Українська енергетична біржа" і в подальшому був переданий на затвердження ФДМУ.
10. 11.03.2019 наказом ФДМУ № 237 у затвердженні протоколу про результати електронного аукціону з продажу єдиного майнового комплексу ДП "ЛьвівбудмНДІпроект" від 22.02.2019 № UA-PS-2018-12-20-000010-2, сформованого оператором електронного аукціону ТБ "Українська енергетична біржа", було відмовлено з підстав неподання ТОВ "Новий Львів Розвиток" останньої річної або квартальної фінансової звітності до заяви на участь.
11. Разом з цим рішенням Господарського суду міста Києва від 19.06.2019 у справі № 910/2022/19 за позовом ТОВ "Марія" до ФДМУ, за участю третіх осіб - ТОВ "Новий Львів Розвиток", ТБ "Товарно-сировинна біржа "Галконтракт", ДПАТ "БК "Укрбуд", яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2019 та постановою Верховного Суду від 03.03.2020 і відповідно набрало законної сили, визнано недійсними результати електронного аукціону № UA-PS-2018-12-20-000010-2 з продажу єдиного майнового комплексу ДП "ЛьвівбудмНДІпроект", що відбувся 22.01.2019 і оформлений протоколом про результати електронного аукціону, затверджений наказом ФДМУ від 31.01.2018 № 82 (щодо переможця ТОВ "Марія").
12. Зокрема, у зазначеній вище справі на підставі висновку судової будівельно-технічної експертизи ТОВ "Судово-експертного бюро України" від 12.04.2019 № 10 судом встановлено, що під час проведення електронного аукціону з приватизації єдиного майнового комплексу ДП "ЛьвівбудмНДІпроект" ФДМУ порушив вимоги Порядку проведення електронних аукціонів для продажу об'єктів малої приватизації та визначення додаткових умов продажу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 № 432, а саме вніс недостовірні відомості в інформаційне повідомлення стосовно об'єкта нерухомості, що був виставлений на продаж, зокрема, щодо будівлі гаражів, які входять до складу майнового комплексу, розташованого у м. Львові по вул. Тернопільській, 24А в літ. А-2, що суттєво вплинуло на результати електронного аукціону.
Подання позовної заяви до суду.
13. ТОВ "Новий Львів Розвиток" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фонду державного майна України про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним результатів аукціону № UA-PS-2018-12-20-000010-2, визнання недійсним одностороннього правочину та стягнення коштів.
14. Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначив, що неправомірними діями ФДМУ порушив законні права та інтереси також і ТОВ "Новий Львів Розвиток", як учасника та переможця за другою ціновою пропозицією аукціону, оскільки позивач розраховував на отримання у власність всього об'єкту приватизації (опис та технічні характеристики якого мали відповідати інформації, зазначеній відповідачем у інформаційному повідомленні про продаж об'єкта малої приватизації) без будь-якого обмеження чи обтяження третіми особами. Таким чином, оскільки опис об'єкта приватизації, викладений у інформаційному повідомленні, містив неправдиву інформацію, позивач вважав, що наказ ФДМУ від 12.12.2018 № 1571, яким були затверджені умови продажу та інформаційне повідомлення про об'єкт приватизації, є незаконним та підлягає скасуванню. Відповідно також підлягають визнанню недійсними результати аукціону № UA-PS-2018-12-20-000010-2 та односторонній правочин, а гарантійний внесок у сумі 1 103 000 грн підлягає поверненню позивачу.
Розгляд справи судами.
15. 26.11.2020 під час розгляду справи по суті ухвалою Господарського суду міста Києва позивача у справі - ТОВ "Новий Львів Розвиток" було замінено на його правонаступника - ОСОБА_1 .
16. 10.12.2020 рішенням Господарського суду міста Києва, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2021, позов задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано наказ Фонду державного майна України "Про затвердження протоколу засідання аукціонної комісії з продажу об'єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Львівський науково-дослідний і проектний інститут "ЛьвівбудмНДІпроект" від 12.12.2018 № 1571.
Визнано недійсними результати електронного аукціону № UA-PS-2018-12-20-000010-2 з продажу єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Львівський науково-дослідний і проектний інститут "ЛьвівбудмНДІпроект", що відбувся 22.01.2019 і оформлений протоколом від 22.02.2019.
Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 1 103 000 грн.
У решті позовних вимог відмовлено.
17. Судові рішення мотивовано тим, що наказ Фонду державного майна України "Про затвердження протоколу засідання аукціонної комісії з продажу об'єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Львівський науково-дослідний і проектний інститут "ЛьвівбудмНДІпроект" від 12.12.2018 № 1571 суперечить вимогам Порядку проведення електронних аукціонів для продажу об'єктів малої приватизації та визначення додаткових умов продажу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 № 432, оскільки Фондом приховано інформацію про те, що на продаж було виставлено лише частину нежитлових приміщень під літ. 2-А за адресою: м. Львів, вул. Тернопільська, 24а, а також не повідомлено інформацію про наявне зареєстроване право власності третіх осіб (ДП "БК "Укрбуд") на частину приміщення, що входить до складу єдиного майнового комплексу ДП "ЛьвівбудмНДІпроект".
Оскільки судами встановлено порушення відповідачем вимог Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" в частині дотримання принципу достовірного інформування про об'єкти приватизації під час проведення електронного аукціону, то позовні вимоги в частині визнання недійсними результатів електронного аукціону № UA-PS-2018-12-20-000010-2 з продажу єдиного майнового комплексу ДП "ЛьвівбудмНДІпроект" від 22.01.2019, оформлені протоколом від 22.02.2019, визнані судами обґрунтованими.
Також зазначено, що вимога позивача про повернення йому гарантійного платежу в сумі 1 103 000 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Відмовляючи в задоволені частини позовних вимог про визнання недійсною дії з перерахування коштів ТОВ "Новий Львів Розвиток" за участь у аукціоні, суди дійшли висновку, що вказана вимога не відповідає способам захисту, встановленим статтею 16 ЦК України.
18. Щодо заяви ФДМУ про застосування наслідків спливу строків позовної давності суди першої та апеляційної інстанцій вказали, що заявлені позивачем позовні вимоги (задоволені місцевим господарським судом) не стосуються визнання недійсними результатів приватизації об'єкта малої приватизації, а відтак, позовна давність, визначена частиною другою статті 30 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна", до заявлених позовних вимог застосуванню не підлягає.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ.
А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу.
19. 27.05.2021 (згідно з поштовими відмітками на конверті) Фонд державного майна України звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить, зокрема, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2021 у справі № 910/4842/20; прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
20. На обґрунтування своєї правової позиції Фонд державного майна України із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України вказує, що суд апеляційної інстанції відступив від висновку Верховного Суду, викладеного:
у постанові Верховного Суду від 19.03.2018 у справі № 904/5844/17 де зазначено, що за змістом положень статті 1212 ЦК України про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави цей вид зобов'язань породжується наявністю таких юридичних фактів: 1) особа набула або зберегла у себе майно за рахунок іншої особи; 2) правові підстави для такого набуття (збереження) відсутні або згодом відпали;
у постанові Верховного Суду від 25.09.2017 у справі № 753/2187/17 стосовно того, що у статті 15 ЦК України зазначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
21. Також скаржник із посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній сказі зазначає, що правовий механізм повернення коштів гарантійного внеску для осіб які в судовому порядку оскаржили результати аукціону відсутній, також відсутній висновок Верховного Суду щодо можливості застосування у таких випадках положень частини сьомої статті 15 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна".
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.
А. Щодо суті касаційної скарги.
22. Заслухавши присутніх у судовому засіданні учасників справи, розглянувши матеріали справи, здійснивши перевірку доводів і вимог касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційне провадження за касаційною скаргою Фонду державного майна України за вх. № 5639/2021 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2020 у справі № 910/4842/20 підлягає закриттю з таких підстав.
23. Так, однією з підстав касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником було визначено пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України та вказано, що відсутній висновок Верховного Суду щодо можливості застосування у таких випадках положень частини сьомої статті 15 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна".
24. Водночас, після відкриття касаційного провадження колегією суддів виявлено, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, а саме, положень частини сьомої статті 15 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна".
25. Зокрема, у постанові Верховного Суду від 13.05.2021 у справі № 910/6360/20 викладено наступний висновок (пункти 97-99 постанови):
"Частиною сьомою статті 15 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" урегульовано наслідки проведеного аукціону щодо сплаченого його учасниками гарантійного внеску, визначивши, що після закінчення аукціону сплачений потенційними покупцями гарантійний внесок повертається потенційним покупцям, які не стали переможцями аукціону, у строк, що не перевищує 10 робочих днів із дня затвердження протоколу аукціону органом приватизації. У разі відмови переможця аукціону від підписання протоколу аукціону або відмови переможця аукціону від укладення договору купівлі-продажу гарантійний внесок йому не повертається та підлягає перерахуванню до відповідного бюджету. Покупцеві, який придбав об'єкт приватизації та підписав договір купівлі-продажу, зазначені грошові кошти зараховуються під час розрахунку за придбаний об'єкт приватизації.
Схожі за змістом положення щодо наслідків відмови переможця аукціону від підписання протоколу про результати електронного аукціону або договору купівлі-продажу та умов повернення гарантійного внеску містяться у пунктах 67, 111 Порядку проведення електронних аукціонів для продажу об'єктів малої приватизації та визначення додаткових умов продажу.
Системний аналіз наведених вище норм свідчить, що сплачений потенційним покупцем аукціону гарантійний внесок за своє суттю є платежем, який має на меті стимулювання переможця аукціону до належного виконання своїх зобов'язань з повного розрахунку за відповідне майно та укладення договору його купівлі-продажу. Такий внесок повертається лише тим потенційним покупцям, які не стали переможцями аукціону, тоді як у разі реалізації переможцем аукціону права на відмову від підписання протоколу аукціону або відмови переможця аукціону від укладення договору купівлі-продажу правовим наслідок цих дій є неповернення відповідного внеску та перерахування його до відповідного бюджету. Якщо переможець аукціону придбав об'єкт приватизації та підписав договір купівлі-продажу - сплачений ним гарантійний внесок зараховується під час розрахунку за придбаний об'єкт".
26. Таким чином, оскільки Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, то касаційне провадження у цій справі підлягає закриттю на підставі пункту 4 частини першої статті 296 ГПК України.
27. Стосовно застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування в оскаржуваному судовому рішенні висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, судова колегія відзначає таке.
28. Оцінюючи ці доводи скаржника, колегія суддів враховує, що в постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 305/1180/15-ц (абзац 18), від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16 (пункт 5.5), від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11 (абзац 20), від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц (абзац 18), зазначено що подібність правовідносин (про яку йдеться в статті 287 ГПК України), означає, зокрема, тотожність об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16.
29. При цьому, під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. З'ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.
30. Зважаючи на наведене, посилання скаржника на викладені в постанові Верховного Суду від 19.03.2018 у справі № 904/5844/17 висновки не можуть розглядатися як підстави касаційного оскарження ухвалених у даній справі судових рішень, оскільки такі висновки зроблені щодо правовідносин, які не є подібними до правовідносин у справі, що нині переглядається - вони відрізняються змістом позовних вимог та встановленими фактичними обставини (так у справі № 904/5844/17 розглядалося питання стягнення грошових коштів, сплачених на виконання договору поставки, чого не мало місця у справі № 910/4842/20).
31. Також не беруться до уваги доводи Фонду державного майна України про невідповідність оскаржених судових рішень висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 25.09.2019 у справі № 753/2187/17, так як справи № 753/2187/17 та № 910/4842/20 істотно відрізняються за предметом, підставами позову, а також змістом позовних вимог та встановленими фактичними обставинами (зокрема, у справі № 753/2187/17 розглядався позов про визнання недійсним договору іпотеки).
32. Аналіз змісту наведених вище постанов, дає підстави для висновку, що визначальна відмінність предмету та підстав позову у даній справі та у постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник, однаково як і не подібність правовідносин у таких справах за будь-яким іншим із зазначених вище критеріїв, не дає підстав для касаційного оскарження в розумінні пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.
33. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", серія A, № 115, с. 22, п. 56, а також рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden", серія A, № 212-A, с. 15, п. 31).
34. Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем порядку доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).
Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
35. Відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо:
- після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом;
- після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
36. При цьому, зазначені норми процесуального права спрямовані на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.
37. Доводи скаржника про те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду, та про відсутність висновку Верховного Суду щодо можливості застосування положень частини сьомої статті 15 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", не знайшли свого підтвердження, а тому Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Фонду державного майна України за вх. № 5639/2021 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2020 у справі № 910/4842/20.
В. Судові витрати.
38. У зв'язку з тим, що касаційне провадження у справі закривається, судові витрати в даній справі з урахуванням вимог статей 129, 130 ГПК України розподілу не підлягають. Адже за змістом зазначених норм покладення судових витрат на ту чи іншу сторону або компенсація таких витрат здійснюється у випадках розгляду справи по суті або у разі визнання позову, закриття провадження у справі чи залишення позову без розгляду (причому закриття провадження у справі є процесуальною дією, відмінною від закриття касаційного провадження).
Керуючись статтями 234, 235, 287, 296 ГПК України, Верховний Суд
1. Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Фонду державного майна України за вх. № 5639/2021 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2020 у справі № 910/4842/20.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Пєсков
Судді О. Банасько
В. Білоус